Візуалізація інтелектуальних напрацювань редакції отримує дедалі більше прихильників. Наші читачі, які вже знають «смак» плодів цієї інтелектуальної праці, діляться враженнями і розповідають, які з «гілок» цього розлогого «дерева» вони знають найкраще. Долучайтеся і ви, шановні читачі «Дня», шанувальники книг з Бібліотеки нашої газети, постійні користувачі сайта «Україна Incognita», фани «Маршруту №1» і ще багатьох проектів, зініційованих головним редактором Ларисою Івшиною та втілених творчою командою «Дня».

На разі - слово читачам «Дня» з Волині, Херсона і Дніпропетровська.

«ПРЕКРАСНА НАЗВА, ЦІКАВА ІДЕЯ І РОБОТА НА ЗАГАЛЬНОУКРАЇНСЬКУ НАЦІОНАЛЬНУ СПРАВУ»

Валентина ОРЛОВА, директор обласного радіо Дніпропетровської обласної державної телерадіокомпанії:

- Я уважно слідкую за всіма громадськими ініціативами газети «День», бо передплачую і читаю її вже багато років. Мені подобається, що газета та її головний редактор Лариса Івшина займають активну соціальну позицію. Особливо подобаються книжки з серії «Бібліотека газети «День». Пригадую, як за першою з них я навіть їздила до редакції, яка тоді знаходилась на проспекті Маршала Тимошенка. Тепер ця бібліотека нараховує майже два десятки видань, які розширюють історичні та культурні знання українців, усвідомлення їх місця серед інших етносів. Не можу не згадати й постійних авторів газети «День», чиї статті входять до згаданих книжок. Це відомі українські інтелектуали, такі як Ігор Лосєв, Сергій Грабовський, а також, на жаль, вже покійні академік Кримський та Клара Гудзик. Вони завжди викликали мою повагу і захоплення. Всі ці люди формували українське інтелектуальне і ментальне «древо пізнання», коріння якого уходять глибоко в європейську та світову культуру. Ми маємо пам'ятати, що українці - складова частина великої європейської сім'ї. Тому просвітницька акція, презентована головним редактором у Львові, має прекрасну назву, цікаву ідею і, без сумніву, буде працювати на загальноукраїнську національну справу. 

«ІНІЦІАТИВ НАСТІЛЬКИ БАГАТО, ЩО «ДЕРЕВО» ВРАЖАЄ НАВІТЬ ПОСТІЙНОГО ПЕРЕДПЛАТНИКА»

Юлія ШЕЙКО, студентка II курсу факультету філології і журналістики Херсонського державного університету:

- Як передплатниця газети «День» постійно слідкую за новими численними проектами улюбленого видання, тому не могла оминути увагою «Дерево» пізнання «Дня» і особисто переконалася у зручності цієї візуалізації безлічі ініціатив газети. Зізнаюся, що ініціатив настільки багато, що не тільки пересічному читачу, а навіть і постійному передплатнику газети буває важко відслідковувати активну діяльність «Дня». Подобається, що особливу увагу видання приділяє історичним, літературним та навчальним проектам. Зокрема, «Україна Incognita», що розкриває суть історичних процесів на території нашої держави. Серія книжок «Підривна література» серед іншого дає характеристику історичним постатям, які відіграли важливу роль у становленні та розвитку України. Глянцевий додаток до газети «Маршрут №1» є таким собі туристично-історичним путівником наймальовничішими куточками нашої Батьківщини.

Із появою «Дерева» орієнтуватися у розмаїтті проектів «Дня» стало набагато легше. При цьому, «Дерево», окрім швидкого доступу до окремих ініціатив газети, дає змогу отримати найповніше уявлення про діяльність видання від першого номера, таким чином популяризуючи його. Це є неабияким плюсом, адже збільшення аудиторії «Дня» - одна з передумов формування покоління свідомих, освічених українців-патріотів, від яких залежатиме майбутнє нашої Батьківщини.

«ДЕНЬ» ДОВІВ, ЩО З МАЛЕНЬКОЇ ЗЕРНИНКИ СПРАВДІ МОЖУТЬ ВИРОСТИ ВЕЛИКІ СПРАВИ»

Тетяна ЄЛІСЄЄВА, завідувач Музею волинської ікони, Луцьк:

- З великою потіхою працівники нашого музею - від доглядачів до наукових співробітників -  тримали у руках останній випуск глянцевого журналу «Маршрут №1». Як музейним працівникам, так і просто волинянам, нам всім дуже імпонує тема випуску: «Про Данила, короля Волині та Галича». І слово «Волинь» історично виправдано стоїть попереду Галича, хоча наразі частіше використовується стосовно короля Данила, що він «Галицький та Волинський». А саме такі добірки, як у цьому «Маршруті», та загалом аналіз, зроблений експертами «Дня», багатьом просто розкриють очі на власну історію. А глянцевий журнал - це ж тільки листочок із «Дерева пізнання» газети «День». Скільки листочків на цьому дереві уже заповнені написами про інтелектуальні проекти видання. Але скільки ще є і порожніх листочків, які маємо ми заповнювати своїм пізнанням, поширенням пізнання істинної історії України. Тому наш колектив дуже похвально поставився до можливості «покуштувати» плоди пізнання із газетного «дерева».      

В останньому «Маршруті» опубліковане невелике дослідження провідного наукового співробітника Музею волинської ікони Людмили Карпюк про пам'ятки, які посідають почесне місце в історії іконопису Волині і Галичини, власне в історії людства. Бо це і знаменита чудотворна Холмська ікона Богородиці, «Волинська Богородиця», котра відкриває експозицію у Національному музеї в Києві, «Богородиця з дитям» (XIII століття) та «Дорогобузька Богородиця». Ми отримали можливість поділитися своїми знаннями про сакральне мистецтво нашого краю з читачами в різних куточках України, світу. Так «Дерево пізнання» з маленької справи, маленького листочка виростає, розквітає і поширює свої віти-знання. На Волині завжди чекають щорічних Днів «Дня», які відбуваються у Луцьку. У нас вперше презентували книги з бібліотеки видання, ці книги закуповують як благодійники, так і органи влади для шкіл, бібліотек, коледжів, вишів... Вони є у книгарнях Луцька. Але інтерактивне «Дерево пізнання» - це добра спроба зібрати воєдино інформацію про проекти, які давно, роками вже виконують державницьку функцію: формують національну самосвідомість.  З маленької зернини таки виростає велике дерево. Як потрібна ця впевненість нині українцям. Спасибі газеті  та її очільниці, Ларисі Івшиній, за цю жертовну роботу.

«ДЕРЕВО ПІЗНАННЯ» МАЄ ОДНУ ВАЖЛИВУ МЕТУ - ПРОБУДЖУВАТИ НАЦІОНАЛЬНУ САМОСВІДОМІСТЬ УКРАЇНЦІВ»

Богдан ЯНОВИЧ, магістр культурології, науковий співробітник Володимир-Волинського історичного музею імені Омеляна Дверницького:

- Нещодавно дізнався про новий витвір газети «День» -  «Дерево пізнання» і був приємно вражений. Дуже добре, що головний редактор пані Лариса Івшина та очолюваний нею творчий колектив редакції із притаманною їм енергійністю, заповзятістю, прагненням пізнавати і творити нове і малодосліджене, якого ще так багато в оточуючому світі, здійснили цей проект. «Гілки» цього дерева, на яких символічно показано основні напрямки  творчого задуму редакції, вражають різноманіттям. Доброго слова варті книги «Україна Incognita», «Дві Русі», «Війни і мир...», адже вони допомагають нам, українцям, які впродовж багатьох десятиліть були позбавлені можливості об'єктивно вивчати рідну історію (згадаймо вислів Довженка про Україну як єдину державу у світі, де в університетах не вивчається  національна історія), краще пізнати замовчувані і маловивчені сторінки історії нашого народу.

Оригінальною є серія «Підривна література» -  завдяки їй можна дізнатися багато нового про таких велетів української культури як Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Андрей Шептицький - щораз з'являється більше інформації про цих непересічних людей і, відповідно, кожен зможе відкрити щось нове про діячів, які б, здавалося, вже нам добре відомі, але насправді - вони багатогранні і вивчати їх спадщину буде ще не одне покоління інтелектуалів і просто небайдужих українців.

Або ж «Сад світового українства». Це ж прекрасно! Дуже актуально дбати про те, щоб кращі представники українського народу, яких доля розкинула по закордонах, не цуралися свого родового дерева, об'єднувалися, пам'ятали якого вони роду-племені.

Узагальнюючи, можна сказати, що «Дерево пізнання» має одну важливу мету - пробуджувати національну самосвідомість українців. Це так важливо для становлення справді незалежної держави України!

Кажуть, кожне польське дитятко, побачивши герб чи прапор Польщі, цілує з пошаною «білого орлика». У них це виховується з малолітства. А чи кожен українець, навіть дорослий, знає історію наших державних символів ? Тому «День»  робить важливу справу. Дякую їм за це. І  вірю, що підростаючі покоління українців шануватимуть свою історію і символи, як і згадані мною поляки. Ми з дружиною намагаємося вчити цьому нашого синочка Тихона.

Я вірю, ти встанеш з колін,

Квітуча моя Україно,

Воскреснеш із горя й руїн,

Моя ти, матусю, єдина...

Як юнка в вінку із калини,

Як мами любов й доброта-

Така моя рідна Вкраїна-

Єдина, могутня, свята!

Підготували Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон, Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ, Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк