«У цих новинах не буде ані паркету, ані глави держави, як не буде й мучеників за ґратами»
«У цих новинах не буде ані паркету, ані глави держави, як не буде й мучеників за ґратами»
Euronews стає ближчим. Особливо це було відчутно 5 жовтня під час святкування запуску української служби, коли на урочистість із самого Ліона завітав менеджмент Euronews, редактори та журналісти. Окрім закордонних гостей Перший національний також запросив телевізійних зірок, медійників, членів Нацради, депутатів, політиків і навіть представників релігійної сфери. На святі новонародженого мовця також було помічено Бориса Колеснікова, Ганну Герман, Савіка Шустера, Ларису Мудрак, Бориса Ложкіна та інших відомих людей.
Запуск української служби Euronews уже позаду, відкриття київського корпункту ще попереду, наразі, за словами керівників НТКУ, ще багато завдань із налагодження роботи і промоції мовника.
Національна версія Euronews мовить в Україні лише півтора місяці, в медіасередовищі вже неодноразово спалахували дискусії щодо незалежності української служби від урядових, політичних і фінансових інтересів. Як коментують це питання керівники НТКУ та менеджмент Euronews, закиди щодо цензури та необ'єктивності висвітлення можуть виникати тільки через незнання специфіки роботи міжнародного каналу: «Euronews веде свою роботу незалежно від всіх політичних і фінансових структур, зокрема НТКУ, яка фінансує українську службу, але не має права втручатися в редакційну політику. Угода між Euronews та Україною - важливий крок у бік Європи. Euronews несе всі ті цінності незалежної журналіста, які Євросоюз захищає законами», - каже голова ради директорів Euronews Філіп Кайла.
Нагадаємо, Українська версія Euronews стартувала 24 серпня, ставши 11-ю мовною версією каналу. Українська редакційна команда, розташована у Ліоні, складається з 16 нещодавно прийнятих на роботу журналістів та одного кореспондента у Брюсселі. На чолі редакції - Фідель Павленко. Українська команда працює в тісній взаємодії з усіма 350 журналістами інших десяти редакцій Euronews.
Як зазначив генеральний директор НТКУ Єгор Бенкендорф у коментарі «Детектор медіа», той факт, що Україна спромоглася запустити Euronews у цьому році, значно здешевив витрати (на ліцензію тощо): «З кожним роком запуск каналу коштує дорожче. Нині запускається Польща, вони будуть платити вже більше, ніж ми. Якби ми запускалися в наступному році, то витратили на запуск були б уже на 20% більші, і навпаки, якби 5 років тому - на 40% менші».
Ірена Кільчицька, Соня Кошкіна, Олена Бондаренко, Ірина Бережна
Борис Ложкін і Савік Шустер
Єгор Бенкендорф, генеральний директор НТКУ (справа), Григорій Суркіс, президент Федерації футболу України, Пьєр Луіджі Малезані, голова наглядової ради Euronews
Ірина Ваннікова, Валентина Руденко, Ірена Кільчицька
Мікаель Пітерс, виконавчий директор Euronew, і Валід Арфуш, заступник генерального директора НТКУ
Мікаель Пітерс
Лілія Підкопаєва з чоловіком Віктором Костико (зліва) і Савік Шустер
Єгор Бенкендорф з Мікаелем Пітерсом
Валід Арфуш; Ганна Герман - радник президента України і керівник Головного управління з гуманітарних і суспільно-політичних питань Адміністрації президента; Борис Колесніков, віце-прем'єр-міністр України
Борис Колесніков
Затримку у відкритті київського корпункту (працюватиме окремо від української редакції в Ліоні) Єгор Бенкендорф пояснює юридичними нюансами: «Відкласти на наступний рік більш раціонально юридично і законодавчо. Щоб усе було законно, ми відразу запланували і заклали в бюджеті відкриття бюро на наступний рік. До цього часу потрібно створити нормальну мережу і підготуватися». Нагадаємо, створення Euronews профінансував український уряд, виділивши 85,5 млн грн. Ці кошти покривають витрати на зарплату персоналу, технічні послуги, супутникову доставку і ліцензію. Зазначимо, що фінансування київського бюро також відбувається в межах цієї суми. За словами начальника управління закордонної співпраці НТКУ Вікторії Романової, гроші на Euronews надходять регулярно.
Як повідомляла «Детектор медіа», київську редакцію телеканалу очолить італієць Серджіо Кантоне. Наразі розробляється стратегія бюро та обговорюється кількість журналістів, необхідна для створення українських місцевих новин: «Ми зараз отримуємо остаточну кількість інформації, яку кількість новин ми робимо на день, яку нам дозволено виробляти. Базуючись на цьому, ми розумітимемо, яку кількість журналістів ми будемо мати для створення цих новин щоденно», - коментує ТК пані Романова. Також вона зазначила, що місцеві новини планується виробляти уже з кінця осені. Як відомо, певна їх кількість відповідно до ексклюзивного права української служби потраплятиме в міжнародну версію. Серед іншого, київський офіс буде займатися висвітленням подій чемпіонату з футболу Євро-2012.
Про деталі і специфіку виробництва новин на Euronews «Детектор медіа» розпитала у керівника української служби Фіделя Павленка.
- Фіделю, розкажіть, яким чином відбувається створення і редагування новин на Euronews. Хто має право впливати на редакційну політику чи контролювати її, хто ні? Хто обирає інформаційні приводи?
- У мене таке враження, що в Україні й досі не розуміють специфіки роботи каналу Euronews. Існують редактори новин, зазначу, що українських редакторів немає. Редактором новин на Euronews можна стати мінімум після двох років роботи, тобто це представники старших секцій - англійської, французької, іспанської і так далі. Редактор сидить перед величезним монітором, де представлено всі більш-менш поважні телеканали, переглядає інформаційні стрічки і відстежує, вибирає новини, які вважає важливими, серйозними, цікавими для всіх мовних редакцій. Під цю новину шукається картинка з різних джерел: по-перше, є 11 країн-партнерів, які надають свої відеоресурси, плюс Reuters Television, Associated Press Television і так далі. І робиться, монтується під подію хвилинний або півторахвилинний відеоряд. Після цього редактор новин скликає 11 журналістів, по одному від кожної мовної служби, у спеціальну монтажну кімнату, показує свій ролик і розказує за цим відеорядом, що він хоче, щоби кореспонденти розповіли в новині, також роздає журналістам якісь базові інформації, які він роздруковує з інформаційних агенцій, із різних джерел. А потім кожен із журналістів сідає за свій комп'ютер і пише новини, сам пише.
- Фактично новина одна, тільки відрізняється кут її подання?
- Картинка для всіх абсолютно однакова, інформаційний пакет для всіх абсолютно однаковий. Люди просто сідають і пишуть власні новини. Немає такого, що англійський журналіст заглядає до українського в текст і переписує чи перекладає. Тому що це найбільша помилка всіх, хто звертає увагу на роботу Euronews і критикує Euronews. Мовляв, зробили поганий переклад. Не робиться перекладу.
Звісно, якщо новина, скажімо, про близькосхідний мирний процес, то я, як український журналіст, піду до арабського журналіста і розпитаю його про якісь деталі, бекґраунд, бо він знає про це більше. Або якщо це новина про суд над Тимошенко, до мене прийде португальський журналіст і спитає, що я про це знаю. Я їм дам додатково щось, окрім того, що вони в інтернеті можуть прочитати, але далі кожен журналіст пише свій сюжет сам.
Причому якщо зараз за 20 хвилин дев'ята, а вам дали сюжет і кажуть зробити його на дев'яту, - всі журналісти всіх мовних секцій повинні записати новину до дев'ятої години. Якщо хоч хтось не встигає, ця новина не піде, її відкладаються. Але ви розумієте, що тоді ми програємо конкурентові, тобто оперативність, на жаль, теж потрібна. Хоча я за роки роботи на ВВС зрозумів, що фактаж, точність подачі інформації важливіші за оперативність. Краще програти трохи в часі, але розповісти, що насправді відбулося, ніж бути першим і помилитися, як було з відомою історією. Цієї історії я не коментуватиму, я не хочу пояснювати людям, що я не цензурую. Тим більше, український журналіст підпорядковується не мені.
- А кому?
- Він підпорядковується редактору сьомої години чи, скажімо, дев'ятої. Оскільки новини йдуть цілодобово, новинних змін п'ять. Перша починається о сьомій ранку і закінчується о четвертій дня, наступна починається о дев'ятій ранку і закінчується о восьмій вечора, третя починається о першій дня і закінчується о першій ночі, наступна - в четвертій вечора і закінчується о першій ночі. Так от, кожна новинна команда - по одному журналістові від кожної мовної служби - підпорядковується отому новинному редакторові - chef d'édition. І якщо там працює Петренко, Степаненко, Павленко і ще хтось, то до мене ця людина підходить тільки для того, щоб я подивився, чи немає там якоїсь фактажної помилки, чи немає там мовної помилки, наскільки цей сюжет збалансований. Моє завдання як керівника української редакції - не писати новину, не вказувати, з кого її перекласти, а просто стежити, щоб журналісти, які пишуть ці новини, писали так, як їм поставив завдання редактор.
У нас є залізне правило, яке я запровадив: «друга пара очей». Якщо я на четверту ранку працюю, а ви на сьому ранку, тобто ми перетинаємося, ми приносимо одне одному новини на перевірку щодо мови, стилістики тощо. Якщо я на роботі, то всі несуть мені - і колегам, і мені, - тобто потрійна перевірка. На жаль, того першого дня журналістка, яка робила ту неприємну новину (про День Незалежності України. - ТК), не встигала перевірити і припустилася прикрої помилки. Потім у мене запитували, чи звільнять її з роботи. Але це не моє повноваження. Я не можу її звільнити з роботи, навіть якби хотів, я її на роботу не приймав. Мене на той час не було на роботі, я не міг її вичитати, я би теж не випустив такої новини, її було зроблено непрофесійно, хоча я вважаю, що це була прикра, але мимовільна помилка. Про яку цензуру можна говорити, якщо я навіть не читав цієї новини. Всі написали, мовляв, ось вона переклала з англійської... Немає навіть такого принципу - перекладати новини.
Фідель Павленко, керівник української служби Euronews
«Дехто приїхав із бажанням привезти українську журналістику в Європу»
Очевидно, що англійський журналіст напише про Україну більш загальними фразами, бо це не цікаво англійцям, їм не цікава ця наша кухня. Але якби ви взяли новини про Північну Ірландію, таку делікатну для англійців тему, і почитали їхні новини й наші, то ви би про українського журналіста написали, що він упереджено переклав, умовно кажучи. Можливо, підсвідомо в деяких наших журналістах сидить самоцензор. Абсолютна більшість із них працювала на місцевих каналах, і це накладає відбиток на те, як вони думають і як вони пишуть. Я не можу цього викорінити за місяць. Я працюю з ними місяць, два місяці, я їх навіть не відбирав на роботу. Жодного журналіста, який працює в українській редакції Euronews, я особисто не відбирав. Мене запросили тоді, коли команда вже була. Що ви мені пропонуєте? Виганяти людей? Я намагаюся їх перевиховати, навчити чогось, чого вони, можливо, не знають, тому що ніколи не працювали у великих міжнародних медіа.
- Як будуть між собою взаємодіяти київський корпункт і українська редакція в Ліоні?
- Київського корпункту поки що немає. Є тільки Серджіо Кантоне, італійський журналіст, його призначено майбутнім керівником. Буде набрано, наскільки я знаю, 5-7 людей, які готуватимуть українські новини. Стилістично, редакційно сюжети, перед тим як вони виходитимуть в ефір, затверджуватимуться все одно в Ліоні редакційною колегією. Тож я не передбачаю якихось спроб тиску. Просто якщо буде тиск - не буде новин, от і все.
Паркету не буде в цих новинах, ані глави держави, ані народних обранців, так само як не буде й мучеників за ґратами. Я людина абсолютно аполітична, можу співчувати як людині Юлії Тимошенко чи Віктору Януковичу, але не більше того.
- І якась частина новин київського корпункту піде в міжнародну версію...
- ...якщо будуть новини, які цікавлять європейців. Європейський телеринок теж різний. Наприклад, криза в Греції: грекам це цікаво, італійцям це цікаво, бо в них схожі проблеми, іспанцям, можливо, цікаво, а арабам нецікаво, українцям менш цікаво. Україна взагалі якось до міжнародних новин ставиться холодно. Тому не варто очікувати, що всі новини, які готуватимуть у київському бюро, відразу відсилатимуть в міжнародний стрім. Якісь події типу Східного партнерства, Євро-2012, вироку Тимошенко, тобто те, за чим стежить уся Європа - звісно, буде.
- Чи є якась загальна збірка стандартів Euronews? Чим вона відрізняється від збірки стандартів ВВС?
- Звісно, є. Книга ВВС, яку я свого часу перекладав українською для Інституту журналістики як підручник, відрізняється хіба що товщиною. На Euronews вона менша, але засади і принципи ті самі, абсолютно. Це повне невтручання в редакційну політику з боку будь-кого: політичних сил, лобістських інтересів, грошей, тобто це незалежна редакційна політика, збалансована подача інформації, подання двох точок зору як мінімум, за жодних обставин не ставати на той чи інший бік, показувати, що насправді відбувається, давати можливість глядачу робити власні висновки, а також оперативність, чесність, принциповість, порядність... Хіба українська журналістика відрізняється від цього?
- Не повинна відрізнятися.
- Не повинна, я ж маю на увазі ідеальну українську журналістику. На жаль, її немає. На жаль, в Україні більшість каналів просто є підконтрольними політичному або фінансовому кланам і відповідно ведуть свою політику. Мені шкода журналістів, які довший час тут працювали і тепер намагаються там якось перебудуватися і стати європейськими журналістами. А дехто навіть не хоче. А дехто приїхав із бажанням привезти українську журналістику в Європу. Якщо вони не хочуть зрозуміти, що вони повинні навчитися європейської журналістики і її в Україну давати - то це біда. Але ми будемо над цим працювати.
- У чому принципові відмінності вашої роботи на ВВС і Euronews?
- Я не був керівником на українській службі ВВС, я був ведучим програм, у мене була невелика група під мою програму - новинар, людина, яка готувала більш розлогі матеріали, мережа закордонних кореспондентів, яким я міг замовляти матеріал. Тут, на Euronews, мені було би набагато легше сісти і самому зробити новину, за яку би я відповідав і знав би, що зробив її професійно. І мене, я вважаю, на ВВС так як треба навчили робити. Керувати іншими людьми - набагато важче, набагато важче відповідати за чужі помилки. Прикро, коли погані слова кажуть люди, які знають мене багато років, яких я знаю багато років, але які, можливо, переслідують свої інтереси - політичні чи кар'єрні. Це прикро. Хоча журналістика - це та професія, де ні я, ні ви плакати не будемо.
Лариса Мудрак, член Нацради
Олексій Семенов, головний продюсер Першого національного
Ігор Гужва, головний редактор газети «Сегодня»
Ганна Герман і Савік Шустер
Святкування запуску українського Euronews розпочалося з відеопривітання президента України Віктора Януковича
Вікторія Романова, начальник управління закордонної співпраці НТКУ
Фото Павла Довганя