Існує думка, що треба витрачати багато часу на перегляд сюжетів по телевізору й читання газет, аби бути в курсі новин і подій у світі. За статистикою, офісні працівники витрачають близько 20% свого робочого часу на перегляд інформаційних ресурсів в інтернеті. Однак у багатьох країнах робочий день розписаний по хвилинах, і далеко не всі можуть дозволити собі почитати новини. Закордонні редакції пропонують свій варіант мінімізації часу на вивчення новин. Замість переглядати повний список новин за день, можна зайти в розділ із подкастами (аудіомовлення в інтернеті) і послухати основні новини, надиктовані диктором. Ще одна перевага такого інформаційного носія – у користувача вільні руки, він може слухати подкаст і займатися чим завгодно: вести машину, їхати в метро, гуляти вулицею, сидіти в кафе тощо. Загалом, випуск головних новин за день займає до 10 хвилин, і прослухати його можна в будь-який час. Це можна зробити як на комп’ютері, так і на будь-якому пристрої, що підтримує програвання аудіофайлів. Як вважає Ксенія Новикова, журналіст відділу міжнародних новин 5-го каналу, подкаст може зацікавити людей, які не звикли читати або просто не мають на це часу. При цьому подкаст дає можливість почути пряму мову спікерів, без редакторської й літературної обробки.

Поява подкастів на сайті редакції може бути черговим етапом розвитку традиційного медіа, пов’язаною з бажанням збільшити аудиторію, або просто елементом боротьби з конкурентами. На думку заступника редактори відділу «Ринки» газети «Экономические известия» Ганни Ковальчук, швидше за все, спочатку подкасти навряд чи можуть розглядатися як самостійний елемент і мати статус додатку до основного контенту. Виділення їх в окремий напрямок у складі медіа можливе лише за умов високої якості цього продукту і значних вкладеннях у рекламу і просування. На думку заступника головного редактора «Корреспондент.net» Ольги Байди, подкаст необхідно заводити після проведення мінімального маркетингового дослідження на ринку користування контент-послугами. Приміром, у Києві, де більшість населення користується мобільними телефонами вищого класу, такі речі як подкаст можуть бути потрібні, тоді як у регіонах (за відсутності належної техніки й необхідності) такі нововведення можуть просто бути недоречними.

 

Заступник головного редактора газети «Сегодня» Михайло Ганицький уважає, що подкаст потрібен у тих випадках, коли є бажання підвищити популярність сайту, лояльність аудиторії та прямі продажі реклами. Переваги в тому, що люди скачують подкасти вдома, аби слухати їх дорогою на роботу, і на роботі, аби слухати їх дорогою додому. Зрештою, якщо ресурс мовлення стає дійсно популярним, його безкоштовно рекламує Apple – в iTunes Store, звідки приходить величезна кількість користувачів, які качають подкаст. Якщо подкасти хороші і подобаються аудиторії, користувачі починають качати їх стабільно, завдяки чому аудіоматериали стають привабливим для продажів реклами на сайті і в самому подкасті.

 

Необхідно розуміти, що витрати на утримання і просування подкасту будуть вищими, аніж на просування просто газети чи журналу, оскільки з форматом подкастів знайома не вся аудиторія. «Думаю, додавати аудіоелемент на сайт видання є сенс тільки у випадку, якщо сам ресурс, причому саме онлайн-версія, уже досить популярні й мають високу відвідуваність, – упевнена Ганна Ковальчук. – Інакше створення подкасту стане марною витратою часу й зусиль – якщо його ніхто не побачить або побачить незначна кількість людей».

 

Як вважає Олександр Антонюк, головний редактор порталу газети «Дело», переходити на нові стандарти економічно вигідно тільки тоді, коли накопичується критична маса споживачів, готових користуватися новим продуктом. Для цього необхідно, щоб користувач мав доступ до інтернету, mp3-плеєр і звичку слухати щось серйозніше за радіо «Шансон». На думку Олександра, проблема впровадження подкастів полягає в тому, що в Україні ще не звикли слухати радіо – якби в нас були такі популярні ресурси, як «Эхо Москвы», Бі-бі-сі, то ймовірність успіху подкастів була би значно вищою. Це свідчило би, що культура слухати радіо вже прищеплена.

 

Загальний бюджет на створення подкастів у редакції складе мінімум $1000. За ці гроші можна буде купити програмне забезпечення для обробки звукових файлів, цифрові диктофони, мікрофон і навушники. У середньому, витрати сягають $5000-7000. Збільшується сума витрат у випадку, якщо в редакції буде ухвалене рішення створити цілу студію, де буде відбуватимуться запис і обробка файлів.

 

За словами Михайла Ганицького, аби впровадити подкаст у редакції, потрібен як мінімум один фахівець у царині звукового монтажу, котрий міг би монтувати кілька подкастів на день, і журналіст, який начитуватиме текст аудіоновини. Для технічної реалізації потрібна звукова студія, у якій триватиме начитування, й програмне забезпечення для обробки аудіо Adobe Audition й Sonic Sound Forge. (Останній потрібен для оптимізації якості звуку, накладання ілюстрацій у різні частини серій подкасту, і інших завдань.) Список необхідного устаткування повинен містити якісний мікрофон і хороші навушники. Михайло Ганицький радить звернути увагу на те, що подкасти можна робити в різних форматах файлів. Можна просто створювати їх в mp3-форматі, а можна дещо ускладнити завдання і робити їх у форматі m4b (аудіоформат із фото й анімацією – спеціально для iPod'ів та iPhone'ів). Варто звернути увагу, що формат m4b не відтворюється більшістю плеєрів і навіть комп’ютерних медіа-програвачів. Михайло в такій ситуації рекомендує конвертувати в універсальний формат ААС за допомогою безкоштовної програми iTunes, яка безкоштовно поширюється у всесвітній мережі, зокрема, вона є майже на всіх сайтах, де є подкасти.

 

Також варто пам’ятати і про технічну базу, де викладатимуться і зберігатимуться подкасти. Варто придбати хороший сервер, на якому викладатимуться подкасти, і придбати програмне забезпечення, що полегшить викладання аудіоресурсів в інтернет. Спочатку, поки мовлення в інтернеті не стало постійною практикою, можна скористатися безкоштовними сайтами, де розміщують подкасти.

Як вважає Інна Соколовська, шеф-кореспондент відділу економіки інформаційного агентства «Українські новини», труднощі, які можуть виникнути при створенні подкастів, можна умовно поділити на кілька видів. Технічні – подкасти ще не поширені в українському інтернеті, й у редакціях ще немає фахівців, готових ними займатися. Тематичні труднощі – подкасти повинні викладатися регулярно й укладатися у певний хронометраж, а це вимагає від редакції послідовності й постійної роботи над темами для подкастів. Фінансові труднощі – аби координувати створення подкастів, так чи інакше буде потрібна окрема людина, крім того, редакції доведеться оплатити все необхідне устаткування (зокрема, програмне забезпечення).

 

Також редакція повинна подумати, чи зможе вона зробити подкаст цікавим для рекламодавця. В результаті можуть виникнути проблеми «розуміння» – редакції потрібно не тільки зробити подкаст, але й привчити свою аудиторію до котристування подкастами, популяризувати і просувати нові технології серед читачів. Аби про появу подкасту знали – треба запустити рекламні повідомлення з наступним змістом: якщо хтось не встиг довідатися про основні події за день, це можна зробити на нашому сайті. «Аудиторія може взагалі не бути в курсі, що в редакції з’явився подкаст, – говорить Ксенія Новикова. – Якщо подкаст сильно відрізняється від паперового видання, нова аудиторія може взагалі не прийти». У цій ситуації дуже важливо знати цільову аудиторію і її технічні можливості. Якщо у слухачів немає доступу до інтернету і, відповідно, можливості послухати аудіофайли, то й наявність подкастів навряд чи порадує користувача.

 

Важливо пам’ятати і про мотивації співробітників редакції, які повинні зайнятися виготовленням подкастів. Як вважає Ольга Байда, на даний момент більшість редакцій більш-менш новаторських ЗМІ зштовхнулися з проблемою відсутності професіоналів. Старше покоління журналістів не має наміру працювати з електронним форматом, а молодше не завжди знає, що таке граматика. За словами Ксенії Новикової, газетні журналісти можуть не мати стимулу, бажання або навичок для роботи з подкастами. «Комусь може бути шкода витрачати свій час на створення подкасту, комусь не подобається свій голос у начитці. Таким консерваторам необхідно показати цікаві подкасти і мотивувати їх працювати в тому ж напрямку, – міркує Ксенія. – Набагато простіше з амбітнішими колегами, готовими освоювати нові технології. Головне – не тиснути й вимагати все одразу». Швидше за все, доведеться витратити якийсь час на навчання або залучити стороннього фахівця – якщо це разова акція. Якщо створення подкастів планується поставити на постійну основу, то безумовно є сенс інвестувати у навчання власного колективу (або його частини).

 

Як вважає Олександр Антонюк, якщо редакція вирішила створювати подкаст, не варто покладати цю функцію винятково на фахівців веб-відділу. Ці департаменти здебільшого нечисленні й допомагати журналістам із подкастом у них просто немає часу.

 

 

 

 

Подка́стинг (англ. podcasting, від iPod й англ. broadcasting – повсюдне мовлення, широкомовлення) – спосіб публікації медіапотоків (як правило, звукових або відеопередач) у всесвітній мережі (зазвичай у форматі MP3 для звукових і Flash для відеопередач), за якого вони анонсуються особливим чином, що дозволяє автоматизувати завантаження нових випусків на пристрій відтворення.

 

Цільова аудиторія подкасту – користувачі персональних комп’ютерів. Для відтворення подкастів створено програмне забезпечення (наприклад, iTunes), котре регулярно запитує веб-сайт на предмет появи нових записів, котрі потім завантажуються на комп’ютер користувача, а далі, можливо, – на портативний програвач.

 

Подкаст – це вигідна альтернатива радіомовленню й телебаченню, оскільки не вимагає ліцензування частоти й доступний у будь-який зручний для слухача час.

 

 

 

 

 

Після того, як Ви обрали тему свого подкасту, спланували сюжетну лінію і визначили його тривалість, можна розпочинати працювати над записом. Необхідний технічний мінімум для того, щоб стати подкастером: мікрофон, комп’ютер зі звуковою платою і відповідним програмним забезпеченням та Інтернет.

 

Для початку достатньо мати простий конденсаторний мікрофон вартістю від 20 гривень. Якщо ж Ви плануєте використовувати більш професійний мікрофон (від 350 грн.), варто придбати мікшер (від 600 грн.) і підключити мікрофон до мікшера, а мікшер – до комп’ютера (через лінійного вхід звукової карти, або ж через USB інтерфейс). Персональний комп’ютер з найдешевшою необхідною конфігурацією (Р4 1.9GHz, HDD 80GB, RAM 256Mb, материнська плата з інтегрованою звуковою картою) коштуватиме від 1700 грн. Для запису інтерв’ю Вам знадобиться також цифровий диктофон (від 700 грн.).

Після підключення усього необхідного обладнання необхідно знайти і встановити програмне забезпечення (ПЗ) для запису і монтажу звуку. Найдоступнішою є програма Audacity (http://audacity.sourceforge.net), що поширюється безкоштовно. ЇЇ можуть використовувати користувачі Windows, Linux і MacOS (базовий комплект ПЗ якої вже включає необхідні звукові програми Garage Band та iTunes). Найбільш популярним платним ПЗ для обробки звукаSound Forge та Adobe Audition (логічне продовження Cool Edit Pro 2.0). Ліцензійні версії цих програм можна придбати на офіційних сайтах розробників або в місцевих дилерів, наприклад, повні версії Sound Forge Audio Studio 9 та Adobe Audition 1.5 Full коштують 519 грн. і 1959 грн. відповідно.

 

Після того, як Ви підключили мікрофон, обрали місце запису та вжили заходів для зменшення шумів навколо себе (особливо ретельно для недорогих мікрофонів), завантажуйте програму свого звукового редактора. Для запису голосу достатньо використати налаштування смуги в 3-4 кГц, але для покращення звучання, більш повного емоційного, інтонаційного та тембрального забарвлення краще використовувати смугу 11-16 кГц. Намагайтеся проводити запис з тією частотою дискретизації, з якою Ви кодуватимете mp3 (найпоширеніший професійний стандарт – 44,100 Гц). Під час запису не ставте мікрофон на стіл, якщо у Вас немає хоча б поролонової підкладки, тримайте його на одній відстані (20-30 см) і не крутіть головою, інакше змінюватиметься не тільки гучність, але й тембр голосу. Слідкуйте за своєю мовою, намагайтеся уникати гучного сопіння, плямкання, прицмокування, цикання – все це спотворює звуки. Пам’ятайте, що існують граматичні, логічні і емоційні паузи.

 

Не бійтеся помилятися під час запису, помилки можна видалити під час монтажу, але не надто захоплюйтеся – не варто витрачати на нього більше часу, ніж на запис. Перед публікацією необхідно застосувати до всього запису фільтр Normalize (нормалізація), це дозволить отримати кращу якість звуку з енкодера mp3. Після того, як подкаст готовий, необхідно перевести його в формат mp3 - один з потокових форматів збереження і передачі аудіо сигналів в цифровій формі, що використовується в більшій частині подкастів. Ця функція підтримується усіма описаними вище звуковими редакторами.

 

Для того, щоб зробити Ваш подкаст доступним для широкої аудиторії, можна скористатися послугами подкаст терміналів/аудіоблогів, наприклад, www.podcasting.com.ua. Це безкоштовно і просто, потрібно лише зареєструватися і Ви отримаєте змогу створити власну подкаст-стрічку, викладаючи в ньому свої mp3 файли в комплекті з текстовим описом змісту та ілюстраціями (RSS потоком). Слухачі можуть підписуватися на довільну кількість RSS-каналів і програма експорту подкастів час від часу звертатиметься до них та закачуватиме нові mp3 файли без безпосередньої участі власника комп’ютера.

 

Із 20 серпня Програма «Журналістика цифрового майбутнього» починає приймати аплікаційні документи на наступний, 2008-2009 навчальний рік. Саме ж навчання розпочнеться у жовтні 2008 року. Прийом документів триватиме до 19 вересня. Всі подробиці можна знайти на сайті www.dfj.com.ua або www.j-school.kiev.ua.

 

Проект «Журналістика цифрового майбутнього» було започатковано Благодійним фондом «Розвиток України», він реалізується в партнерстві з Національним університетом «Києво-Могилянська академія» та групою компаній СКМ. Навчальний ньюзрум, зроблений за світовими стандартами, знаходиться в НаУКМА. Це перша та єдина навчальна програма, в якій зроблено акцент на вивчені цифрових технологій у ЗМІ та конвергентних принципах роботи ЗМІ.