Для огляду матеріалів про функціонування лісового господарства в Україні нами було обрано 197 матеріалів ЗМК за 2010 рік. Пошук цих матеріалів ми здійснювали за допомогою сайту «Український лісовод» (www.lesovod.org.ua - редактор сайту Михайло Попков надзвичайно ретельно відстежує усе, що стосується лісу і тим самим він мимоволі зробив левову частку роботи для підготовки огляду). Задля вибірки цих матеріалів з поміж усього масиву ми послуговувалися тегами, які можна об'єднати в кілька логічних груп: 1) проблеми ведення лісового господарства (теги лісокористування; лісовідновлення; лісорозведення); 2) порушення у використанні лісових ресурсів (теги нелегальна деревина; самовільні рубки; незаконний експорт; підпільні пилорами); 3) дискусії щодо перспектив розвитку лісового господарства (тег оптимальна лісистість); 4) захист лісів від природних стихій, яким може сприяти людський фактор (тег лісові пожежі); 5) міжнародні програми щодо підтримки розвитку лісового господарства (тег FLEG). Задля зручності та всебічної інформативності нами було використано дворівневий список відібраних для огляду матеріалів, який дозволяє не лише знаходити той чи інший матеріал, на який ми посилаємося в огляді, а й відразу розуміти, за яким тегом цей матеріал було відібрано. Наприклад посилання [4. 5] означає, що треба дивитися п'ятий матеріал, знайдений за четвертим тегом (лісорозведення). Варто також зазначити, що до переліку обраних для огляду матеріалів невипадково потрапило кілька публікацій, у яких йдеться про закордонний досвід ведення лісового господарства, і які наче жодним чином не стосуються України. У цих кількох публікаціях якраз йдеться про проблеми, які є характерними і для нашого лісового господарства - тож закордонний досвід видався нам цікавим, а включення цих матеріалів до огляду - доцільним. У своєму огляді ми свідомо послуговувалися терміном «засоби масової комунікації» (ЗМК). Попри те, що вживанішим є термін «засоби масової інформації» (ЗМІ), журналістикознавці звертають увагу на те, що саме комунікація (на відміну від інформування) є двостороннім процесом, який передбачає зворотній зв'язок з аудиторіює, артикуляцію думок цієї аудиторії (тобто надання читачам, слухачам, глядачам слова на шпальтах чи в ефірі) та кореляцію (певне узгодження) редакційної політики з позицією аудиторії - тобто є доречнішим на означення сучасних медіа.

Інформаційним жанрам - інформаційне, публіцистичним - публіцистичне

Протягом 2010 року в інформаційному просторі України не бракувало матеріалів про лісове господарство. Обрані нами 197 публікацій - це лише результат дуже вибіркового підходу, ті публікації, які видалися нам особливо показовими. Насправді ж публікацій про ліс було набагато більше.

Мусимо вказати цілу низку зауважень щодо жанрової палітри матеріалів про ліс. Для початку торкнемося класичного поділу жанрів журналістики на інформаційні, аналітичні та публіцистичні. Щодо інформаційних жанрів, то протягом 2010 року не бракувало заміток, репортажів, звітів та інтерв'ю про ліси. Водночас вважаємо за потрібне наголосити, що не всі матеріали відповідали канонам інформаційного жанру. У замітках та звітах часто доволі непросто розмежувати власне факти з авторськими коментарями до них, присутність яких у цих жанрах є дискусійною. Трапляється, що автори таких матеріалів невиправдано вдаються до публіцистичності, що не робить замітки чи звіти ані публіцистикою - ані інформаційними матеріалами. Репортажам, трапляється, бракує ознак, характерних для цього жанру - насамперед тих, які створюють у читача ефект особистої присутності на місці події. Скажімо, протягом аналізованого періоду бракувало здавалося б цілком логічних репортажів про посадку лісу чи, навіть, про ліквідацію лісової пожежі. Водночас, такі матеріали, на нашу думку, додали б динамічності та читабельності „лісовій" проблематиці на шпальтах та в ефірі вітчизняних ЗМК. Болючими місцями інтерв'ю є як добір респондентів - так і зміст та характер поставлених журналістами запитань. Інтерв'ю часто мають доволі компліментарний характер. Скажімо, журналіст обласної газети бере інтерв'ю в очільника лісового відомства на обласному ж рівні - й не хоче, чи з якихось причин не може, поставити проблемні запитання та подати відповіді на них. Чиновник-лісівник із захопленням вдається до ліричних пасажів про ліс - а журналіст неначе підіграє такому, не зовсім на нашу думку виправданому, ходу інтерв'ю. Вкраплення подібного, на нашу думку, проглядаються у таких матеріалах: „Ліс повинен служити людям" [1. 9]; „Інтерв'ю з Анатолієм Дейнекою - начальником Львівського обласного управління лісового господарства" [1. 10]; „Народився у лісі, щоб його берегти" [2. 6].  

