На каналі «1+1 Україна» відбулася премʼєра мінісеріалу «Батьківський комітет», яка розповідає про протидію жителів окупованих територій одному з найважчих злочинів Росії — викраденню українських дітей. Ця геноцидна практика країни-агресорки стала відома на міжнародному рівні торік, коли Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна й уповноваженої з прав дитини при президенті Росії Марії Львової-Бєлової. Та широкому загалу досі не зовсім зрозуміло, як саме відбувається депортація, які масштаби та наслідки має і як цьому можна протидіяти.

Напередодні телепрем’єри в київському кінотеатрі «Оскар» пройшла презентація проєкту, під час якої творці «Батьківського комітету» та запрошені експерти відповіли на ці питання. Але передусім відповіддю є сам серіал, де з моторошною реалістичністю відтворені події на окупованій частині Херсонщині.

 Обговорення почалося після показу першої серії «Батьківського комітету»

Історія появи 4-серійної драми «Батьківський комітет» непроста та тривала. У 2021 році продюсерка серіалу, керівниця виробництва проєктів «1+1 Production fiction» Тетяна Шуліка з проєктом «Голий король» взяла участь у конкурсі соціально вагомого контенту Pitch UA 4. Конкурс проводиться проєктом Transformation Communications Activity (TCA), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). У лютому 2022 року проєкт потрапив у короткий список конкурсу в категорії «Медіа мають значення». Але переможців Pitch UA 4 так і не було обрано — почалося повномасштабне вторгнення. Восени того ж року, коли ситуація в країні трохи стабілізувалась, організатори конкурсу запропонували обраним взимку фіналістам оновити подані раніше концепції. Як розповіла Тетяна Шуліка, тоді вже стали відомими кричущі факти викрадення росіянами українських дітей. Творча група вирішила переробити концепцію серіалу, щоб показати співвітчизникам, які живуть на вільній території України, як важко тим, хто опинився в окупації, своєчасно розпізнати пропаганду від росіян та ухвалити правильні рішення.

 Російську агітацію в серіалі відтворили за допомогою цифрових технологій. Кадр із серіалу

— На жаль, ми не уявляємо, з чим стикаються жителі окупованих територій, на що їм доводиться йти заради збереження життя, заради збереження найдорожчого — дітей. Цим серіалом ми хотіли б нагадати всім, хто живе на вільній території, що окупована частина — це Україна, що там живуть українці, які потребують нашої підтримки й допомоги. Також маю великі сподівання, що хтось на окупованих територіях матиме змогу побачити цей серіал і він стане їм підтримкою, — сказала на початку заходу Тетяна Шуліка.

Як наголосив Директор креативного контенту програми TCA/USAID Олександр Клейменов, зміцнення єдності українців — одна з головних цілей конкурсу соціально вагомого контенту Pitch UA.

— USAID проводить конкурс Pitch UA з 2019 року, і відтоді вже профінансовано близько 50 проєктів. Це серіали, повнометражні та короткометражні проєкти, фільми, які виходили в кінотеатрах, на телебаченні, онлайн-платформах. Під час визначення переможців журі оцінює проєкти, виходячи з того, наскільки вони сприятимуть зміцненню єдності серед українців, наскільки вони зміцнюватимуть розуміння європейських цінностей, цінностей демократії. Але також  —  наскільки ці проєкти зможуть спонукати людей до обговорення можливих проблем, які турбують суспільство, — сказав він.

 Тетяна Шуліка і Олександр Клейменов

Як і попередні презентації нових серіалів і фільмів, створених за підтримки USAID — «Хазяїн-2. На своїй землі» та «Голова -2», — показ та обговорення «Батьківського комітету» зібрали велику кількість гостей. За годину до початку заходу в кінотеатр почали приїжджати експерти та експертки, члени та членкині знімальної групи, актори та акторки. Зокрема, Надія Хільська, Олександр Печериця й Олег Савкін. Серед дорослих впадала в очі зграйка зовсім юних святково одягнених дівчат, одна з яких тримала величезний букет. Як з’ясувалося, 14-річна Вікторія Шиндерук, яка зіграла доньку головної героїні, прийшла на показ із «групою підтримки» подружок. Для Віки це — перша головна роль, але не перший акторський досвід. Наприклад, нещодавно вона з’явилася в одному з епізодів серіалу «Лікарка за покликанням». Дівчина навчається в акторській школі та планує надалі пов’язати своє життя з акторською професією.

 Вікторія Шиндерук

Окрім загальної теми серіалу, жодних подробиць сюжету заздалегідь відомо не було. Для того, щоб з’ясувати, хто з акторів грає позитивних героїв, а хто — антагоністів, у фоє кінотеатру був лише один інструмент — банер.

Здавалося очевидним, що троє героїв у зображенні акторів та акторок Катерини Варченко, Надії Хільської та Артемія Єгора є протагоністами. Але згодом з’ясувалося, що це не так: Надія Хільська втілила колаборантку, а обличчям проєкту стала, щоб започаткувати дискусію про надскладну тему колабораціонізму. Чи всі українці, що пішли на співпрацю з російською владою, є зрадниками?

