Сосновий ліс перебирає струни,
Рокоче тиша на глухих басах.
Бринять берези. І блукають луни, 
Людьми забуті звечора в лісах.

Це – сивий лірник. Він багато знає.
Його послухать сходяться віки.
Усе іде, але не все минає
Над берегами вічної ріки.

Ліна Костенко

                  
Показник заповідних  об`єктів в Україні  становить  всього 5 відсотків від загальної площі. Європейський показник заповідності, який вважається оптимальним, дорівнює 15 відсоткам.

Ще менше  територій, котрі оберігаються державою, у  цілій групі областей. Зокрема, на Черкащині всього 2,57 відсотка  площ належать до природно-заповідного  фонду.

     Скарбниця української природи  

Мальовнича Черкаська область, розташована у зоні Лісостепу, має  дивовижної краси і розмаїття куточки природи.  Гордістю Шевченкового краю  називають національний дендрологічний парк «Софіївка», Канівський природний заповідник, регіональний ландшафтний парк «Трахтемирів». Всього під охороною держави перебуває 208 заказників, 187 пам`яток природи, 51 заповідне урочище, 44 парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва.

- Загальна площа заповідних об`єктів займає трохи більше 53774 гектарів,- інформує голова Черкаської обласної організації Всеукраїнської екологічної ліги Наталія Фоміна. – Якщо порівняти ці цифри із середньоєвропейським показником заповідності - це дуже мало. Нам необхідно якомога швидше збільшити обшири територій, які охороняються державою. Без цієї опіки чимало унікальних місць, котрі мають природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, опиняться під загрозою зникнення.

Особливо велике занепокоєння  у природоохоронців, екологів, усіх  небайдужих до рідного довкілля, викликає завтрашній день знаменитого урочища Холодний Яр. Ця комплексна пам`ятка природи загальнодержавного значення розташована на території двох адміністративних районів - Чигиринського та Кам`янського. За щільністю біологічних, гідрологічних, археологічних, історичних та інших наукових об`єктів Холодний Яр посідає серед заповідників одне з перших місць в Україні. На площі 553 гектарів учені нарахували понад 150 найменувань пам`ятних об`єктів. Дослідники знайшли у Холодноярському лісовому масиві матеріальні сліди всіх археологічних культур. Досі добре збереглися  багатокілометрові земляні вали, котрі оточували древні городища-праміста доісторичних часів, сотні скіфських курганів, руїни підземних церков і печер. Скіфське городище, розташоване біля стін нині діючого Святотроїцького Мотронинського монастиря, занесено до переліку пам`яток культури, що мають міжнародне значення.

                                           З історичних джерел

Холодний Яр протягом століть був центром боротьби українського  народу за національне визволення. У ХУІІ столітті козацькі сотні холодноярських сіл і містечок  стали авангардом війська Богдана Хмельницького. У лісах Холодного Яру в ХУІІІ столітті спалахнуло гайдамацьке повстання під проводом Максима Залізняка. На початку ХХ століття (1918-1922р.р.) легендарне урочище стало останнім збройним оплотом УНР. У Другу світову війну Холодний Яр був базою радянських партизан, які  боролися  проти німецько-фашистських окупантів.

На честь численних історичних подій у лісовому масиві Холодного Яру встановлено пам`ятні знаки, стели, монументи. Знайшли відображення  ці події і в назвах урочищ, пагорбів, байраків, річок,  джерел, дерев.

Справжнє захоплення викликає природний генофонд відомого урочища. Науковці  підкреслюють, що рослинне і тваринне різноманіття Холодного Яру – це  неоціненна скарбниця української природи. Тут налічується близько 467 видів трав`янистих рослин. Причому, зустрічаються  рідкісні, зникаючі  представники флори, котрі занесені до Червоної книги України. Це булатка дволиста, бруслина карликова,  тюльпан дібрівний, орхідея, горицвіт, гніздівка звичайна, анемона, лілія лісова. Серед переліку «червонокнижних» рослин є такі, що збереглися від льодовикових часів, а також міжльодовикового періоду. Унікальна особливість пралісу – велика популяція цибулі ведмежої, барвінку хрещатого, підсніжника білосніжного та підсніжника складчастого.