Щодо матеріалів про ліс в аналітичних жанрах, то, на нашу думку, на часі говорити про їх гострий дефіцит. Адже обрання журналістом серйозної теми, нагромадження статистичної інформації, її компіляція з кількох джерел чи послуговування стриманішим стилем викладу матеріалу - а саме так часто буває - ще не дають підстав говорити про те, що матеріал є справді аналітичним. Адже в основі такої публікації неодмінно мусить лежати аналіз. Аналітичним матеріалам часто бракує вдумливості та безпристрасності - натомість на перший план виступає завуальована чи навіть не завуальована тенденційність - часом навіть складається враження, що результати „аналізу" „одержані" автором ще до початку роботи над матеріалом.

Ще складнішою є ситуація з публіцистичними матеріалами про ліс. Якщо відкинути скочування авторів до публіцистичності у номінально інформаційних чи аналітичних жанрах - про що ми вже згадували і що, на нашу думку, не може розглядатися як позитивне явище - публіцистики про ліс протягом 2010 року в інформаційному просторі України було доволі небагато. Ми не спонукаємо журналістів до масового написання гуморесок чи байок про ліс, але в лісовому господарстві нашої держави точно є люди (не лише на державному чи обласному рівні - а й на рівні конкретного лісового господарства), гідні того, аби про них написати портретний нарис. А складні проблеми лісового господарства - висвітлені чи не висвітлені в аналітичній статті чи журналістському розслідуванні - можуть знайти своє відображення й у фейлетоні чи памфлеті.

Окремо варто зупинитися на матеріалах, авторами яких є не журналісти, а теоретики чи практики лісової справи. Такі матеріали, на відміну від багатьох журналістських, відзначаються глибиною розуміння проблем, які висвітлюються. Водночас їм переважно бракує саме розуміння законів журналістики. Адже величезні масиви інформації подані у стилістиці статистичного звіту, попри свою інформативність та глибинність навряд чи зацікавлять звичайного читача (прикладом можуть бути матеріали „Лісорозведення у степовій зоні України: реалії, обмеження, загрози" [4. 1] та „Система електронного обліку лісопродукції. Пропозиції щодо впровадження" [6. 7]). Водночас такі матеріали можуть суттєво допомогти журналістам, які беруться за висвітлення лісогосподарської проблематики.

Все хороше, прекрасний ти мій лісе! або Тримайте злодія у лісівничому мундирі?!

Серйозною вадою опублікованих протягом 2010 року матеріалів про ліс, на нашу думку, є їхній очевидний тенденційний крен. Автори або підходять до лісової проблематики із суто компліментарних позицій і перетворюють свій матеріал на таке собі „співання дифірамбів" лісовому відомству та його працівникам (насамперед - очільникам підрозділів різних рівнів). Прикладами подібного, на нашу думку, можуть бути матеріали: „За досвідом - на Рівненщину!" [2. 1]; „Професіоналізм - це праця плюс творчість" [2. 28]; „Лісівництво краю - у надійних руках" [6. 15]. Або ж навпаки, автори підходять до написання своїх матеріалів з чіткою установкою - мовляв, „усі лісівники злодюги, а у лісовому господарстві все геть погано". Тією чи іншою мірою таке, на наш погляд, простежується у матеріалах: „Берегите лес. Его скоро продадут" [1. 17]; „Санітарна вирубка здорового лісу?" [3. 10]; „Рубят все! Одни - лес, другие - «капусту»" [3. 18]; „Круть туди, круть сюди - вийшли звіти лісові" [4. 4]; „З сосен, висаджених за указом Ющенка, зросло лише 20%" [6. 9]; „На експорт Україна вирубує найкращі ліси" [9. 29].

Прикметно, що ще 2003 року автор цього огляду, закінчуючи бакалаврат Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, аналізував у своїй бакалаврській роботі публікації про ліс за кілька попередніх років і дійшов того самого висновку. Щоправда тоді доходило до зовсім анекдотичних випадків. Скажімо автор серії дуже схвальних публікацій про наше лісове господарство та тодішнє керівництво лісового відомства, в одному з таких матеріалів навіть навіщось доволі детально описав процес свого чаркування з цим самим керівництвом. Очевидно, що а ні перший, а ні другий підходи не можуть видаватися нам конструктивними. Адже „автори дифірамбів" вочевидь є якоюсь мірою залежними від лісових чиновників, тож подаючи стан справ у лісовому господарстві у веселкових тонах, вони відверто заплющують очі на численні проблеми, зокрема й на зловживання у цій галузі. Так само не продуктивними, на нашу думку, є й публікації, в яких наше лісове господарство постає у всуціль темних барвах. Адже є очевидні факти: у світі щороку зникає в півтора рази більше лісів, ніж є в Україні - а в нашій державі їхня площа навіть поволі зростає; стан справ в українському лісовому господарстві видається зрозумілішим і конструктивнішим, ніж у сусідній Російській Федерації - попри те, що наші ліси тривалий час жили за одними законами, значною мірою проведені росіянами реформи галузі спричинили катастрофічні наслідки лісових пожеж аномально спекотного літа 2010 року - натомість в Україні десятки тисяч гектарів лісу і цілі села таки не вигорали; у нас справді - хай і з цілою низкою проблем - існує системний підхід до лісового господарства - лісогосподарська освіта, наука та практика. На нашу думку, засоби масової комунікації в Україні могли б значно краще виконувати роль комунікаційного майданчика для думок та дискусій щодо проблем розвитку лісового господарства у нашій державі. Але задля цього одна частина авторів має відмовитися від суцільного „оспівування" лісівників, а інша частина - від суцільного „викривання" цих самих лісівників.  Варто згадати, що справжній журналістський матеріал - це той матеріал, у якому автор модерує різні точки зору, і ні в якому разі жодну з них не замовчує. Навіть золоте журналістське правило говорить - викриваючи „вовка", варто надати повноцінне слово й самому „вовку".

Степи і кар'єри, пожежі й браконьєри

На особливу увагу заслуговує тематичне розмаїття матеріалів про лісове господарство. Насамперед варто зауважити, що протягом 2010 року журналісти торкалися багатьох, часто доволі несподіваних, аспектів цієї проблематики.

Значна частина матеріалів - це повідомлення про зловживання у лісовому господарстві. Такі публікації можна розділити на дві великі частини. Перша - це матеріали про зловживання безпосередньо лісівників, найчастіше - про рубки з порушенням тих чи інших норм. Прикладами таких матеріалів можуть бути: „В заповеднике рубят лес и... „бабки"" [2. 35]; „В лісгоспі на Житомирщині проводили незаконні рубки" [2. 39]; „Санітарна вирубка здорового лісу?" [3. 10]; „ДП «Роменський лісгосп» незаконно здійснював рубки головного користування у хвойному господарстві першої групи лісів" [3. 14]; „У Страдчівському лісництві на Львівщині лісокомбінат незаконно зрубав дерев на 320 тис. гривень" [3. 6].

 Варто зауважити, що матеріали про зловживання посадових осіб можуть бути коротенькими повідомленнями - скажімо, „На Житомирщині службовці завдали збитки державі на понад 345 тис. грн." [1. 2] - в яких йдеться лише про „службових осіб державного підприємства", і які не містять жодних деталей. А можуть бути серйозними аналітичними розробками. До таких, безперечно, належить матеріал „Двойной капкан для Президента" [1. 22]. Прикметно, що цей матеріал Тетяни Маринової мав значний резонанс, зокрема й у вигляді відгуків на нього - скажімо, „Продолжаем исследование «вудберга»: заглянем глубже" [2. 16].

Іншою великою частиною матеріалів про зловживання у лісовому господарстві є публікації про зловживання „звичайних" людей. Найчастіше - селян, які живуть поблизу лісів. Хтось з них у нелегальний спосіб заготовляє дрова для обігріву своєї негазифікованої домівки, чи деревину для інших господарських потреб. А хтось краде ліс, аби продати його підпільній пилорамі, яких - якщо вірити публікаціям журналістів - в Україні нині вистачає. Прикладами таких матеріалів можуть бути: „Лісокрадство стає професією?" [1. 6]; „Следствие ведут знатоки!?" [2. 38]; „Волинські екологи продовжують перевіряти пилорами" [4. 18]; „На Тячівщині закрили підпільну пилораму" [8. 1].

Відомо, що одним із способів боротьби з нелегальною заготівлею деревини є електронний облік лісопродукції. Доволі фаховим (але дещо завеликим за обсягом) на цю тему є матеріал „Система електронного обліку лісопродукції. Пропозиції щодо впровадження" [6. 7].

В окрему підгрупу можна виокремити матеріали, в яких йдеться про зловживання із лісовими ресурсами з метою їх експорту. Серед таких публікацій „Молдаванин незаконно намагався вивезти з України дрова загальною вартістю 26 тис. грн." [3. 1]; „Незаконно вивозили лісосировину в Італію" [3. 3]; „СБУ викрила фірму, яка незаконно випалювала деревне вугілля" [3. 4].

В окремий, але невеличкий за кількістю матеріалів, блок можна виділити висвітлення проблем такої галузі лісового господарства, як деревообробка. Зокрема, можна відзначити такі матеріали як „Українські деревообробники вкрай занепокоєні загостренням кризових явищ в галузі" [1. 7] та „Закарпатські деревобробні підприємства - проти аукціонів з придбання лісу" [10. 13].

Протягом 2010 року було опубліковано відразу кілька матеріалів про незаконну розробку піщаних кар'єрів на землях лісового фонду, що дозволяє зробити висновок про значне поширення цієї проблеми у нашій державі: „Піщана вседозволеність" [2. 17]; „Ой чий то бульдозер стоїть?" [3. 11]; „Замість лісів - піщані кар`єри" [3. 16].

Літній період став „зоряним часом" публікацій про лісові пожежі та необхідність додержання правил пожежної безпеки: „Відповідальність за випалювання сухої рослинності" [2. 21]; „У Свердловському районі Луганщини ліквідована лісова пожежа на площі 75 гектарів" [2. 24]; „Чому не горіла Україна?" [4. 17]; „Від підпалів полів - лише крок до лісових пожеж" [7. 1]; „Вбережімо волинський ліс від пожеж. Профілактика виникнення лісових пожеж" [7. 2]; „За останню добу в Україні ліквідовано 34 лісові пожежі, вогнем пошкоджено близько 12 га - Держкомлісгосп" [7. 3]; „Коли горить ліс" [7. 5]; „Чому горять українські ліси?" [7. 6]; „Полтавські рятувальники перевіряють лісові господарства" [7. 7]; „У лісах Полтавщини кількість пожеж зменшилася у 2 рази" [7. 11]; „Приборкувачі лісових пожеж" [7. 12]; „АНОНС. Прес-конференція М. Х. Шершуна: "Загроза лісових пожеж: чи можливе повторення російського сценарію в Україні?"" [7. 13]; „Паліїв лісових багатств каратимуть штрафами" [7. 14]. Влітку 2010 року, скажімо, мала місце ситуація, коли Київ та деякі інші регіони вкрив чи то туман, чи то димова завіса. Прикметною тоді була реакція МНС - рятувальне відомство спочатку списувало все на звичайний ранковий туман, зрештою визнало, що це задимлення, але певний час вагалося щодо джерел його поширення. Зрештою, як випливає із заголовку одного з проаналізованих нами матеріалів, „МНС офіційно заявило, що Київську і Чернігівську область задимили лісові пожежі в Росії" [7. 4]. Особливо варто відзначити ґрунтовну радіопрограму на тему „Чому не горіла Україна?" [4. 17], учасниками якої були Віктор Червоний та Олег Листопад. У ній аналізувалися причини тих самих масових лісових пожеж у сусідній Російській Федерації і, зокрема, вказувалося на позитивні моменти організації лісового господарства у нашій державі.

Заслуговує також на увагу низка матеріалів, у яких йдеться про особливості та тенденції розвитку тваринного світу в українських лісах. Зауважимо, що серед публікацій цієї тематики є такі, в яких наголошується на позитивних моментах - а також такі, в яких йдеться про негатив. Наприклад: „На Волині побільшало кабанів, лосів та оленів" [2. 23]; „На Буковині браконьєри застрелили «червонокнижного» зубра. Під підозрою - службові особи держлісгоспу" [3. 15]; „Звернення Інституту зоології щодо врахування поширення тварин, занесених до Червоної книги України, при проведенні лісовпорядкування на новоприйнятих землях" [4. 2]; „Ґвалт! Депутати підняли руку на заповідники!" [10. 7].

Ціла низка матеріалів відзначаються доволі несподіваним поглядом на розвиток і збереження лісового господарства. Зокрема, це публікації про адміністративні перешкоди, які виникають на шляху створення нових лісових насаджень. До таких належать матеріали „Хай краще буде ліс, аніж болото!" [4. 7], „На Донеччині незаконно створюють лісові насадження" [2. 37], „Посадили ліс... на «свою голову». Земельна інспекція вимагає від одноосібників викорчувати до п'яти тисяч саджанців сосни, які вже ростуть два роки" [4. 12]. У іншому матеріалі - «Гуцулів заганяють у резервації» [10. 8] - йдеться про шкоду, якої, начебто, завдає місцевому населенню створення заповідника. Чимало матеріалів стосуються дискусії між „лісівниками" та „захисниками степу" щодо створення нових лісових насаджень у степових регіонах України. Певно, це одна з найбільших дискусій, що розгорнулася у ЗМК 2010 року щодо лісового господарства. Прикладами таких матеріалів можуть бути: „Лісорозведення у степовій зоні України: реалії, обмеження, загрози" [4. 1]; „І степ і ліс" [4. 8]; „Лебедина пісня українського степу" [4. 9]; „Нас чекають ліси..." [4. 15]; „Степи України на межі знищення" [4. 19]; „«Зелені» легені України: чому степ не стане лісом? Лісова політика з коментарями" [5. 3].

Серед позитивних, на нашу думку, прикладів інтерв'ю насамперед хочемо відзначити матеріали „Гори і горе" [5. 4] (з ветераном лісівничої справи Степаном Стойком) та „Наше щастя, що лісовою галуззю керують професіонали" [9. 7] (з консультантом програми FLEG Олегом Листопадом).

Також варто зазначити, що діяльність згаданої програми „Правозастосування та управління у лісовому секторі" (ENPI-FLEG) якнайширше висвітлювалася в інформаційному просторі України. Ось лише деякі з найпомітніших публікацій цієї тематики: „Антикоррупционная экологическая Программа FLEG" [9. 1]; „Робота програми ENPI-FLEG в Україні активно висвітлюється популярними тематичними українськими сайтами" [9. 2]; „Програма ENPI-FLEG в Україні оприлюднила звіт про співпрацю з громадськістю" [9. 3]; „Відверта розмова про ліс" [9. 4]; „Як нам реорганізувати лісгосп? або Чому гірське населення вимагає реформи лісової галузі" [9. 5]; „Вышел второй региональный бюллетень программы ЕПД ФЛЕГ" [9. 6]; „Законодавство - покращувати, біорізноманіття - берегти" [9. 8]; „Круглий стіл для представників неурядових організацій" [9. 10]; „Сертифікація іде!" [9. 12]; „Безкоштовна книга "Адміністративна відповідальність за лісопорушення: практика застосування державною лісовою охороною України"" [9. 13]; „Люди хочуть, щоб ліс був державним" [9. 19]; „Чим далі в ліс - тим більше... корупції?" [9. 27]; „У хащах лісу і закону" [9. 28].

Європейський досвід ведення лісового господарства також розглядається у матеріалах „Українське законодавство найближчим часом не в змозі задовольнити положення лісового acquis ЄС - дослідження Світового банку" [1. 5], „WWF приветствует отказ Европы от нелегальной древесины" [1. 8] та „Співпраця лісівників. Підсумки візиту до Швеції" [10. 9].

Відзначимо також матеріал „Вступила в силу директива Европейского Союза № 995/2010 по противодействию торговле незаконно заготовленной древесиной" [2. 27]. Водночас, висвітлення перспектив та наслідків, зокрема для України, ухвалення Директиви ЄС № 995/2010 в нашому інформаційному просторі 2010 року ще не набуло значного поширення. Водночас зазначимо, що цей факт значною мірою пояснюється об'єктивними причинами - адже згадана директива була ухвалена лише у другій половині жовтня 2010 року.

Ми також включили до нашого огляду кілька матеріалів про закордонний досвід ведення лісового господарства, які, начебто, жодним чином не стосуються України. Проте у цих публікаціях йдеться про проблеми, досвід розв'язання яких може бути цікавим і для нас - йдеться про матеріали „Крупнейшее за всю историю соглашение о моратории на рубки в диких таежных лесах подписано в Канаде" [2. 13], „У світі щороку зникає 13 млн гектарів лісу - ООН" [7. 8] та „Что грозит за нарушение правил заготовки березового сока?" (Опыт Беларуси. М.П.)" [2. 32].

Продовжуючи тему останньої публікації - про заготівлю березового соку - зазначимо, що нам вдалося натрапити на кілька публікацій, що стосуються й вітчизняних „дарів лісу" - скажімо, „Білий гриб з валютним присмаком" [3. 7] та "И Родина щедро поила меня..." [10. 11] (про той самий березовий сік).

Дотичною до попередніх є й тема вирощування та цивілізованої заготівлі новорічних ялинок, яка також була представлена в інформаційному просторі України. Відзначимо матеріали „Из лесов воруют сотни елок, но их можно рубить и законно" [3. 21] і „Не застудіть лісову красуню!" [4. 20].

Актуальною для України залишається тема впровадження у життя технологій, які є альтернативою дорогому імпортному природному газу. З цих позицій цікавою є публікація про розгортання на Тернопільщині сучасного виробництва біопалива з відходів деревини: „Древесное биотопливо: изменение статуса" [2. 29].

Варто також нагадати, що 2010 рік став роком кадрових змін у тодішньому Державному комітеті лісового господарства України (хоча, звісно, регулярні кадрові ротації є доволі поширеним явищем для вітчизняних міністерств та відомств). Саме 2010 року Микола Шершун встиг не тільки стати Головою лісогосподарського відомства - а й бути звільненим з цієї посади. Вітчизняні ЗМК, звісно, не оминули увагою обидві ці події - скажімо, „Призначено Голову Держкомлісгоспу України (оновлено)" [2. 25], „Про звільнення М. Шершуна з посади Голови Державного комітету лісового господарства України" [2. 9].

Серед публікацій за 2010 рік не можна оминути й повідомлення про відхід у кращі світи найстарішого мисливствознавця на теренах колишнього СРСР: „Останній з велетнів. Вічна й світла пам'ять Олексію Олександровичу Салганському!" [2. 20].

Динамічніше, коротше, уважніше!

У журналістиці є „золоте правило": матеріал має бути цікавим. І, бажано, він має брати читача (слухача, глядача) „на гачок" вже заголовком чи першою фразою. На жаль, не всі матеріали про ліс за 2010 рік відповідають цим вимогам. Так, не надто переконливими з цих позицій, на нашу думку, є матеріали: „На розширеному засіданні колегії обласного управління лісового та мисливського господарства розглядалися підсумки роботи галузі за минулий рік" [2. 7]; „Критика Розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації №1620 від 25.11.2008 р. «Про розвиток лісового господарства в області»" [4. 3]; „Донецький край ДП «Красноармійський лісгосп»" [5. 5]; „Збільшення лісистості Донецької області до 12% повинно здійснюватись з урахуванням всебічних наукових обґрунтувань" [5. 6]; „Підсумкова колегія Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства" [6. 1]; „Завжди на варті" [6. 19]; „Нові підходи до сталого господарювання в лісах Закарпатського обласного управління" [10. 3]; „Комментарии к «Основным задачам стратегического развития лесного хозяйства и методам их реализации»" [10. 4].

Водночас варто наголосити, що є й інші приклади - коли заголовки до матеріалів про ліс видаються доволі вдалими: „Ой чий то бульдозер стоїть?" [3. 11], „Білий гриб з валютним присмаком" [3. 7], „Рубят все! Одни - лес, другие - «капусту»" [3. 18]; „Круть туди, круть сюди - вийшли звіти лісові" [4. 4].

Іноді матеріали журналістів про ліс можуть набувати відверто комічного звучання. Так, авторка матеріалу про поширення бобрів на Волині спочатку розмістила його у регіональному видання, потім - у державному. Крок цілком виправданий - адже матеріал справді цікавий та актуальний. Проте, фахівці „спіймали" газетярів на тому, що у першому випадку публікація про бобрів проілюстрована фотографією байбака, а у другому - світлиною, на якій зображено пару видр: „Бобри чи картопля?" [1. 20].

А ось автора матеріалу „На Волині пожежі охопили майже три гектари лісів (06 серпня 2010)" [7. 10] „спіймали" на некоректному доборі заголовка до публікації. Адже в матеріалі йдеться про те, що 2, 65 гектара лісу знищено в області вогнем аж за сім місяців 2010 року. Тоді як прочитавши заголовок справді можна подумати, що це результат конкретної пожежі, яка сталася шостого серпня.

Матеріали про ліси: мінуси та плюси

Підсумовуючи огляд матеріалів про ліс в українських ЗМК протягом 2010 року, ми спробували виокремити кілька тенденцій, які, на нашу думку, є негативними чи позитивними.

Позитивні тенденції у висвітленні лісової проблематики:

• значний інтерес окремих журналістів та ЗМК до висвітлення лісової проблематики (навіть застосовуючи доволі вибірковий підхід до підбору публікацій, ми включили до нашого огляду майже дві сотні матеріалів);
• широке коло авторів, які беруться за висвітлення лісової проблематики;
• тематичне розмаїття публікацій (від повідомлень про збільшення поголів'я дичини у лісах - до дискусій щодо доцільності заліснення степових регіонів, від зловживань із лісовими ресурсами - до проблем захисту лісів від пожеж, від міжнародного досвіду ведення лісового господарства - до незаконної розробки піщаних кар'єрів на землях лісового фонду, від проблем впровадження електронного обліку лісопродукції - до проблем заготівлі березового соку);
• присутність в інформаційному полі загалом як позитивних, так і негативних оцінок стану справ у вітчизняному лісовому господарстві.

Негативні тенденції у висвітленні лісової проблематики:

• дисбаланс жанрової палітри висвітлення матеріалів про ліс (бракує аналітичних (повідомлення про незаконну вирубку чергового гектару лісу чи функціонування підпільної пилорами - це добре, але варто було б більшу увагу звернути на узагальнення цих фактів та окреслення можливих шляхів боротьби з ними) та публіцистичних (скажімо, нарисів) публікацій, водночас є суттєві зауваження до численних публікацій в інформаційних жанрах (публіцистичність у замітках та звітах, зайва компліментарність в інтерв'ю, брак яскравих репортажів));
• певні вади тематичної палітри (попри її очевидне багатство - можна знаходити й інші теми);
• проблема збалансованості окремих матеріалів (доволі часто матеріал про ліс - це або суцільні дифірамби, або суцільна критика) - ЗМК ще не до кінця виконують роль комунікаційного майданчика між носіями різних поглядів щодо розвитку лісового господарства в Україні;
• трапляється, що матеріали про ліс є не надто цікавими („сіренький" заголовок, завеликий обсяг публікації, питання до добору ілюстративного матеріалу тощо).

Загалом, на нашу думку, є підстави говорити про те, що у висвітленні лісової проблематики в українському інформаційному просторі переважають конструктивні процеси. Недоліки, які мають місце - це не стільки вади висвітлення саме лісової проблематики, скільки тенденції сучасної української журналістики загалом. Можна припустити, що оздоровлення такого важливого соціального інституту як журналістика, а також подолання деяких наявних нині негативних тенденцій у лісовому господарстві сприятимуть подальшому розвитку висвітлення „лісової" проблематики в ЗМК.

Анатовані публікації про ліс можна переглянути в додатку