Лісова сюїта у 10-ти частинах

Увертюра: Через заборону - до рогу достатку?!

Доки українська сировина йшла за кордон, інвестицій у деревообробну галузь  бути не могло. Та ситуацію покликаний докорінно змінити новий закон про заборону експорту необробленого лісу.

Верховна Рада тимчасово - на термін 10 років - заборонила експорт лісоматеріалів і пиломатеріалів у необробленому вигляді (крім сосни). Закон набирає чинності 1 листопада цього року, а для сосни - від 1 січня 2017 року. Дуб, до слова, приєднали до переліку цінних і рідкісних порід.

За Законом, експорт лісоматеріалів і пиломатеріалів допускається при наявності сертификата походження, порядок видачі яких регулює Кабмін.

Крім того, вводиться електронний перелік виданих сертифікатів походження, який розміщуватиметься на сайті Держагентства лісових ресурсів.

Через Буковину нині експортують майже весь український ліс

Залізнична колія проходить через самісінькі Чернівці. Тож містяни щодня спостерігають, як довжелезні потяги, мало не один за одним, прямують убік Румунії, вщерть завантажені кругляком. Коли таке бачиш, складається враження, що Карпати вже зовсім «лисі». Утім, фахівці пояснюють, що нині просто змінилося місце відправки деревини за кордон. Раніше вона йшла морським шляхом через порти Маріуполя, а нині вся сировина пішла через Буковину. Це стверджував і голова Чернівецької облдержадміністрації Олександр ФИЩУК на одній зі своїх прес-конференцій: «Під час перевірок з'ясувалося, що тільки 6% з усіх вагонів лісу, який вивозиться за межі країни, є буковинською деревиною», - наголосив губернатор.

Але попри це громадські захисники лісу різко критикували владу за недалекоглядність і захланність. На тій же згаданій прес-конференції один із активістів, Віктор САВЧУК, зауважив: «Лісопилки простоюють через відсутність деревини, а купити її на аукціоні неможливо. Накидають усякого непотребу на лот і поки не даси хабара, не домовишся - отримаєш таке, що й горіти не хоче».

Новий закон має на меті не тільки змінити ставлення до виробника, а й стратегію вирубок. Активісти неодноразово стверджували, що в лісах вирубують дуби віком від 60-70 років, а за документами - санітарна рубка. Відтак спиляну якісну деревину відправляють на експорт, а трухляк і далі стоїть. Як зауважив начальник Державної екологічної інспекції у Чернівецькій області - головний державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Сергій РОБУЛЕЦЬ, «ще 10 років тому я казав - наші ліси одні з кращих в Україні Але від 2005 року держкомлісгосп фактично монополізував лісозаготівельні роботи. Кругляк вивозиться за кордон, а залишається, м'яко кажучи, навіть не трухляк, а...  Та подивимося на процес з іншого боку, - продовжив п. Робулець. - Ліс везуть на завод до Румунії. Хоча такий завод мав би стояти в Сторожинці, потім у Глибоці (райцентри Чернівецької області - авт.) І вже тільки невикористану сировину продавати сусідам. Нині підпишуть закон про заборону вивезення кругляка закордон. Але, скажіть, хто сьогодні у нас здатний переробити 60 тисяч кубів деревини? Область немає таких потужностей.  Колись був Берегометський ДОК, який переробляв 97% деревини. Сьогодні навіть 3% ніхто не здужає. Буковинці нині лише пилять дошки».

Галузь, кинута напризволяще

- Ще раніше керівники обласних управлінь Держлісагентства виступали за відстрочку введення мораторію до 2018 року, мотивуючи свою позицію необходністю залучення інвестиційних ресурсів для проектування і будівництва. Поясніть детальніше... - попросила вже колишнього головного лісівника області Анатолія КОВАЛЬСЬКОГО, який цими днями вийшов на пенсію.

У лісі він не випадкова людина, 42 роки віддав його відтворенню. А ще - викладач, фотохудожник, чиї світлини присвячені виключно природі. Коли російські війська захопили Крим, він працював саме там і навіть потрапив до полону. 

- У мене ще замолоду сформувалося негативне ставлення до слів «заборона» і «боротися», - сказав відверто колишній посадовець. - Віддаю перевагу словам «розвивати», «сприяти», «залучати»... Вибачайте, складається враження, що влада вже почала працювати на вибори. Хоча треба визнати - і на цьому наголошують усі лісоводи, - що сьогодні в Україні експортується дуже багато лісу. І всі ми категорично проти того, щоби ліс вивозили за кордон, коли його значно вигідніше переробляти самотужки, вдома. Бо це і додаткова вартість, і створення нових робочих місць, і вирішення соціальних питань. Але мене, як й інших керівників обласних управлінь, лякає те, що заборона експорту приведе до втрати мільйонів  - для Буковини це буде 80 млн. грн. щорічно, -  які ми вкладали у ведення лісового господарства. Буковинські лісоводи витрачають у рік десь 122 млн. грн. на лісовідновлення - вирощення посадкового матеріалу, заготівлю насіння, охорону лісу тощо. Держава фінансує мізер - лише 3 млн. грн. на рік. Де ж узяти решту? Зрозуміло, все одно змушені будемо заробляти. Але як і на чому? На буковинських переробниках? Але ж якщо зросте ціна на сировину, то вони просто збанкрутують.

Тому вважаю, що цей закон ввели дещо зарано. Протягом 2-3 років треба було б іще  активно залучати кошти та інвестиції. Чимало буковинських переробників сьогодні готові самі інвестувати. Тільки треба створити для них відповідні умови: забезпечити деревиною, нормальними кредитами, дати якісь преференції під час отримання деревини. Змінити 42-й наказ, згідно з яким уся деревина має виставлятися на аукціон. Сьогодні всі в однакових умовах - і ті, що займаються глибинною переробкою, і ті, хто просто вивозять цінний кругляк за кордон... Так не повинно бути. В усьому світі той, хто залучає інвестиції, має преференції.

Як на мене, до заборони треба підходити з точки зору розвитку деревообробної галузі, а ми підходимо до заборони задля заборони. А що далі робити? Людей звільняти чи ліс не вирощувати? Де взяти на все це кошти?

Із давніх вражень: як воно було...

Оскільки пан Ковальський у лісовій галузі пропрацював 42 роки, а автор цих рядків у журналістиці теж не новачок, тож наші спогади про минуле доволі ідентичні.

Анатолій Йосипович стверджує, що деревообробна галузь Буковини переробляла, крім своєї, ще 70% привозної сировини з усього Радянського Союзу. На лісокомбінатах трудилося 30 тисяч буковинці. Нині - 3 тисячі.

- Ще 1996 року на Буковині була глибока переробка - каже ветеран. - Працювали лісокомбінати. А вже наступного 1997-го деревообробна галузь була ліквідована

Залишається нині, як у старому анекдоті, лише запитати: кому це все заважало? Адже тільки в Чернівцях,пригадую, діяли два величезних деревообробних монстри (у позитивному сенсі цього слова) - меблева фабрика і ДОК (деревообробний комбінат). А ж іще були мало не в кожному районі свої меблеві фабрики, не кажучи вже про гірське селище Берегомет з його величезним виробничим комплексом. 

...І що треба зробити

- Анатолію Йосиповичу, давайте нагадаємо читачу, що таке глибока переробка лісу...

- Це процес від заготовки лісу у круглому вигляді до випуску паркету і меблів.

- І сьогодні, як я розумію, стоїть завдання відродити в Україні загалом та на Буковині зокрема глибоку переробку лісу. До слова, вигідність цього процесу давно зрозуміли наші сусіди-румуни, які звели на кордоні потужні меблеві гіганти... Тож із чого нам треба починати? Ваша думка?

- З голови. 

- ...???

- У країні немає органу - від Кабміну до конкретного райцентру і села, який би стратегічно керував, а точніше - управляв би лісопереробною галуззю. Люди розвиваються самотужки: ні програм розвитку, ні законів не створюють для виробника. Сьогодні бідака-виробник заледве виживає. І це, як на мене, жахливо. Інтуїтивно відчуваю - в державі ведеться підкилимна політика на знищення лісової галузі. Принаймні, про це свідчать закони, які приймаються.

