За останні два роки залучення пересічного українця в суспільне життя значно зросло: нація прискіпливо аналізує перспективи розпаду коаліції, шанси на допомогу від західних донорів і переживає так, що доводиться частіше купувати заспокійливе. Тепер все важче знайти людину, яка абстраговано скаже: «Політика мене не обходить». Тому що нарешті усвідомили: обходить кожного.

Що стосується науки, байдужих у нас більше. А що стосується української науки, то їх просто космічно більше. У кращому випадку ми ставимося до науки як споживачі, а не творці. І частково, на нашу думку, в цьому винні українські медіа, які приділяють науці мізерну увагу. Хоча саме вона наразі формує нашу реальність, побут і бізнес. Поки у новинах показують, скільки кізочок народилося в Пирятині, запуск ракети Falcon 9 із поверненням на Землю буде здаватися подією з іншої реальності.

Десь рік тому наука почала бути на хвилі, в тренді, однак приблизно в цей період закрили National Geographic. Тоді медіапростір позбавився фактично єдиного україномовного журналу науково-популярної тематики. І ми вирішили взяти справу в свої руки і створити «Куншт» – друкований журнал про науку з сучасним дизайном, який міг би зацікавити нею тих, хто ніколи нею не цікавився. Як тільки народилася ідея, ми вирішили порадитися з нашим викладачем – Сергієм Івановичем Даниленком, який є членом експертної ради при Міністерстві інформаційної політики (засновники «Куншту» – студенти Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Шевченка. – ДМ). Він додав нам трохи впевненості і сказав: «Якщо ви цього не зробити найближчим часом, це зробить хтось інший».

Нас не лякало, що ідея може не знайти свою аудиторію. Ми віримо, що в медіапросторі пропозиція народжує попит і сама задає тенденції. Тим більше, підґрунтя вже було готове: «smart is the new sexy» вже тоді почало укорінюватися у свідомості прогресивних українців. Мова видання і його друкованість для нас також були рішеннями очевидними, хоча вони не резонують із трендами на медіаринку.

У нас не було на той момент ані рекламодавців, ані інвесторів – тільки в акурат грошей, позичених на друк. Перші два номери зроблені великою кількістю наших однодумців з усього світу, які працювали з нами за ідею. Це науковці з України та Німеччини, журналісти, художники з США та Ізраїлю, фотографи з Фінляндії. Коли ми нарешті запустилися, то зрозуміли, що потрапили в «яблучко». Люди потребують подібного контенту, вони хочуть українського і наукового. Наклад перших двох випусків – по тисячі екземплярів. Поки що доволі нішевий масштаб, але найближчим часом ми плануємо збільшення накладу, зменшення ціни і початок комерційних спецпроектів, які й дозволять реалізувати усі ці зміни.

На сьогоднішній день зменшення ціни (зараз журнал коштує 100 грн) та збільшення накладу – наші основні пріоритети. По-перше, це дозволить нам наблизитися до виконання нашої місії – популяризації науки. По-друге, дасть нам змогу нарощувати професійність, платити гонорари навіть однодумцям.

Журнал виходить раз на два місяці, тому нам доводиться багато працювати і моніторити, аби теми під час виходу журналу були актуальними. Тим більше, що ми висвітлюємо і природничі науки, і точні, і торкаємося морально-етичних дилем, пов’язаних із наукою. Судячи з відгуків читачів, справляємося. Доволі цікава історія в нас була з матеріалом грудневого випуску про український стартап для аграріїв Petiole. Ми почали його готувати ще у вересні, тому що добре знали засновників і вірили у важливість та успіх проекту. Десь за два тижні до виходу журналу Petiole потрапив у 20-ку найгарячіших стартапів року, за версією CNBC. Так що ми й надалі плануємо розвивати так звану наукову інтуїцію.

Крім того, ми хочемо бути чимось більшим, ніж просто журнал. У наших планах – створення тісної спільноти інтелектуалів, а також платформи для співпраці бізнесу та науки. Якщо нам вдасться зробити хоч маленький вклад у розвиток традиції відділів R&D на українських підприємствах, це буде фантастично.

Хочеться, аби українці були ближче до футурологічних розробок з МІТ, аби розуміли важливість фундаментальних досліджень та вчених для потенціалу країни. У тій чи іншій формі процес зближення з наукою вже почався. Є ми, є, приміром, радіо «Аристократи», є проект на «Платформі» «Науковий підхід». Є спеціалізовані івенти науково-розважального характеру, такі як «Наукові пікніки», Дні науки, KyivMakerShow, 15x4 Talks.

За історію незалежності ми пережили дві політичні революції, але попереду ще революція інформаційна. За те, щоби замість кізочок у Пирятині ми отримували якісний контент, ще треба поборотись. Дійсно, науковим медіа потрібна підтримка суспільства, але з кожним днем ми самі відчуваємо, як вона зростає. З кожною відправкою «Куншту» ми віримо, що в світі стає менше тих, хто вважає, що «наука мене не обходить».

Ангеліна Безнесюк, Кирило Бескоровайний, співзасновники журналу «Куншт»

Фото - Маргарита Кудрявцева