Володимир Здоровега: сила і безсилля вчителя

28 Квітня 2006
5011
28 Квітня 2006
12:33

Володимир Здоровега: сила і безсилля вчителя

5011
Патріарха української журналістики і журналістської науки професора Львівського національного університету ім. І.Франка Володимира Йосиповича Здоровегу ховали сонячного дня на Личаківському цвинтарі у Львові 26 квітня
Володимир Здоровега: сила і безсилля вчителя

Патріарха української журналістики і журналістської науки професора Львівського національного університету ім. І.Франка Володимира Йосиповича Здоровегу ховали сонячного дня на Личаківському цвинтарі у Львові 26 квітня. Саме тоді, коли по всій Україні були приспущені державні прапори, а в церквах відбувалися поминальні молебні з нагоди 20-ліття чорнобильської катастрофи, за яку, окрім іншого, несуть відповідальність і люди інтелектуальної праці. І їх теж стосуються слова, які Вчитель написав кілька років тому:

Інтелектуали беруть на себе відповідальність за стан світу і його майбутнє, хоч іноді й завдавали йому чимало лиха, констатуючи, наприклад, ілюзорні комуністичні утопії - візії раю, які перетворили значну частину світу у суще пекло, привівши людство мало не у глобальний Гулаг (

Влада інтелекту чи інтелектуальне прислужництво)

Проте основні його праці стосуються журналістики і журналістів, зокрема теорії публіцистики. За його підручниками навчаються практично усі студенти факультетів і відділень журналістики в Україні. А на одному з семінарів в Нідерландах, куди з’їхалися колеги з пострадянських країн (Білорусії, Росії, Молдавії, Грузії), з’ясувалося, що мого патрона усі і давно знають. Це було справді приємною несподіванкою. Він був світлою людиною з жвавим розумом, відкритим до світу, людей і нових ідей. Коли ми прощалися у передвеликодній четвер і зичили один одному веселих свят і смачної паски, він зауважив у моїх руках український переклад книги Маршала Маклюена "Галактика Гутенберга" й попросив дати почитати. Довідавшись, що книга належить нашій спільній колезі з факультуту Наталці Габор, з усмішкою заявив, що займає чергу.

Це були останні слова, які я від нього почув. Починаючи із Страсної П’ятниці, пережив свої, призначені йому страсті – симптоми інсульту розвивалися з фатальною невідворотністю. Упродовж життя, даючи успішні відповіді на виклики долі, він здобув велику силу над словом і, врешті, силу незаперечного морального і наукового авторитету над своїми послідовниками та учнями. Проте, як і всі живі, виявився безсилим перед викликом смерті.

Чи припускався він помилок? Так, як і всі ми. Та водночас для багатьох з нас він був праведником, людиною великої енергії (десятки посібників, монографій і підручників, тисячі статей і виступів по радіо і ТБ), яка аж ніяк не обмежувалась локальними справами, а діяла в просторі нації. Не раз був свідком, як він казав невигідну для себе правду, зокрема як учасник Комісії з журналістської етики, та й просто як професор Львівського університету, як громадянин. Свого часу Володимир Йосипович писав:

Неправда, обман такі ж древні, як людська спільнота. Сама процедура обману передбачає наявність того, кого хочуть обдурити. Наш прапрародич Адам міг бути неправдивим лише перед Творцем. Єва вже мала ширший вибір. Каїн, як відомо, був не тільки першим братовбивцею, а й першим злочинцем, який намагався прикрити свій злочин перед Всевишнім брехнею (

Проте найбільша його заслуга (у житті поза книгами і статтями) -- у ладнанні конфліктів, пошуку мудрих компромісів, які уможливлюють поступ.

Свого часу він йшов на компроміси, які згодом визнав помилковими, і за які не соромився просити вибачення. Проте ця його здатність віднаходити розумну рівновагу

ідеально пасувала до перехідної епохи кінця 80-х - поч. 90-х рр. Вдруге він очолив факультет у 1986, коли треба було стояти поміж революційною студентською стихією, на боці якої він завжди був душею (студенти привозили друковані в Прибалтиці самвидавні газетки і вивішували такі гострі стінгазети, що про них розповідали в ліберальній московській телепрограмі "Взгляд") і, з іншого боку, все ще потужними парткомами. Власне треба було оберігати своїх підопічних від репресій та відрахування з числа студентів – молодих людей, у яких він як ніхто інший вмів розпізнавати “іскру Божу“ таланту, і яким власне й присвячував усю свою працю, життя і роздуми:

Журналістська праця – не просто вміння вправно написати замітку чи статтю, хоч ці ази ремесла треба засвоїти, а своєрідний спосіб сприйняття світу, спосіб бачення реальності, спосіб мислення і світовідчуття, спосіб існування й усвідомлення себе в неспокійному житті. Тому ніяк не можу погодитись із тим, що майстерність журналіста – це всього-на-всього вправне володіння пером чи “підвішений язик” (

Вишкіл журналістів вчора, сьогодні, завтра ) .

