23 січня о 22:00 в ефірі телеканалу «1+1» стартує другий сезон проекту «Інспектор. Міста», який раніше мав назву «Новий інспектор Фреймут. Міста». Після звільнення обличчя програми Ольги Фреймут, яка повернулася на Новий канал, «1+1» довелося шукати іншого ведучого – ним став Володимир Остапчук.

У новому сезоні змінився не лише ведучий, а й виробник проекту. Перший сезон, що вийшов в ефір восени 2016 року, знімала команда «1+1 продакшн». Нині ж канал віддав проект на аутсорс незалежному продакшну «Студія Пілот» (знімає, зокрема, «Слідство ведуть екстрасенси» для СТБ).

За форматом, агенти проекту кілька тижнів проводять в обраному для перевірки українському місті, оцінюючи його за п’ятьма критеріями: освіта, медицина, безпека, харчування та життя еліти (у новому сезоні з’явиться ще один критерій – сфера послуг). Агенти відшукують найцікавіші місця (заклади сфери обслуговування, лікарні, школи, міські адміністрації тощо) та розкриватимуть міста через історії людей. Ведучий-інспектор за 24 години має провести ревізії та показати глядачам усі недоліки та переваги життя в цьому місті. За результатами перевірки закладам вручають табличку «Гордість міста» або «Ганьба міста».

У другому сезоні проекту – шість випусків, вони виходитимуть щовівторка о 22:00.

Презентувати новий сезон вирішили у вузькому колі представників ЗМІ в аеропорту «Київ» (Жуляни). Вибір такої локації пояснили тим, що саме аеропорт є обличчям країни.

Журналістам підготували подарунки

Сама ж презентація стала таким собі бенефісом нового ведучого. Команда проекту неодноразово нагадувала, який він прекрасний хлопець – доброзичливий, сповідує європейські цінності, багато подорожує, є резидентом Канади, але все одно залишається жити в Україні, аби власним прикладом і поведінкою довести, що покращення умов життя залежить від кожної окремої людини, а не від влади чи обставин.  

Але всі дифірамби на адресу Остапчука виглядають виправданими. Телеведучий почувається на своєму місці впевнено – тут тобі й знання справи, й харизма, й літературна українська мова з ідеальною дикцією, а крім того, емпатія до людей, почуття гумору та щирість.

Володимир Остапчук зізнається, що передивився увесь перший сезон проекту, але ніколи не порівнював себе з Ольгою Фреймут, не прагнув бути схожим на неї, і навіть якби хотів щось підгледіти і повторити, то не робив би цього, бо новий сезон відрізняється від попереднього – є більш емоційним, більш гостро соціальним, базується на реальних історіях людей.

Ведучий наголосив, що для нього важливо, щоб у глядачів після перегляду залишилися позитивні емоції, «щоб вони зрозуміли, що тут і зараз українці можуть покращити умови свого життя, не тікати, нікуди не їхати».

Також ведучий зізнався, що робота в проекті «Інспектор. Міста» була непростою. Деякі історії були настільки емоційними, що інколи він навіть плакав, зокрема, під час зйомок в закарпатському інтернаті для дітей з вадами слуху, яку глядачі побачать у першому випуску проекту.

Першим містом, у якому з перевіркою побувала команда «Інспектор. Міста» в новому сезоні став Ужгород.

Журналістам показали уривки першого епізоду, які справляють враження справжнього трилера. Розслідування загибелі породіллі та дитини в пологовому будинку; перевірка служби таксі, що закінчилася перегонами, під час яких ведучого відвезли в невідомому напрямку; розбірки в інтернаті для дітей з вадами слуху, де розгорнулася справжня війна викладачки з колегами, зброєю в якій вона використовувала власних дітей.

Розплутуючи всі ці хитро сплетені історії, Остапчук виступає в проекті не лише інспектором, але й певною мірою «Шерлоком Холмсом».

Прихильникам нового ведучого творці проекту обіцяють інколи показувати напівоголеного Остапчука під час перевірок басейнів. 

Головна продюсерка розважальних проектів «1+1» Ольга Слісаренко, телеведучий Володимир Остапчук, креативна продюсерка «Студії Пілот» (виробника програми) Наталія Сукач

Керівниця проекту Надія Гордійчук

Частина знімальної команди проекту

Судячи з усього, канал планує продовжити співпрацю з Володимиром Остапчуком і надалі. Принаймні, головна продюсерка розважальних проектів каналу «1+1» Ольга Слісаренко на це сподівається:

- Ольго, чому саме Володимир Остапчук?

- У нас був кастинг. Ми хотіли вибрати пристрасну людину, а не просто звичайного ведучого. Володимир – правдоруб, прискіпливий до деталей, йому важливо докопатися до істини, і при цьому в ньому є легкість. Знову ж таки, у нього дуже правильні цінності, він щиро вірить у те, що робить, не просто декларує певні принципи, а так живе – сортує сміття, сплачує за парковку, починає зміни в країні з самого себе.

- Чому прізвище Остапчука не додали до назви проекту?

- «Інспектор. Міста» – це бренд телеканалу «1+1», ми дуже ним пишаємося, тому поки вирішили не прив’язувати до нього жодних імен. Можливо, подумаємо про це пізніше.

- Чи випливає з вашої відповіді, що співпраця з Володимиром Остапчуком буде довготривалою?

- Я сподіваюся на це.

Про нову для нього роль на телебаченні ми поговорили з ведучим проекту «Інспектор. Міста» Володимиром Остапчуком:

- Володимире, як ви потрапили до цього проекту? Чи доводилося проходити жорсткі кастинги?

- Ми з представниками «1+1» зустрілися ще влітку. Вони сказали, що знають мою історію з Канадою, попросили розповісти про себе. Мабуть, я був дуже емоційним (я просто дуже відкрита людина), і мені запропонували спробувати себе в ролі ведучого цього проекту. Я проходив невеликий пробний кастинг – проінспектував кухню одного закладу, під час якого не просто вказував на певні недоліки, а й порівнював її з європейськими закладами.

Уявіть собі літню терасу в ресторані, в якому над кожним столиком є світильники, але без лампочок, лише з патронами. Співробітники закладу викручують ці лампочки ввечері та вкручують вранці, бо вночі їх крадуть. У цьому вся Україна – ми вже поставили патрони, але лампочки ще викручуємо.

- Як на ваші поради реагують у маленьких містах? Подекуди люди там не дотримуються європейських стандартів, бо просто про них не знають.

- Ми жодного разу не посилалися на Женевську конвенцію та якісь незрозумілі документи. Ми просто розповідаємо їм про елементарні правила, які пов’язані виключно з безпекою.

- Але ж часто в державних закладах (лікарнях, школах тощо) можна почути відмовки, що в поганих умовах винні маленькі бюджети, виділені державою.

- Я можу розповісти топ відмовок: «А що ви хочете зі своєю інспекцією? Ви бачите, що в країні відбувається?», «Що ви мене знімаєте? У мене двоє дітей. Лишіть мене в спокої», «Ви розумієте, що за ці гроші ми могли би взагалі нічого не робити?», «А чого це я маю це робити? Я що тут крайній?» (мені здається, це взагалі слоган нашої країни). Ти маєш це робити, бо це твоя зона відповідальності.

- Перед виходом в ефір програми є хвилювання, що глядачі будуть порівнювати з Ольгою Фреймут чи з, наприклад, ведучими проекту Нового каналу «Ревізор»?

- Я для себе намагався зрозуміти популярність цього формату. Людям завжди цікаво попорпатися в чомусь, що зазвичай є недоступним для них, знайти щось погане. Ми пішли іншим шляхом (і це мене підкупило) – шукаємо історії людей, намагаємося знайти справедливість для них.

Порівнювати з іншими ведучими будуть, але я абсолютно спокійно до цього ставлюся. Я за все своє життя стільки разів бував на кастингах і завжди був «занадто» – занадто молодий, занадто енергійний, занадто добрий тощо. Тож звик до критичних оцінок. У нас є наша місія, я цією роботою задоволений.

- Судячи з уривків, які нам сьогодні показали, у вас на зйомках відбувалися прямо детективні історії. Чи часто доводилося імпровізувати в кадрі? І чи було це викликом?

- Так, імпровізувати доводилося майже весь час. Сама суть реаліті полягає в тому, що існує прописана частина, ключова історія, але люди реагують на інспекції по-різному: ховаються, не хочуть говорити, не виходять на зв'язок, говорять одне, а роблять інше. І тому кожного разу ми не знаємо, чим закінчиться чергова перевірка.

Уся наша знімальна група – це не тільки виконавці, а й співсценаристи, бо, наприклад, оператор може помітити певні деталі, яких не бачать інші, і тоді історія розвивається вже по-іншому. Усі включені в цей процес, ми намагаємося один одного доповнювати.

Відповідальність цього проекту в тому, що після нашої інспекції «летять голови». Один дуже відомий в Україні комплекс відпочинку звільнив усю службу охорони через те, що ми туди потрапили. Ми розробили цілу спецоперацію, щоб увійти всередину. Один із членів команди навіть зміг пронести бум (великий двометровий мікрофон), насправді ми могли просто взяти розібраний танк, занести і всередині його скласти. Зрозуміло, що після цього людей звільняють.

- Наскільки цей проект став для вас виходом із зони комфорту?

- Я тут завжди виходжу зі своєї зони комфорту. Це нормально. Цей проект взагалі не є моєю зоною комфорту, в мене інше амплуа, але я соціально відповідальна людина, мені це болить. Я дуже часто був розгублений, я навіть плакав, був розлючений, мене штовхали, заламували. Але доводилося й сміятися, бо кумедних теж історій вистачає.

Фото: Павло Шевчук