«Детектор медіа» вже не раз розповідала про проект «ЖОРНА» («Журналістська Освіта: Розвиток Навичок»). В останній публікації на цю тему нашого кореспондента Дмитра Ляшка – «Співпраця студента, навчального закладу і ЗМІ повинна бути взаємовигідною» - були описані проблеми, які постають під час проходження студентами факультетів журналістики виробничої практики у редакціях ЗМІ. Попри всі негаразди, підопічні експерта проекту «ЖОРНА» Андрія Куликова щасливо пройшли практику. У своїй статті Андрій ділиться враженнями – своїми та своїх студентів – про практику, а також аналізує ті чинники, що впливають на ефективність співпраці студента, навчального закладу та редакції.

Я дякую колегам із засобів масової інформації, де проходили практику студенти Інституту журналістики Київського національного університету: веб-сайт «Детектор медіа»; газети «Без цензури» і «День»; журнали «Кіно-коло» і «The Ukrainian»; радіо «ЕРА» і «Наше радіо» (Одеса); телеканали «Новий канал», «Студія «1+1», ІCTV, «Тоніс», СТБ, М-1, 5 канал. Для кожного зі студентів, які написали цитовані у цій статті листи, ви зробили велику справу.

У заголовку могло б бути і більше знаків оклику, якби я за допомогою тих знаків заходився передавати враження студентів Інституту журналістики Київського національного університету від літньої практики в засобах масової інформації. Але не буду. Процитую листи, отримані від студентів проектом «ЖОРНА» «Журналістська Освіта: Розвиток Навичок»):

«...я:

- розсилав опитування різним видатним журналістам (Г. назвав мене «некомпетентною людиною», бо коли я над слав йому опитування, то тему написав не латинськими, а українськими літерами,   у нього викинуло як спам);

- склав перше в своєму житті   інтерв'ю (під керівництвом  Б.);

 - розшифровував  інтерв'ю (невесела робота);

- редагував фотографії   у Photoshop, які  потім ставили на сайт.

Ну ось, можна сказати, й усе, але мені  дуже сподобалось!»

«Учора вперше побувала на зйомках (сюжет life, очевидно, сьогодні вийде в ефір) ярмарку меду на території Лаври. Вдалося не лише допомогти оператору тягати сумку, а й підкоригувати початковий stand-up... В нагороду - банка халявного меду від щирих пасічників, що теж якісно сприяє професійному зростанню молодого журналіста.  Подобається злагоджена команда на телеканалі. Приязно ставляться до моєї скромної місії журналісти, відповідають на запитання. Пані О. провела невелику екскурсію по каналу й взяла начебто під своє «крило».  Сьогодні успішно втрафила на УНІАН на «Топ-100».... Зав’язала нові знайомства з журналістами. Отак!  Цікаво! без стресів і вагань:) щодо фаху!»

«…я кожного дня буваю на інтерв'ю…. Розшифровувала синхрони, вчуся писати сюжети, ну і інтерв'ю багато що дають. Практика йде повним ходом! Вже задумувалась над тим, щоб продовжити цю практику і під час навчання, але ще точно визначитись не можу. Ну от поки що і все!»

«Вже кілька днів проходжу практику на телеканалі. Мені належним чином приділяють увагу. Все добре, мені подобається».

«Дуже багато було роботи, яку треба було виконати до певного часу. Було цікаво, десь екстремально! Ще раз переконуюсь, що 24 години на добу не вистачає:)».

«Сьогодні була на першій зйомці - з журналісткою О. послухали голову Укразалізниці на прес-конференції. Цікавого нічого, але О. мені дуже допомагає: розповідає, як працювати з оператором, як краще обирати синхрони, як узагалі працюють журналісти на каналі. Як сказав пан С., «ми тут не дружимо, а працюємо». Саме таке враження і складається. Дуже чітка ділова атмосфера. Але при тому знаходять час і для практикантів: дівчина з регіонального відділу провела сьогодні невелику екскурсію по їхньому новинному виробництву. А всі загальні робочі й виробничі положення нам розповів сам головний редактор. Він, до речі, нас усіляко підтримує і долучає до справ журналістських».