плашка

За запасами лісів Україна сьогодні є найбіднішою серед країн Європи. До 60% площ, укритих лісом, мають окремі європейські держави. Середня ж лісистість Європи становить 30%. Україна перебуває нижче середнього рівня - у неї 16,6% площ, зайнятих лісом.

Виходячи з такої статистики, треба негайно зміцнювати лісогосподарську галузь - створювати ліси й лісозахисні смуги, які зберігатимуть урожай сільськогосподарських культур, - переконує ветеран. - Усвідомлюю, що певні «товсті гаманці», які зовсім не розуміються на лісі,  мріють купити лісгоспи. І тоді з лісом станеться те, що відбулося з деревообробною галуззю. Боюсь, що саме така карта нині розігрується. Хотів би помилятися...

Повчальна історія Дніпра та Херсонщини або Ще раз про значення лісу

- Згадаймо 50-ті роки минулого століття, - продовжує Ковальський, - коли через вирубку лісу ерозія настільки «окупувала» Київську область, що Дніпром не могли ходити судна. І тільки зусиллями лісоводів були створені захисні насадження, завдяки яким і припинився ерозійний змив ґрунтів і піску в річку, що і дали можливість відновити суднохідність головної водної артерії України. Історію треба знати, - наголошує п. Ковальський. - А візьмемо Херсонщину, якою вільно пересувалися кочівні дніпровські піски. Тут була пустеля. Та 40 тисяч гектарів лісу, що його посадили херсонські лісоводи, перетворили область на найбагатший край. Таких солодких і смачних помідорів, які ростуть там, нема ніде у світі! Та ніхто не зрівняється з Херсонщиною й у вирощуванні ранніх овочів. А без лісу всього цього не було б. Тому посадки лісів треба тільки збільшувати, бо від цього залежить усе сільське господарство. Можливо, у Карпатах ми й не відчуваємо так гостро значення лісу, але й горяни категорично проти його вирубки.

«Корупцію породжує влада, її вищі ешелони»

- Експорт лісу треба зупиняти, - переконаний як фахівець, так і всі, хто дотичний до цієї теми. -  Та це має відбуватися цивілізовано - не боротьбою, а розвитком. Загалом український менталітет досить дивний: чомусь створюємо партїї з такими назвами, як «фронт», «удар» тощо. Все життя тільки те й робимо, що боремося. В усьому світі світло вмикають і кажуть - вмикач. І тільки в нас - вимикач. Тоді як світло треба для людей вмикати, а не вимикати. І створювати умови для розвитку, а не для заборон. Бо саме розвиток лісопереробної галузі дозволить піднятися й селам. Але у Верховній Раді не бачу лобістів лісу, принаймні, тих, хто підтримує лісівників. І мені здається, що український ліс поступово знищується.

Чому з'явилося таке відчуття у мого співрозмовника, пояснити не важко. На його глибоке переконання нова, вже постмайданівська, влада «осідлала» ті ж схеми стосовно лісу, що й попередня. Про це, зокрема, відверто говорилося на нещодавньому засіданні Чернівецького прес-клубу на тему «Як лісівнику не стати корупціонером», яке відбулося у рамках програми «Правозастосування й управління в лісовому секторі країн східного регіону дії європейського інструменту сусідства та партнерства 2 (ФЛЕГ ІІ)», що фінансується  Європейським Союзом. Присутні активісти пп. Микола САЛАГОР, член антикорупційної комісії і Микола ПЕТИЧЕНКО розповіли, як вони виявили вагони з подвійними номерами. Та доки до них доїхала транспортна прокуратура, їх ледь не перестріляли за зайву цікавість, а 30 вагонів просто зникли...

