Після заборони трансляції значної частини російського продукту та ухвалення закону про квоти на українську мову на телебаченні попит на контент вітчизняного виробництва невпинно зростає, це дає можливість невеликим продакшнам вийти «з тіні» та завоювати своє «місце під сонцем». Але як привернути увагу телеканалів, витримати конкуренцію з великими продакшн-компаніями, отримувати при цьому прибуток і розвивати бізнес? Про це та інше говорили на четвертому за ліком прес-сніданку, організованому компанією Media Resources Management (MRM).

Традиційний модератор заходу, голова аналітичного відділу MRM, редактор видань Business Reports та Content Report Артем Вакалюк розповів, що, за його даними, нині в Україні нараховується близько 150 продакшнів – таких, які хоча би раз на рік випускають готовий продукт.

Артем Вакалюк

Досвідом своєї роботи в часи кризи, а також тим, як змінився український телевізійний ринок за останні десять років, поділилися представники трьох незалежних продакшнів.

«Правила гри на ринку за останні 10 років змінилися докорінно»

Керівниця компанії «Роги та копита», продюсерка Олександра Лозинська розповіла, що 12 років тому телеканали розглядали заявки та ідеї продакшнів на виробництво контенту, навіть якщо спонсори/рекламні агенції ще не були залучені до фінансування. Наразі замовники готові розглядати ідею про покупку того чи іншого контенту тільки тоді, коли продакшн сам знайде інвесторів, повністю відзніме і надасть готовий продукт.

Нана Суханова з Selena Films додала, що сім років тому, коли її компанія виходила на ринок, вони просто адаптували формати для телеканалів, вираховували собівартість, розробляли логістику виробництва та знімали контент. Тепер канали в першу чергу цікавить креатив, і продакшнам доводиться презентувати власні ідеї, залучати сценарний департамент, фінансувати та контролювати ще і його. Для цього потрібно вивчити цільову аудиторію певного каналу, дослідити формати, які там уже транслюються. Із семи розроблених ідей під конкретний телеканал у життя, як правило, втілюється лише одна, яка допрацьовується разом із каналом.

Про співпрацю зі сценаристами розповіла Олександра Лозинська. Вона зазначила, що залучити до проекту професійного автора нелегко, часто з першого разу не вдається отримати від нього саме те, що потрібно творцям ідеї.

Наразі на телебаченні існує тенденція повернення до життя старих форматів – яскравим прикладом є запуск каналом «1+1» у новому сезоні шоу «Танці з зірками». Подібні формати – шоу, реаліті – виробляти швидше та простіше (часто канали роблять це власними силами, адже краще знають свою аудиторію), та найпопулярнішим жанром на телебаченні залишаються серіали, які потребують довгої детальної розробки.

«Нові продакшни мають ризикувати і доводити справою, на що здатні»

Дмитро Сафановський із Run Go Studio вважає, що мати ідею – недостатньо, на телеканал потрібно приходити з уже відзнятим «пілотом»; а де брати гроші на його виробництво – то вже інша справа. Але тільки тоді, коли продакшн ділом, а не словами, доведе, на що здатний, на нього можуть звернути увагу і довіритися.

Засновуючи продакшн, Дмитро мріяв про виробництво повнометражних кінострічок, але усвідомлює, що перед тим необхідно напрацювати фільмографію та корисні контакти, тож починати довелося з дрібніших проектів. Нещодавно на каналі «1+1» стартував ситком «Субота» виробництва Run Go Studio. Дмитро Сафановський зізнався, що головній продюсерці серіалів та фільмів каналу Олені Васильєвій було важко довіритися новому продакшну, але вона ризикнула. Як ризикнула і сама команда студії, відзнявши самостійно пілотну серію проекту за власні кошти. На той час у продакшну навіть не було власного офісу.

Наразі Run Go Studio знімає для телеканалу «2+2» пригодницький серіал «Опер за викликом» режисер Тараса Ткаченка. Також студія працює над сценарієм для ще одного українського каналу, з яким уже укладено договір.

