Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України 2 квітня визначила перелік із 34 каналів, які не потребують адаптації в Україні. До нього увійшли телеканали, що, на думку Нацради, відповідають вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення. Головним критерієм для потрапляння у список була країна походження телеканалу: усі вони - або з Європейського Союзу, або з країни, де ратифіковано Конвенцію. Відтак завдяки тому, що своєчасно зареєструвалися на Заході, до «білого» списку потрапили й декілька російських телеканалів, як-от «НТВ Мир», «Парк развлечений», «Совершенно секретно», RTVI, «Детский мир», «Наше кино», «ТВ 1000 Русское кино», «Шансон-ТВ» тощо. Водночас для таких популярних в Україні міжнародних версій російських грандів, як «Первый канал. Всемирная сеть» і «РТР-Планета», місця не знайшлося. Як влучно зазначив у коментарі на форумі один із читачів «ТК», російським мовникам слід «зареєструватися десь на Гібралтарі» – і Нацрада буде задоволена. Але не все так просто.

 

Зі слів Сергія Осадчого, директора компанії-дистрибутора «Воля», до списку потрапили не всі канали європейського походження. Зокрема, чомусь там є лише один канал із пакету Viasat – «ТВ 1000 Русское кино». Країною його походження зазначено Швецію, а насправді це Велика Британія. Водночас відсутній у реєстрі «ТВ 1000 East» – цей канал якраз зі Швеції. Немає в переліку Нацради також каналів Viasat Explorer і Viasat History. «У Viasat є європейські ліцензії на мовлення, зокрема це ліцензії, видані Office of Communication (Велика Британія), – стверджує пан Осадчий. – Це є підтвердженням того, що канал походить із країни ЄС, де ратифікована Конвенція». Не потрапив до списку й зареєстрований у Британії канал AXN Sci-Fi (фантастичні та містичні фільми й серіали). Пан Осадчий каже, що Нацрада отримувала копії всіх угод дистрибутора з мовниками та мала б знати, хто звідки.

 

Гендиректор «Поверхность Спорт-ТВ» (дистрибутор декількох спортивних каналів) Марія Лисенко також повідомила «ТК», що в реєстрі відсутні канали MUTV (Manchester United TV) і Chelsea TV – телемовники англійських футбольних клубів. Також там бракує й Arsenal TV (новачок клубного телебачення, що розпочав мовлення в січні цього року). Не зрозуміло, чим вони завинили, адже є однозначно британськими мовниками, тим паче що в списку присутні подібні до них італійський AC Milan Channel та іспанський Real Madrid TV. Можливо, члени Нацради не люблять Прем’єр-лігу? Однак саме в англійському чемпіонаті виступають форварди української збірної Андрій Шевченко й Андрій Воронін. Немає сумніву, що для певної категорії українських глядачів ці канали є цікавими.

 

Заступник голови Нацради Юрій Плаксюк завбачливо уточнив, що список не є вичерпним і «буде постійно поповнюватися». Натомість у Любові Ярошевської, генерального директора компаній-дистрибуторів «Агентство «ТВ-клуб» і «Рекламна телевізійна група», інша інформація: «Мені сказали, що деякі канали з цього реєстру ще підуть. Коли я спілкувалася з працівниками, які складали список, вони розповіли, що спочатку було 44 канали. Потім вони прибрали всі еротичні канали, і залишилося 34. На їхню думку, цього цілком достатньо для кабельних мереж». Одне із джерел повідомило «ТК», що кандидат на виліт із «білого» списку – дитячий канал Jetix. Багато українських батьків не задоволені контентом мовника: їх обурюють жорстокі мультфільми. Начебто Нацрада володіє достатньою кількістю «заяв занепокоєної громадськості», щоби розглянути «справу Jetix» .

 

Як оголосив перший заступник голови Нацради Ігор Курус, відповідальність за адаптацію лежить на провайдері програмної послуги. Хоча останній за законом не має права вносити зміни у програмний продукт, який транслюється в кабельних мережах. Голова правління Східноєвропейського інституту проблем медіа юрист Ольга Большакова каже, що в такому випадку має бути угода між провайдером і дистрибутором, згідно з якою провайдеру надається право втручатися у програмну концепцію та робити зміни. Якщо такої угоди немає, провайдеру, очевидно, доведеться відмовитися від цих програм. А значить, дистрибутору стане невигідно купувати права на якийсь канал, тому що його в них не купуватимуть кабельники. Тому дистрибутори так активно просувають «свої» канали в «білий» список. Немає потреби адаптувати – немає зайвого клопоту.

 

Представник юридичної служби дніпропетровського дистрибутора «Сонар» Аркадій Лопушанський вважає, що ніхто в Нацраді не знає достеменно, що таке адаптація. «Раніше вони посилалися суто на закон про рекламу, тепер з’явився закид щодо еротики. Щодо реклами, то до Конвенції про транскордонне мовлення є пояснювальна записка, де зазначено: якщо в Україні на якомусь каналі йде реклама товару, який не призначений для українця і ціна вказана не в українських гривнях, то це взагалі не є рекламою. Яка тут потрібна адаптація?». Юрист переконаний, що члени Нацради неправильно тлумачать і закон «Про авторське і суміжні права»: «Вони змушують на законних підставах, згідно з рішеннями Нацради, кожного провайдера й оператора порушувати авторські та суміжні права іноземних телекомпаній. Мовники не надають права жодному оператору порушувати цілісність програм, а Нацрада каже, що треба адаптувати – вирізати-вставляти».

 

Утім, як зрозуміла логіку адаптації «ТК», ці слова не вповні відповідають суті процесу, проте – на що необхідно звернути увагу нашим регуляторам – ясно відображають рівень (не)усвідомлення регуляторних вимог провайдерами. Адже, по-перше, вимоги Нацради є досить чіткими. За тлумаченням Нацради, адаптація – це дотримання іноземними мовниками, що мовлять на території України, чотирьох законів – «Про телебачення і радіомовлення», «Про рекламу», «Про авторське та суміжні права», а також «Про захист суспільної моралі». Логіка проста: якщо українські мовники виконують ці закони, то чому є мовники, які не підпадають під дію законодавства?

 

Причому, як наголошують у самій Нацраді, коли йдеться про Закон «Про ТБ і РМ», то адаптація стосується тільки статті 6, у який ідеться про неприпустимість використання телерадіоорганізацій із метою расової й релігійної дискримінації, зміни конституційного ладу України, розголошення державної таємниці, показу насильства, порнографії тощо. Про застосування ст. 10 (квота української мови в ефірі) до іноземних мовників не йдеться.

 

Закон «Про авторські і суміжні права» нагадує іноземним мовникам, що права на трансляцію чужого продукту поширюються на певну територію – приміром, викупив якусь «Ізауру не рабиню» на територію Росії, Білорусії чи Польщі, то й маєш транслювати її саме в цих країнах, бо твій колега із братньої України так само заплатив виробникові, оплативши право показу цього програмного продукту в Україні. Власне, цю тему активно піднімають українські мовники – захистіть наші права, бо кому потрібні «ексклюзиви», якщо їх постійно порушують іноземні мовники?

 

Щодо закону «Про рекламу», то в цьому законі теж чіткою є вимога транслювати лише рекламу, оплачену на території України (логічна мотивація цієї вимоги закону – податок на рекламу потраплятиме саме до українського держбюджету).

 

У цьому місці історії про адаптацію – невеличкий ліричний відступ, пов’язаний із інтерпретацією даного положення українського законодавства. Річ у тім, що кабельні оператори вирішили, що вимога Закону «Про рекламу» стосується і їх, та й почали врізати в зарубіжні канали дешеву місцеву рекламу, оплачену безпосередньо їм. Нещодавно прийнята нова редакція закону «Про рекламу» цей момент врахувала, і заборонила провайдерам програмної послуги розміщувати рекламу у програмах іноземних телерадіоорганізацій (ст. 13, ч. 9). Закон набуває чинності 10 травня. Юрист Ольга Большакова пояснила «ТК», що заборона абсолютно не суперечить вимогам адаптації: «Просто це мають бути або заставки, або реклама, яка врізана не провайдерами, а  мовниками – особами, які мають ліцензію на мовлення саме на цьому каналі».

 

Большакова завважила важливий нюанс. Провайдери таки справді не мають права втручатися у програмний продукт каналу. Тож по суті, висуваючи вимогу адаптації до каналів, що не потрапили в «білий список», Нацрада пропонує два механізми реалізації своїх вимог. Перший передбачає, що провайдеру програмної послуги доведеться отримати ліцензію кабельного мовника. Другий: іноземний мовник має зареєструвати в Україні свою дочірню компанію, яка працюватиме в українському законодавчому полі. А мовник уже цілком може, за угодою з виробником, вносити «редакторські правки» у програмний продукт каналу. Проте саме тут дистрибутори та провайдери і вбачають «засаду». «Якщо я отримую ліцензію Нацради, то вже є мовником, а відтак потрапляю під мовне регулювання», – справедливо зазначає Любов Ярошевська.

 

До речі, в тій же сусідній Польщі здійснюється мовна локалізація міжнародних каналів. Поява україномовних – справа часу. Аби іноземний мовник вирішив додати українську звукову доріжку, йому слід вийти на певну кількість абонентів. Поки що AXN Sci-Fi – єдиний із зарубіжних каналів, який узяв зобов’язання українізуватися (за прогнозами компанії «Воля», це буде можливим у першому кварталі 2009 року). Але цей канал з’явився геть нещодавно. Чому тоді інші, які вже кілька років представлені на нашому ринку, не бажають цього робити? Аркадій Лопушанський відповів на це запитання так: «Є іноземні канали, які поширюються на всю територію СНД, вони йдуть російською мовою, бо все СНД володіє нею», хоча українська мовна локалізація не забороняє, приміром, у Казахстані дивитися «Перший канал» ані російською, ані казахською.

 

Тепер щодо другого шляху адаптації. Створювати афілійовані компанії в Україні іноземним мовникам невигідно, вважає Сергій Осадчий. А так, очевидно, доведеться робити всім еротичним каналам, які за будь-яких умов до «білого» списку не потраплять. Значить, вони просто підуть із ринку? «Оператори розповсюджують “дорослі” канали в преміальних пакетах, тож вони мають поширення 10-20% від базових пакетів. Отже, розраховувати на серйозні прибутки не доводиться. Відповідно, ніхто не буде вкладати гроші у створення компаній на кшталт “Playboy TV-Україна”. Це не той ринок, який може собі дозволити окупити ці видатки», – каже пан Осадчий і додає, що у відході з ринку «дорослих» каналів не зацікавлені ані індустрія платного телебачення, ані абоненти: «Еротичні канали – це один із головних драйверів розвитку платного телебачення».

 

На думку Любові Ярошевської, адаптація може зруйнувати все кабельне телебачення в Україні. «Сфери діяльності кабельних операторів, чи провайдерів програмної послуги вже не буде, – ділиться вона з «ТК» апокаліптичним прогнозами, передбачаючи, що бізнес в умовах наджорсткого регулювання може збитися знову на «партизанські» стежки. – Усе йде до того, щоб оператори знову почали “піратити”, тому що вони не зможуть вимкнути всі ці канали. По-друге, глядачі, які звикли платити за кабельне телебачення і дивитися ці канали, повинні будуть або купувати супутникові тарілки, або неліцензовані карти доступу. Це крок назад».

 

Але ж адаптація – це не чергова вигадка Нацради, як дехто собі уявляє, а чітка вимога ст. 42 закону «Про телебачення і радіомовлення». У дистрибуторів на це своя точка зору: навіщо адаптувати канали, які безперешкодно транслюються в багатьох країнах Європи без жодних змін і які цілком відповідають вимогам Конвенції про транскордонне телебачення? На платних каналах немає реклами, вони не пропагують жорстокість і насильство, інакше б їх давно заборонили у цивілізованих країнах, нарешті – навіть еротичні канали відповідають вимогам суспільної моралі, тому що дистрибутори, подаючи до Нацради документи, беруть висновки в Національної експертної комісії із захисту суспільної моралі.

 

«Список Нацради практично заборонив розповсюджувати на території України такі телеканали, як “Первый канал. Всемирная сеть”, “РТР-Планета”, “ТВЦ-международный”, – обурюється директор інтерівського дистрибутора «Торсат» Анатолій Сальнік. – При цьому, ці ж версії телеканалів (я маю листи цих мовників) без проблем поширюються на території країн ЄС та в країнах, що ратифікували Конвенцію. І жодної претензії до російських телеканалів там не було».

 

Президент донецької асоціації «Укртелемережа» Василь Аніпченко в усіх діях Нацради готовий бачити антиросійську політику, хоча й не аргументує, чому українська Нацрада має проводити саме проросійську політику на території України. «Усе, що написано в преамбулі рішення Нацради, – це повна брехня (посилання на закони про рекламу, захист суспільної моралі, авторські та суміжні права). У списку дозволених каналів немає каналу “Школьник ТВ”. На ньому повністю відсутня реклама, немає ні сексу, ні насильства. Що б Нарада не придумувала з приводу адаптації, канал цьому відповідає. Але його у списку немає тому, що він російського походження», - каже він. Більше того, пан Аніпченко наполягає на тому, що «у нас дозволені тільки ті канали, які або не мають інформаційного наповнення, або направлені проти Росії».

 

Політизуючи питання адаптації, дистрибутори не прояснюють, а істеризують проблему. Адже зрозуміло, що дискусія має вестися у площині – чому «НТВ мир» у списку, а той же «Первый канал. Всемирная сеть» – ні. Ми так і не отримали відповіді на запитання, скільки коштує виконати вимогу Нацради: економічний аспект, як виявилося, ніхто не прораховував, будуючи антиадаптаційну аргументацію суто на політичних лозунгах.

 

Проте прояснення критеріїв відбору каналів до «білого списку» має хвилювати і саму Нацраду, адже брак ясності сприяє виникненню різноманітних чуток і корупційних підозр у гравців ринку. Любов Ярошевська на наше прохання озвучила найбільш часто обговорювані кабельниками та дистрибуторами моменти: «При них же є контора, яка “допомагає” провайдерам програмної послуги отримати ліцензію. Більшість співробітників Нацради заробляють там гроші. Зараз, мабуть, вони побудували якийсь адаптаційний центр».

 

Але в «чорно-білих» списках Нацради дистрибутори вбачають і певний позитив. Згідні вони в тому, що з ринку мають піти канали, призначені для трансляції лише на території певних країн, тобто не міжнародні версії, а, наприклад, «СТС», Ajara. «Канал СТС ніхто офіційно не розповсюджує – тільки деякі кабельники у своїх мережах, не маючи на те жодних підстав. Має бути справедлива конкуренція між каналами, які витрачають інвестиції на те, щоб легально бути присутніми в Україні», – стверджує Сергій Осадчий.

 

Решта вимог щодо адаптації гравцям ринку не до смаку. Тому вони не збираються миритися із затвердженим переліком. «Дистрибутори не сидітимуть склавши руки: як тільки буде можливість, вони в судовому порядку будуть розширювати список, – обіцяє Аркадій Лопушанський. – А взагалі, у кожній цивілізованій країні таким рішенням передують обговорення, мають бути якісь терміни впровадження. А в нас виходить так: ви займаєтеся бізнесом, а ми його завтра на нуль помножимо!».