Семінар «Як зробити професіонала з новачка» відбувся з 25 по 29 липня у рамках проекту розвитку медіа-навичок «ЖОРНА». У ньому взяли участь представники редакцій 15 українських ЗМІ, що співпрацюють із вищими навчальними закладами та приймають на практику студентів. У ролі тренерів виступили доктор Елізабет Робсон (Велика Британія), засновниця Української служби Бі-Бі-Сі, а в минулому – керівник Російської, та Сергій Томіленко (Україна), тренер. 

Виробнича практика, яку студенти факультетів журналістики проходять у редакціях засобів масової інформації, в багатьох випадках є лише формальністю. Причина цього – не лише студентські лінощі, але й невміння керівників ЗМІ організувати проходження студентом практики з користю як для нього, так і для себе. Існує низка об’єктивних проблем, головною з яких на сьогодні є грамотність студентів. Практикантам часто бракує базових знань, вони не мають спеціалізації на певному питанні. Не секрет, що більшість ЗМІ, поповнюючи свої штати, віддають перевагу не дипломованим журналістам, а людям іншого фаху: вони краще розуміються на тих чи інших сферах життя, ніж журналісти з їхніми різношерстими, але неглибокими знаннями. Сучасна журналістська освіта є скоріше академічною: практичних навичок у стінах вищого навчального закладу студент майже не отримує. Більшість викладачів не є практикуючими журналістами, тож уявляють професійну діяльність лише з теоретичного погляду. Навчальні програми та методика викладання не завжди відповідають сучасним реаліям журналістської роботи. Завдання, які студенти отримують від викладачів, - наприклад, написання фейлетонів, - не приносять їм жодної користі, ба навіть розвивають хибні уявлення про журналістику.

Для новостворюваних факультетів та інститутів журналістики, що з’являються, немов гриби після дощу, більшість вищих навчальних закладів не має бодай елементарної технічної бази. Прийшовши на практику, студент уперше знайомиться з камерою, мікрофоном, диктофоном тощо. Навіть комп’ютером уміють користуватись далеко не всі.

Співпраця вищого навчального закладу та редакції є неврегульованою та не регламентується жодними конкретними нормативними актами. Підсумком практики є відгук керівника практики про роботу студента. Проте, позаяк у редакції не знають, чого саме вимагає від студента навчальна програма, відгуки найчастіше мають абстрактний, узагальнений характер. На думку тренерів та учасників семінару, необхідно виробити певну систему оцінювання роботи практиканта, аби викладач міг отримати чітке уявлення про його навички, а керівник практики від ЗМІ знав, на що в першу чергу звертати увагу, підбиваючи підсумок.

Організатори семінару кажуть, що під час практики редакція та навчальний заклад мають співпрацювати тісніше. Викладач повинен хоч раз поцікавитись успіхами свого студента, запропонувати йому допомогу у вирішенні виробничих проблем. Гостро стоїть питання забезпечення дисципліни: часто трапляється, що студент з’являється в редакції лише двічі протягом практики – в перший день, аби познайомитись, і в останній, аби отримати підпис і печатку в щоденнику. Крім того, участь у практиці – чудова нагода для викладача освіжити свої уявлення про діяльність мас-медіа в сучасних умовах.

Сергій Томіленко запевняє, що користь від проходження практики отримують усі – і редакція, і викладач, і студент. Редакція має можливість підготувати для себе кваліфіковані кадри. Студенти, що успішно практикуються в тому чи іншому ЗМІ, часто отримують свою першу повноцінну роботу саме там. Ще один плюс полягає в тому, що студент – відносно дешева робоча сила. Раціонально використовуючи навіть незначні навички практиканта у сполученні з юнацькою енергійністю, редакція може отримати вигоду. Залучення практикантів додає мобільності, дозволяє відвідати більше актуальних заходів, збільшує кількість джерел власної інформації. Існує думка, що присутність сторонньої людини покращує моральний клімат у колективі, мотивує до самовдосконалення самого керівника, що прагне бути зразком для учня. Наділені повноваженнями наставника, працівники редакції охочіше беруть на себе більшу відповідальність, і не лише за власні дії. Пряма вигода для студента – нагода виробити чи розвинути навички, підвищити власну компетентність, покращити комунікативні здібності. Перебування у професійному середовищі допомагає студентові визначити пріоритети в подальшому навчанні. Зрештою, як уже було сказано, для багатьох це шанс добре зарекомендувати себе й отримати в майбутньому постійну роботу.

За традицією, що склалась в Україні, організація практики має спонтанний характер. Завдання студент отримує в робочому порядку. На думку тренерів семінару Елізабет Робсон та Сергія Томіленка, необхідно скласти план проходження практики. Першим етапом роботи з практикантом повинне бути ознайомлення з роботою редакції, колективом, внутрішнім розпорядком та редакційною політикою. Багато не лише західних, але й російських ЗМІ мають спеціально розроблені програми презентації своєї організації. Це електронні файли або брошури, що ознайомлюють новачка з тематичною спрямованістю, пріоритетами та принципами роботи ЗМІ. Це істотно полегшує подальшу роботу практиканта, особливо в процесі пошуку потрібної інформації.

До першого етапу також можна віднести виявлення практичних навичок у студента. Наприклад, завдання, пов’язане з пошуком інформації, допоможе з’ясувати рівень володіння комп’ютером.
Другий етап повинен включати завдання, що розвивають навички створення інформаційних повідомлень, пошуку експертів, джерел інформації з тієї чи іншої проблеми. На цьому етапі починається й розвиток комунікативних здібностей студента: наприклад, він повинен навчитись брати коментарі телефоном.  Звісно, студент-журналіст повинен отримати «бойове хрещення». Відповідальне завдання, - наприклад, самостійне відвідування прес-конференції, - як правило, змушує практиканта проявити свої сильні сторони та якості.

Коли ці етапи пройдені, можна переходити до складніших завдань: написання репортажу та підготовки інтерв’ю. Це серйозне навантаження для студента після першого чи другого курсу, але навіть спроби підготуватись до інтерв’ю є корисними. Вони допоможуть навчитись правильно добирати героїв, актуальні теми, шукати довідкову інформацію, будувати розмову.

Безперечно, кожен крок студента повинен бути оцінений керівником практики. Без помилок не обійдеться, та в будь-якій роботі слід відшукувати «плюси» та обов’язково відзначати їх. Критика ж повинна бути конструктивною та обґрунтованою, кожну похибку треба розібрати та визначити шляхи її виправлення. Це вимагає чималої терплячості й толерантності з боку наставників. Вибираючи керівника практики, менеджер повинен виходити з наявності у працівника педагогічних нахилів та беззаперечного авторитету серед колег. Такий наставник зможе не лише не відбити у студента бажання займатись журналістикою, але й підштовхнути його до професійного розвитку й самовдосконалення.

Дмитро Ляшко, «Детектор медіа»