ГО CAT-UA дослідила новини та емоції щодо війни, які панували в українських соцмережах протягом минулого тижня 22-28 листопада 2025 р. Індекс настроїв соцмереж залишається низьким, на рівні 24 пунктів (був мінус 23). А саме: хороші новини – 23%, погані – 47%, неоднозначні – 30%.

Українська спільнота протягом тижня багато коментує мирний процес на тлі документу від США та РФ.

Хороші новини – санкційний саміт, ініціативи щодо підтримки ВПО, окремі успіхи на фронті.

Погані новини – обстріли, критика влади за корупційний скандал, втечу причетних, відмову звільняти А. Єрмака (в першій половині періоду), нераціональні витрати бюджету, «договорняк» В. Путіна та Д. Трампа, Росія зможе поновити воєнні дії в будь-який момент, сварки між собою.

Неоднозначні – зустріч в Женеві, зміни в мирному плані, реакція росіян на події, поради В. Зеленському не їхати до Вашингтона, плівки С. Віткоффа, багато порівнянь з Уотергейтом, промова В. Зеленського про найважчий період, плин життя, фронтові події, ненависть до росіян

Успіхи України в тилах РФ – головне джерело розради, радіють й окремим декларованим успіхам у Покровську. Новинні сторінки тішать інформацією про використання FP-2 для ураження ворожого гелікоптера Мі-8 у Ростовській області бійцями ССО, окремо констататують, що така операція проведена вперше, на відстані 200 км від фронту, в режимі FPV. Деякі автори доповнюють це клікбейтом: «РЕВОЛЮЦІЯ В НЕБІ». Дуже активно і весело обговорюють удари по Московській області, шукають подробиці, пости в російських соцмережах. Також згадують удари по Криму. Радісно обговорюють атаки на Таганрог, повідомляють про знищення літаків, є версії, які саме літаки знищено. Також радіють повідомленням про атаку на Новоросійськ. Результативні влучання по різних об’єктах на території РФ і ТОТ (зокрема, по заводу «ВНИИР-Прогресс» у Чебоксарах) підтвердили Генштаб та Р. Бровді, нагадавши, що атакований завод виготовляє компоненти для ракет, дронів і КАБів. Менше ажіотажу викликали ураження компункту 58 армії в т.о. Василівці (Запорізька обл.), ЗРК «Тор-М1» у Маріуполі, складів БК в Очеретиному та Кам’янці.

Новини про атаковані локації Росії (база Росгвардії у Грозному, аеродром «Енгельс», аеропорт Саратова і Саратовський НПЗ, енергооб’єкт у Шахтах Ростовської обл., промзона та аеродром у Таганрозі) викликають чергове піднесення, що, зокрема, транслюється у відповідних заголовках («Оце ВГАТИЛИ! Мадяр РОЗНОСИТЬ Чечню. КАДИРОВ у Траурі»). Також помітна локальна хвилю стеження за комунікацією ССО про операцію на Покровському напрямку з деблокади шляхів для евакуації поранених, в ході якої також знищили/полонили росіян, а для евакуації застосували НРК.

Раптове джерело позитиву – провал ракетних випробувань в РФ.  Пабліки та різні автори (чимало жінок) також зреагували на інцидент в Оренбурзькій області, де над ракетним полігоном «Ясний» пролунав вибух, і здійнялася фіолетова (а потім оранжева) хмара. Інформують про можливий провал пуску на цьому полігоні ракети в межах випробувань. Нагадують, що Ясне – один з небагатьох н.п. в РФ, звідки запускають ракети великої дальності, зокрема начинені ядерними боєголовками.

Роковини голодомору 1932-33 – основний неконфліктний інфопривід. Нагадування про пам’ятну дату були помітними і дещо відволікли від інших, сповнених конфліктності, тем (переговори, критика влади на тлі «Міндічґейту» й загального невдоволення державним управлінням). Сторінки шкіл звітували про долучення до акції «Свічка пам’яті», в дописах загалом помітно чимало акцентів на злочинах тоталітарного СРСР і на продовженні їх у вигляді геноцидної війни РФ проти України. В. Зеленський записав чергове своє звернення, але воно губиться на тлі решти згадувань (переважають якраз неофіційні, в тому числі зі спогадами очевидців).