Дмитро Сафановський

«Гонорари членів творчої команди зросли, а телеканали не стали платити за контент більше»

Нана Суханова розповіла, що, незалежним продакшнам доводиться завжди економити кошти. Більша частина бюджетів іде на гонорари працівникам. І тут є дві проблеми. Перша: підвищення гонорарів акторів, сценаристів, режисерів, операторів (з орендою технічного обладнання проблем сьогодні немає), у той час, коли ціна на контент, яку готові платити телеканали, не зросла (а інколи навіть є нижчою, ніж була ще кілька років тому). Крім того, творчі люди не завжди готові до нинішніх реалій – наприклад, оформлювати документи фізичної особи-підприємця (що потрібно продакшну, аби зекономити на податках).

Ще одна проблема: на ринку існує система пост-оплати (особливо в рекламі), тож продакшнам доводиться вкладати власні кошти і чекати на прибутки аж до закінчення проекту. Якщо йдеться про виробництво одразу кількох різних продуктів для різних замовників, виникають проблеми з вільними коштами. Доводиться шукати гроші деінде, іноді навіть позичати під відсотки.

У Selena Films постійно працюють семеро людей – продюсери, режисер, юрист і бухгалтер. Щоразу під окремі проекти продакшн залучає фрілансерів і розширяється за необхідністю – до 40-60 осіб. Вільні кошти компанія вкладає в контент, а не в техніку, як було ще декілька років тому.

Про економію коштів розповіла і Олександра Лозинська. Вона зізналася: щоразу під час зйомок думає про те, як профінансувати кожну наступну знімальну зміну, бо, як правило, продакшну доводиться починати виробництво власними силами. Щоби не шукати варіанти додаткових інвестицій, які потрібно буде повертати, потрібно мати кілька проектів, які дають можливість перестрахуватися.

У компанії «Роги та копита» є також досвід створення документальної повнометражної стрічки, яку було знято за власний кошт без будь-яких замовників. Фільм вийшов у прокат, був представлений на кількох дрібних кінофестивалях, показаний на регіональних каналах, зміг окупитися та навіть приніс прибуток. Але, за словами Олександри Лозинської, для подібних проектів треба мати неабияку сміливість.

Олександра Лозинська

«Незрозуміло, чи Держкіно виділить обіцяні кошти на виробництво серіалів»

У прийнятому цього року законі про державну підтримку кіно йдеться про те, що з наступного року претендувати на державні кошти зможуть і виробники серіалів. Та продюсери незалежних продакшнів не спішать подаватися на пітчинги Держкіно, кажуть, що навіть самі члени експертної комісії скептично ставляться до виділення коштів на нові проекти наступного року. Олександра Лозинська не впевнена, що бюджет name="_GoBack">взагалі буде виділено: пітчинги можуть відбутися, але, можливо, кошти підуть на дофінансування тих проектів, що перемогли в минулі роки.

Вона додала, що в «Рогах та копитах» готові до пітчингів, але усвідомлюють, що потрібно мати й запасний план.

А Selena Films не планує подавати серіальний продукт на розгляд Держкіно. Нана Суханова зазначила, що не зовсім розуміє сам механізм фінансування серіалів: хто і з ким буде заключати договори, адже в цьому процесі багато ланок – Держкіно, продакшн, телеканал. На її думку, пітчинг, можливо, стане в нагоді виробникам, що запускають другий сезон серіалу, який уже мав успіх. Державна допомога розширила би можливості та підвищила якість такого продукту.

Нана Суханова

«Українські продакшни не готові до створення веб-контенту через відсутність монетизації»

На Заході на перший план виходять інтернет-платформи (Amazon, Netflix тощо), які замовляють власні серіали. У сусідній Росії популярності набувають інтернет-шоу. Та українські продюсери одноголосно зазначають, що вітчизняний ринок ще не готовий до виробництва продукту для інтернету. Запит на нього є, але невеликий, бо такий контент не зможе окупитися в Україні, хіба що до нього потрібно залучити супер-зірок.

Та Олександра Лозинська додала, що перспектива є і певні спроби створювати подібний контент в Україні були, тож ті продакшни, які першими ризикнуть активно працювати в цьому напрямку, можуть мати успіх.

Фото: прес-служба MRM