ГО CAT-UA дослідила новини та емоції щодо війни, які панували в українських соцмережах протягом минулого тижня 10-16 січня 2026 р. Індекс настроїв соцмереж впав до мінус 26 пунктів (був мінус 16). А саме: хороші новини склали 20%, погані – 46%, неоднозначні – 34%.

У фокусі уваги – наслідки обстрілів з кризою енергетики під час морозів. Коливання настроїв забезпечують заяви Д. Трампа, хвороба Кадирова, радість щодо обстрілів російських об’єктів, є критика влади.

Хороші новини – візит П. Павела до Києва, виїзд української делегації до США, депутати в лавах ЗСУ, боротьба з російським тіньовим флотом, зустріч В. Зеленського і В. Залужного, Франція випередила США за наданням Україні розвідданих, частка ВВП інших країн на оборону України (Латвія), інтерв’ю О. Сирського (зрив планів РФ з повної окупації територій, зменшення втрат ЗСУ), удари по ворожому тилу (Таганрог, т.о. Маріуполь, Макіївка), у Львові запустили 5G, заява міністра оборони Великобританії та загалом світова підтримка, надія на смерть Кадирова.

Погані новини – обстріли, ситуація на ЗАЕС, критика влади та ТЦК (й водночас напади на останніх), справа Ю.Тимошенко, «готовність Путіна до угоди» (Д. Трамп, Д. Пєсков), наслідки війни (свіжі кадри зруйнованого Бахмута), просування РФ під Запоріжжям (DeepState), обстріли (Київщина, Харківщина), Росія модернізує дрони, викриття Ю. Тимошенко, наслідки атак і удар Орєшніком.

Неоднозначні – кадрові зміни в уряді, аналіз російської зброї, ДТП з А. Кадировим, Британія розробить ракети для України

Прапор над мерією Куп’янська додає оптимізму, Покровськ теж малопомітно, але тішить. Новина про прапор у Куп’янську додала оптимізму: її поширювали з посиланням на Хартію або без нього. Розповідають про окремі досягнення на Покровському напрямку, але ці меседжі поширені слабко.

Тривалість війни: українці втомились, але й пишаються. Підрахунок, що тепер вже війна триває довше, ніж тривала «Велика Вітчизчняна», викликав дуже різні емоції: гордість, що українці тримаються; насмішки, що росіяни збирались узяти Київ за три дні, а тепер уже перевищили тривалість своєї попередньої героїчної війни, яку так люблять згадувати; але є й хвиля втоми від війни, адже та триває неймовірно довго.

Події в парламенті протягом тижня – помітний каталізатор критики влади. Критика влади загалом повторювана та дуже емоційна: були репости підозрілого (імовірно, створеного ШІ) викривального інтерв’ю з військовим «Колею Киянином» про проблеми в армії. Хвилями йшли висловлювання В. Ар’єва про те, що влада зірвала програму, яка могла врятувати пів України від блекаутів, Р. Червінського – про А. Єрмака і контроль ним правоохоронців.

З вівторка, 13 січня, негатив перейшов на Верховну Раду: гнів викликали й самі депутати (не слухали виступ М. Федорова, що звітував про роботу), і факт провалу голосування за міністрів. Помітна комунікація «ЄС» щодо виступу П. Порошенка, який закликав до «деміндічизації» держбюджету. Також у критиці влади залишилися закиди щодо непідготовки до великої війни: зокрема, помітно ширяться чергові слова Р. Червінського на цю тему (з гештегами «Євросолідарності», згадки епізоду з В. Бернсом) та Д. Чекалкіна («Війну в наш дім привів путін, але двері йому відкрив Зеленський»).

М. Федоров – нова «зоря надії» в українських соцмережах. Призначення М. Федорова і його промова часто цитувалися з оптимізмом, хоча в цілому емоції змішані; тему поширювали спершу новинні сторінки, потім люди. Дуже велика надія висловлювалася, що з його призначенням стануться добрі зміни і в МО, і на фронті.

Є деяка емоційна критика призначення Федорова: основна претензія в тому, що він – не військовий. Щодо провалу голосування по Д. Шмигалю, то інформація йде одразу з критикою уряду й заявами, що це ознака загального ставлення до його роботи і до роботи його уряду. Проросійські групи заявляли, що Федоров підтримував колцентри, де шахраї грабували військових та їхніх родичів.

Тимошенко: нові підозри викликають гнів, але українці чи не більше говорять про її минуле. Дискусія щодо підозри Ю. Тимошенко дуже потужна: політикиню так не обговорювали з самого початку повномасштабного вторгнення. У цьому потоці намішано багато різних меседжів, емоцій та форматів. Так, згадували всі її старі підозри, дехто знову почав її звинувачувати за газові контракти, дехто захищав. Було багато мемів, у тому числі старих. Дещо переважали все ж негативні емоції – багато гніву на продажних нардепів.

Увага до зустрічі В. Зеленського з В. Залужним відносно незначна, але комунікується переважно з оптимізмом. Новинарі зреагували на інформацію щодо зустрічі з акцентом на обговоренні дипломатичної роботи. Це не перша новина про зустрічі в подібній стилістиці: до цього були також прийоми в ОП Д. Кулеби, С. Притули та С. Стерненка. Варто відзначити реакцію на цю серію зустрічей у контексті позитивних оцінок відсутності А. Єрмака: мовляв, влада нарешті прямо чує представників громадськості з їхніми актуальними запитами і є надії на краще. З ситуації жартували окремі лідери думок («Коли розійшовся з дівчиною, і можеш нарешті потусити з пацанами, яких вона недолюблювала» – режисер Н. Алієв у Threads).

Після кількох днів надії гнів на Трампа знову зростає. З гнівом обговорювали нове інтерв’ю Трампа The New York Times: писали, що Зеленський для нього все ще ворог, а Путін – друг, адже президент США каже, що з російським диктатором можна домовитися. Цитували заяву, що «в Зеленського немає козирів, крім Трампа», звертали увагу й на інші заяви американського президента (Венесуела, Мексика, Куба, Іран, Гренландія, НАТО). Поза межами вибірки Т. Снайдер назвав Д. Трампа «божевільним колекціонером».

Переговорний процес на тлі енергетичних проблем відійшов на другий план, проте крайні звинувачення з боку Д.Трампа, що нібито вже В. Зеленський є перепоною на шляху до мирної угоди, роздратували соцмережі: раніше Трамп покладав відповідальність на Росію.

Згодом помітили заяви з боку Кремля, що Трамп має рацію (але Путін знов уточнює, що мир можливий тільки на умовах РФ). Окремі автори міркували про спільне нехтування Трампом і Путіним міжнародного права (як-от Л. Денисенко) й поширювали заклики до останнього ривка для українців (Р. Хмара).

Соцмережі пишаються безстрашною прибиральницею зі Львова, але контекст (вибух шахеда) робить сприйняття ситуації неоднозначним. У перші години насамперед користувачі й спільноти заходу України приділяли увагу епізоду з двірницею, яка продовжувала прибирати сніг попри вибух шахеда на дитмайданчику поблизу пам’ятника С. Бандері. Її реакція та поведінка стали приводом для гордості, попри загрозу для життя. Тему підхопив мер Львова А. Садовий («не знаю, чи дякувати вам, чи сварити вас»), після цього контент став вірусним по Україні. Були жарти про росіян («росіяни навіть бетонного Бандеру не змогли знищити», пише О. Курбанова).

Холод і блекаути: гнів на росіян та розрізнена критика влади в цій темі. Обговорення ситуації в енергетиці на тлі морозів сповнене різних негативних контекстів, переважно пов’язаних із гнівом на росіян та водночас на владу за провал підготовки до зими. Помітна сварка В. Зеленського з В. Кличком: останній заперечив провал підготовки до зими та наголошував на невтомності комунальників. Водночас інші критики вказували на відсутність у публічному просторі Т. Ткаченка як голови КМВА. Загалом – чимало обговорень самих наслідків проблем зі світлом і теплом: користувачі публікували кадри перегорілого обладнання й прорваних труб з водою, енергетики повідомляли про актуальні графіки знеструмлень і приймали подяки, зокрема від експертів (О. Харченко наголосив, що «Київтеплоенерго» врятувало столицю від техногенної катастрофи). Також фігурували побутові скарги на холоди в квартирах, неможливість жити і працювати. Нагадувань про те, що військовим іще складніше (на фронті морози до –20), фіксувалося небагато. Перепощували багато порад, як пережити відключення світла і тепла, а також адреси пунктів незламності й інформацію про потяги незламності, обговорювали ситуацію в Києві. З сумом ішлося про відключення тепла в теплицях Ботсаду, адже страждають дерева, зупинки доставки їжі ресторанами, песимізм і втому людей через блекаути. Гнів на росіян істотно зріс. Також тривожно чекають на нову атаку на енергетику: дуже активно підхоплюють заяву Зеленського по підготовку Росією нових ударів. Російські акаунти люто насміхаються з цієї ситуації і звинувачують українців у тому, що саме мовна політика і повалення радянських пам’ятників довели їх до того стану.

