30 травня о 12.00 у Великій залі Національного академічного театру ім. Івана Франка відбудеться лекція Пітера Ґринвея «Нові можливості». Для участі у лекції необхідно зареєструватися на сайті http://www.n-z.org.ua/

Партнер заходу - Київський міжнародний кінофестиваль.

Лекція пройде у рамках проекту Наталі Жеваго. Ідея проекту- створення простору, в якому комфортно та інтенсивно розвиваються. Комплекс освітніх програм складатиметься з заходів із розвитку якісно нового розуміння та сприйняття мистецтва, починаючи з груп розвитку для дітей різного віку до майстер-класів і лекцій відомих мистецтвознавців, кураторів, художників, режисерів. Цільова аудиторія - від колекціонерів до студентів. Освітня програма стартувала у квітні 2009 року з лекцій Дмитра Гутова.

Пітер Ґринвей: «Мені б хотілося назвати лекцію «Нові можливості»

«Я вибиратиму кліпи, щоби продемонструвати низку можливостей у новому кіно, які містять багато різних проектів, що належать до кіно, телебачення, музеїв, колекціонування, інсталяцій і т д. - але всі вони сповнені дивовижної чарівності сучасної кіномови.

Кіно померло! Хай вічно живе екран!

Зовні або зсередини кіно вмирає, якщо вже не померло. Ви застрелюєте в голову динозавра у понеділок, але проклята тварюка настільки велика і громіздка, ще й безглузда - тож стає незрозуміло: якої миті вона буде знищена? Ми повинні вирішити - чи буде вона знищено в середу, або в четвер, або, можливо, в п'ятницю? Дата загибелі динозавра - 31 вересня 1983 року, коли пульт управління або дистанційний пульт потрапив до віталень всього світу. Ми надаємо інтерактивність, ми надаємо аудиторії вибір, і кіно не може з цим впоратися, оскільки є феноменом, що спостерігається натовпом у темноті, коли останній дивиться, до того ж, в один бік. Людина не нічний звір, дві третини світу залишаються поза її головою, а вона досі так і сидить, хоча демократія натовпу зазвичай буває помилкою.

Відомо, що з соціальної, економічної, політичної точки зору кіно не є тим, чим воно було в 1983 році. Тепер, коли в перші десять хвилин фільму спостерігаєте за тим, що ж відбудеться далі, що це буде за фільм, ви знаєте, який емоційний спектр, ви практично вже побували тут раніше, ви знайомі з моральними відхиленнями, ви знайомі з жанром. Всі кіноісторії вже давно використані. Ми без кінця повторюємо самі себе у вигляді набридливого пастишу. Бути режисером - не означає робити фільми, грати в кіно - не означає створювати його, бути провідниками - не те, що бути композиторами, робити фільми інших людей - не означає робити власні.

Моя зачарованість кінематографічною мовою переважно естетична, а кіно довгий час завдавало собі естетичних ран. Ми повинні позбавитися чотирьох тираній: тексту, екрану, актора і камери. Всі чотири були успадковані від інших медіа і ніколи не були узагальнені, або переглянуті. В сумну мить мені здається, що кіно не просто померло - воно ніколи і не було живе. Воно залишалося народженим у тиші.

Проте є інший напрям в кіно (ми знайдемо йому назву), який чекає, щоби його відкрили. Він вже просочився. Постцифрове кіно - другий Ґуттенберґ, інформаційна доба в кіно, інші медіа, інше представлення, інший погляд, телебачення вигодувало і викохало істоту, залежну від інтерактивності і мультимедійного показу, що має споживатися не масово, а індивідуально, в обраному кожним глядачем часі та місці. Населення світу зростає, складаючи шість з половиною більйонів. Дев'яносто п'ять відсотків з цих шести з половиною більйонів більше не ходять в кіно. Тепер ми повинні знайти і підбадьорити цю аудиторію для виготовлення і перегляду нового кіно. Вона вже давно тут, стискує свої м'язи, чекає на тотальне занурення. Ви не витрачатимете свій час у кінотеатрах і на кінофестивалях, коли світ прийде до вас, і вам не доведеться йти до світу. Пікасо, найвидатніший візуаліст двадцятого століття, сказав: «Я зображую те, про що думаю, а не те, що бачу». Кіно пробуджується з цим кредо. Ми повинні розлити молоде вино у нові пляшки. Ми повинні навчитися думати поза кінематографічним ящиком, а не, мов ледарі, всередині нього. Кіно померло! Хай живе вічно екран!»