Зрештою, в цьому не доводиться сумніватися, бо ще тодішній начальник Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства Анатолій КОВАЛЬСЬКИЙ розповів, як він відмовився виконувати корупційні схеми: «Усі закони, постанови про торги і про використання майна були підпорядковані корупційним схемам, - наголосив він. - Я почав з цим боротися. І ми - єдина область, яка не відтворила корупційні схеми на вимогу нового голови Чернякова, призначеного керувати Держлісагенством України після зняття Сівця»  (утім, від нового року і Черняков не працює головою Держлісагенства: Кабмін задовольнив його відставку - авт.)

Присутні журналісти в один голос перепитали: «Це того Чернякова, якого призначив Майдан?»

- Саме так, - відверто сказав привселюдно керівник. - Прийшов Черняков і сказав, що треба робити, як раніше. Він є представником «Свободи» і вони збирали кошти на партію. Так ось, єдина область, яка не виконала цього розпорядження, - наша, Чернівецька. Я особисто відмовився так працювати.

Анатолій Ковальський наголошує на двох різновидах порушень у лісовій галузі. Бо одна справа - дрібна крадіжка лісу, тобто самовільна рубка населенням, і зовсім інша - та, що організовується вищими щаблями влади у величезних масштабах. Саме вона і є найбільш згубною.

- Питання корупції взагалі складне, - каже ветеран. - Адже відомо, що будь-яку корупцію породжує влада, її вищі ешелони. За всі ці роки я переконався у цьому. Саме влада й штовхає на корупцію, і закони, сприятливі для корупції, створює. Винуватці - внизу, а корупція - нагорі. Наразі жоден закон не помінявся після корумпованої влади регіоналів. Нічого не змінилося, ті ж схеми залишилися. Тому дуже сумно. Якщо зарплата у фахівця мінімальна, він змушений «крутитися». Бо як  вижити на 1800 грн.? А в нас багато людей отримують саме стільки. А щоби зняти квартиру в Чернівцях,  треба вже мати 2000-2200 грн.

Залишається сподіватися, що зміни в антикорупційному законодавстві України, яке у повному обсязі мало би вже запрацювати від кінця квітня цього року, суттєво змінить на краще ситуацію в державі.

А поки що такі програми, як «ФЛЕГ», допомагають створювати в Україні громадянське суспільство. Бо, як наголосив її консультант Олег СТОРЧОУС, вони не займаються розслідуванням корупційних справ, а лише налагоджують діалог між лісівниками та громадськістю. І це, як на мене, виходить у них непогано. Принаймні, на сайті Чернівецького обласного лісомисливгоспу вже викладається інформація про рубки в лісосіках, рубкові квитки тощо, та й аукціони почали проводити більш прозоро, чого раніше не спостерігалося...  

«Лісників - на хірургів, і щоби оперували винятково депутатів»

-Останнім часом багато розмов точиться  довкола  прватизації лісової галузі. Анатолію Йосиповичу, скажіть, хто, по-вашому, стоїть за цим?

- Ті люди, які хочуть заволодіти всією деревиною. Це поки ще замовчується, але плани створення в Україні надпотужних лісових компаній, які перероблятимуть деревину, вже існують. А що це означає? З Буковини вивезуть ліс у той же Івано-Франківськ чи ще кудись, а в Карпатах нічого не перероблятимуть. Думаю, народ буде проти і не допустить цього, але знову буде протистояння в суспільстві. Боролися з експортом, а потім будемо боротися з бідністю та убогістю, проти вивозу деревини з області. І знову боротьба, боротьба, замість того, щоби розвиватися.

Сьогодні лісова галузь залишилася взагалі без керівництва. Немає голови агентства, немає заступників. Був один заступник, Атаманчук, - і цього вже не стало (станом на 17 квітня). Та й на посаду головного лісівника держави чомусь вирішили призначати людей, не дотичних до лісової галузі. Для чого? - питання риторичне.

Всі лісоводи були обурені, коли дізналися, що на чолі такої важливої галузі хотіли поставити людину, яка зовсім не розуміється на лісі. Ну відправте на операцію замість хірурга лісника! Нехай оперує. Але виключно депутатів!

Невже не зрозуміло, що галузі народного господарства мають очолювати фахівці?!