Були надії на переговори у США через К. Буданова.  Дуже обнадійливо і радісно сприйняли візит чеського президента П. Павела. Заяву Зеленського, що Україна вчасно отримала ракети ППО, бо вони закінчувались, поширювали зі змішаними емоціями. Дуже великі надії – на Велику Британію, яка заявила, що не підтримує переговорів з Путіним, багато надії на її підтримку. Також – на нові переговори зі США, на які вирушила делегація від України: наголошували, що у складі делегації є К. Буданов, який там має зв’язки, тож зможе чогось добитися.

Цього року – неймовірно висока увага до дня пам’яті «кіборгів». Щороку в цей день згадували оборону аеропорту в Донецьку та «кіборгів», але цей тренд був не дуже помітним. Однак цього року увага до них дуже сильно зросла. Популярні новинні спільноти (ШоТам) робили ролики, спільноти і канали з клікабельним контентом поширювали їх (іноді не вказуючи авторства), також про оборону аеропорту згадували прості люди, поширюючи свої старі пости того часу. Про це писали і сторінки державних установ та регіональні сторінки політичних партій (Євросолідарність). Більшість згадок – з великою гордістю, але і з сумом; емоції часто змішані, неоднозначні.

Емоції українців

Гнів присутній в 37,5% постів на теми дотичні до війни – дуже зростає гнів на росіян через атаки на енергетику, «Орєшнік». Д. Медвєдєва, підозру Тимошенко, призначення Федорова та Шмигаля, розгін ролика з критикою ТЦК, на Трампа, на відпочивальників у Буковелі під час війни (один із них у куртці з написом Sochi.ru 2014).

Тривога – 19,7% – міркування про оперативні цілі росіян, БПЛА «Герань-5» (ГУР); ворожий наступ на Оріхів та Гуляйполе (В. Волошин), на Лиманському.

Сум – 14,1% – окрім традиційних приводів, вірусно ширяться кадри зруйнованого Бахмута, через загибель родини в Києві від генератора, і через 12 січня – день політв’язнів, у контенті про хвилину мовчання.

Гордість – 8,0% – пишаються окремими звитягами (трофейний танк – «огидний їжак»); історії особистого долучення до лав СОУ, у вшануванні річниці з дня народження покійного «привида Києва» С. Тарабалка, якому мало би виповнитись 33.

Радість – 7,9% – традиційно викликають удари по РФ, блекаут у Білгороді, СОУ зачищають Куп’янськ, рішення Великої Британії про нову ракету для України.

Надія – 5,1% – помітна хвиля надії в обговоренні призначення Федорова, на підтримку Папи Римського. Поширює надію і П. Порошенко – на те, що події у Венесуелі покращать ситуацію в Україні, на те, що Р. Кадиров помре, на Францію, на США.

Вдячність – 4,2% – дякують військовим, волонтерам.

Втома – 1,7% – від морозів і від відключень тепла і світла.

Сміх – 1,7% – британський очільник МО Дж. Гілі захопив би Путіна. «Ми і без світла бачимо...», сміх з Трампа і бажання Нобелівки, відео львівської комунальниці, що спокійно прибирає сніг під час падіння шахеда, жарти про Тимошенко та насмішки над російською армією.

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів — загалом понад 300 тис. дописів щодня, за 50 ключовими пошуковими словами.

Із масиву повідомлень, написаних користувачами з України в соцмережах Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів – постів та перепостів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Громадська організація CAT-UA з початку повномасштабного вторгнення досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби путінського режиму його зруйнувати.

***

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»