У червні 2019 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні здійснював моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у 10 регіонах України: Вінницькій, Волинській,  Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Хмельницькій та Черкаській областях. Моніторинг ставив на меті оцінити якість контенту, тематику та дотримання стандартів журналістики та законодавства при висвітленні парламентських виборів.

У червні 2019 року експертна група ІДПО досліджувала області України, що раніше не потрапляли до вибірки проекту, а також традиційно вивчала контент медіа Донеччини та Луганщини. У десяти обраних областях було відібрано по 4 друкованих видання та їх онлайн версії, якщо такі існували. Вибірку склали переважно районні газети. Всього було оцінено 1615 матеріалів у друкованих медіа і 1265 – в електронних версіях.

Висновки

Моніторинг ІДПО у червні дає підстави стверджувати, що у виданнях обраних регіонів невисокий рівень дотримання стандартів, майже повна відсутність у публікаціях балансу думок.

Друковані видання, на відміну від більшості онлайн видань, активно порушували закони щодо розміщення виборчої агітації: експерти зафіксували значну кількість матеріалів з ознаками політичної та комерційної замовності (13,0%) і неналежно маркованих замовних (13,8%) публікацій. Втім, ці публікації стосувалися не лише виборів.

Тема політиків/партій/виборів була представлена переважно публікаціями з розряду «джинси». Причому немало видань «загострені» на рекламування місцевих лідерів – кандидатів, які здебільшого вже є депутатами, або керівників місцевої влади. Таким чином медіа спотворюють розуміння політичної ситуації у своїх аудиторій, а відтак обмежують свідомий вибір людей.

Далеко не всі видання усвідомлюють права та можливості, які отримали при роздержавленні, тож продовжують «любити владу». Зокрема, експерти не знайшли жодної публікації, що містила б посилання на договір про співпрацю, який газети мали укласти з владою. Між тим, так званої «паркетної журналістики» у газетах досить багато - інформаційні повідомлення про заходи місцевої влади без виразної суспільної значущості цих повідомлень, численні привітання до свят, до Дня конституції. Подекуди під ці «вітальні листівки» було відведено цілі шпальти й працювали вони часом як та ж передвиборча «джинса».

Стривожило експертів і певне пожвавлення публікацій із ознаками пропаганди та проросійських меседжів у виданнях Донецької, Миколаївської, Хмельницької та Закарпатської областей. Навіть у формі цитування кандидатів із проросійськими настроями такі меседжі порушували стандарти балансу думок та безсторонності. Бо збалансовані матеріали мали би готувати аудиторії до сприйняття меседжів таких кандидатів та балансувати їх іншими. Редактори та журналісти також могли би пояснювати рекламодавцям неконституційність їх висловів і наполягати про видалення їх із «рекламних текстів» задля дотримання законодавства. Втім, про дотримання законодавства можна було б говорити, якби реклама давалася відповідно до офіційних угод, а вона ж – «джинса».

Друковані видання далекі від гармонійного поєднання різних форматів журналістського тексту, що робило б газети більш читабельними. Серед застосованих жанрів велику частку займає категорія «інше», що не має відношення до жодного з жанрів журналістики. Реальною проблемою є відсутність аналітики: видання перебрали на себе швидше роль статистів, які констатують, що відбувається, замість пояснювати, чому так відбувається, даючи думки експертів і авторитетів та орієнтуючи читача у проблемах сьогодення.

Видання у переважній більшості ігнорують важливі суспільні теми, віддаючи забагато місця привітанням-оголошенням-розвагам та місцевому офіціозу. Так, питання воєнних дій та їх наслідків для країни; вимушених переселенців; боротьби з корупцією сягають максимум 2% контенту. В той час, як категорія «інше» займає левову частку в тематиці видань – від 28% до 55% всього обсягу видання. Напевне, у червневому моніторингові ці проблеми стали особливо помітними, бо він припав на час передвиборчих парламентських перегонів.

Онлайн видання виглядають менш заангажованим, більшість оцінок їх роботи вищі, ніж у друкованих видань. Інтернет видання приділяють більше уваги темі культури, діяльності правоохоронних органів, містять вдвічі менше джинси – 13,3% у порівнянні з 28,8% у газетах, і трохи краще дотримуються стандартів, зокрема мають 18% збалансованих матеріалів проти 16% таких у газетах.

Частина 2. Сайти місцевих роздержавлених видань

Висновки

Червнева хвиля електронних версій реформованих регіональних медіа підтвердила висновок попередніх хвиль про низьку спроможність місцевих ЗМІ виробляти та розповсюджувати новини онлайн. Малі й традиційні місцеві редакції не володіють достатніми знаннями та навичками для повноцінного наповнення своїх онлайн-супутників. Тому газети або ж зовсім не мають сайтів, або наповнюють їх нерегулярно й не привабливо для читача.

Наприклад, достатню кількість матеріалів експерти виявили лише на одному з чотирьох сайтів сумської області - «Попасна.City». Щоб отримати достатню кількість публікацій для аналізу інших онлайн-видань Луганщини, довелося розширити часові рамки моніторингу. Із 26 матеріалів на «Рубіжанських новинах», 21 датований 6 червня, хоча у деяких із них ідеться про події ще кінця травня, й чотири матеріали – за 26 червня. Тобто публікації на сайт «заливаються» двічі-тричі на місяць.

«Із електронних версій миколаївських реформованих ЗМІ тільки два видання працюють за стандартами онлайн журналістики: «Вечерний Николаев» та «Маяк», – робить висновок експертка Наталія Стеблина. – Видання скорочують тексти, змінюють заголовки, щоб залучити мережевого читача, експериментують із форматами. На сайті видання «Маяк» бачимо тексти, за допомогою яких сайт може просуватися через соціальні мережі, блоги. Видання ж «Рідне Прибужжя» оновлює сайт в основному після виходу газети: просто дублює тексти. Найгірша ситуація із електронною версією «Вісника Врадіївщини». Сайт виходить на платформі блогів blogspot, який не пристосований для публікації контенту електронної газети. Оновлюється вкрай рідко. Приміром, за червень там було розміщено тільки дві публікації». Схожа ситуація майже у всіх інших областях.

Матеріали з ознаками замовності

Найбільше матеріалів із ознаками політичної та комерційної замовності розмістили сайти в Донецькій області – 24,2%, Запорізькій – 17,4%, Кіровоградській – 17,0%, Волинській – 12,8% та Вінницькій – 10,9%. Менш заангажованими виглядають сайти Закарпатської, Луганської, Хмельницької областей. Середній відсоток замовних немаркованих публікацій в обраних онлайн ЗМІ – 10,8%.

Варто відзначити сайти, які зовсім не використовували протягом моніторингового періоду матеріали з ознаками замовності й неналежно марковані матеріали: миколаївські «Рiдне Прибужжя» та «Маяк.media»; луганський «Попасна.City»; вінницькі «Вінничина.інфо» та «Калинівка.City»; кіровоградський «Інформаційний портал Олександрійщини», донецький «Покровськ.City».

Проте є онлайн видання, що активно публікують матеріали з ознаками замовності, нехтуючи законодавством. Це запорізькі сайти «Південна зоря» – 54,5% матеріалів із ознаками замовності та «Новини дня» – 21,45%; вінницький сайт «Подільска зоря» – 35,3%; донецький «Карачун» – 34,85%; кіровоградські «Світловодськ вечірній» – 28,1% та «Вечірня газета» – 26,7%; миколаївський «Вісник Врадіївщини» – 23,3%; черкаський «Сільські обрії» – 21,9%; волинський сайт «Наше життя» –18,8%.

Забарвлення публікацій з ознаками замовності на сайтах мало відрізняється від газетного формату та загалом від формату політично-рекламних «од». До прикладу, донецькі експерти зауважили: «Серед політиків, чиї персони активно просуває сайт «Карачун», особливо часто зустрічаються Юрій Солод («Поздравление народного депутата Украины Юрия Солода с Днём Конституции», «Коллектив Славянского машиностроительного завода поддержал кандидата по 47 округу Юрия Солода и Оппозиционную платформу – За жизнь», «Юрий Солод в Славянске поприветствовал участников пробега «Мир Донбассу!») та Олег Недава («Как Олег Недава борется с распространением наркомании в Славянске и регионе»,«Олег Недава хочет «договориться» с избирателями. Каким образом?»).

Але особливо вразив текст із нейтральним заголовком «Какие выпускники выходят из школ Славянска», що виявився відвертим єлеєм на адресу діючого міського голови Вадима Ляха, який також висунув свою кандидатуру в депутати: «В завершении праздника двое выпускников подошли к мэру и вручили ему букет бордовых роз. Вадим Лях слегка растерялся, в глазах читалось «а мне-то зачем, не мой праздник». На самом деле – это и его день. Этот человек имеет к нему прямое отношение. Человек, который много, очень много делает, чтобы будущая смена училась комфортно, с удовольствием. Который четко, как отец, понимает, что здоровые, умные, сильные дети – основа будущей страны. И который в супер плотном режиме находит время, чтобы приезжать к выпускникам, искренне радоваться их успехам. И сказать простые, важные слова: «Дерзайте, и будьте отзывчивы, добры!».

