«Викриття» як демонстрація власної непрофесійності
Дещо про методи розслідувань «Газети по-київські» та про те, як навіть «Детектор медіа» трафила у пастку під назвою «Українські школярі п’ють помірно» авторства Марини Фролової («Газета по-київські» від 04.01.2008).
«Детектор медіа» вже писала про історію з масовою републікацією новини про «підлітковий алкоголізм» в Україні. Мусимо зізнатись: ми справді втрапили у пастку, не перевіривши висновки наших колег, і відтворили інформацію про неправдивість цієї новини, тоді як насправді Дмитро Каневський має рацію – дослідження в Україні проводилось. Що ж, уміння визнавати свої помилки – також дуже важлива частина журналістської професії. Перед публікацією статті пана Каневського «ТК» звернулась до «Газети по-киевски» і отримала коментар заступника редактора цього видання Павла Солодька, який наведений нижче. Ми готові надати Марині Фроловій та іншим представникам видання можливість висловити свою позицію на сторінках «ТК». В усякому разі, закликаємо всіх наших колег узяти всі необхідні уроки з цієї історії.
Робота журналіста взагалі, а надто журналіста-міжнародника, зобов’язує до найвищого ступеня відповідальності, неупередженості, оперативності, кмітливості та чесності. Хочу наголосити, що як репортер із вельми поважним стажем роботи у авторитетних українських та міжнародних ЗМІ, завжди намагаюся неухильно дотримуватися цих правил. На жаль, окремі українські журналісти не тільки часом нехтують базисною етикою, але й не виявляють елементарних якостей та навичок, необхідних для розшуку та підтвердження інформації, що у добу стрімкого розвитку інформаційних технологій та постійного потоку інформації є не тільки явищем прикрим, але й, насамперед, засвідченням низької кваліфікації й профпридатності працівника ЗМІ. Випадки викривлення імен, фактів, подій та наслідків, елементарного невігластва, лінощів, невміння працювати з текстовими, аудіо- та відеоархівами, відсутності бажання вникати у суть матеріалу та шукати правду, на жаль, не є рідкістю для окремих ЗМІ та окремих журналістів в Україні.
4 січня 2008 року в ефірі української редакції «Німецької хвилі» вийшов мій кореспондентський матеріал щодо останнього дослідження ВООЗ на тему статистики споживання алкоголю серед молоді. Репортаж базувався не лише на даних з інформджерел, із якими ми працюємо вже понад 5 років і не маємо причин їм не довіряти, але й був додатково перевірений та доповнений коментарями одного з авторів-упорядників дослідження, професора Бар-Іланського університету Йосі Гарель-Фіша та незалежного експерта Наами Цвайг. Крім того, перед ефіром, дотримуючись «залізних правил» точності і перевірки інформації, ми зв’язалися із головним офісом ВООЗ у Женеві, де підтвердили факт проведення даного дослідження та занотували координати, щоби у разі потреби, оскільки звіт є новим і ще не вийшов у загальний доступ, надати додаткові матеріали, які можуть стати у пригоді. Після виходу репортажу в ефір «Німецької хвилі», повідомлення та статті якої, завдяки регулярній ексклюзивності, розгалуженій мережі власних репортерів, доступу до необхідних ресурсів та об’єктивності, мають традиційно високий авторитет та рівень цитування у світі та в Україні, зі мною, через редакцію у Бонні, з мого дозволу, зв’язалася кореспондент «Газети по-київські» Марина Фролова.
Пані Фролова на початку розмови заявила, що в українській філії ВООЗ нічого не чули про нове дослідження, і попросила додаткову інформацію. Елементарно, ВООЗ, як і інші глобальні фундації, провадить безліч програм, досліджень та проектів у різних державах світу у т.ч. і в Україні, тож цілком вірогідно, що дані цього дослідження, яке є конче новим (у вимірах великої соціології) та чекає на фінальну публікацію, могли ще просто не надійти у розпорядження київського офісу ВООЗ. Надто якщо для його проведення залучали, за всесвітньою практикою, університети чи спеціалізовані соціологічні та дослідницькі центри. Отже, для отримання інформації з першоджерел, звертатися я порадив напряму до головного, женевського офісу ВООЗ, де про це дослідження вже мають уявлення і можуть скерувати до релевантного підрозділу чи особи. Пані Фролова цю пропозицію зустріла досить прохолодно та поцікавилася додатковими доступними джерелами. Я люб’язно запропонував надіслати статтю з англомовної версії найбільшого ізраїльського щоденника – газети «Єдіот Ахронот». Її автор – Тамар Трабельзі-Хадад – одна з найавторитетніших та найдосвідченіших журналістів Ізраїлю з питань освіти та шкільного життя, також подавала замітку на цю тему, наводячи цей же зріз з нового дослідження, де Україна на першому, а Ізраїль на другому місці серед загальної статистики принаймні одноразового на місяць спожиття алкогольних напоїв серед школярів.
