В мене весь час враження, що минулу кампанію працювати було легше. Я не збожеволів, не жартую, і не знущаюсь.  Як і всі ми, я,  звичайно,  пам’ятаю, як тоді руки тележурналістів були зв’язані цензурою. Як нормальних газетярів били в під’їздах, підпалювали та травили газом у редакціях. З цієї точки зору різниця виборів-2004 і виборів-2006 є разючою. Тоді нас намагалися поневолити або хоча б залякати. Тепер в нас повна свобода і нема жодних підстав боятися Держсекретаря, міліцію чи хлопців у шкірянках.

Але ця свобода виявилася для нас сильнішим викликом! Кампанія завершується за три тижні. Давайте себе спитаємо, як ми оцінимо нашу роботу на цих виборах? Моє відчуття, що пишатися нема чим.

Для чого вільні медіа у вільних країнах на вільних виборах? Щоб показати, хто йде до влади. Щоб роз’яснити,  з чим йде. Щоб оцінити, як ця майбутня політика вплине на життя виборців.

Що показували ми? Головна тема на цих виборах для журналістів – відбудова помаранчевої коаліції. Далі – рейтинги політичних сил. Причому ми давали усі без розбору, включаючи компанії, що дискредитували себе у 2004 році, або ті, про які ми щойно почули і навряд чи почуємо більше. Ще трохи звітів Комітету виборців плюс традиційна тема від ЦВК – як друкуються бюлетені? Навіщо вона потрібна у 2006 році, незрозуміло, але ОК – звикли.

Що ми роз’яснювали? Нічого. З’їзди, де затверджуються передвиборні програми, ми висвітлювали як світські вечірки. Хто коли прийшов, хто як подивився, хто що виголосив. Інколи ми показували книжечки, а в закадровому тексті пояснювали – це партійна програма. Що в середині брошур, ми не уточнювали. Не прийнято.

Відповідно, ми нічого і не оцінювали. Ми просили експертів коментувати все,  що завгодно, але не майбутню політику політичних сил. Навіть коли ми збирали політиків та експертів говорити про конкретні проблеми країни, ми не вимагали шукати виходи, плани чи ідеї. Ми намагалися якомога більше розсварити їх між собою. Чи хоча б з ведучим. Так ми бачимо спосіб роз’яснювати виборцям, кого вони обирають.

В результаті ми залишили наших громадян один на один з рекламними роликами. Які так само не пояснюють, хто і  з  чим йде до Ради, і що з цього вийде. Мета усіх роликів – лише викликати емоції. Жодного усвідомленого вибору. «Наша Україна» нагадує, як ми її любили у 2002 році. БЮТ – яка красуня лідер блоку. Пора-ПРП вдовблює образ справжнього Майдану. Не ТАК! і «Народна опозиція» – справжнього Антимайдану. Трохи далі пішла Партія регіонів, яка голосно каже, що в неї є план. Якій саме план,  у своїх виступах у мас-медіа  зазвичай не уточнює. А ми не перепитуємо.

В результаті  ми не представили  - разом з політиками – виборцям жодних конкретних програм, жодних конкретних обіцянок і жодної можливості спитати про їх невиконання після виборів! Громадяни знову будуть голосувати за політиків, а не політику. Хоча навіть не за політиків, а їхні образи, створені спіндокторами.

І це наша відповідальність! Революція 2004 року дала нам свободу. Нова політична система – вільну конкуренцію між багатьма політичними силами. Активності і бажанню населення розбиратися у політиці позаздрила б уся Європа. Як ми це не використали?

Звичайно, це важко. Щоб ставити конкретні запитання, треба в них розумітися. Щоб глядачеві було цікаво, треба наближати відповіді до його життя. До цього не готові ні ми, ні політики. Ми з Лідою Таран з острахом чекаємо на початок теледебатів на 5 каналі у неділю, де ми самі ж зробили центральними конкретні соціальні проблеми. А якщо політики не зможуть про це хоч щось сказати? А якщо ми не зможемо чи не встигнемо їх дотиснути? А якщо глядачі, які звикли до лайки політиків у студії, не сприймуть обговорення ними доволі складних ідей?

В минулу кампанію справді працювалося легше. Але треба усвідомити, що вона вже минула.

Єгор Соболєв,  5 канал, для «Детектор медіа».

Усі матеріали рубрики „Редакційна політика” публікуються  за підтримки Посольства Великобританії в Україні.href="http://www.detector.media/news/146/0/17929/">

На "5 каналі" політикам запропонують відповісти на п'ять питань

Щоб спалося спокійно

6 вересня на «5 каналі» - прем’єра програми Єгора Соболєва «Чи на 5?»