«Я працюю в газеті. Навіть так: я ПРАЦЮЮ в газеті, тому що тут дійсно дають таку можливість. Я не очікувала на таке уважне ставлення до мене, зокрема з боку пані Д. Адже, в принципі, головний редактор може з чистою совістю студентами-практикантами (першокурсниками!) не цікавитися.  А ще: за один день тут мене навчили більшого, ніж деінде за один рік. Що говорити про кілька тижнів. Це прикро».

«Я вже другий тиждень проходжу практику і мені дуже подобається. Сьогодні я вперше писала свій власний сюжет, до того ж на тему, яку я запропонувала. Було дуже приємно. Практика дійсно цікава, вражень навіть більше, ніж я очікувала».

Саме практики бракує студентам в українській журналістській освіті. І через брак практики, яку б отримували студенти впродовж навчання, випускники з дипломами журналістів – не перший вибір редакторів при найманні на роботу.

Великою мірою брак практики спричинений браком професійного обладнання у вищих навчальних закладах. Такий стан зводить нанівець багато з теоретичних знань, отримуваних в університетах. Доки вищі школи не матимуть достатньо обладнання, щоби забезпечити студентам можливість відпрацьовувати професійні навички регулярно, це завдання мали б перебирати на себе засоби масової інформації. На жаль, у деяких з них ідуть на таку справу не надто охоче.

Редакторів можна зрозуміти. Навчальні плани складені так, що практика студентів відбувається, переважно, влітку. Позірна вигода від приходу до редакції під час літніх відпусток студентів – начебто додається працівників – насправді часто-густо спричинює додаткове навантаження на тих, хто залишається влітку працювати в редакціях. Ці люди і так перебирають на себе те, що не зроблять відпускники, а тут ще юнки і юнаки, які чи не вперше опинилися у справді робочому середовищі. Ними потрібно заопікуватися, їм потрібно розповісти все від «а» до «ь»: показати, як організовано роботу редакції; пояснити правила поведінки; приділити увагу під час виїзду на завдання, переглянути пробні матеріали і сказати, що так, а що – ні; переконливо і спокійно довести, що будь-яка буденна робота на кшталт розшифровування записів – необхідна складова виробництва.

Де вже за всіма цими сьогоденними клопотами тримати на гадці, що за чотири-п’ять років навчений тобою молодий колега може стати повноцінним і повноправним співробітником, котрий замінить тебе, коли закортить у відпустку влітку. Тим радісніше, що є редактори та інші працівники, які все таке і ще багато більше таки роблять.

Проблема практики влітку ще й у тому, що у відпустку ідуть викладачі, а було б корисно, коли б вони бодай раз на період практики відвідали редакцію, подивилися, як там їхнім вихованцям; разом з працівниками галузі обміркували, як покращити ту практику.

Найбільша ж проблема, на мій погляд, у тому, що немає центру, який би координував організацію практики. Директор Інституту журналістики д-р Володимир Різун каже, що викладачам бракує знання моделі випускника, якого хочуть бачити у редакціях. Додам, що бракує також відомостей, до яких редакцій і в якій кількості і на які (тимчасові) посади можуть прийти студенти-практиканти.

Проект «ЖОРНА» минулого літа організував семінар для редакторів про те, як, за досвідом, поширеним у багатьох країнах Європи, потрібно працювати зі студентами. Додаткова цінність такого знання у тому, що багато зі способів і засобів можна застосовувати і в роботі з новачками, які приходить уже на постійну роботу (чи на випробувальний термін, коли допомога професіоналів, може, навіть потрібніша).

Деякі з процитованих листів написали студенти, які пішли на практику до редакцій, представники яких були на нашому семінарі. Довго розповідати про те, що ми намагалися сказати чинним професіоналам галузі, коли говорили з ними про майбутніх професіоналів галузі, не буду: як дати студентам найбільше користі, цілком зрозуміло з їхніх листів.

Андрій Куликов