Неналежно марковані матеріали в онлайн виданнях зустрічаються нечасто – у середньому це 1,3% від загального масиву, що у десять разів менше, ніж у газетах (13,8%).

Матеріали з ознаками пропаганди, проросійських меседжів, фейків

На перший погляд малопомітна частка пропаганди (0,4%) та проросійських матеріалів (0,3%) у загальній вибірці червня може здаватись не такою вже й загрозливою. Проте, глибший наліз показав, що джерелом цих матеріалів є саме донецькі інтернет ЗМІ, які подавали пропагандистські (4%) та проросійські (3%) матеріали як власний контент (дивіться діаграму 8). Сайт Карачун дублює оприлюднену пропаганду в газеті «Вісті», але є і інші публікації: «Суд признал законной агитацию Юрия Солода с призывом восстановить отношения с Россией ради мира на Донбассе», «Оппозиционная платформа – За жизнь»: Преступная власть нарушает Конституцию в угоду международным кредиторам», «Националисты напали на кандидата в народные депутаты от Оппозиционной платформы – За жизнь». Щоб продемонструвати тональність, яку вважає припустимою сайт, процитуємо останній текст: «…на меня напали отморозки, обмотанные флагами Украины и выкрикивающие националистические лозунги – они начали толкаться, пытаться сбить меня с ног, а потом обсыпали меня мукой, с ног до головы».

У запозиченому з «Крим.реалії» тексті Павла Казаріна «Страна лицемеров», зважаючи на сумнівну репутацію сайту «Карачун», читач навряд чи помітить іронію і сарказм, а твердження «в следующем украинском парламенте пророссийские силы сформируют вторую по величине фракцию» може сприйняти як факт і керівництво до дії».

Ознаки не прихованих ностальгійно-проросійських меседжів помітила чернівецька експертка Тетяна Смолдирева на сайті Миколаївщини «Рідне Прибужжя». «До ювілею Анни Ахматової онлайн видання розмістило замітку без підпису про неї, як видатну російську поетесу, вшанування якої організувала ГО «Русич-Николаев», що відома співпрацею з московским фондом «Русского мира» (https://niklife.com.ua/focus/32244). Про українське коріння поетеси – ані слова. Для порівняння, «Подільські вісті» написали про Ахматову як про видатну українку, яка писала російською. Рубрика «Ювілейні дати». Заголовок «Свято поезії…» переходить у лід «…вкотре відбулося в музеї-садибі Анни Ахматової в селі Слобідка–Шелехівська». Далі: «Всесвітньовідома поетеса Анна Андріївна Ахматова не цуралася свого коріння, неодноразово відвідувала садибу своєї матері Інни Еразмівни в Слобідці-Шелехівській. Вона досліджувала свій родовід, любила Україну, добре знала українську та поважала інші мови».

Сайт «Вечерний Николаев» друкує розвідку «Шерше ля фам. Так гостил ли Гоголь в Николаеве?». В контексті оповіді малодоцільною видається цитата з листа: «…Ни за что бы я не выехал из Москвы, которую так люблю. Да и вообще Россия всё мне становится ближе и ближе. Кроме свойства родины, есть в ней что-то ещё выше родины, точно как бы это та земля, откуда ближе к родине небесной». Про українське коріння і ставлення Гоголя до України – ані слова. І це стає зрозумілим з прізвища авторки – Зоя Шаталова, очільниця згаданої вище ГО «Русич-Николаев» (https://vn.mk.ua/shershe-lya-fam-tak-gostil-li-gogol-v-nikolaeve/ )». 

Стандарти

Журналісти електронних версій видань дотримувалися стандартів на 3,73 бали з 5 можливих. На сайтах майже відсутня мова ворожнечі – 0,99 бали. Більшість матеріалів мають посилання на джерела, тобто є достовірними, оцінка – 0,84. Відокремлення фактів від коментарів хибує - 0,72 бали. Найгірша ситуація традиційно з дотриманням балансу думок – 0,18 бали. Цікаво, що найменше балансу було у сайтів Закарпаття, Кропивницького, Волині, Черкас, Запоріжжя та Донецька - від 0 до 10% матеріалів. Найкраще місцеві журналісти всіх регіонів вміють писати тексти доступно і зрозуміло – загальний бал 0,99 з 1 означає, що 99% публікацій були викладені простою мовою і не містили складних понять, виразів, термінології або нелогічних тверджень.

Порівняно ліпша якість матеріалів у сайтів «Життя Теофіпольщини» (Хмельницька область) – 4,2; «Маяк media» – 4,5 та «Рідне Прибужжя» –  4,1 (Миколаївська область); «Нове життя» –  4,0, «Полісся» та «Слово правди» – по 4,1 бали (Волинь); «Троїцьке.City» –  4,1 та «Попасна.City» – 4,0 (Луганська область), «Народне слово» – 4,1 (Кіровоградська область).

Рейтинг неякісних онлайн ЗМІ очолило видання сайту «Покровськ. City» донецької газети «Маяк» – 2,9 бали. Матеріали цього сайту всі показово незбалансовані, лише половина матеріалів має відокремлені факти від коментарів, достовірність публікацій є низькою – посилання на джерела, в середньому, містять 4 матеріали з 10.

Як уже зазначалося, оцінка за дотримання стандартів майже повторює оцінку друкованих видань. Експерти прояснюють це тим, що значна частка контенту сайтів є просто передруком матеріалів газет.

Походження

Моніторинг червня підтвердив висновки попередніх хвиль моніторингу, що охоплював інші регіони: на сайтах реформованих видань більше матеріалів власного виробництва, ніж в друкованих – 56,1% проти 35,8%. Експерти пояснюють це угодами між газетами та місцевою владою, згідно з якими саме газети мають висвітлювати діяльність влади, розміщуючи прес-релізи та офіційні повідомлення. Тому сайти можуть розмістити більше власної інформації, залишивши «офіціоз» газетам.

28,4%  контенту – запозичені матеріали з посиланням на джерела їх походження. 15,3% -  неідентифіковані публікації. Тут теж зазначимо, що відсотки ці виразно менші, ніж у друкованих виданнях.

Унікальними виявились онлайн видання Волині, які на сайтах розміщували виключно власні матеріали. Найменше власних матеріалів виставляли сайти Донецької (16%) та Черкаської областей (29%).

Донецькі онлайн видання є край недостовірними, маючи більше половини (56%) матеріалів з неідентифікованими джерелами і без підписів авторів. Водночас помічені факти неетичного використання запозичених матеріалів. Так, донецькі експерти помітили, що сайт «Карачун» змінює заголовки запозичених матеріалів, роблячи їх «гострішими» та провокативнішими. Наприклад, інформація, запозичена у сайту «Остров», де вона публікувалася під заголовком «На должность главы Донецкой ОГА претендует военный прокурор», отримала назву «BMW, недвижимость в Горловке у жены – чем владеет претендент на кресло губернатора Донецкой области».

Тематика онлайн видань

Тематичне наповнення сайтів роздержавлених медіа за цифровими показниками виглядає дещо професійніше, ніж у самих газетах. Так, у червні онлайн видання розмістили 13,8% матеріалів категорії «інше» у той час, як у газетах таких публікацій 38%. Водночас публікацій на тему життя місцевих громад майже на 10% більше (23,5%).

У інших темах пропорція зберігається, враховуючи все ж, що чимало матеріалів дублюються на сайти з друкованих версій. Скажімо, так само у межах 1% публікацій про зовнішню політику, іноземних новин, а також, на жаль, таких важливих тем як життя ВПО та протидія корупції. Що ж до іншої проблематики, то газети мають перевагу лише у двох категоріях: «місцеве самоврядування/децентралізація» та «політика/вибори/партії»; решта тем на сайтах представлена активніше. До того ж врахуймо, що друковані видання у темі «політика» виграли лише за рахунок «передозування» немаркованими замовними матеріалами.

Проте, якщо говорити про висвітлення окремих тем, то тема Операції об’єднаних сил займає лише 3%. Протидія корупції не розкривається зовсім, як і тема проблем переселенців. Тобто ці теми на місцевих сайтах загубилися. Але водночас експерти розглядають як позитивне явище зменшення публікацій із теми криміналу – 7%. В попередніх моніторингах в регіональних медіа ця тема на деяких сайтах займала близько 30% контенту.

Щодо найактивнішого висвітлення окремих питань, то тема війни, проблем військових, поранених, родин загиблих найбільше зачіпає журналістів на хмельницьких (8%) та вінницьких сайтах (6%); життя місцевих громад – на луганських (39%) та запорізьких (37%). Культуру найбільше висвітлюють на Волині (18%) та на Луганщині (17%); соціальну проблематику – на Хмельниччині (13%). А от криміналу на загал явно забагато на закарпатських (20%) та черкаських сайтах (18%).

Теми, що висвітлювали регіональні ЗМІ, порівняння роздержавлених друкованих та онлайн, ІДПО, червень 2019:

Цей матеріал є продовженням моніторингового звіту Інституту демократії Пилипа Орлика за червень 2019 року. Початок звіту читайте за посиланням.

Про моніторинг

Моніторинг регіональних друкованих та Інтернет - медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року. З лютого 2019 року кожної хвилі зміняється перелік областей, в яких проводиться дослідження. У червні моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у 10 регіонах України: Вінницькій, Волинській,  Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Хмельницькій та Черкаській областях.

Список видань:

1. Черкаська область
1. Газета "Черкаський край" (обласна), http://www.kray.ck.ua/;
2. Газета "Нова Доба" (обласна), https://novadoba.com.ua/;
3. Газета "Сільські обрії" (Черкаський район), http://silobr.info/;
4. Газета "Шполянські вісті" (районна газета, м. Шпола), http://shpolavisti.com.ua/.
2. Волинська область
1. "Слово правди" м.Володимир-Волинський, http://slovopravdy.com.ua/;
2. "Полісся" м.Камінь-Каширський, http://polissia.net/;
3. "Наше життя" м.Любомль http://ourlife.org.ua/5.html;
4. "Нове життя" м. Любешів http://novezittya.in.ua/.
3. Миколаївська область
1. Вечерний Николаев, vn.mk.ua
2. Рідне Прибужжя, http://rp.mk.ua/ (Миколаїв)
3. Вісник Врадіївщини (Врадіївка), visvrad.blogspot.com
4. Маяк (Миколаївський район), https://mayak.media/
4. Запорізька область
1. Суспільно-політична газета “Південна Зоря”, http://pivdenka.berdyansk.net/
2. КП "Редакція Пологівської районної газети “Пологівські вісті”, https://polvisti.com
3. ТОВ «Редакція газети «Новини дня», Кам’янсько-Дніпровський район, http://novdnja.zp.ua/
4. ТОВ «Редакція газети «Червоний промінь», http://prominzp.info/
5. Луганська область
1. Новини Cватівщини, без сайта.
2. Рубіжанські новини, http://runo.lg.ua/
3. Троїцька газета, https://troyitske.city/home/about
4. Попаснянський вісник, https://popasnaya.city/
6. Донецька область
1. «Вісті» (Слов’янськ) та сайт «Карачун» https://karachun.com.ua/;
2. «Зоря» (Лиман), без сайта;
3. «Маяк» (Покровськ) http://pokrovsk.city/;
4. «Вперед» (Бахмут), без сайта.

7. Вінницька область
1. Газета “Вінниччина” – обласна, сайт http://vinnichina.info/;
2. «Подільська Зоря», https://bit.ly/2Yr0sJN
3. Газета «Прапор Перемоги», https://kalynivka.city/
4. Вінницька http://vin-gazeta.net/.
8. Хмельницька область

1. "Подільські вісті" (обласна) http://pvisti.info/
2. "Край Кам"янецький"(Кам'янець-Подільський) http://kray-kp.org.ua/
3. "Шепетівський вісник"(Шепетівка) https://shepvisnyk.com.ua/
4. "Життя Теофіпольщини" (Теофіполь) http://teoredak.com/
8. Закарпатська область
1. «Новини Виноградівщини» (https://vynohradiv.info/) (Виноградів)
2. «Нове життя» (http://nz-ir.com) - Іршавський район;
3. «Новини Закарпаття» (https://transkarpatia.net/) - Ужгород;
4. "Панорама" (https://pmg.ua/) - Мукачево.
9. Кіровоградська область
1. Народне слово + сайт n-slovo.com.ua
2. Світловодськ вечірній + сайт sv-drozdova.com
3. Вечірня газета + сайт vechirka.com.ua
4. Сільський вісник + сайт alextime.com.ua.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально-важливі матеріали, моніторинг 2017-2019 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. В Донецькій та Луганській областях до аналізу взяті видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах:

• ІДПО – http://idpo.org.ua/reports
• Детектор медіа – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
• Інтерньюз – http://monitoring.internews.in.ua/.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2017 http://idpo.org.ua/wp-content/uploads/2017/IDPO-methodology-2017.pdf.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Інтерньюз.

Контакти: Керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ - Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.