Неточності у фактажі чи навіть у суті новини трапляються в усіх видань. І щоразу постає питання: виправити все тихо чи все-таки привертати увагу читача, що попередня інформація була неточною?

Єдиної практики виправлення чи доповнення інформації не існує. Кожне медіа ці правила виробляє для себе самотужки, іноді регулюючи питання в редакційному гайдлайні, іноді виходячи з кожної окремої ситуації. Які саме - «Детектор медіа» дізнавалася в українських журналістів.

У низці ЗМІ при редагуванні опублікованих матеріалів дописують у заголовку або ліді слова «виправлено», «оновлено», «уточнено», «додано», в залежності від виду правки. На думку головного редактора українського «Коммерсанта» Валерія Калниша, до такої практики варто вдаватися тільки якщо додається дуже важлива інформація. Якщо це уточнення раніше оприлюдненого факту, доцільніше виносок не робити, щоби не вводити в оману читача, який шукатиме в замітці нову інформацію. «Також ми не дописуємо й не додаємо нової фактури на сайт, тільки помилки виправляємо», - ділиться він досвідом «Коммерсанта».

Онлайн-версія німецького Spiegel не робить змін у тексті, але додає в кінці редакторську примітку, в якій зазначено, яку саме неточність містить публікація, розповідає Юрій Рибачук, редактор відділу «Культура і суспільство» тижневика «Коментарі». Такий спосіб дозволяє читачу, який призабув первинний текст, швидко з'ясувати, в чому полягала помилка.

Сайт газети Guardian, виправляючи помилку в тексті, також подає внизу зноску про попередній варіант матеріалу. Ба більше, в окремому розділі ресурсу Corrections and clarifications («Правки та уточнення») містяться всі виправлення з розширеним поясненням редактора за календарним принципом.

На сайті New York Times в окремій рубриці зазначено і про помилки, допущені в друкованій версії газети.

Давати чи не давати приміток щодо виправлень - залежить від того, як довго новина стоїть на сайті. Публікації кількахвилинної давності зазвичай змінюються без приміток. Новини ж, які встигли «зникнути» з сайту, бажано знову виносити на головну. «Минулого року ми піднімали новину за попередній день, бо переплутали мільйони й тисячі, а внизу дописували пояснення. Було таке, що колеги писали спростування своєї новини. На щастя, таких "провтиків" небагато», -  ділиться Тетяна Ніколаєнко, журналістка «Української правди».

У ВВС позначки щодо дати публікацій чи дати оновлення - рішення репутації. «Контент, який здається актуальним, але, по суті, явно застарілий, може підірвати репутацію ВВС... Це включає бази даних матеріалів, зібраних із певним часом. Щоби не вводити в оману користувачів, має бути зрозуміло, коли зміст новини, на яку він зайшов, було вперше опубліковано і коли його було суттєво оновлено», - йдеться у довіднику ВВС щодо управління онлайн-контентом. Крім того, мовник може використовувати плашки «не оновлюється» до цілих сторінок.

Якщо в редакції прийняли рішення зняти матеріал із сайту, не варто його просто «вбивати» й робити вигляд, ніби такого матеріалу не існувало, каже головний редактор bbc.ua Ніна Кур'ята. Адже гіперпосилання на матеріал могло бути розміщено в соціальних мережах, блогах тощо. «На моїй пам'яті таке траплялося один раз, і тоді ми замість тексту матеріалу написали: "Матеріал було знято через невідповідність редакційним стандартам ВВС"», - ділиться досвідом пані Кур'ята.

«У дуже виняткових випадках сторінки має бути вилучено, - йдеться у довіднику ВВС. - Такі виняткові обставини можуть включати юридичні причини, особисті ризики для безпеки або серйозні порушення редакційних стандартів, які може бути усунено лише шляхом видалення матеріалу. Будь-яку пропозицію видалити сторінку онлайн-новини з архіву має бути передано редактору онлайн-новини, який може консультуватися з Programme Legal Advice and Editorial Policy (Програмою юридичної консультації та редакційної політики)». За такою ж системою на сайті може бути видалено й аудіовізуальний продукт, однак тільки за згодою старших осіб у редакції.

Подавати інформацію про виправлення у вигляді окремої новини опитані журналісти не вважають доцільним: така замітка, на їхню думку, нецікава читачу. «Новина повинна містити якийсь факт, якусь суть. Хто буде відкривати новину про те, що ми десь щось виправили?» - каже Сергій Висоцький, спецкор Liga.net. Окремою новиною виправлення може даватися в тому випадку, якщо матеріал вийшов, скажімо, кілька тижнів тому, а тільки тепер хтось із героїв новини дав свою реакцію, зазначає Сергій Щербина, журналіст «Української правди».

Практика окремої новини стосується більше друкованого видання. «Втім, - каже Юрій Рибачук, - я далекий від думки, що треба "виправляти" в такий спосіб несуттєві помилки - просто з міркувань здорового глузду». Онлайн-публікацію з позначкою «виправлено» або «уточнено», за його словами, читачі ще можуть прочитати вдруге, а от шукати попередній номер тижневика, аби проглянути статтю, де було допущено помилку, навіть суттєву, навряд чи хтось стане.

Інформацію про фактичні помилки у друкованому виданні журналісти радше розцінюють як підтримку статусу ЗМІ, яке несе перед читачами відповідальність за фактаж.

Чинне законодавство України не передбачає зобов'язання онлайн-видань робити зноски або примітки «уточнено», «доповнено», «оновлено», коментує Наталя Якухно, керівний партнер юридичної компанії «Право Плюс». Редакція має право робити їх на власний розсуд відповідно до внутрішньої редакційної політики.

Однак гнучкість в управлінні онлайн-контентом не страхує від судових позовів щодо дифамації. Підставою для позову може бути неправильна інформація, розповсюджена онлайн-виданням до виправлення. За словами юриста, доказом того, що негативну чи неправдиву інформацію було розповсюджено, може стати роздруківка з сайту з первинною формою матеріалу.

Спростування недостовірної інформації здійснюється або добровільно, або за рішенням суду в такий же спосіб, у який інформацію було поширено. Щоб уникнути судових позовів, ЗМІ може на свій розсуд опублікувати уточнення до матеріалу в наступному номері.

Юристка нагадує, що спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і вміщено під заголовком «Спростування» на тому ж місці шпальти, де містилося повідомлення, яке спростовується (згідно закону України «Про друковані засоби інформації (пресу) в Україні»).

Фото - www.urisconsult.com