Володимир Здоровега так і не встиг прочитати український переклад "Галактики Гутенберга", натомість пішов у небесну галактику, де його зірка буде сяяти вічно.

Борис Потятиник

Біографічна довідка

Народився 9 жовтня 1930 року в с. Оліїв Зборівського району на Тернопільщині. Доктор філологічних наук, Заслужений професор Львівського національного університету імені Івана Франка, Заслужений журналіст України. Літературний критик, публіцист, теоретик літератури і журналістики, автор близько тисячі статей, рецензій, оглядів, нарисів, есе на журналістські, літературно-мистецькі, політичні, філософські теми; автор, ведучий і учасник радіо- і телепередач.

Автор понад 500 наукових, науково-популярних і публіцистичних творів, 30 підручників, монографій: Сучасна українська комедія (1959), Мистецтво публіциста (1966), У майстерні публіциста (1969), Пошук істини, утвердження переконань (1975), Слово тоже есть дело (1979), Збагнути день сущий (1988), навчального посібника Питання психології публіцистичної творчості (1981), Теорія і практика радянської журналістики (1989, у співавтор.), Вступ до журналістики: курс лекцій (Львів, 1994; 2-ге вид. 1998); Теорія і методика журналістської творчості (2001, 2004). Остання з перелічених праць – це підручник, за яким сьогодні навчаються тисячі студентів усіх факультетів і відділень журналістики в Україні.

Ще навчаючись на філологічному факультеті (1948-1953) і в аспірантурі при кафедрі літератури (1953-1956) Львівського університету виступає як критик І публіцист у періодиці, на радіо. З 1956 року викладач, а згодом доцент наймолодшого в університеті факультету журналістики. З 1959 до 1962 року - його декан. Із зануренням у педагогічну та організаторську роботу розширюється діапазон суспільно-політичних і наукових зацікавлень: від питань літератури, мистецтва до актуальних проблем журна-лізму та суспільно-політичного життя. Домінуючим предметом наукових зацікавлень стає публіцистика, результат чого - докторське наукове дослідження "Публіцистика, її природа, соціальні функції, гносеологічні і психологічні особливості" (1970). З 1972 року - професор, організатор і довголітній керівник кафедри теорії і практики журналістики, один із загальновизнаних фундаторів української наукової школи журналістики, вихователь цілої когорти кандидатів і докторів наук.

У 1986 році на альтернативній основі знову обирається деканом факультету і протягом 10 років займається організацією і перебудовою навчального процесу, пов'язаною із національним відродженням, становленням суверенної української держави. Організатор проведення міжнародних наукових конференцій, зустрічей, дискусій. Автор нових концепцій про роль І місце мас-медіа в сучасному суспільстві, відповідальності журналіста перед громадою.

Активний член Спілки журналістів України, її виборних органів. Один з ініціаторів скликання позачергових VI і VII з'їздів журналістів, співавтор прийнятих ними документів, які проголосили утворення незалежної, демократичної організації працівників ЗМІ України (нині Національна спілка журналістів України).

Вихованці й колеги Володимира Здоровеги жартома називли його граючим тренером, оскільки до останніх днів він поєднував наукову й педагогічну роботу з активною участю у пресі.

Дещо з публікацій

Детектор медіа

Дилогія про медіасвіт і людину в ньому

Звідки братись журналістам

МедіаКритика

Інформація? Комунікація? Пропаганда?

Свобода обману

Ніхто не купить журналіста, якщо він не хоче продаватися

Вишкіл журналістів вчора, сьогодні, завтра

Дзеркало тижня

СИЛА І БЕЗСИЛЛЯ СЛОВА

Тотальний обман як складова системи

МЕНШЕ ЛЮБИТЕЛЬСТВА ТА ЕКСПРОМТУ

ПІДГОТОВКА ЖУРНАЛІСТІВ: ПОГЛЯДИ ЗБОКУ І ЗСЕРЕДИНИ

Влада інтелекту чи інтелектуальне прислужництво

День

Аналітика замість маніпуляцій

Про В.Й. Здоровегу

ЧЕРЕЗ ТЕРНИ — ДО ІСТИНИ.

ЗУБР ЖУРНАЛІСТИКИ — ДЛЯ АКУЛ ПЕРА


Здоровега Володимир Йосипович (9.09.1930-24.04.2006)

Тотальний обман як складова системи).

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для "Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
5011
Читайте також
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду