После известной «конституционной речи» Президента Виктора Ющенко было совсем не трудно предположить, что она станет основной темой итоговых телееженедельников. Или, по крайней мере, одной из основных. Так и случилось. Два из трех еженедельников начали свой выпуск с Конституции.

«Подробиці тижня»

В студии – Руслан Сеничкин. Он (или авторы его текстов, мы этого до конца не знаем) начали с того, что сравнили конституционные инициативы Президента Виктора Ющенко и его предшественника Леонида Кучмы. Руслан Сеничкин прав, заявляя, что обеим политикам было присуще заниматься референдумотворчеством, но что «за законодавством України, подібні референдуми не мають юридичного значення».

Нельзя не согласиться с Русланом Сеничкиным и в том, что «чергові спроби політиків перекласти відповідальність за невміння домовлятися на мудрий народ скоріше нагадують загравання з виборцями, адже головні політичні гравці мали достатньо часу, аби домовитися про конституційні зміни перед тим, як штовхати людей на нові вибори за старими правилами. Схоже на те, що розмови про нову Конституцію – лише одна з форм політичної агітації. Одна, але не єдина». Все правильно: это, как минимум, один из элементов избирательной кампании. Как минимум. Ожидаем продолжения темы в сюжете Романа Винтонива. Но… Вместо этого получаем нечто маловразумительное – с одной стороны, анализ предвыборных роликов, с четким определением, что Президент за свои ролики не платит (в случае с Виктором Ющенко ролики назвали «социальными»). Правда, у Кузякина тут же возник вопрос: а  его предшественник Леонид Кучма во времена между выборами – платил?). И вывод такой вот: «Це один із найбільших біг-бордів Києва, і він досі порожній. Шанси потрапити до парламенту цьогоріч матимуть не ті політичні сили, які найбільше рекламуються, а ті, лідери яких найчастіше з’являються у ЗМІ. Якщо минулого року перша політагітація з’явилась за шість місяців до виборів, то цьогоріч у політиків набагато менше часу». Роман, вам что, поручили сюжет сделать на тему «больше политрекламы, хорошей и разной»? Типа «извините, что к вам обращаемся…, сами мы с  общенационального канала…»?

Для «ТСН. Підсумків»  Конституция – некий мифологический объект, имеющий свойство жить собственной жизнью. Напоминает  классическое древнее обращение к Музе обращение Наталии Мосейчук: «Чим же так завинила Конституція? Тим, що стала продуктом кон’юнктурного миру між президентом і парламентом, і тим, що є об’єктом для трактування, а не виконання? Тим, що схвалювалася, а потім змінювалася лише як зброя для політичної боротьби?» А если серьезно, то дело, конечно же, не в Конституции, а в том, как меняются интересы политиков. Но что делать в будущем с Конституцией? «ТСН», сначала описав ситуацию («Олесь Терещенко. Як же тут Ющенку і Януковичу порозумітися, якщо один хоче спиратися на Конституцію 96-го, а інший доводити до кінця справу політреформи 2004-го? А ще, нагадаю, є БЮТ, соціалісти і комуністи із своїми поглядами. Тимошенко пропонує народу на референдумі обрати з 2 варіантів – парламентську республіку або президентську. Депутат має бути без недоторканності і без пільг, а парламент все-таки однопалатний. Мороз хоче терміново рубанути по президентських повноваженнях своїм проектом на наступній сесії розпущеного парламенту. Симоненко прагне скасувати президента взагалі, а заодно і міські адміністрації, керівників яких він призначає. Без голови така система не залишиться, бо є голова Верховної Ради»), приходит к выводу Наталии Мосейчук: «Щоб таке багатство благих намірів не спровокувало ще більшу кризу, непогано спочатку домовитися, що міняти, як міняти, і коли міняти, бо знову матимемо те, що маємо: замість конституційного поля – арену постійних політичних війн». А как договориться, что менять? И возможно ли вообще этому поколению политиков договориться? Но «ТСН» ограничивается по конституционной теме сказанным. К тому же, отметим, в очередной раз телеканалы отметились ставшей обычной практикой: не называть источника информации, если этот источник  - другое СМИ! В данном случае статьи по конституционной теме Виктора Януковича, Юлии Тимошенко и представителя Секретариата Президента Игоря Пукшина были опубликованы 30 июня газетой «Зеркало недели»! Коллеги, воровать – стыдно! А выдавать за пусть даже типа «ничье» чужое – это есть воровство!

Впрочем, был еще в «ТСН»  и очень неплохой диалог ведущих с народным депутатом от «Нашей Украины» Русланой Лыжичко. Настолько неплохой, что ваш автор даже готов снять обычные свои замечания об  излишней «оранжевости» Олеся Терещенко и Наталии Мосейчук. Да, Руслана Лыжичко «скористалася нагодою», чтобы пропиарить свою партию: «коли я прийшла в політику, я прийшла з чіткими переконаннями. Я ніколи би не робила те, в що я не вірю, і те, про що я не можу говорити відверто. Ніколи би не пішла із змовою серцем, совістю... Тобто я йшла з переконаннями. Я йшла з переконанням підтримати нашу молоду демократію. Я йшла із переконанням всіх тих ідей і всіх тих мрій, які виникли на Майдані». Но, во первых, ведущие этому препятствовали («Наталія Мосейчук. Ви почали свою передвиборчу кампанію, Руслано? Ви користаєтеся ефіром "1+1"?»), а во вторых, они не забывали Руслану Лыжичко подначивать («Наталія Мосейчук. Але все-таки в парламент приходять не для того, щоб вчитися, а там приходять для того, щоб працювати і закони писати. Руслана Лижичко: "Так ви мене хочете... Давайте я вам розкажу тоді, що я встигла за цей рік зробити і до висновку..." Олесь Терещенко. Ні, ну, просто подивилися на сайті... Там одна законодавча ініціатива, два виступи з місця, половина пропущених засідань. Що вдалося от зробити як депутату, і чим є зараз похвалитися? РУСЛАНА ЛИЖИЧКО: "Так, "ТСН" сьогодні хоче якимось чином мене... зробити критику»). И выходило это мило и интеллегентно. Всегда бы так, ребята!

Переход на тему героина после диалога с Русланой Лыжичко тоже выглядел забавно.

У Оксаны Соколовой («Факти тижня», ICTV) конституционная тема тоже была, но второй. Первой – Ялтинский саммит, сам Бог это велел сделать каналу Виктора Пинчука, тем более, что тема того стоила.

 В конституционной теме Оксана Соколова предельно иронична: «З днем народження, Конституція. Цього тижня іменинниці урочисто повідомила, що вона нежиттєздатна і вимагає негайного хірургічного втручання. Охочих оперувати вистачає. Скальпель гострить спікер Мороза та лідерка БЮТ Тимошенко. Але план операції у кожного свій. Найрадикальніший – у президента. Цього тижня він запропонував вирізати з Конституції депутатську недоторканність, скоротити термін повноважень Ради і кількість її депутатів, натомість пришити двопалатність парламенту і розширити повноваження президента. І всі ці зміни провести на загальноукраїнському референдумі одночасно з виборами 30 вересня. Ті, хто пам’ятає 2000 рік, відчули дежавю. Тоді на референдумі голосувалися аналогічні питання, їх підтримали понад 80% виборців, утім ані недоторканність з депутатів, ані їх кількість скорочені не були, не кажучи вже про перехід до двопалатного парламенту. До речі, на час того референдуму Віктор Ющенко був його противником».

Может быть, стоило бы проанализировать мотивы таких резких изменений? Нет, идет описание: «на відміну від нього, Юлія Тимошенко свою позицію зберегла донині. І вважає, що ідея двопалатності більш властива федеративній державі. Ну а представники ж Партії регіонів кажуть: якщо президент так хоче, то з федеративністю вони можуть підсобити. Словом, усі прагнуть Конституцію різати, але кожен – за власними лекалами. І в цьому питанні до консенсусу поки далеко». А он возможен, этот консенсус? Нет ответа, но было достаточно остроумно: «Цікаве спостереження з цього приводу висловив засновник "Ялтинської європейської стратегії" Віктор Пінчук. Афоризм, який розвеселив європейських політиків очолює наш рейтинг найцікавіших цитат тижня. Віктор Пінчук пояснив, чим українці відрізняються від європейців. Віктор Пінчук, засновник та член правління YES: "У Європейського Союзу є компроміс, але немає Конституції, а у нас є Конституція, але немає компромісу».

На самом деле, продолжение конституционной темы во всех итоговых программах могло бы  быть и более внятным. Да, «конституционная тема» - одна из тем избирательной кампании, здесь особенно Руслан Сеничкин был убедительным. Но будет ли осуществлена «переупаковка» темы выборов в конституционный референдум, при котором сами выборы потеряют значение? Что будет с 85-й статьей Конституции, которая исключительно за парламентом резервирует принятие конституционных изменений? Прав ли экс-спикер Владимир Литвин, когда говорит, что он не исключает варианта, что «можна застосувати відповідну норму Конституції і, пославшись на неї, указом Президента імплементувати результати референдуму»? Но тогда зачем выборы? Ведь и парламент можно назначить указом Президента, который должен исполняться как минимум до установления его конституционности Конституционным Судом, а до этого ох как далеко…

За сим – ваш Кузякин ненадолго прерывает свой вдохновенный труд на ниве мониторинга  теленовостей и итоговых еженедельников. Иногда нужно и отдыхать :) От Кузякина, разумеется – нашим читателям. Но расставание будет недолгим – это для тех, кто расстроился…  :)

Створення цієї публікації стало можливим завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження» та Агентства США з міжнародного розвитку. Висловлені тут погляди належать автору (авторам) та необов'язково відображають точку зору Агентства США з міжнародного розвитку або Міжнародного фонду «Відродження».