На знімальний майданчик історичної драми «ШТТЛ» ми їдемо за Вишгород — до села Ровжі біля Київського моря. Посеред дороги нас висаджують і пропонують ще трохи пройтися лісом. Десь там серед сосон заховане єврейське село з унікальною розписною синагогою, де посеред центрального майдану майоріє червоний радянський прапор і портрет Сталіна.

Ми виходимо з лісу і першою бачимо автівку з табличкою «ШТТЛ». Читається схоже на «шаттл», який доставляє в цю глухомань людей. Насправді ж у цьому наборі літер пропущена інша буква. ШТТЛ — це штетл, містечко, де компактно живуть євреї.

«ШТТЛ» — копродукція України та Франції, над якою працюють компанії Star Media (продюсери – Влад Ряшин та Рита Гребенчікова) та Forecast Pictures (продюсери – Жан Шарль Леві та Оліас Барко).

Пропущена буква в назві фільму – це художній прийом, на який режисера, французького єврея Еді Волтера, надихнув роман Жоржа Перека «Зникнення», де автор умисно пропустив літеру Е в усіх словах на 300 сторінках. У кіно схожим прийомом скористався Алехандро Гонсалес Ін’ярріту, назвавши свій фільм Biutiful.

Історична драма «ШТТЛ» розповідає, як напередодні вторгнення німецької армії спокій буденного життя невеличкого єврейського села на Тернопільщині руйнує парочка закоханих. Зухвалий Мендель хоче вкрасти кохану з-під вінця прямо під час весілля з іншим. Допомагає йому український хлопець Дем’ян. І цей тандем є знаковим для історії, адже він має руйнувати нав’язані Росією наративи протистояння українців і євреїв. Подальший розвиток сюжету заснований на подіях червня 1941 року в містечку Сокаль на Львівщині, де нацисти, перетнувши кордон, знищили єврейську громаду.

Весь знімальний процес зосереджений тут, у лісі на лівому березі водосховища. Усе знімається в одному місці та всього декількома довгими планами. Еді Волтер веде нас шляхом своїх героїв і по ходу розповідає, як усе виглядатиме в кадрі: «Наші герої бігтимуть через цей місток, там почнеться інтервенція нацистів, вісімдесят солдатів, бронетехніка, мотоцикли. І все це знімається зі стадікаму, дронів, квадроциклів і крану. Без “стопа” по 9-15 хвилин. Таку технологію зйомки застосовував Сем Мендес в своєму фільмі “1917”. Але коли я задумував цю картину, його стрічка ще не вийшла в прокат».

Весь цей масив знімальної техніки на майданчику – під пильним оком оператора-постановника Володимира Іванова, в доробку якого, серед іншого, «Погані дороги» Наталки Ворожбит, копродукційний серіал «Слов’яни» Петера Беб’яка,  «Хайтарма» Ахтема Сеітаблаєва.

Знімальний майданчик – це справжнє село з річкою і містком, де побудовано 18 об’єктів. «Коли ми підійшли до моменту створення цього селища, будматеріали подорожчали удвічі, — розповідає художник-постановник стрічки Іван Левченко. – Тоді з’явилась ідея поїхати в Житомирську та Чернігівську області по селах і шукати справжні закинуті хати. Ми їх купували, розбирали, привозили сюди і тут наново відбудовували. Економія вийшла, перш за все, на тому, що дерево та інші будматеріали не довелося фактурити. Бо побудуй ти все це з нового, довелося б ще вкладатися і вкладатися, щоб воно виглядало вживаним».

У селі є і школа, і синагога, і трохи далі – пінопластовий цвинтар. Ані про кладовище, ані про деякі будинки, які виглядають цегляними, ніхто б не сказав, що вони несправжні. Синагога ж – особлива гордість худпоста Івана Левченка: «Таких розписних синагог майже ніде не збереглося. В Балтії є, в Польщі. По пальцях перерахувати можна. Це раритет».

Саме завдяки точній роботі художників продюсерам спало на думку після зйомок перетворити селище на інтерактивний музей. Star Media вже обговорила це з заступницею голови Київської обласної держадміністрації Тетяною Щербак. Обласна влада налаштована оптимістично: «впевнені, що кінотуризм допоможе через екран розповісти про Київську область на весь світ», – цитує голову Київської облдержадміністрації Василя Володіна сайт ОДА у звіті про зустріч кіношників та чиновників.

Спочатку ідея з музеєм виглядала дещо інакше. Віцепрезидент компанії Star Media Юрій Артеменко розповідає, що масштаб проєкту виявився значно більшим, ніж здавалося на початку роботи, тож довелося шукати додаткові гроші. Була ідея продати селище після зйомок місту  Сокалю. Але поки в Сокалі думали, Star Media знайшла додаткові гроші на виробництво. До того ж, стало ясно, що все це фізично неможливо розібрати та відвести на Львівщину. Вже на етапі виробництва проєкт підтримали українські єврейські громади. Зокрема забезпечують знімальну команду кошерним кейтерингом. На майданчику годують у два етапи, щоб кошерне не перетиналося з некошерним, бо частина команди все ж таки захотіла звичних обідів.

Серед статей витрат, які потягли за собою збільшення бюджету, – залучення іноземних акторів. Якщо головну героїню, наречену і закохану Юну грає українська акторка Анісія Стасевич, а Дем’яна, ліпшого друга головного героя, Петро Ніневський, то решту головних героїв – іноземці. Менделя грає молодий американський актор Моше Лобель, а батька втілить на екрані Соул Рубінек, який засвітився в «Хорошій дружині», «Анатомії Грей» і в «Дивовижній місіс Мейзл», а також в останньому сезоні «Мільярдів». Отже, його гонорар дещо відрізняється від звичних для українських кінобюджетів цифр.

У фільмографії Еді Волтера – сценарії та режисура декількох документальних фільмів саме єврейської тематики. Юрій Артеменко згадує, що Еді прийшов до них захоплений цією історією: «Ми не могли не закохатися в такий проєкт. Еді всюди розповідає, яка крута команда з ним зараз працює, але я мушу сказати, що без нього точно нічого б не було. Він по-хорошому безумний. Ми подавали цей фільм як копродукцію спочатку на одинадцятий пітчінг Держкіно, де не перемогли, потім на чотирнадцятий. Врешті-решт ми тут, на майданчику».

Ставши одним із переможців чотирнадцятого пітчингу Держкіно з заявленим бюджетом у майже 33 мільйони гривень, «ШТТЛ» отримав від держави 14,7 мільйонів. Тоді продюсери подавали фільм у категорію міноритарної копродукції (тобто такої, де Україна вкладає менше грошей, ніж друга сторона), але тепер, за словами продюсерів, з’явилися нові інвестори – тож і загальний бюджет стрічки збільшився, і копродукція з міноритарної перетворилася на мажоритарну (тобто таку, де Україна вкладає більше грошей). До речі, голова Держкіно Марина Кудерчук теж інспектувала в цей день знімальний майданчик, але надовго не затрималась.

«ШТТЛ» – авторське кіно, продюсери готують його до показів на фестивалях класу «А». Міжнародні дистриб'ютори вже є. За словами творців, ще на етапі розробки фільмом цікавилися у Франції, США, Ізраїлі та Німеччині. Дата виходу в прокат залежатиме від фестивальної історії майбутнього фільму, який має бути готовим у 2022 році.

Фото авторки.