На конкурсі «Зашквар тижня», якби такий існував, із великим відривом переміг би фільм-відкриття Днів польського кіно під назвою «Люди», який показали офлайн і онлайн. Це стрічка про початок російсько-української війни, в якому автори, здається, вирішили екранізувати найстрашніше та найогидніше з того, про що писали українські телеграм-канали навесні 2022 року про окупантів. Скоріш за все творці мали добрі наміри — розповісти світові про кошмар, який переживають українці. Але вийшов еталонний кринж.

Польський опус зжер увесь мій тижневий запас міцності проти дурного смаку, тому ютуб-проєкти цього тижня довелося обирати з обережністю, бо перегляд чогось сумнівного міг доконати. У підсумку у п’ятірку увійшли відео, які сміливо можна радити всім для моральної реабілітації, коли особливо гостро здається, що світ навколо збожеволів.

Цього тижня на каналі «Мої думки про кіно» режисера фільмів «Мої думки тихі» та «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча вийшов епізод, присвячений творчості братів Коенів. За 40 хвилин автор встиг розповісти про всі проєкти режисерів, їхній творчий шлях і світогляд, а заразом — про нашу дійсність.

«На думку Коенів, наш світ — загадкове місце, вкрай неприємне й абсурдне, у ньому багато зла і багато горя, хоч смішного теж вистачає. Все, що ти можеш — поводитися у цьому світі правильно. У хаосі краще бути порядним і чесним, не робити зла і нікому не шкодити, адже немає нічого страшнішого, ніж хороша людина, яка робить погані вчинки», — каже режисер.

У Коенів, наголосив Лукич, погані вчинки обов’язково караються, а зло є різновидом дурості.

«У світі немає речі, страшнішої за дурість. Вона стає тим каталізатором, що робить хорошу людину поганою. Тупість, дурість та ідіотизм — це ніби таки мостики, якими зло заходить у цей світ», — розмірковував Лукіч.

У світах братів Коенів, як їх описує Лукіч,  легко впізнається наша реальність. Автор цього й не приховує.

«Скільки разів у житті доводилося ловити себе на тому, що потрапив до чергового фільму братів?» — спитав він наприкінці подкасту.

Цілком погоджуюся, але здається, що стрічка затягнулася і вже хочеться обов’язкового покарання злочинців.

Випуск набрав 23 тисячі переглядів. Коли два роки тому Лукіч починав свій подкаст, він обіцяв 92 випуски. Зараз на каналі їх лише 18, тож у глядачів ще є час, щоб оцінити проєкт.

Про природу зла розмовляли й Емма Антонюк з гостем її каналу «Цього ніхто не буде дивитися», редактором і співведучим ютуб-проєкту «Телебачення Торонто» Анатолієм Остапенком. Журналіст декілька років досліджує біографії російських військових за відкритими джерелами. Має, напевно, щось про них знати додатково.

— Що ти зрозумів про зло? — спитала в нього Емма.

— Нічого не зрозумів про зло, — чесно відповів гість.

Утім згодом з’ясувалося, що насправді це не зовсім так. Остапенко все ж зробив певні висновки про ворога та поділився ними з Емою.

Наприклад, він розповів, що фігуранти його розслідувань дивляться відео про себе та часто після цього видаляють свої сторінки у соцмережах, але назагал провини не відчувають, бо не сприймають вторгнення та вбивства українців як злочин.

Деморалізації російської армії, на яку ми всі очікували через великі втрати, не відбувається, бо росіяни вважають, що в них немає вибору. А вивести їх на протест майже неможливо через дискредитацію самої ідеї протесту, до якої вдалася російська пропаганда під  час українських Майданів.

Також ведуча та її гість обговорили новинки зі сфери OSINT і використання розвідки за відкритими джерелами для особистих потреб.

Здається, нічого нового в проєкті не пролунало, але назагал залишилося приємне відчуття змістовної бесіди. Відео за три дні подивилися 29 тисяч разів, тож я не одна так думаю.

Відкриттям тижня став ексміністр закордонних справ Павло Клімкін у новому проєкті Ліга.net «Клімкін питає». Тривалий час дипломат брав участь в іншому проєкті медіа «Клімкін пояснює». Там він коментував актуальні політичні події та пояснював їхні причини та наслідки. Але з цього тижня Клімкін спробував себе у новому амплуа не експерта, а ведучого.

У такій ролі Клімкін здався ще цікавішим. На початку дипломат попередив, що буде розмовляти тільки з тими людьми, яких поважає особисто, його програма триватиме «не 15 хвилин» і це буде не звичайне інтерв’ю, а радше розмова двох співбесідників. Сказав — зробив. У першому епізоді усе так і було.

Гостем прем’єрного випуску став історик Сергій Плохій. Зазвичай у професора в першу чергу питають щось про російсько-українську війну, але Клімкін сходу зламав шаблон, запропонувавши співрозмовнику обговорити допис Ілона Маска про нібито слов’янське походження рабства і можливий вплив цього на формування російської ментальності.