Влада лише частково бере контроль над комунікацією мирних переговорів. Тиждень почався з нового сплеску негативу на тему мирного плану США і вимог до України, що сприймаються як капітуляція. Заяви Д. Трампа та його оточення (Д. Венс) викликають лише обурення («варто погодитися», «ми хочемо зупинити вбивства», «немає карт»), 28 пунктів плану критикують за неконкретність (як-от відсутність механізмів нагляду за перемир’ям, забезпечення гарантій ненападу) або нереалістичність. Обурюють ультиматуми: мовляв, якщо Україна до четверга не погодиться на угоду, то подальші пропозиції будуть іще гіршими. Т. Чорновол називає потенційний мир підготовкою до нової війни (порівнює з часами АТО), Б. Джонсон адресує свій гнів Заходу («зрада»), Д. Болтон радить не погоджуватися на зупинку війни по поточній лінії фронту. А. Ілларіонов тим часом називає єдиною умовою закінчення війни лише повну військову поразку РФ (ця думка, втім, не надто поширена). Помітні й опитування серед підписників про те, який варіант дій вони обирають особисто. Оголошення складу делегації України на майбутні перемовини і спільна заява ЄС/Канади/Японії щодо ініціатив Д. Трампа лише частково рятують ситуацію від тотального песимізму.

Триває гучне обговорення переговорів і мирного плану, запропонованого США, переважають гнів, обурення, критика, спрямовані і на план Д.Трампа, і на його методи примусу України, і на російський слід у складеному плані. Але висловлюється і певна надія на європейських партнерів. Заяви В.Зеленського з цього приводу знову поширюються не дуже активно. Є хвилювання через поступки, на які може погодитися український президент. Схвалення "окремих пунктів" (весь перелік позитивно не сприймають) досить поодиноке, демарш О. Гончаренка майже непомічений.

Пізніше новинарі приділили достатню увагу фіналізації переговорів у Женеві щодо пунктів «мирного плану», наголошували на досягненні компромісів з урахуванням інтересів України. Цитували офіційні формулювання про «суттєвий прогрес», «оновлення та доопрацювання». Натомість в експертному середовищі та серед не залучених до процесу офіційних спікерів панує або песимізм (на тему того, чи погодиться РФ з новою редакцією плану), або наголос на жорсткому дотриманні «червоних ліній». Серед іншого, була досить помітною риторика Р. Стефанчука (що, зокрема, наголошувала на неприпустимості визнання окупації), яку також помітили та піддали обструкції в російському сегменті, зробивши висновок, що Україна не відмовляється від своїх намірів (цитували Ю. Подоляку, депутата Держдуми РФ М. Матвєєва), а тому її «потрібно дотискати».

Критика влади за Міндічгейт – емоційні гойдалки протягом тижня. Критика влади повторюється по колу, до неї залучено багато пересічних користувачів (більше чоловіків), цитують і сам по собі негатив, і заклики виходити на Майдан та вимагати відставки А. Єрмака (М. Барабаш випустила черговий рілз, його репостять).

Звернення В. Зеленського в День Гідності скоріше спрацювало «в мінус»: констатують, що він «обирає порятунок негідного Єрмака», і що сама промова радше нагадує зверхні нотації (В. Кудрицький). Сама ідея «припинити срачі» викликає несприйняття, бо під цим розуміють просто вимоги мовчати у відповідь на корупцію та несправедливість (цитують пост В.Ар’єва). Є й загальний негатив на тему провалів у держуправлінні за каденції В. Зеленського (аж до згортання ракетних програм у 2019 році). Далі критика влади помітно знизилась, і знову стає більш-менш хаотичною. Про справу Т. Міндіча продовжують говорити П. Порошенко, В. Сюмар, їх поширюють сторінки Європейської солідарності і трохи люди, прихильні до цієї політсили. Пізніше опозиція посилює увагу до теми топ-корупції (як-от Р. Червінський, Ю. Тимошенко), є також зневіра щодо відсутності реакції на «плівки Міндіча» (Д. Ярова, приміром, назвала п’ятничне звернення В. Зеленського «ганебним», а заклики до єднання «фальшивими»).

Утім, на тлі відсутності суттєвих оновлень у темі на перший план повертаються й інші приводи для негативу – зокрема, побутові скандали з ТЦК, а заразом і скарги військових на демотивацію, виснаження, на командирів тощо. В цілому, частка критики висока, її епіцентрами в регіональному вимірі стали Київщина та Захід, натомість Південь та Схід критики майже не продукували.

Примусова мобілізація на ТОТ – привід для докорів на адресу ухилянтів. Кадри примусової мобілізації в окупованому Бердянську поширюють окремі патріотичні акаунти в Telegram і деякі нейтральні новинні пабліки. Є певні коментарі: так, користувач Є. Прокопишин попередив, що в разі переховування від українських ТЦК за кілька років до нинішніх ухилянтів прийдуть вже російські воєнкоми.

Емоції українців

Гнів присутній в 36,5% на теми війни – падає гнів на владу, зростає гнів на Трампа та на США через мирний договір, великий гнів на Віктоффа, який підказував, як схиляти Трампа на російський бік. Дуже зростає гнів на росіян: і через мирний договір, і через заяви Путіна, і через обстріли і велику атаку по Києву, що викликає хвилю ненависті, і через похорон жертв росіян у Тернополі.

Сум – 19,8% – через похорон у Тернополі та смерть іще однієї дівчинки, яка постраждала через удар, також сум – через атаку на Київ, згадування, як люди кричали з вогню, в суботу – сум через відзначення дня пам’яті Голодомору.

Тривога – 15,8% – тримається тривога через ситуацію на фронті, але цього тижня – не через Покровськ, а через наступ на Запорізькому напрямку, тривога через підготовку Росією нових атак, у тому числі на Європу. Багато повідомлень про повітряні тривоги.

Радість – 11,3% – через удари по російських тилах, особливо велика радість – через атаки по Московській області та ураження літаків у Таганрозі, також радість – через успіхи ЗСУ та зростання ворожих втрат.

Гордість – 7,2%.

Надія – 3,9% – на початку тижня є надія на європейський варіант мирного палну, потім вона падає, лишається в молитвах і в життєвих постах, постійно тримається надія на крах російської економіки.

Вдячність – 2,8%.

Сміх – 1,4% – під кінець тижня насміхались над мирним планом, над Віктоффом (посланець Росії), і жартували над звільненням Єрмака.

Втома – 1,4% – падає, велика втома – зранку після великих обстрілів. Також зросла втома на наступний день після відзначення пам’яті Голодомору.

Для довідки

Згідно з методологією дослідження CAT-UA щодня за допомогою автоматизованих систем моніторингу вивантажується повний масив згадувань воєнних термінів — загалом понад 300 тис. дописів, за 50 ключовими пошуковими словами — у мережах Facebook, Instagram, X, Telegram, YouTube, VKontakte, Odnoklassniki, TikTok.

Із цього масиву повідомлень, написаних користувачами з України, щодня випадковим чином виокремлюється 1350 дописів, що складає приблизно 0,25% від їх загальної кількості. Похибка вибірки складає не більше 3%. Дані обробляються вручну: виокремлюються користувачі з неокупованої частини України — у середньому 85% від загальної кількості — і визначаються висловлені ними емоції на основі протоколів кодування. Моніторинг включає й користувачів з окупованих територій, де окупанти створюють свій контент.

Громадська організація CAT-UA протягом трьох років досліджує настрої в соціальних мережах та надає звіти для військово-політичного керівництва України, щоб через регулярний моніторинг сприяти стійкості інформаційного поля попри спроби путінського режиму його зруйнувати. 

***

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження»