Із методологією моніторингу можна ознайомитися тут. Пропозиції, зауваження, відгуки надсилайте за електронною адресою: info@detector.media.

Оновлений моніторинг «Детектора медіа» охоплює п'ять загальнонаціональних проектів, зокрема: «Гроші» («1+1»), «ЦРУ» («24»), «Наші гроші» («24», «UА: Перший»), «Стоп корупції» (5 канал), і «Схеми» («Радіо Свобода», «UА: Перший»). Нові учасники замінили проекти «Слідство.Інфо» («Громадське ТБ», «UA: Перший») і «Народна прокуратура» («112»), які, на жаль, припинили своє існування в колишньому форматі. Аналіз складається з аналізу якісних показників у формі таблиць і суб'єктивної думки експертів, які у своїх коментарях спираються на чітко визначені параметри оцінки та особисті враження, що ґрунтуються на досвіді та знанні жанру.

Яскраве сонце, тепла вода, золотий пісочок. Мабуть, улітку всі думають про них більше, ніж про будь-що інше. От і українські розслідувачі розслабилися настільки, що припинили нагадувати навіть ледачих мух і надокучливих ґедзів, від яких звикли відмахуватися корупціонери. До речі, ті зараз теж переважно під сонцем, на морі й пісочку. Може, тому під час аналізованого тижня всі розслідувальні і псевдорозслідувальні проекти були якісь мляві й неповороткі. Власне, ми й не сподівалися на якісь сенсації, адже головний постачальник «суперрозслідувань» — програма «Гроші» — у глибокій відпустці. Потішив хіба що проект «Стоп корупції». Схоже, йому ніщо не завадить заробля... ой, вибачте, стабільно клепати актуальні сюжети на суспільно-важливі теми.

«Стоп корупції», випуск №158 від 22 липня 2018 року

Ми помітили, що останнім часом команда найстабільнішого за своєю якістю псевдорозслідувального проекту українського телебачення почала розширюватися й залучати нові кадри. Очевидно, активістів на місцях, які періодично вдають репортерів, уже замало. Часи змінюються, а «Стопкор» змінюється разом із ними. Молоді й амбітні люди, які вирішили спробувати себе в журналістиці (або вже навіть помилково вважають себе повноцінними журналістами) пнуться зі шкіри, щоби сягнути рівня, а то й навіть переплюнути своїх старших і досвідченіших колег по 5-му каналу. Помітно, що кузня кадрів працює якісно — незалежно від облич методи роботи «Стопкору» лишаються незмінними.

Так, Руслан Вініченко взявся розібратися, що там у селян зі здачею молока на Хмельниччині й чому їм не платять за нього грошей. Матеріал перетворився на відверте «мочилово» депутата Хмельницької обласної ради Андрія Гордійчука, який має стосунок до кооперативу, що заборгував селянам за товар. Із молока зістрибнули на зерно, а з зерна — в обласну раду, а звідти й на Київ. А все, щоби ще раз показати, який цей самий Андрій Гордійчук «ге», як він приховує доходи й тому подібне.

Переконливо, особливо якщо зважити на те, що ми не дочекалися коментарів останнього, яких уже традиційно домагалися не лише журналісти, а й молодики у фірмових футболках «Стоп корупції». Межа між ними, як завжди, розмита. Зрештою, ніхто цього й не приховує. «Ми», — кажуть про себе активісти й журналісти. Певно, цей сюжет став бонусом до того, що вийшов у травні 2018 року, коли Андрія Гордійчука звинуватили в конфлікті інтересів і в тому, що в регіоні вирує «справжня війна». Журналіст той самий. Риторика та сама. Ну, не повторювати ж той самий матеріал, коли можна зробити ще один фактично про те саме.

Ще запам'яталася характеристика слідчої, яку дав автор — «жінка у короткій спідниці». Йому, як чоловіку в довгих штанях, звісно, видніше.

Але цей сюжет Руслана Вініченка — це нічого в порівнянні з сюжетом у рубриці «Стопкор в дії». Ми рідко аналізуємо цю частину програми, але цього разу стриматися просто неможливо. Уже, можна сказати, легендарна акторка проекту Наталя Мальцева взялася захищати ректора Одеського національного медичного університету Валерія Запорожана, якого, до речі, звільнило Міністерство охорони здоров'я. Це своєрідна відповідь Центру розслідувань України телеканалу «24» на сюжет про ректорів медичних навчальних закладів, який вийшов в ефірі у червні 2018 року. Але якщо в «ЦРУ» говорили про порушення, то тут — про нещасного ректора — жертву рейдерів. Він скрушно скаржиться, що 20 років у його виші все було добре, а тепер заздрісники віджимають у нього його найдорожче дітище. І так, підтверджують журналісти, це «атака» на Одеський медичний університет. Чия? Ну, заздрісників.

На нашу думку, насправді це атака на журналістику, стандарти і здоровий глузд. Утім, авторці численних панегіриків про «апостола» Володимира Мунтяна до такого не звикати.

Висновок: краще йдіть у відпустку, дехто — в перманентну.

«ЦРУ», випуск від 17 липня 2018 року

Якщо у зв'язку з періодом відпусток вам відверто ліньки робити повноцінний глибокий сюжет, то в журналістів є лазівка. Берете дослідження (розслідування) активістів і додаєте до нього картинку. Проект «ЦРУ» в таких випадках має рецепт готового салату з приправами — до чужих інґредієнтів треба просто додати анонси-інтриги, а також задушевну розмову автора чи авторки з ведучою. Що виходить у результаті? У принципі, салат їстівний, але якийсь... прісний, неоригінальний. Бракує родзинки. Бо це копія, не більше, причому доволі бліда.

