У червні 2019 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки Медійної програми в Україні здійснював моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у 10 регіонах України: Вінницькій, Волинській,  Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Хмельницькій та Черкаській областях. Моніторинг ставив на меті оцінити якість контенту, тематику та дотримання стандартів журналістики та законодавства при висвітленні парламентських виборів.

У червні 2019 року експертна група ІДПО досліджувала області України, що раніше не потрапляли до вибірки проекту, а також традиційно вивчала контент медіа Донеччини та Луганщини. У десяти обраних областях було відібрано по 4 друкованих видання та їх онлайн версії, якщо такі існували. Вибірку склали переважно районні газети. Всього було оцінено 1615 матеріалів у друкованих медіа і 1265 – в електронних версіях.

Висновки

Моніторинг ІДПО у червні дає підстави стверджувати, що у виданнях обраних регіонів невисокий рівень дотримання стандартів, майже повна відсутність у публікаціях балансу думок.

Друковані видання, на відміну від більшості онлайн видань, активно порушували закони щодо розміщення виборчої агітації: експерти зафіксували значну кількість матеріалів з ознаками політичної та комерційної замовності (13,0%) і неналежно маркованих замовних (13,8%) публікацій. Втім, ці публікації стосувалися не лише виборів.

Тема політиків/партій/виборів була представлена переважно публікаціями з розряду «джинси». Причому немало видань «загострені» на рекламування місцевих лідерів – кандидатів, які здебільшого вже є депутатами, або керівників місцевої влади. Таким чином медіа спотворюють розуміння політичної ситуації у своїх аудиторій, а відтак обмежують свідомий вибір людей.

Далеко не всі видання усвідомлюють права та можливості, які отримали при роздержавленні, тож продовжують «любити владу». Зокрема, експерти не знайшли жодної публікації, що містила б посилання на договір про співпрацю, який газети мали укласти з владою. Між тим, так званої «паркетної журналістики» у газетах досить багато - інформаційні повідомлення про заходи місцевої влади без виразної суспільної значущості цих повідомлень, численні привітання до свят, до Дня конституції. Подекуди під ці «вітальні листівки» було відведено цілі шпальти й працювали вони часом як та ж передвиборча «джинса».

Стривожило експертів і певне пожвавлення публікацій із ознаками пропаганди та проросійських меседжів у виданнях Донецької, Миколаївської, Хмельницької та Закарпатської областей. Навіть у формі цитування кандидатів із проросійськими настроями такі меседжі порушували стандарти балансу думок та безсторонності. Бо збалансовані матеріали мали би готувати аудиторії до сприйняття меседжів таких кандидатів та балансувати їх іншими. Редактори та журналісти також могли би пояснювати рекламодавцям неконституційність їх висловів і наполягати про видалення їх із «рекламних текстів» задля дотримання законодавства. Втім, про дотримання законодавства можна було б говорити, якби реклама давалася відповідно до офіційних угод, а вона ж – «джинса».

Друковані видання далекі від гармонійного поєднання різних форматів журналістського тексту, що робило б газети більш читабельними. Серед застосованих жанрів велику частку займає категорія «інше», що не має відношення до жодного з жанрів журналістики. Реальною проблемою є відсутність аналітики: видання перебрали на себе швидше роль статистів, які констатують, що відбувається, замість пояснювати, чому так відбувається, даючи думки експертів і авторитетів та орієнтуючи читача у проблемах сьогодення.

Видання у переважній більшості ігнорують важливі суспільні теми, віддаючи забагато місця привітанням-оголошенням-розвагам та місцевому офіціозу. Так, питання воєнних дій та їх наслідків для країни; вимушених переселенців; боротьби з корупцією сягають максимум 2% контенту. В той час, як категорія «інше» займає левову частку в тематиці видань – від 28% до 55% всього обсягу видання. Напевне, у червневому моніторингові ці проблеми стали особливо помітними, бо він припав на час передвиборчих парламентських перегонів.

Онлайн видання виглядають менш заангажованим, більшість оцінок їх роботи вищі, ніж у друкованих видань. Інтернет видання приділяють більше уваги темі культури, діяльності правоохоронних органів, містять вдвічі менше джинси – 13,3% у порівнянні з 28,8% у газетах, і трохи краще дотримуються стандартів, зокрема мають 18% збалансованих матеріалів проти 16% таких у газетах.

