30 травня у Києві – лекція Пітера Ґринвея

19 Травня 2009
561
19 Травня 2009
15:36

30 травня у Києві – лекція Пітера Ґринвея

561
30 травня у Києві – лекція Пітера Ґринвея

30 травня о 12.00 у Великій залі Національного академічного театру ім. Івана Франка відбудеться лекція Пітера Ґринвея «Нові можливості». Для участі у лекції необхідно зареєструватися на сайті http://www.n-z.org.ua/

Партнер заходу - Київський міжнародний кінофестиваль.

Лекція пройде у рамках проекту Наталі Жеваго. Ідея проекту- створення простору, в якому комфортно та інтенсивно розвиваються. Комплекс освітніх програм складатиметься з заходів із розвитку якісно нового розуміння та сприйняття мистецтва, починаючи з груп розвитку для дітей різного віку до майстер-класів і лекцій відомих мистецтвознавців, кураторів, художників, режисерів. Цільова аудиторія - від колекціонерів до студентів. Освітня програма стартувала у квітні 2009 року з лекцій Дмитра Гутова.

 

Пітер Ґринвей: «Мені б хотілося назвати лекцію «Нові можливості»

«Я вибиратиму кліпи, щоби продемонструвати низку можливостей у новому кіно, які містять багато різних проектів, що належать до кіно, телебачення, музеїв, колекціонування, інсталяцій і т д. - але всі вони сповнені дивовижної чарівності сучасної кіномови.

Кіно померло! Хай вічно живе екран!

Зовні або зсередини кіно вмирає, якщо вже не померло. Ви застрелюєте в голову динозавра у понеділок, але проклята тварюка настільки велика і громіздка, ще й безглузда - тож стає незрозуміло: якої миті вона буде знищена? Ми повинні вирішити - чи буде вона знищено в середу, або в четвер, або, можливо, в п'ятницю? Дата загибелі динозавра - 31 вересня 1983 року, коли пульт управління або дистанційний пульт потрапив до віталень всього світу. Ми надаємо інтерактивність, ми надаємо аудиторії вибір, і кіно не може з цим впоратися, оскільки є феноменом, що спостерігається натовпом у темноті, коли останній дивиться, до того ж, в один бік. Людина не нічний звір, дві третини світу залишаються поза її головою, а вона досі так і сидить, хоча демократія натовпу зазвичай буває помилкою.

Відомо, що з соціальної, економічної, політичної точки зору кіно не є тим, чим воно було в 1983 році. Тепер, коли в перші десять хвилин фільму спостерігаєте за тим, що ж відбудеться далі, що це буде за фільм, ви знаєте, який емоційний спектр, ви практично вже побували тут раніше, ви знайомі з моральними відхиленнями, ви знайомі з жанром. Всі кіноісторії вже давно використані. Ми без кінця повторюємо самі себе у вигляді набридливого пастишу. Бути режисером - не означає робити фільми, грати в кіно - не означає створювати його, бути провідниками - не те, що бути композиторами, робити фільми інших людей - не означає робити власні.

Моя зачарованість кінематографічною мовою переважно естетична, а кіно довгий час завдавало собі естетичних ран. Ми повинні позбавитися чотирьох тираній: тексту, екрану, актора і камери. Всі чотири були успадковані від інших медіа і ніколи не були узагальнені, або переглянуті. В сумну мить мені здається, що кіно не просто померло - воно ніколи і не було живе. Воно залишалося народженим у тиші.

Проте є інший напрям в кіно (ми знайдемо йому назву), який чекає, щоби його відкрили. Він вже просочився. Постцифрове кіно - другий Ґуттенберґ, інформаційна доба в кіно, інші медіа, інше представлення, інший погляд, телебачення вигодувало і викохало істоту, залежну від інтерактивності і мультимедійного показу, що має споживатися не масово, а індивідуально, в обраному кожним глядачем часі та місці. Населення світу зростає, складаючи шість з половиною більйонів. Дев'яносто п'ять відсотків з цих шести з половиною більйонів більше не ходять в кіно. Тепер ми повинні знайти і підбадьорити цю аудиторію для виготовлення і перегляду нового кіно. Вона вже давно тут, стискує свої м'язи, чекає на тотальне занурення. Ви не витрачатимете свій час у кінотеатрах і на кінофестивалях, коли світ прийде до вас, і вам не доведеться йти до світу. Пікасо, найвидатніший візуаліст двадцятого століття, сказав: «Я зображую те, про що думаю, а не те, що бачу». Кіно пробуджується з цим кредо. Ми повинні розлити молоде вино у нові пляшки. Ми повинні навчитися думати поза кінематографічним ящиком, а не, мов ледарі, всередині нього. Кіно померло! Хай живе вічно екран!»

LIKED THE ARTICLE?
СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?
Help us do more for you!
Допоможіть нам зробити для вас більше!
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
для «Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
561
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду