Народні депутати Микола Княжицький («Народний фронт») і Вадим Денисенко («Блок Петра Порошенка») запропонували свій механізм забезпечення прозорості медіавласності та вдосконалення процедури ліцензування мовників і провайдерів Національною радою з питань телебачення і радіомовлення. Відповідний законопроект № 1831 «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прозорості власності засобів масової інформації, а також реалізації принципів державної політики в сфері телебачення і радіомовлення» вони зареєстрували 23 січня.

Автори хочуть у законі «Про телебачення і радіомовлення» визначити термін «кінцевий вигодоодержувач» - це «фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність телерадіоорганізації або провайдера програмної послуги багатоканальної телемережі в стандарті DVB-T або DVB-T2 (нині таким провайдером є компанія «Зеонбуд». - ТК), безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов'язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов'язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі. Не є кінцевим вигодоодержувачем фізична особа, яка має формальну можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого права».

Законопроектом загалом пропонується:

-  зобов'язувати телерадіомовників та провайдерів програмної послуги розкривати інформацію про реальну структуру власності та надавати відомості про бенефіціарних (фактичних) власників компаній, при цьому мовники і провайдер цифрового ефірного телебачення стандарту DVB-T або DVB-T2 мають щороку до 31 березня звітувати Нацраді про зміни в структурі власності, бенефіціарів, а також про своє фінансування;

- запровадити механізми контролю за достовірністю наданих відомостей про фактичних власників суб'єктів інформаційної діяльності (надання декларацій про доходи заявлених бенефіціарних власників);

- надати Нацраді права запитувати додаткові відомості про структуру власності телерадіоорганізацій та бенефіціарних власників;

- запровадити процедуру оприлюднення інформації про фактичних власників телерадіомовників та провайдерів програмної послуги на офіційному інтернет-сайті Нацраді;

- встановити, що під час конкурсів на мовлення Нацрада має надавати перевагу соціально важливим програмам на підставі даних офіційних моніторингів Нацради за останні 12 місяців до дати оголошення конкурсу, а також телерадіоорганізаціям, які не припускалися порушень вимог щодо розкриття інформації про фактичних власників;

- заборонити телерадіоорганізаціям - переможцям конкурсів на мовлення впродовж п'яти років з моменту отримання ліцензії істотно змінювати програмну концепцію мовлення, а також зменшувати частку соціально важливих програм (інформаційних, соціально-політичних, дитячих тощо), які зазначались у поданій ним заяві на отримання ліцензії;

- заборонити заснування телерадіоорганізацій органами державної влади та місцевого самоврядування;

- зобов'язати Нацраду надавати детальне обґрунтування всім своїм рішенням щодо видачі, відмови у видачі та відмови у продовженні ліцензій;

- заборонити Нацраді введення будь-яких не передбачених законами України обмежень ретранслювати програми, які походять з країн-учасниць Європейської конвенції про транскордонне телебачення.

Окрім того, законопроектом пропонується усунути низку термінологічних та логічних розбіжностей, які існують у чинному законі «Про телебачення і радіомовлення», наприклад, замінити «Державний реєстр телерадіоорганізацій» на «Державний реєстр суб'єктів інформаційної діяльності», а в статтях закону про ліцензування використовувати термін «заявник».

На думку авторів, їхній законопроект приводить законодавство у відповідність до міжнародних зобов'язань України перед Радою Європи щодо прозорості медіавласності, зокрема резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи №1466 (2005), та щодо роздержавлення ЗМІ.

У пояснювальній записці вони зауважують, що питання прозорості медіавласності частково вирішене прийняттям закону від 14 жовтня 2014 року, який зобов'язав підприємства надавати інформацію про своїх кінцевих вигодонабувачів державному реєстратору. «Водночас, через цілком зрозумілу гостроту питання необхідності інформування громадян про реальних власників основних постачальників інформації, наявних на даний час механізмів недостатньо», - вважають вони.

Автори також вважають доцільним навести лад в питанні численних переоформлень ліцензій на мовлення в частині програмної концепції та пояснюють це так: «З огляду на те, що програмна концепція відіграє одну з найважливіших ролей під час розгляду конкурсів на отримання ліцензій, було б логічним, щоб обмежити телерадіоорганізацію в можливостях її зміни. Сьогодні стала розповсюдженою практика, коли після отримання ліцензії телерадіоорганізація кардинально змінює програмну концепцію, і в результаті ми отримуємо мовлення фактично іншого каналу або радіостанції з абсолютно іншою програмною концепцією, яка не оцінювалась під час проведення конкурсу і не порівнювалась з концепціями інших учасників конкурсу. Не виключно, що учасник з такою зміненою концепцією не зміг би виграти конкурс та отримати ліцензії. Як результат, ідея конкурсного розподілу ліцензій втрачає будь-який сенс».

«Прийняття закону, який би змушував телерадіомовників розкривати інформацію про своїх реальних власників, та одночасно з цим робив більш прозорою діяльність регулятора щодо ліцензування, є досить актуальним, і прийняття такого закону є виконанням Україною своїх міжнародних зобов'язань», - наголошують Микола Княжицький і Вадим Денисенко в пояснювальній записці.

«Детектор медіа»