— Є така теорія [про слов’янське коріння рабства], можливо, це так, можливо — ні. Але тема рабства для слов’ян і зокрема нас, українців, є надзвичайно важлива й абсолютно непроговорена, — відповів Плохій.

Чому саме важлива, дізнайтеся самі. Я за те, щоб Клімкіна з Плохієм подивилося якомога більше людей.

У всіх інших питаннях Клімкін також був оригінальним. Наприклад, він спитав гостя, в чому унікальність Російської імперії, як би розвивалися події, якби не було Переяславської Ради та чи є Росія окремою цивілізацією, якою вона себе вважає. 

— Вони намагаються створити окрему цивілізацію з того, що насправді є суржиком, — відповів професор.

Назагал, окрім цікавих і неочікуваних питань і відповідей, бесіда дипломата й історика потішила якимось глибинним оптимізмом. Час Російської імперії минув, і врешті-решт вона зруйнується. Питання лише коли. Але про це Клімкін вирішив не питати.

Подкаст за три дні зібрав 86 тисяч переглядів, що помітно більше, ніж було в середньому у попередньому проєкті.

Ще одним приємним сюрпризом тижня стала бесіда комунікаційника Юрія Богданова та керівниці напрямку «Демографія і міграція» в Frontier Institute Ольги Духніч у програмі «Діп Стейт» на Radio NV.

Говорили, зрозуміло, про ситуацію з народжуваністю та смертністю в Україні, а сюрпризом стало відразу два моменти. По-перше, у викладенні Богданова і Духніч тема захопила не слабше за якийсь детектив. А, по-друге, про демографію в Україні, яка за деякими оцінкам є найгіршою у світі, виявляється, можна говорити без трагічного надриву.

Це не означає, що експертка та ведучий прикрасили реальність або дозволили українцям розслабитися та не звертати уваги на демографію. Заспокійливий ефект було досягнуто завдяки озвученим чітким і зрозумілим, науково обґрунтованим крокам, які потрібно зробити для виходу з кризи.

Духніч сказала, що сам факт завершення війни не призведе до збільшення народжуваності.

— Війна завжди емансипує жінок. Чоловіки йдуть на фронт, жінки виходять на роботу. Загнати українок на кухню вже не вийде. Потрібно розвивати систему нагляду за дітьми, щоб дати їм можливість не переривати кар’єру, — сказала вона.

У програмі йшлося про ефективність чи неефективність заборони абортів і заохочування вагітностей неповнолітніх, що практикує Росія, культури чекапів здоров’я у людей після 40 років, повернення наших біженців з-за кордону, державну політику в демографічній сфері тощо.

Окремо поговорили про запрошення в Україну мігрантів: хто може приїхати, навіщо і які ризики це містить.

— У нас немає багатьох факторів, що роблять еміграцію загрозливою. Ми маємо залучати не трудових мігрантів, а людей, які обиратимуть Україну як країну свого життя. І повірте, таких буде багато. До нас ще й частина європейців можуть приїхати, із тим, як там ідуть процеси, — заспокоїла гостя.

«Демографічний детектив» подивилися до образливого мало користувачів — 1,9 тисячі. Єдине, що може виправдати тих, хто ще цього не зробив — це розв'язання демографічного питання, так би мовити, на практиці.

Наостанок — черговий випуск «Реальної історії» Акіма Галімова, який був присвячений сенсаційній знахідці археологів в Одесі. Це відео — рекордсмен за переглядами, його за тиждень подивилися понад 440 тисяч разів.

Це зрозуміло, бо Галімов дійсно запропонував «інформаційну бімбу» — розповів про результати археологічних розкопок, які повністю спростували улюблену тезу росіян про «споконвічно російську Одесу» та подовжило історію міста на пів тисячі років.

Героєм випуску став історик та археолог Андрій Красножон, який знайшов прямо під пам’ятником Дюку Рішельє на Приморському бульварі залишки легендарної Хаджибейської фортеці.

До цього літа давнє укріплення існувало лише у документах, найважливіші з яких були надійно поховані у державному архіві в Москві. Це давало підстави росіянам стверджувати, що Одеса була заснована російською імператрицею Катериною ІІ чи то на місці якогось занедбаного рибальського села, чи взагалі на пустинному березі.

Фортеця, залишки якої датуються 14 століттям, доводить, що задовго до появи російських загарбників на цьому місті існувало не просто поселення, а велике місто.

Галімов і Красножон розповіли, як так сталося, що впродовж століть у самому центрі Одеси залишалася непоміченою важлива частка її історії, яку роль у цьому відіграли росіяни, як науковці знайшли місце забудови та хто насправді заснував середньовічне місце Хаджибей.

Спойлер — імовірно, генуезці, чия найвідоміша споруда досі стоїть у Судаку. Ми і її врешті-решт повернемо.