Частина 1. Друковані медіа

Матеріали з ознаками замовності та неналежного маркування

У моніторинговий тиждень з 24 по 30 червня 2019 року в обраних друкованих ЗМІ експерти ІДПО, проаналізувавши 1615 матеріалів, виявили 28,1% публікацій із ознаками порушення Законів України «Про рекламу» (ст.9) та «Про вибори народних депутатів» (р.9 «Передвиборна агітація»). Зокрема немаркованих  матеріалів із ознаками політичної або комерційної замовності – 13%; неналежно маркованої реклами – 13,8%. Особливо зловживають публікаціями з ознаками політичної і комерційної замовності та неналежно маркованої реклами видання у Донецькій області, розмістивши 53% сумнівного контенту, Запорізькій – 40% та Хмельницькій – 37%. Помітно менше, але все ж багато таких матеріалів умістили газети Луганщини – 29%; Кіровоградщини – 23%; Миколаївщини – 20%; Вінниччини – 17%; Черкащини – 16%.

Парламентські перегони, на думку експертів, сприяли збільшенню кількості матеріалів з ознаками замовності. Адже моніторингова хвиля лютого зафіксувала таких публікацій 15,5%; у квітні, напередодні президентських виборів, - 22,3%. У червні частка «злетіла» до 28,1% в середньому по вибірці.

При цьому експерти зауважують нерівність використання політиками друкованих ЗМІ різних областей. Скажімо, районні газети Луганщини опинилися майже поза політичною боротьбою за електорат: матеріалів із ознаками політичної замовності тут близько 4%. Газети Закарпаття мають 4,5% таких публікацій, що на загальному тлі небагато. Можна би припустити, що тут друкується реклама, оформлена законним чином. Але ні – вона практично відсутня. Тим часом запорізькі газети вміщають понад 20% матеріалів із ознаками політичної замовності; хмельницькі – майже 16%; донецькі – 15%.

Яким чином політики визначають можливу ефективність своєї реклами у тій чи іншій області, сказати важко. Проте подекуди її формат і обсяг у виданнях перевищують не лише законодавчі межі, а й межі розумного. Так, кіровоградський «Світловодськ вечірній» опублікував замовних матеріалів чи не на третину контенту – майже 30%;  запорізька «Південна зоря» та донецька «Зоря» – близько 28%; хмельницьке » відвело під немарковану політичну рекламу 25% всіх публікацій.

Донецькі експерти кричущою вважають ситуацію в газеті «Вісті», де 7 із 14 сторінок займає політика, у тому числі й у вигляді немаркованих текстів. Навіть на тих шпальтах, де є позначка про передвиборчу агітацію, вона розташована таким чином, що може бути віднесена тільки до одного з матеріалів, а всі інші частини тексту залишаються не маркованими.

Працюють газети й за «індивідуальним замовленням». Так, видання «Світловодськ вечірній» активно рекламувало своїм читачам особу народного депутата Олеся Довгого. Окрім прямої реклами кандидата, бачимо матеріали, де читачами маніпулюють, намагаючись видати агітацію за об’єктивну аналітику, констатують сумські експерти. Наприклад, у №25 на першій шпальті розміщено матеріал «У парламент проходять 5 партій – соцопитування». Перші кілька абзаців розповідають про загальноукраїнське політичне опитування центру «Социс» спільно з Комітетом виборців України. Але після розповіді про результати роботи цих визнаних організацій, у тексті несподівано з’являється назва «ГО «Інститут розвитку і сприяння демократії», яка нібито провела опитування у Кіровоградській області та визначила громадську думку щодо одної єдиної особи – Олеся Довгого, якому довіряють аж 70% мешканців. Найцікавіший фінал цього «аналітичного» тексту: автор вирішив закінчити матеріал про результати соцопитування коментарем авторитетного фахівця, яким раптом виявляється вчителька Надія Засікан із села Деріївка Онуфріївського району. Вона теж говорить про Довгого приємні речі, зокрема обіцяє «ніколи не забути, скільки користі Довгий приніс сфері освіти».

Малюнок 1. Вирізка з газети «Світловодськ вечірній»

Також бенефіціаркою замовної політичної реклами у виданнях Волині, зокрема в газеті «Полісся», стала самовисуванка в окрузі №23, народна депутатка України, член партії УКРОП Ірина Констанкевич. Львівські експерти зазначають: «Народна депутатка – перша і головна «привітальниця» мешканців Камінь-Каширського району з Днем Конституції. «Такого нардепа у нас ще не було», – хвалять її хором голови сільських, міської і об’єднаної територіальної громад у матеріалі «З ким зустрічалася народний депутат і про що спілкувалася на Камінь-Каширщині», опублікованому під рубрикою «Депутат в окрузі». Хоча вся заслуга народної депутатки, виходячи зі змісту публікації, це – приїзд і відвідини населених пунктів, де мешканці самі реалізовують свої ініціативи. Без згадування про будь-яке сприяння Ірини Констанкевич. Як кажуть, чистої води популістський політичний піар навіть без дотичного інформаційного приводу». Подібні компліментарно-подячні публікації експерти знайшли і у газеті «Нове життя» Любешівського району. Всі дружно вітають депутатку з днем народження, вона – з Днем Конституції. А ще під рубрикою «Актуально» вміщено три замовні матеріали: «Ірина Констанкевич проінспектувала хід робіт на дорозі Камінь-Каширський – Седлище», «Ірина Констанкевич: «Закон про фахову передвищу освіту – це велика перемога освітян», «Ірина Констанкевич звернулася до Гройсмана щодо ремонту дороги між селами Велика Глуша та Бірки».

У газеті «Нова доба» (Черкаська область) зафіксовано лише дві політичні «джинси», але обидва матеріали стосуються народного депутата Геннадія Бобова і займають рівно 1/3 газетної площі – 8 сторінок із 24-х. На першій і третій шпальтах – інтерв’ю з політиком-кандидатом у нардепи «Геннадій Бобов: покажіть мені ту людину, яка зробила більше для нашого округу», а з четвертої по дев’яту займає «Звіт про діяльність народного депутата Геннадія Бобова за 2014-2019 роки». «До того ж на кожній чверті сторінки звіту розміщено «хвалебні оди» депутату – від головного лікаря, матері-героїні, голови ради ветеранів, директора школи, заслуженого вчителя, фермера, героя соцпраці…» – фіксують дніпровські експерти. І весь цей потік хвалебних публікацій без належного маркування «на правах реклами».

На Вінниччині найбільше замовних матеріалів розмістила газета Вінницького району «Подільська зоря» – 16,7%. При цьому два номери поспіль вийшли з ідентичними  матеріалами рекламного характеру з однаковою назвою «Ваколюк Людмила – слуга народу та Батьківщини». При цьому у  №28 від 27 червня публікація позначена як політична реклама, а у попередньому № 27 від 20 червня публікація не має жодного маркування.

Спостерігаємо помічену в попередніх моніторингах тенденцію немаркування матеріалів, що стосуються діяльності державних чи самоврядних структур. Позначка «За угодою» чи будь-яке інше посилання на договір про співпрацю, який газети мали укласти з владою, відсутні у виданнях усіх областей.

«У газетах не знаходимо критичних матеріалів про місцеву владу, – зазначають незалежні експерти, досліджуючи миколаївські видання. – Також ніяк не маркуються, не відокремлюються від журналістських матеріалів різноманітні повідомлення від обласних  і райдержадміністрацій, сільрад, привітання представників місцевої влади… Фактично, існує загроза, що читач сприйматиме ці тексти як журналістські матеріали, а саме видання – як майданчик для поширення повідомлень місцевої влади».

Приховуючи замовні матеріали, редакції вдаються до такої собі «творчості». Так, помічають чернівецькі експерти, «у хмельницьких районних виданнях ні разу ніде не вжита позначка «Реклама». А «Шепетівський вісник» знайшов «креатив»: запровадив нову позначку – літеру «і», обведену колом, та у вихідних даних пояснює, що це іміджевий матеріал.

Замість законних позначень «Реклама» та «На правах реклами» газети Донецької області використовують значок ® та А («агітація»).

Місцеві газети Вінничини, також майстри з вигадування власних позначок для реклами, наприклад, «пунктиром» чи трьома «зірочками», - кажуть житомирські експерти.

Численні привітання в деяких газетах займають шпальту чи й більше. «Найбільше коштів, мабуть, райгазети заробляють на вітаннях з різних нагод: ювілеїв, святкувань, річниць і просто днів народження, – припускають львівські експерти. – Вибори приходять і відходять, а люди, які люблять вітати і приймати вітання, залишаються. Ці вітання-привітання не маркуються як реклама, тому є надійним неоподаткованим доходом редакцій у ринкових застоях». Цю цитату можна віднести чи не до всіх видань, досліджених у червні.

Матеріали з ознаками пропаганди, проросійських меседжів, фейків

Матеріалів цієї категорії під час моніторингів роздержавлених ЗМІ зазвичай знаходяться одиниці. У червні експерти помітили пожвавлення проросійських «ностальгій».

Донецькі експерти зазначають: «Вперше за три хвилі моніторингу в змісті оприлюднених матеріалів експерти побачили як відверті пропагандистські твердження, так і проросійські меседжі, що пов’язано із політичною орієнтацією депутатів, яких цитують газети і сайти. Відтак, по 2% контенту донецьких газет періоду моніторингу містять відверті пропагандистські твердження. Проросійські меседжі експерти побачили в 0,5% газетних текстів». 

До відверто пропагандистських віднесено 8,7% матеріалів донецької газети «Вісті» з ознаками політичної замовності: «Мы обратились в Конституционный суд и будем добиваться отмены закона о языке!» (текст, в якому нардеп Юрій Солод стверджує, що «языковой закон дискриминирует русскоговорящих граждан и отдаляет страну от восстановления мира и единства», а «…жители Юго-Востока, которые считают русский язык родным, после принятия языкового закона чувствуют себя просто униженными»); «Не позволим действующей власти распродать украинскую землю в угоду МВФ!»; «Десять шагов команды мира» («Примем постановление Верховной Рады Украины о начале прямых переговоров в четырехугольнике Киев-Донецк-Луганск-Москва», «отменим как неконституционные и дискриминационные законы о языке, образовании, переименовании церкви, декоммунизации, люстрации и другие акты, нарушающие права и свободы граждан») та «Оппозиционная платформа – За жизнь представила своих кандидатов в народные депутаты от Донецкой области».

Що стосується 2,2% проросійських меседжів «Вестей», показовим є текст із позначкою «Перевиборча агітація» під заголовком «Оппозиционная платформа – За жизнь: мы сделаем газ по 3800 грн за тыс.кубов!», в якому прямо сказано, що «Бойко и Медведчук ведут переговоры с «Газпромом», «Если не менять подходы к переговорам с РФ, существует высокая вероятность полной остановки транзита...», а «прямые контакты с РФ по газу и прагматичный грамотный подход в решении вопроса работы энергетического рынка позволят облегчить жизнь людей и решить стратегически важные для страны вопросы…»

Матеріал із ознаками російської пропаганди та маніпуляцій виявлено й у миколаївській газеті «Вечерний Николаев». Йдеться про публікацію «Мультфильму «Ну, погоди!» исполнилось 50 лет». Автор із ностальгією згадує радянські часи, зазначаючи, що саме тоді сповідувалися справжні цінності, а от після незалежності їх було втрачено. До цих спостережень харківських експертів приєднуються чернівецькі, які робили перехресний моніторинг миколаївських видань: «Тут не тільки неприхована ностальгія за радянським союзом, а й посилання на опитування жителів Росії у 2014 фонду «Общественное мнение»  році, висловлювання лідера Чечні Дудаєва тощо».

Чернівецькі експерти знайшли матеріали цієї категорії й у хмельницькій газеті «Край Кам’янецький», яка у двох моніторингових номерах публікує рекламу регулярних автоперевезень до Росії – країни-агресора, пропагуючи послугу для груп робітників. «Вважаємо, така реклама під час війни є неприйнятною, адже формує лояльне ставлення до країни-агресора, й ніби закликає до заробітчанства в Росії. Ми розцінили це як проросійський меседж», – пояснює експертка Тетяна Смолдирева.

Один матеріал, що містить антиукраїнську риторику, виявили вінницькі експерти  у газеті «Панорама» (Закарпаття) У публікації під назвою «Рабіновіч: «Сьогодні політика Порошенка триває під новою назвою» (№ 24 від 27 червня) герой матеріалу негативно висловлюється про діюче законодавство щодо української мови та реформи, які відбуваються у державі.

Тональність

Червневий  моніторинг ІДПО відмітив переважно нейтральну тональність у друкованих виданнях (74,6%). Позитивну тональність мають 22,1% матеріалів; негативний відтінок мають 6% текстів. Тобто пропорції тут традиційні для газет усіх областей. Онлайн медіа мають схожу пропорцію щодо тональності матеріалів з дещо більшою часткою нейтральних матеріалів (74%).

В рази більше негативних матеріалів розмістили видання Волині (27%), порівняно з іншими регіонами. Цікаво, що в газетах Запоріжжя та Закарпаття не було виявлено матеріалів з негативним забарвленням, а в Донецьку лише 1%.

Нагадаємо, що місцеві видання Донецької і Запорізької областей були серед найбільших «джинсарів» передвиборчого червня, маючи 22.4% джинси й 21% неналежно маркованої реклами в Донецьку та 16,7% джинси й 23,4% неналежно маркованої реклами у Запоріжжі. Найменше матеріалів з ознаками замовності розмістили закарпатські - 4,5% і волинські ЗМІ - 7,2% джинси та 5,7% неналежно маркованих матеріалів (дивіться діаграму 2).

Дотримання журналістських стандартів

Рівень дотримання професійних стандартів у досліджених роздержавлених регіональних медіа знаходиться у традиційному для українських місцевих видань проміжку і  залишає бажати кращого: середній бал 3,59 із 5 можливих. Ця оцінка друкованих видань майже не відрізняється від балу їх електронних варіантів – 3,55.

Якщо простежити якість матеріалів за всі три хвилі моніторингу, побачимо, що тенденція дотримання окремих критеріїв зберігається: одиниця чи майже одиниця за відсутність мови ворожнечі та доступність матеріалів (у червні обидва показника 0,99). Гірше журналісти дотримуються достовірності (у червні середній бал 0,81). Стабільно більше половини публікацій (на рівні 0,5-0,7 бала) показують відокремлення фактів і коментарів (у червні – 0,63). І наполегливо видання не беруть до уваги важливість дотримання балансу думок: у середньому цей бал коливається в межах 0,1- 0,2 з 5 можливих. У червні збалансованість друкованих видань – 0,16.

Моніторинг показав, що серед друкованих видань 10 областей найкраще стандартів дотримуються газети Волині: вони єдині вийшли за поділку 4 балів – 4,03. На 3,91 бали спрацювали закарпатські журналісти. На третій позиції черкаські газети з оцінкою 3,75.

Лише сім газет із оглянутих сорока отримали 4 або більше балів, тобто дають порівняно якісний контент. Це волинські «Нове життя» (Любешів) – 4,06; «Полісся» (Камінь-Каширський) – 4,13; «Слово правди» (Володимир-Волинський) – 4,00. Вінницький «Прапор перемоги»  має 4,06 бала; закарпатські  «Новини Виноградівщини» – 4, «Панорама» – 4,05 бали.

Запорізька «Південна зоря» (Бердянськ) має найвищий у своєму регіоні рівень дотримання стандартів – 4,25. При цьому звернемо увагу на парадокс: у неї найвищі показники і щодо замовності. «Окрім того, газета, на відміну від інших видань, частіше маркує рекламні повідомлення, тому показник немаркованої реклами має найнижчий, на рівні 8,51%. Тобто  редакція, – вважають одеські експерти, – знається на стандартах журналістської діяльності і свідомо їх порушує».

Найгірша ситуація зі стандартами, як і квітневого моніторингу, у Донецькій області – 3,09 бали. Видання працюють із дотриманням стандартів менше, ніж на 3 бали з 5-ти можливих, пропонуючи аудиторіям публікації сумнівної якості. Так, донецькі газети «Вести» та «Зоря» оцінені відповідно на 2,94 та 2,81 бали; луганська «Сельская новь» – на 2,94 бали.

Жанри

Експерти ІДПО визначали жанри виключно для матеріалів друкованих видань. Як видно на графіку нижче, найбільший відсоток складають інформаційні жанри – 43,2%. Понад третину змісту газет займають матеріали, які не можуть бути віднесені до жодного жанру, так зване «інше» – 34,3%. Такі матеріали включають привітання, гороскопи, кросворди, рецепти, поради тощо. 10% газетної площі віддано «прес-релізовим» публікаціям – практично нередагованим повідомленням всіляких прес-служб, здебільшого – органів влади.
Листи читачів займають 1,5% газетних «меню». Інтерв’ю – 1,4%; художні жанри, в тім числі  життєві історії, – 3,6%. Здивувало, що авторську колонку (колонку редактора) становить лише 0,1% від усього контенту, що може свідчити або про відсутність у редакторів бажання поділитись з читачами власними думками, або небажання ототожнювати себе із власним ЗМІ. Аналітичні матеріали склали загалом 5,6% контенту. Журналістським розслідуванням за моніторинговий тиждень не знайшлося місця у жодному з видань десяти областей України у передвиборчий період.

Тематика публікацій

Роздержавлені регіональні медіа цілком очікувано надають пріоритет висвітленню життю місцевих громад – 14,2% матеріалів. Цікаво, що видання Волині, Закарпаття та Донецького області приділяють цій темі найменше (9%), а луганські – найбільше (17%) уваги.

Менш активно, ніж очікувалося, у передвиборчий період порушувалась тема політики/партій/ виборів – 9,9%. Найбільш політично активними були місцеві газети у Закарпатті, у Вінницькій та Миколаївській областях (по 13%), а найменше висвітлювали політичні та виборчі питання у запорізькій місцевій пресі (4%) та луганській (2%).

Проте, тема культури в обраних регіонах в червні висвітлювалась дещо жвавіше – 6,1%, ніж в оцінених раніше. У межах 4-5% контенту на шпальтах були присутні питання соціальної сфери, місцевого самоврядування, економіки і фінансів, спорту.

Важливі теми Операції Об′єднаних сил (ООС), вимушено переміщених осіб, протидії корупції у червні, як і в інших регіонах, залишились непомітними. Тема війни та її наслідків у моніторинговий тиждень займала 1,1% у контенті майже 40 місцевих видань десяти областей; тема ВПО – 0,2%; тема корупції – 0,5%. Тобто мас-медіа свідомо чи несвідомо не привертають увагу читача на гострі теми. При цьому в середньому 38% матеріалів присвячені оголошувально-кулінарно-розважальному контенту («інше»), і ця тенденція є більш помітною в регіонах, що ближче знаходяться до лінії розмежування. У газетах Запорізької області такої «іншої» тематики 55%, у луганських виданнях – 53%. Відтак експерти схиляються до висновку, що місцеві газети не надто переймаються проблемою формування громадської думки, або не відчувають себе достатньо впевнено, щоб на неї впливати.

Походження

У реформованих регіональних друкованих медіа десяти регіонів власні журналістські матеріали складають 36%. Дещо більшою є кількість запозичених текстів із посиланням на джерела – 40,8%.  Не ідентифікованих публікацій – без вказання, з яких джерел інформації вони взяті, – 23,5% контенту (у квітні – 28,6%).

Найбільше власних матеріалів було в газетах Волині (60% контенту), де лідером є газета «Слово правди», яка підготувала 51 матеріал, що становить 73% свого контенту за період; Миколаївщини – 49% (лідер – «Вечерний Николаев» з 37 матеріалами, 80%); Хмельниччини – 42% (лідер – «Шепетівський вісник» 36 матеріалів, 44%). Найменше – у донецьких – 22% та запорізьких виданнях – 16%. Так, донецькі «Вісті» готують лише 13%, а запорізький «Червоний промінь» – 8,8%  власного контенту, а все решта передруковують.

Запорізькі місцеві газети мають найбільший відсоток запозичених текстів із посиланнями на джерела – 60%, луганські – 53%, закарпатські – 48%, кіровоградські – 43% та черкаські газетах – 42% теж не нехтують «позичати».

Донецькі місцеві видання є лідерами не ідентифікованих матеріалів (47%), якими також зловживають вінницькі (38%), черкаські (31%) та хмельницькі (29%). Найменше не ідентифікованих публікацій у волинських газетах (4%), які виявились найбільш «чемними» до читача.

Про моніторинг

Моніторинг регіональних друкованих та Інтернет - медіа на предмет дотримання ними професійних стандартів проводиться Інститутом демократії ім. Пилипа Орлика з вересня 2014 року. З лютого 2019 року кожної хвилі зміняється перелік областей, в яких проводиться дослідження. У червні моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у 10 регіонах України: Вінницькій, Волинській,  Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Хмельницькій та Черкаській областях.

Список видань:

1. Черкаська область
1. Газета "Черкаський край" (обласна), http://www.kray.ck.ua/;
2. Газета "Нова Доба" (обласна), https://novadoba.com.ua/;
3. Газета "Сільські обрії" (Черкаський район), http://silobr.info/;
4. Газета "Шполянські вісті" (районна газета, м. Шпола), http://shpolavisti.com.ua/.
2. Волинська область
1. "Слово правди" м.Володимир-Волинський, http://slovopravdy.com.ua/;
2. "Полісся" м.Камінь-Каширський, http://polissia.net/;
3. "Наше життя" м.Любомль http://ourlife.org.ua/5.html;
4. "Нове життя" м. Любешів http://novezittya.in.ua/.
3. Миколаївська область
1. Вечерний Николаев, vn.mk.ua
2. Рідне Прибужжя, http://rp.mk.ua/ (Миколаїв)
3. Вісник Врадіївщини (Врадіївка), visvrad.blogspot.com
4. Маяк (Миколаївський район), https://mayak.media/
4. Запорізька область
1. Суспільно-політична газета “Південна Зоря”, http://pivdenka.berdyansk.net/
2. КП "Редакція Пологівської районної газети “Пологівські вісті”, https://polvisti.com
3. ТОВ «Редакція газети «Новини дня», Кам’янсько-Дніпровський район, http://novdnja.zp.ua/
4. ТОВ «Редакція газети «Червоний промінь», http://prominzp.info/
5. Луганська область
1. Новини Cватівщини, без сайта.
2. Рубіжанські новини, http://runo.lg.ua/
3. Троїцька газета, https://troyitske.city/home/about
4. Попаснянський вісник, https://popasnaya.city/
6. Донецька область
1. «Вісті» (Слов’янськ) та сайт «Карачун» https://karachun.com.ua/;
2. «Зоря» (Лиман), без сайта;
3. «Маяк» (Покровськ) http://pokrovsk.city/;
4. «Вперед» (Бахмут), без сайта.

7. Вінницька область
1. Газета “Вінниччина” – обласна, сайт http://vinnichina.info/;
2. «Подільська Зоря», https://bit.ly/2Yr0sJN
3. Газета «Прапор Перемоги», https://kalynivka.city/
4. Вінницька http://vin-gazeta.net/.
8. Хмельницька область

1. "Подільські вісті" (обласна) http://pvisti.info/
2. "Край Кам"янецький"(Кам'янець-Подільський) http://kray-kp.org.ua/
3. "Шепетівський вісник"(Шепетівка) https://shepvisnyk.com.ua/
4. "Життя Теофіпольщини" (Теофіполь) http://teoredak.com/
8. Закарпатська область
1. «Новини Виноградівщини» (https://vynohradiv.info/) (Виноградів)
2. «Нове життя» (http://nz-ir.com) - Іршавський район;
3. «Новини Закарпаття» (https://transkarpatia.net/) - Ужгород;
4. "Панорама" (https://pmg.ua/) - Мукачево.
9. Кіровоградська область
1. Народне слово + сайт n-slovo.com.ua
2. Світловодськ вечірній + сайт sv-drozdova.com
3. Вечірня газета + сайт vechirka.com.ua
4. Сільський вісник + сайт alextime.com.ua.

Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медіа контенту.

На відміну від минулих років, коли ІДПО досліджував лише соціально-важливі матеріали, моніторинг 2017-2019 років досліджує увесь обсяг опублікованої інформації. В Донецькій та Луганській областях до аналізу взяті видання, що виходять на підконтрольній українській владі території.

Моніторингові звіти за всі періоди розміщені на ресурсах:

• ІДПО – http://idpo.org.ua/reports
• Детектор медіа – https://ms.detector.media/monitoring/regional_newspapers/
• Інтерньюз – http://monitoring.internews.in.ua/.

Інститут демократії імені Пилипа Орлика (ІДПО) використовує методологію моніторингу, що розроблена ІДПО в рамках проекту «У-Медіа» Інтерньюз спільно з Інститутом масової інформації (http://imi.org.ua) та неурядовою організацією «Телекритика» зараз «Детектор медіа») і оновлена Інститутом демократії в 2017 http://idpo.org.ua/wp-content/uploads/2017/IDPO-methodology-2017.pdf.

Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації ІДПО. Висновки й точки зору, що висловлені в моніторингових звітах, є виключно експертними судженнями і можуть не збігатися з точкою зору USAID чи Інтерньюз.

Контакти: Керівник проекту з моніторингу регіональних ЗМІ - Світлана Єременко, виконавчий директор Інституту демократії ім. Пилипа Орлика, тел. 050 4701159, svitlana.yeremenko@gmail.com.