Показ пройшов з переаншлагом і став подією для кінокритиків, активних діячів Національної спілки кінематографістів України, спортсменів. Окрім титулованих гандболісток, зокрема Зінаїди Турчиної, на подію завітав перший заступник голови Державного агентства з питань кіно Сергій Неретін, віце-прем’єр-міністр В’ячеслав Кириленко.

Сергій Неретін, Дмитро Томашпольський, Зінаїда Турчина і В'ячеслав Кириленко

Ігор Турчин — український гандбольний тренер, ім’я якого відоме в усьому світі. Створена ним команда «Спартак» (Київ) здобула всі можливі нагороди: 20-разового чемпіона СРСР, 13-разового переможця Кубку Європейських чемпіонів. Ці досягнення зафіксовано у Книзі рекордів Гіннеса.

Як ідеться у фільмі, помер Ігор Турчин під час змагань із гандболу у Бухаресті – після того, як у перерві дав детальні інструкції своїй команді. Після цього трагічного випадку у 1993-му команда змушена була власними силами вирішувати, як доправити тіло тренера до Києва. Ця втрата стала сумною подією здебільшого для самих спортсменів, однак не для влади і не для країни. Поховали Ігоря Турчина без зайвої уваги на Берковецькому цвинтарі. Нещодавно в Києві з’явилася вулиця Ігоря Турчина.

Чимало у фільмі приділено уваги самій техніці гандболу. Жорсткий і темпераментний, цей спорт багато в чому перегукується з футболом. Героїні фільму оповідають, як цей олімпійський вид спорту гартує дух перемоги і як багато від них вимагав Ігор Турчин.

Телевізійним елементом стрічки є закадровий дикторський голос. Ці короткі два-три епізоди губляться і забуваються у самій живій непостановочній історії тренера і його команди. Кінознавець Сергій Тримбач відзначив: «На диво емоційна картина як для документальної історії. Скільки років пройшло, а ці дівчата з команди гандболу, які вже бабульками стали, й інтонації автора фільму реальні, живі не меморіальні. Зазвичай фільми на теми, які були раніше, емоційно нікого не чіпають. У цій стрічці постає не пам’ятник, а живий персонаж, про який розказує його команда».

Дмитро Томашпольський задумав зйомки фільму 10 років тому. Каже, що насамперед його зачарував саме гандбол. «Це фільм про гандбол, про кохання, про механізм перемагати, – каже кінорежисер. – А ще цей фільм про те, що таке народитися і зробити дуже багато в Україні, виграти все – і померти. Тіло тренера його команда везла з закордонних змагань власними силами, домовляючись за блок “Мальборо”, щоби домовину дозволили перевезти через кордон».

Дмитро Томашпольський (у центрі) під час зйомок фільму

Кінорежисер акцентує: «В Україні чимало плачуть про те, що нам потрібні герої. Але з іншого боку, ігнорують героїв, які поряд. Зінаїда Турчина – найкраща гандболістка століття. Команда Турчина завоювала всі можливі призи. Але в Україні вони зірками не почуваються».

Хроніку для фільму, як розповів Дмитро Томашпольський, надав Центральний державний кінофотофоноархів України імені Г. С. Пшеничного. «Нам в усьому пішли назустріч, і навіть у фінансових питаннях», – додав кінорежисер.

Світова телепрем'єра документального фільму відбудеться 18 листопада в секції Sport Movies &TV Міланського міжнародного кінофестивалю фільмів про спорт. Днем раніше стрічка вийде в український кінопрокат. За словами асоційованого продюсера компанії «Гагарін медіа» (виробника стрічки) Валерія Симончука, фільм демонструватиметься у восьми кінотеатрах у Києві, Запоріжжі та Одесі.

Пан Симончук розповів «Детектору медіа» про те, як фільм потрапив на престижний фестиваль спортивної тематики: «Це один зі значних фестивалів спортивного кіно, відбір на нього доволі жорсткий. Але від початку ми про це не знали. Подали заявку і за кілька місяців отримали запрошення на фестиваль. Подавали на й інші міжнародні форуми, чекаємо на відповіді».

Міланський міжнародний кінофестиваль фільмів про спорт головний акцент робить на документальні стрічки. Також у програмі є художні фільми на спортивну тематику, телевізійні. Це велика спортивна подія світового рівня, з майстер-класами і конференціями, присвяченими спорту. Активну учать у цьому фестивалі беруть дистрибутори і відбірники з багатьох країн.

Після того, як фільм пройшов відбір на участь у конкурсній програмі Міланського кінофестивалю, він зацікавив італійське телебачення для показу і дистрибуції. Який саме канал підпише контракт, стане відомо вже під час фестивалю. У Мілані розташована штаб-квартира Міжнародної федерації спортивного кіно і телебачення.

Українські телеканали, як розповів у коментарі «Детектору медіа» Дмитро Томашпольський, проігнорували пропозицію «Гагарін медіа» показати стрічку до річниці смерті (7 листопада) або дня народження (16 листопада) тренера. «Пропозиції розіслали усім телеканалам, – додав кінорежисер. – Переговори з “UA: Першим” щодо показу тривають уже три тижні. Фільм про тренера, чиє ім’я варто було би присвоїти Палацу спорту, покажуть в Італії і в Китаї, але не на українському телебаченні».

Фото -Facebook