Певне коло людей сьогодні вважає себе недосяжними. Так само думав і Янукович. А де він тепер? Прийде час - і всі будуть відповідати. Але, на жаль, поновити кадри вже не вдасться. Це пшениця росте рік, а ліс дозріває протягом цілого покоління людей, і навіть не одного. Тому наголошую, що знищити лісову галузь - це знищити Україну. Ліс - головна складова екологічної безпеки нашої країни. Від цього і треба відштовхуватися: це ж і наші річки та питна вода, і врожаї. Але тут треба ще й людей виховувати та залучати їх до збереження лісів, прищеплювати любов до природи.

«Не треба боятися Господаря»

На відміну від п. Ковальського, чернівецький професор-еколог Юрій МАСІКЕВИЧ вбачає усі проблеми лісу в тому, що він позбавлений господаря.

- Майже в усьому світі ліс у приватних руках, тобто він свій, а не чужий, тому його і рубають обережно, - наголошує Юрій Григорович. -  Але при цьому повинні діяти буквально залізні закони, спрямовані на захист природи.

Та попри авторитетну думку п. Масікевича, якого автор цих рядків знає багато років і дуже поважає за величезну громадську природозохисну діяльність, приватизація лісу все ж таки непокоїть. І поясню чому. Бо всі ми відчули на собі наслідки приватизації облгазів, обленерго тощо. Тому й поцікавилася цим питанням у Головного держінспектора краю п.Робульця.

- Згідно законодавства ліс може бути у приватній власності. Та у нас в області випадків приватизації немає. Хоча намагання були в Герцаївському районі, та не вдалося, -  сказав посадовець. Але ж не вдалося, як я розумію, маленьким власникам. А потужним? Олігархам, приміром? Їм достатньо раз плюнути... грошима, зазвичай, у руки куплених політиків, і не те що готовий, а й проголосований закон з'явиться тут як тут. Тоді, як на думку фахівців, державна власність на ліси, хоча й поїдена, наче міллю, «орендами на 50 років» та іншими способами дешево покористуватися народним добром, все ж таки становить сьогодні перевагу українського лісового сектору. І дає змогу використати позитивний досвід Польщі, де державний холдинг господарює в усіх державних лісах. І робить це успішно. Тож нам є з кого брати приклад. На цьому наголошує відомий український лісовод Віталій СТОРОЖУК: «Загальна площа лісів України і Польщі за період з 1990-го по 2005 рік зросла приблизно однаково: на 300 тисяч гектарів і становить відповідно 9575 тисяч та 9200 тисяч гектарів. Але якщо за цей період площа лісів, доступних для користування в Польщі, збільшилася на 100 тис. гектарів, то Україна зменшила площу лісів, доступних для використання, на 1 млн.гектарів! І нині площа лісів Польщі, доступних для лісокористування, у півтора раза більша, ніж в Україні, а абсолютні значення поточного приросту та обсягів рубок утричі перевищують відповідні показники в Україні. Отже, впровадження у нас організаційної моделі державного лісового господарства з утворенням великої лісової компанії за польською моделлю має сенс», - ствреджує Сторожук.

Кода: майже апофеоз, тільки би не апофігей

І все ж завершимо лісовий опус позитивом. На вже згаданому Чернівецькому прес-клубі у рамках ФЛЕГ-ІІ його учасники дішли такого висновку: Щоби рентабельність українських лісопідприємств, яка нині становить  2-3%, хоча б  трохи піднялася до рівня європейських, зокрема державних (15-22%) - вистачить щонайменше трьох чинників: по-справжньому державницької зацікавленості вищих посадових осіб, відповідної законодавчої бази і готовності суспільства до суворого, а головне, грамотного контролю над діяльністю державних чиновників. І тоді в Україні відродження деревообробної промисловості стане не просто можливим, а буде досить швидким. Тільки за умови, що влада не пантруватиме, як кажуть у нас на Буковині, «відкати», а займеться вирішенням проблем - тоді апофеоз відродження лісу та лісопереробної галузі не перетвориться на... апофігей.

Людмила Чередарик, газета «Версії» (Чернівці) від 19.03.15 та 23.04.15