Так закінчилася ця розмова, під час якої ми щиро намагалися зарадити колезі-журналістці у її спробі написання цікавої і розширеної статті на зачеплену тематику. На жодному етапі розмови пані Фролова не повідомила, що використає якусь частку нашої (як я вважав, суто технічної, професійної) розмови у вигляді коментарю для «Газети по-київські».
Будучи впевненим, що журналістка Фролова таки говорила з женевським офісом, отримала усі координати та зробила ґрунтовний case-study з цієї теми, навіть важко було очікувати кінцевого результату. А саме:
(Подаю цитати мовою оригіналу)
Варто звернути особливу увагу на це твердження.
“По сообщению украинской службы «Немецкой волны»… ООНовские исследователи опросили больше 200 тысяч учеников 6-х, 8-х и 10-х классов из 41 страны мира”
В оригіналі: «У ході дослідження було опитано майже 208 тисяч учнів 5-го, 8-го та 10-го класів з 41 країни світу. За результатами отриманого матеріалу вчені склали список країн...».
«В украинском отделении ВОЗ очень удивились этой информации и сообщили «Газете…» - подобное исследование в нашей стране НИ РАЗУ не проводилось.»
Тобто навіть не ВООЗ не провадив, а подібного дослідження взагалі не провадилось! Що ж… незнання новин минулого ще не звільняє журналіста від обов’язку нишпорити архівами. Можна зазирнути на сторінку, зокрема, Українського Інституту соціальних досліджень ім. Яременка, який тричі у 1995, 1999 і 2003 р. здійснював проект на тему«Європейське опитування учнівської молоді щодо вживання алкоголю та наркотичних речовин» (ESPAD: The European School Survey Project on Alcohol and Other Drugs).
Про Інститутсоціальних досліджень ім. Яременка треба згадати не тільки через ESPAD-проект, але й через той факт, що саме цей Інститут є «дослідницьким підрядником» в Україні з упорядкування колаборативного дослідження ВООЗ, яке й стало приводом для всієї теми, а відтак і статті пані Фролової у «Газеті по-київські». Згодом голова УІСД Ольга Балакірєва у телефонній розмові підтвердила мені, що інститут проводив дослідження за цією програмою. Понад те, попереднє колаборативне дослідження для ВООЗ Інститут соціальних досліджень ім. Яременка проводив у лютому 2002 року. Із порівняльною статистикою споживання алкоголю серед українських школярів можна ознайомитися тут. Цей звіт, доступний і на інших ресурсах, також подає багато матеріалу для роздумів. Зокрема, ще 6 років тому українські школярі були на першому місці серед тих респондентів, які повідомили, що оцінюють стан свого здоров’я як «посередній або поганий». Серед тих, хто бодай раз на тиждень вживає пиво, українські 11-літні діти були на 4-му місці у світі, 13- та 15-річні на 6-му місці. А серед тих, хто «напивався два рази чи більше» українські 11-літні дітлахи були на 3-му місці, 13-річні на 8-му, а 15-річні на 6-му. Лінк до всіх розділів дослідження тут. Але справа ж не в «хіт-параді». Це стосовно того, що «подібні дослідження в Україні жодного разу не провадилися».
«В Бар-Иланский университет дозвониться не удалось…»
Не важко було знайти прямий номер науковця, який вказаний на багатьох сайтах, проглянути біографію дослідника, оцінити його авторитетність, досвід роботи, зрештою глянути на назви проектів, за які він відповідав.
«…впрочем, как и обнаружить результаты исследования на официальном сайте ВОЗ»
Наприклад, тут – результати попереднього дослідження, які б вже мали підказати доріжку. Крім того, в усіх глобальних організаціях існують профільні сайти. Трохи бажання, терпіння, наполегливості та професійності або ж один телефонний контакт зі штаб-квартирою у Женеві або Європейським регіональним бюро ВООЗ у Копенгагені й вже був би результат: WHO/HBSC Health Behavіour іn School-aged Chіldren – A World Health Organіzatіon collaboratіve cross-natіonal study за простою адресою: www.hbsc.org.
Вже на титульній сторінці знаходимо наступну інформацію:
Latest Survey News
«Work іs currently underway to produce the results from the latest HBSC survey carrіed out last year. Іt іs antіcіpated that these may be avaіlable towards the end of 2007 […] Thіs brіngs the total number of partіcіpatіng countrіes іn the study to 41».
Тобто, саме триває роботу над затвердженням зібраного за останній рік матеріалу дослідження з 41 країни-учасниці, щоби найближчим часом опублікувати звіт у повному обсязі (планувалося наприкінці 2007-го).
А як же тепер бути із цим висловом? А саме: «Газета…» проверила эту информацию – оказывается, украинцы даже не участвовали в этом рейтинге!».
Дивимося перелік 41 країни, які брали участь у проведенні й упорядкуванні нового дослідження.
Під номером 36 у переліку 41 країни-учасниці знаходимо – УКРАЇНА
«Со слов Харел-Фиша, хуже чем в Израиле – только у нас».
В оригіналі: «...makіng Іsraelі teen's consumptіon of alcohol second only to Ukraіne».
Тобто, ізраїльські тінейджери за рівнем споживання алкоголю поступаються тільки Україні.
Де тут слова професора Гарель-Фіша?
Звичайно, як і звіт 2002-го року, новий документ міститиме зріз одразу за декількома підкатегоріями. Професійні висновки тут можуть робити лише профільні фахівці. Україна може посісти першу сходинку в одній категорії і опинитися на іншому місці в іншій. Теоретично, навіть у фінальний проект дослідження в останню секунду перед випуском у друк, можуть бути внесені якісь корективи, які позначаться на даних, з якими ми працювали й які вже надійшли, наскільки мені відомо, до більшості Міністерств освіти країн, котрі брали участь у дослідженні. Втім, вірогідність таких радикальних змін є дуже і дуже низькою.
Можна сперечатися щодо попередньо озвучених цифр, їхньої абсолютності, стилю подання і формату нашого інформаційного матеріалу, методики збору статистичних даних у дослідженні, можна чекати на його остаточний, офіційний реліз, який, як сказав мені один з його авторів Йосі Гарель-Фіш, має відбутися вже впродовж наступних тижнів й представити порівняльні зрізи у багатьох категоріях. Можна дискутувати стосовно термінів «алкоголізм», «спожиття алкоголю» тощо. Це є нормальна, легітимна дискусія, адже готуючи репортаж з якоїсь теми ми завжди розраховуємо на певний feedback і реакцію нашого слухача, інтернет-аудиторії, суспільства та можновладців. Конструктивна критика і дискусія ніколи і нікому не зашкодить.
Питання радше не в цьому. А в твердженні, яке претендувало на «викриття». Мовляв, постановляє «Газета по-київські», відповідного дослідження НЕМАЄ і НІКОЛИ в Україні не провадилося
«И нужно помнить – информацию нужно всегда уточнять, а не верить тому, что пишут в интернете»
Хочеться привітати таку золоту й безцінну настанову.
Ніхто не застрахований від помилок чи неточностей, але коли подібний підхід до виконання журналістської місії адоптується як основоположний – це, можливо, стає проблемою не лише самого журналіста, але й видання, яке його друкує, а зрештою і всієї медіа-галузі та в кінцевому результаті суспільства.
Очевидно, у цьому випадку, відповідальні редактори у суть справи вникати не захотіли, бо мої звернення у пізні години п’ятниці з приводу якості “follow-up”-матеріалу пані Фролової, заступниця головного редактора «Газети по-київські» проігнорувала, і двічі не стала брати слухавки на заклик чергової на приймальні.
Вранці суботи редактор Інтернет-сторінки «Газети по-київські», яка назвалася просто «Мариною», почувши навіть малу частку представлених аргументів, швидко збагнула всю проблемність ситуації й повідомила, що статтю пані Фролової буде знято до з’ясування обставин у найближчий робочий день – вівторок. Стаття справді зникла. Одначе вже за кілька годин цей твір повернувся на сторінку, а «Інтернет-Марина» ніяковіло зізналася, що до цього її примусило «керівництво». Назвати ім’я та прізвище «керівництва» співрозмовниця навідріз відмовилася. Чи можна собі уявити подібну ситуацію у будь-якій цивілізованій редакції?
На жаль, «викриття» було передруковане декількома українськими виданнями, серед яких і «Детектор медіа», яка, втім, внесла відповідні зміни у свою публікацію, отримавши докази того, що дослідження справді проводилось.
До всього цього хочеться додати, що більшість українських та україномовних ЗМІ, за винятком Національного радіо, Радіо «Свобода» та газети «КоммерсантЪ» (можливо, є ще, але мені про них невідомо) не мають власних кореспондентів в Ізраїлі. Більшість телевізійних та радіоканалів взагалі не мають закордонних корпунктів або ж мають щонайбільше у 3-4 точках. Чому це так, і чому українські ЗМІ, віддають перевагу-дивитися на світ лишень очима інформагенцій та чужого телебачення – це вже тема для іншої дискусії.
Але з огляду на те, що мої репортажі та журналістські розслідування на різноманітні теми, зокрема, щодо справи «фресок Бруно Шульца», «захисної стіни Євросоюзу», пошуків втеклого генерала Олексія Пукача, справи «чорних трансплантологів» тощо, викликають постійний і жвавий інтерес в Україні, до мене регулярно звертаються представники українських ЗМІ із проханнями про співпрацю та допомогу.
Так, у жовтні, після нашого ексклюзиву та з новим витком гучної справи «чорних трансплантологів» (про існування якої в Україні навряд чи би хтось дізнався, якби не ефір «Німецької хвилі»), журналісти телеканалу «Інтер», звернувшись по коментар, перекрутили мої слова і зміст оригінального повідомлення, подавши свій матеріал у досить тенденційному стилі. Наступного дня міліція заарештовує у Донецьку одного з головних фігурантів цієї справи. Тоді ж телеканал «Інтер» приносить мені свої вибачення за тенденційність та вилучає з інтернет-версії репортажу весь упереджений блок. Буває й по-іншому. Наприклад, після останнього спілкування із журналістами телеканалів каналу «Україна» та каналу «Академ-ТБ» (Одеса) залишилось приємне враження.
Підсумовуючи написане, хотілося б націлити дискусію у два керунки. Перше: чи не настав час для українських ЗМІ припинити борсатися у домашній зупі та перекладати FEEDи з «Reuters», а подумати про відкриття й розширення корпунктів закордоном, наслідуючи елементарні стандарти німецьких чи російських мовників? І друге: чому у той час, як в інших державах світу журналістські ексклюзиви та розслідування регулярно стають двигуном життя країни, змушують політиків та посадовців робити зміни, йти у відставку, ініціювати публічні дискусії тощо, в Україні ЗМІ є майже тотально реакціоністськими, такими, що рідко ініціюють, подають чи аналізують щось першими, а радше найчастіше постфактум реагують на подію, заяву чи захід?
Павло Солодько, заступник редактора «Газеты по-киевски»:
- У тексті повідомлення «Німецької хвилі» було посилання на дослідження, проведене Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Природно, ми звернулись до українського представництва цієї організації, аби підтвердити факт проведення такого дослідження. Виходячи з того, що в українському представництві ВООЗ про дослідження не знали, ми й діяли, готуючи матеріал. Про те, що в Україні його проводив Український інститут соціальних досліджень, пан Каневський повідомив лише тепер, отже, це нова для нас інформація. Йому слід було посилатись на конкретну організацію, що проводила дослідження в Україні – тоді не виникло б непорозуміння.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Коментарі
14
Уважний
5873 дн. тому
Нарешті!
http://www.euro.who.int/Document/E91416_Ch2_4.pdf
Тут усі цифри подані уперше ще в січні.
Фролова має застрелитися :)
6090 дн. тому
Надо было "Волне" на суд подавать на этих проходимцев и ничтожеств из "Газеты по-Киевски". Впрочем меня их дилетанство ничуть не удивило. Знаю какие там реалии. Подкормили своим "псевдовикриттям" разного рода дегенератов на форумах, которые до сих пор уверены, что исследования не было, сняли фальшивку сайта и скрыли голову в песке как страусы, даже не опубликовав официального опровержения. Действительно, доказательство собственной тупости Фроловой и Ко.
Orel
6150 дн. тому
Chajka, вы что, читать не умеете? Да проводите расследования и проверяйте достоверность исследования, на здоровье. Тут ведь суть дела в другом, а именно в том, что информации плохой или хорошей не бывает. Или она есть или её нету. Кое-кто в Украине на волне "джинсы", темников, заказухи, пиара итд просто забыл о первых журналистских принципах. Если факт есть и он точно проверен - его надо давать в эфир. Так и сделала "Немецкая волна" за что им браво!!! Кажется, этому "мэну" и другим всё таки стоит поучить некоторых уму-разуму, а то фигню молотите. Прочитайте ещё раз: это исследование НОВОЕ, в 2002 г. были схожие, но инные результаты. А в этот раз именно те, которые озвучила DW, а (в том числе) Ольга Балакирева их ПОЛНОСТЬЮ ПОДТВЕРДИЛА. Так какие тут разговоры на тему "даже если оно и было"? Прочитайте весь текст еще раз. И вправду бы не мешало поучиться уму-разуму.
Chajka
6164 дн. тому
Народ, вы о чем это здесь?! Спорите о профессионализме журналистов, действительно поставленных в очень сложные условия, забывая, что речь - о наших детях, которых ВОЗ (кстати, всего лишь общественная организация, тоже выполняющая чьи-то заказы) пытается превратить в мировых алкоголиков! Да еще и этот израильский мэн почему-то вздумал учить киевских журналистов уму-разуму... Да, согласна, то, что подростки пьют, это, конечно, плохо. Но неужели вы всерьез думаете, что наши пьют больше, чем, к примеру, россияне?! У меня знакомый был на Сахалине лет 15 тому назад, так там подростки еще тогда не просыхали. Да, надо что-то делать, чтобы отучивать нашу молодежь от пива (скорее всего, запретить напрочь рекламу), но называть ее в первых рядах мировых алкоголиков... Это уж слишком, господа хорошие! При чем здесь профессионализм журналистов?! Я лично присутствовала на прессухе, организованной украинскими психиатрами как раз по этому поводу: так вот, они все без исклюбчения СОМНЕВАЮТСЯ в результатах этого исследования, даже если оно и было. Более того, один из них сказал, что в 2002 г. действительно было фундаментальное ВОЗовское исследование по Украине, но чтобы подобные результаты... Потом: где гарантия того, что подростки, которым задавали ТАКИЕ вопросы, всегда говорили правду?! Да из принципа могли сказать все, что угодно! Тут действительно надо провести серьезное журналистское расследование по поводу этой весьма странной, как по мне, социологии...
FTR
6190 дн. тому
Яна, перечитав эту статью, помоему тут очень чётко написано *Отже, для отримання інформації з першоджерел, звертатися я порадив напряму до головного, женевського офісу ВООЗ, де про це дослідження вже мають уявлення і можуть скерувати до релевантного підрозділу чи особи*
Так куда уже ЧЕТЧЕ артикулировать информацию? Вы думаете, что Фролова дейстивтельно утрудила себя звонком в Швейцарию? Зная стиль работы "ГПК" могу сказать - нет. Если бы последовала совету, то такого позора бы у них не вышло.
otar
6190 дн. тому
Яно, ви помиляєтесь. Я роблю свою роботу в повному обсязі, і те, що зробила Марина, не входить у мої обов'язки.
Яна
6190 дн. тому
Отар, Марина сделал вашу работу! А вам слабо было проверить инфу во времена массвого запоя? А ведь вы на телекритике работаете и показываете высокий класс.
А пану Каневскому, которому видимо тож дозвонились, когда он не отошел от праздников, надо ЧЕТЧЕ артикулировать информацию, а не корчить из себя обиженного индюка. Ибо если в условиях дедлайна все ежедневки с ним будут сверять комменты, то удовольствие общаться с этим горе-кмментатором смогут позвлить только альманахи-ежегодники
Эпаминондес
6192 дн. тому
Кузма, а ведь человек прав! Убейте себя, советую вам - это чудесный выход! Вы сразу же привлечете внимание общественности к несправедливости, содеянной Телекритикой и жалкой бютовской газетенкой!
Аноним
6192 дн. тому
Чомуб мосць пану не відкрити власний листок для зливів і не дрюкувати там для зразка свою якісно виконану халтуру?
kuzma
6193 дн. тому
Порпоную цю Телекритику закрити і відкрити нову, де працюватимуть більш фахові люди. Не студенти? які за кусок хліба готові навіть на чисто білому знайти чорне. А люди яких справді вважають авторитетами і прислухаються до їхньої думки.
Пынзэнык
6193 дн. тому
Кузьма, советую публичное самосожжение в знак протеста против действий Телекритики!
kuzma
6193 дн. тому
Чесно кажучи, тепер починають дивувати не лише такі автори як Отар Довженко, а Телекритика загалом. Що значить ....Телекритика потрапила в пастку???? Панове, ви у своїй статті макнули людей обличчям в багнюку. Отар ганив всіх за те що користувалися сумнівними джерелами і цим начебто авторитет України підмочили, та ще й в садомазахізмі звинуватив. При цьому О.Довженко зробив те саме в чому звинуватив інших. Скористався розслідуванням БЮТівської "Газети". І тепер ви пишите що ПОТРАПИЛИ В ПАСТКУ ЖУРНАЛІСТКИ "ГАЗЕТИ". Ей френди, СОВІСТЬ Є?!!!!!!! ЗДАЄТЬСЯ НЕ МАЕЄ.....Бо і далі пиродовжуєте займатися не критикою, а КРИТИКАНСТВОМ!!!!
Сподіваюсь цей месідж не зітруть як і інші.
А тепер....в продовження теми. Так, звичайно в Україні проблеми "швидкої" підготовки матеріалу, доступу до першоджерел, брак людей, техніки, грошей існують. Згоден, власники мас-медіа економлять на всьому чому можна. Але це не звільняє журналістів від професійного виконння своїх обовязків. В тмоу числі і журналістів Телекритики.
Прохожий
6193 дн. тому
...Поэтому меня, например, халтурно выполненная работа многих СМИ вовсе не удивляет. При таком подходе к делу иного результата и быть не может. Конечно, совестливый кор может отказаться сдавать сырой или не до конца проверенный материал, но в этом случае ему быстро сыщут замену. Это один аспект проблемы.
Второй аспект - данный конкретный случай. Если верить прочитанному, то автор статьи в "Газете...", скорей всего, тоже была поставлена начальством в ситуацию цейтнота. Тут хотелось бы услышать ее мнение. Ну и наводит на размышления дальнейшее развитие событий. Если редакция получает информацию от компетентного источника, подтверждающего явную неправдивость материала, и после этого не снимает его с интернет-страницы... тогда возникает вопрос к руководству: какие цели оно этим преследует? Неужели отныне "Газета..." намерена заботиться о чистоте имиджа страны любыми средствами? Неужели к этому ее обязывает нахождение в пропрезидентском медиа-холдинге? Комментарий Солодько ничего, кроме улыбки, не вызывает.
Ну, и есть вопросы к профессионализму работников украинского представительства ВОЗ. Если они не в курсе, какие исследования и где проводит их организация, может, имеет смысл заменить их более компетентными людьми?
Прохожий
6193 дн. тому
Дискуссию, как по мне, следует вести в следующих плоскостях. Первое: всегда ли укр. журналист имеет возможность перепроверить информацию? Увы, нет. Думаю, никто не будет спорить, что профессия журналиста сродни профессии следователя. Для того чтобы собрать доказательную базу для материала, а то и просто фактаж - порой требуются недели, иногда месяцы, хотя знаю случаи, когда требовались годы. Но наши редакционные реалии не позволяют журналисту такой роскоши. Очень часто, придя утром на работу, акула пера может получить от руководства задание, которое необходимо выполнить в тот же день и к вечеру сдать материал. Хорошо, если в подмогу выделят еще пару человек, хотя обычно с людьми в большинстве редакций - напряженка (руководство экономит на всем), и лишних рук никогда не бывает. В итоге бедолага-кор должен самолично за 3-4 часа перепроверить информацию по нескольким источникам, успеть взять пару-тройку комментариев, изучить историю вопроса, проанализировать добытый фактаж, выйти на какие-то обобщения и все это успеть живенько и красочно живописать, дабы читатель и главред не заснули над его творением. Хуже некуда, если для проверки информации кор требуется сделать пару международных звонков. Это настоящая беда, и вот почему. Не секрет, что во многих редакциях кол-во телефонов с выходом на международную линию строго ограничено. Это делается по разным причинам, в том числе и из соображений экономии средств. К примеру в одной киевской газете, подконтрольной некой популярной женщине-политику, еще два года назад таких телефонов было всего 3. Один находился в кабинете у главреда, второй - на столе у его секретаря в приемной, а третий - в отделе политики. Неудивительно, что к двум телефонам всегда выстраивались длинные очереди, а сотрудники отдела политики на каждого входящего в их кабинет с просьбой "звякнуть всего разочек" смотрели как на врага народа:-)) Оно и понятно: при вечно не смолкающем телефоне - какая уж тут работа! И такие невеселые рабочие обстоятельства во многих редакциях! Я уж молчу о том, что не у всех журналистов есть свое рабочее место, многие пишут дома, а материалы сбрасывают в редакцию по электронке. Поэтому меня, например, халтурно выполненная работа
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