- Протягом кількох років, щовесни, - розповідає завідувач філії «Холодний Яр` національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Богдан Легоняк,-  студенти-біологи Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького виїжджають в експедиції, щоб вберегти первоцвіти від знищення. 
Разом з працівниками заповідника майбутні екологи проводять з населенням навколишніх сіл, з учнівською молоддю роз`яснювальну роботу щодо неприпустимості  збору пролісків, підсніжників, сон-трави, горицвіту та інших «червонокнижних» рослин. «Зелені» волонтери  розмножують шляхом пересаджування рідкісні види первоцвітів, зокрема, підсніжника білосніжного та складчастого  у місця, де раніше була їх масова популяція. 

Охорони від браконьєрів потребує також фауна урочища. Тут зареєстровано 32 види ссавців, 7 з яких занесено до Червоної книги України. У Холодному Яру зустрічається козуля європейська, кабан дикий, олень плямистий, горностай, куниця, зрідка, лось. Крім цього, з 140 видів птахів є такі, котрих потрібно оберігати, як зіницю ока. Це чорний лелека, нерозень, степовий конюк, змієїд, сірий журавель…

- Отже, - зазначає Легоняк,-тільки створення національного природного парку на цій території зможе реально захистити рідкісну флору і фауну від посягань недобросовісних людей.

                            Лісівники не хочуть віддавати Холодний Яр  

 
Найбільш типовими для центральноукраїнського Лісостепу є холодноярські асоціації грабового лісу волосистоосокового та грабово-дубового лісу яглицевого, - розповідає заступник начальника державного управління охорони навколишнього середовища у Черкаській області Олена Дудник. -  Втім, попри свою типовість, вони занесені до Зеленої книги України. Лісовий  масив Холодного Яру -  цінний залишок колись суцільної смуги лісів природного та напівприродного походження, який потребує  ретельного і фахового збереження як еталон ландшафтів лісостепової зони.

На особливу увагу, переконані природоохоронці, заслуговує державна ботанічна пам`ятка природи «Дуб Максима Залізняка», який росте у Кириківському яру на хуторі Буда. Це одне з найстаріших дерев в Україні та Європі, віком понад 1000 років. Обхват стовбура дуба  сягає близько 9 метрів, висота – більше 30 метрів. Сьогодні  зеленим велетом опікуються науковці історико-культурного заповідника «Чигирин», до складу якого входить Кириківський яр. Однак, вони історики, а не ботаніки.  Дереву-патріархові, як людині, потрібне належне фінансування і спеціальний догляд. Тільки завдяки колегам, дослідникам з Польщі, вдалося провести комплекс робіт зі зміцнення крони могутнього дерева та створити фітосанітарну зону навколо нього. Проте, не виконаною залишається вимога науковців та екологів щодо перенесення ресторанно-розважального комплексу «Дикий Хутір», котрий своєю діяльністю завдає непоправної шкоди меморіальному дереву. 

       
З екологічних джерел

На території Холодноярського природного ареалу нараховується 150 малих річок, струмків, озерець, джерел, ставків. Близько половини джерел мають родонові або сірководневі властивості.

Холодноярський ліс – частина широколистяних лісів Наддніпрянської височини, які простягаються у басейні рік Тясмин-Інгул майже на 70 кілометрів і займають найбільш підвищені, зрізані ярами ділянки рельєфу.
Це один з не багатьох масивів лісостепової зони, який зберігає типові риси ценотичної структури лісів і становить велику наукову цінність.

Отже, науковці, екологи, шанувальники рідної природи та історії переконані: розмаїття рослинного та тваринного світу Холодного Яру, неповторність рельєфу і ландшафту, багатство природних джерел та пам`яток минувшини можна зберегти за умови  перетворення  урочища та лісового масиву у  національний парк.

- Наша позиція всім давно відома,- підкреслила Тетяна Осокіна. – Ми наполегливо пропонуємо створити національний природний парк  орієнтовною площею 5500 гектарів на території Креселецького та Грушківського лісництв державного підприємства «Кам`янське лісове господарство». До комплексної пам`ятки природи загальнодержавного значення «Холодний Яр» увійшло б також заповідне урочище місцевого значення «Отаманський парк» та ряд інших заповідних об`єктів.

Що ж перешкоджає здійсненню такого вкрай необхідного й важливого проекту? Відповідь прозаїчна: у появі національного природного парку  не зацікавлені сьогоднішні землекористувачі території Холодного Яру – лісівники. Між тим, відповідно до статті 151 Земельного кодексу України та статті 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» для створення  об`єктів природно-заповідного фонду і вилучення земельних ділянок  необхідне погодження саме з ними, первинними користувачами природних ресурсів. На лист держуправління охорони навколишнього середовища у Черкаській області щодо створення національного природного парку, Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства висловило своє заперечення. Лісівники  вважають, що стан справ зі збереження та ефективного використання природних комплексів на території Креселецького та Грушківського лісництв не викликає занепокоєння. Більше того, вони, на противагу науковцям, не вважають територію Холодного Яру унікальною і переконують, що тамтешні ліси мають штучне походження, а відтак не потребують особливого до себе ставлення.

З лісівниками категорично не погоджуються не лише державні природоохоронці, а й численні  громадські організації. Тільки за останніх півроку активісти-екологи провели кілька «круглих столів» із залученням широкої громадськості, на яких обговорили і прийняли звернення до владних структур  щодо збереження Холодного Яру  і оголошення його території національним парком.

 
 - Я розумію, чому обласне управління лісового господарства протестує проти створення національного парку,- ділиться своїм баченням жителька холодноярського хутора Буда, депутат Мельниківської сільської ради Нонна Дмитраченко. – Адже у парку не можна буде вести щоденні лісозаготівельні роботи, які ведуться сьогодні.

Охоронятимуться також 200-300-літні дуби та інші дерева-старожили, які для лісівників просто цінний матеріал для переробки. Я та мої однодумці з екологічного поселення на хуторі Буда не раз зверталися до державних органів із заявами щодо хижацького нищення унікальних холодноярських деревостанів. На жаль, відсутність у Холодноярського лісу статусу національного парку, унеможливлює офіційну  заборону суцільної вирубки лісових масивів.  

 
Члени обласної громадської організації «Ресурсний центр АНГО`(Асоціації недержавних громадських організацій) також наполегливо боряться за збереження  природи Холодного Яру. За підсумками кількаденної експедиції по урочищу і холодноярських сільських населених пунктах,  активісти АНГО підготували  аргументований документ,  в якому створення національного природного парку  розглядається ще й як потужний фактор розвитку місцевих громад, залучення інвестицій, соціального підприємництва, туризму.

       
 -  Під час експедиції, - ділиться лідер «Ресурсного центру АНГО» Анатолій Рекун, - ми багато спілкувалися з місцевим населенням, розповідали про переваги існування національного парку й збирали підписи на підтримку цього проекту. Було також обстежено туристично-рекреаційні об`єкти, стан джерел, струмків, річок, грунтів, встановлені вказівники до джерел питної води.  Наступного літа ми продовжимо нашу експедицію – бажаючих взяти участь у ній дуже багато.  Впевнений,  унікальний природний, історико-культурний, духовно-патріотичний потенціал Холодноярського краю буде обов`язково збережено і передано  у первозданній красі  наступним поколінням.

Лідія Титаренко, 2009 рік, поза конкурсом

Фото надані Лідією Титаренко, спеціально для «Детектор медіа»

  
Коментар консультанта Програми ENPI-FLEG Олега Листопада:

Хоча питання діяльності існуючих та/або створення нових  заповідних територій у контексті роботи лісового сектору України не є головним напрямком роботи Програми, але воно багато разів піднімалося на заходах Програми ENPI-FLEG представниками громадських організацій та науковцями. Зокрема, активно дискутувалося питання що краще: створювати нові заповідні об’єкти, зокрема, з вилученням територій, чи краще організувати ведення  лісового господарства з урахуванням необхідності збереження біорізноманіття, ландшафтів тощо.

Також, проводячи порівняльний аналіз європейського та українського законодавства й практики його застосування, експерти ENPI-FLEG відзначили, що центральною складовою політики ЄС щодо охорони природи та збереження біорізноманіття є Natura-2000. Це мережа охоронних ділянок, закладена згідно Директиви «Habitats` 1992 року. Мета мережі полягає в забезпеченні довгострокового збереження видів та ландшафтів в ЄС, які є найбільш цінними та/або перебувають під загрозою зникнення або руйнування. Natura-2000 не є системою строгих природних заповідників, де заборонена вся діяльність, на переважній більшості територій ведеться господарство. Сьогодні мережа повністю сформована і охоплює площу, більшу за територію Німеччини, та складає 17,6% території ЄС (2009 р.). Європейська Комісія надає інформацію про повний список та карту ділянок Natura-2000.   В Україні немає ділянок мережі Natura-2000. В даний час пілотні проекти щодо вивчення та закладки ділянок Natura-2000 проводяться лише в Карпатському регіоні (повний текст цього дослідження тут http://www.fleg.org.ua/index.php?id=14&tx_ttnews[tt_news]=34&cHash=529761387b4ea48d73b3b7b2d39c3303).
Чи запозичувати Україні європейський досвід, чи йти своїм шляхом - тема варта окремої дискусії.