— Ми з режисером хотіли показати не просто якесь зло, а зло в запропонованих обставинах. Людину, яка здалася і просто виживала в тих умовах, які були. Я нікому не побажаю жити в таких обставинах, це нереально страшно. Безумовно, там є нелюди. Але хай це буде вирішувати суд. Ми не знаємо, які до них застосовувалися погрози, як їх переслідували, чому вони так робили. Тому не нам засуджувати, — поділилася думкою акторка.

 Дискусія починалася з банеру

Серіал розповідає про українців та українок, які свідомо або просто через нездолані обставини, залишилися на окупованих територіях, працюють в підконтрольних ворогу структурах і зрештою відправляють своїх дітей у ворожий табір відпочинку в Криму, звідки їх вивозять далі на російську територію.  Більшість йде на такий крок добровільно, адже перебуває під впливом російської пропаганди, яка розповідає про переваги «здорового» відпочинку. Серіал показує, як створюється дезінформація і як важко протистояти масованій атаці російських фейків.

— Банери «Херсон це Росія», «Росія тут назавжди» висіли через кожні 200 метрів. Це дуже давило на психіку. Ти йдеш під цими банерами й відчуваєш, що не можеш нічого зробити, — згадала Олена Наумова, блогерка, громадська активістка, вихователька дитячого садка міста Херсон, нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня за спротив окупації. Пані Олена стала прототипом головної героїні в першому варіанті сценарію проєкту Тетяни Шуліки, але й після зміни концепції у персонажки залишилося багато її рис.

  Олена Наумова, Надія Хільська і Тетяна Шуліка

Проте головною темою «Батьківського комітету» і заходу загалом, безперечно, залишався російський злочин викрадення дітей.

— За даними Національного інформаційного бюро, кількість депортованих дітей — 19 тисяч 546 (це діти, чиї імена вдалося підтвердити. — «ДМ»). За інформацією з відкритих російських джерел, депортованих дітей — 744 тисячі, — озвучила статистику ведуча заходу, журналістка Марічка Падалко.

За словами громадського діяча, співзасновника благодійної організації Save Ukraine Миколи Кулеби, навіть понад 700 тисяч — не остаточна кількість.

— За моїми підрахунками, Україна за 10 років війни втратила не менше як 1,5 мільйона дітей, — сказав він.

Це діти, які опинилися на окупованих територіях або були вивезені в Росію, з батьками або без них.

— Вивезення дітей — це не випадковість і не порятунок. Це конкретна методологія. Після повернення діти розповідають практично одне й те саме. Через однаковий проміжок часу їм казали, що «ти вже не поїдеш додому», «ти не потрібен батькам». Потім організовувалися якісь індивідуальні поїздки, походи містом, екскурсії сам на сам зі спеціальним вихователем. Він промиває мозки настільки, що діти не можуть згадати, про що вони розмовляли годину чи дві. В кожному випадку простежується цей сценарій, який говорить, що Росія скоює систематичний злочин. Добре, чітко продуманий злочин, — розповіла радниця-уповноважена Президента України з прав дитини та дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук.

 Ксенія Колдина і Ростислав Лавров

На підтвердження цих слів присутні на обговоренні врятовані жертви російської депортації Ксенія Колдина та Ростислав Лавров поділилися своїми історіями. Зараз дівчина та хлопець працюють у Save Ukraine і допомагають повертати українських дітей. Станом на середину листопада благодійній організації вдалося врятувати 539 дітей, а назагал Україна повернула лише 1002 дитини.

— Ми їх справді відвойовуємо. Чи розраховуємо ми на те, що хтось прийде та поверне? Ні, не розраховуємо. Ми, цивілізована країна, хочемо показати іншим країнам, які механізми працюють, а які ні. І насправді не працюють ніякі. Є чіткі документи, є міжнародне гуманітарне право, є Женевська конвенція, але воно не працює, допоки хтось ці правила не виконує. Система потребує зміни. Точніше, потрібно збудувати нову систему. Її зараз не існує. Жодна дитина зараз у світі не захищена, — сказала Дар’я та додала, що розплющити очі світові дуже складно, адже люди просто не можуть повірити, що такі злочини можливі в ХХI столітті.

— Питають: «Скажіть чесно, це діти-актори?» Ні, це не діти-актори, це страшні наші історії, — додала вона.

На завершення Тетяна Шуліка підкреслила роль саме ігрових фільмів у донесенні правди.

— Маю надію, що завдяки художньому контенту світ зможе більше побачити й почути про Україну, тому що насправді люди дійсно стомлюються і перемикаються, документальне кіно теж не кожен наважиться дивитися. А художній контент психологічно сприймається як щось розважальне. І це вже потім ти розумієш, що розваги там немає. Сподіваюся, наш фільм допоможе більше розказати про ту трагедію, яка триває. Нам потрібна допомога, ми самі не впораємося, — закликала вона.

Серіал «Батьківський комітет» уже доступний на ютуб-каналі «1+1 Україна» та на платформі «Київстар ТБ».

Фото: Ігор Васильєв, «Детектор медіа»