Цього разу нас довго годували обіцянками. Інтригували, що розкажуть, що вигідніше — ухвалювати закони чи торгувати голосами, а також як отримати бонусом державний тендер без конкурсу, на чому заробляють депутати і що об'єднує щасливчиків.

Якщо ви сподівалися дізнатися відповіді на ці запитання й готуватися до виборів, то ви поспішили, бо нічого з обіцяного ви не отримаєте. Адже головними експертами в цій темі виступають ведуча Тетяна Мартинюк (яка так заговорилася, що в одному реченні сказала «подати ідею подати подання») та журналіст Ілля Лукаш.

У програмі нам просто детальніше описують бізнес народних депутатів, про який громадська організація «Антикорупційний штаб» робила дослідження і за результатами якого провела прес-конференцію. Тему або інформацію завжди можна... позичити й використати без дозволу, сором'язливо сховавши за дуже тонкою, а подекуди й наскрізь дірявою вуаллю оригінальності.

Не надто перенапружуючись, «ЦРУ» повторили тези автивістів і розповіли про бізнес, пов'язаний із волинянином Степаном Івахівим, про донецького Максима Єфімова й зелену енергетику, Юлію Льовочкіну, Олександра Ревегу з Бердичева та львівських братів Дубневичів. Побіжно згадали про дроблення тендерів, показали фото народного депутата Олександра Гереги, але зрештою забули про нього.

Як ми зрозуміли, це був вступ до циклу програм «про життя депутатів, яке вони не хочуть показувати», як сказала ведуча. Цікаво, то спецом до виборів готують? Чому раніше не цікавилися так активно? Не на часі було? Чи ліньки було збирати інфу, а тут усе на тарілочці принесли?

Висновок: ледарі.

«Схеми», випуск №180 від 19 липня 2018 року

Ну, думаємо, «Схеми» зараз вразять своїми високими стандартами, героями та сумами. А ні. У них теж повний релакс. Аналізований випуск складався із двох сюжетів: реакція на резонансний сюжет про реконструкцію «втомленого» Шулявського мосту в Києві та інформація про судовий позов проти програми високопоставленого есбеушника й героя багатьох розслідувань Павла Демчини.

У червні 2018 року «Схеми» представили розслідування про ремонт Шулявського мосту. А в липні вирішили знову переказати цей сюжет, не вказуючи, що це архівне відео. Впереміш зі старими кадрами нам розповіли, що представники того ж Антикорупційного штабу (цей тиждень точно успішний для організації на інформаційні приводи для журналістів) написали заяву в прокуратуру про порушення під час тендеру на ремонт мосту.

Інша частина сюжету стосувалася петиції мешканців Києва з вимогою провести конкурс на проект нової розв'язки на Шулявці. А наприкінці сюжету, ну зовсім як у новинах, стендап журналіста на фоні дороги. Він каже, що проект стежитиме за ситуацією й «ми повідомлятимемо в наступних випусках». За давньою традицією, міст, який стосується безпосередньо киян, проблеми з транспортною розв'язкою, — усе це «Схеми» примудрилися показати практично без людей, без водіїв, мешканців сусідніх будинків. Ну не хочуть журналісти спускатися зі свого Олімпу і поцікавитися думкою громадян, хоча постійно дорікають цим політикам. А ми їх знову про це просимо, бо повірте, не виїдете ви без людських історій. Це просто аксіома, а не наш бзік.

Позов Павла Демчини з СБУ до «Схем» стосується травневого розслідування «Вартовий корупції». Але нам у сюжеті вирішили розповісти не так про причини позову, як про мітинг під стінами Верховної Ради України з вимогами позбавити СБУ функцій боротьби з корупцією, а також реформувати службу. Ніби й зв'язані теми, але не те щоби сильно. Тоді що це було?

Висновок: складно оцінювати неоціненне, ми все ж таки внизу, а ви згори.

«Наші гроші», випуск №226 від 16 липня 2018 року

У всі часи тішили нас вартими уваги розслідуваннями «Наші гроші з Денисом Бігусом». Приберегли ми їх на кінець, щоб хоч тут покайфувати. Та на нас чекало розчарування, бо й тут на розслідування вирішили відверто забити і зайнятися своєрідним вуаєризмом.

Перший сюжет від Надії Бурдєй та Наталі Касяненко стосувався прокурорського футбольного турніру. Вони з травня по липень 2018 року спостерігали й потроху знімали, як прокурори з усієї України змагаються за кубок Генпрокурора України. Особливу увагу приділяли деталям — наприклад, хто й на чому приїздив на матчі, скільки хто пив, із ким спілкувався. Так ми дізналися, що частину автівок записано на родичів і друзів, почасти їх незадекларовано. «Як писали ЗМІ», кажуть журналісти, і нам стає сумно.

Із вартісного й такого, що потребувало би більше уваги в сюжеті, — зустріч прокурора Київської області й бізнесмена Рустама Джамбулатова, який займається конфіскатом. Однак тема промайнула якось дуже побіжно на тлі одного з прокурорів, який, нажлуктившись пива, сів за кермо й поїхав. Ну і скорочення «нацпол» сподобалося. Не полденс, але цікаво. А якщо серйозно, то плюс за те, що показали прокурорські автомобілі. Але це просто констатація. Хотілось би, щоб нам пояснили, звідки у прокурорів на них гроші? А якщо говорять про зустріч прокурора області й відомого бізнесмена, то про що вони домовлялися? Ну, що про це «писали ЗМІ»?

Другий сюжет завершує наш моніторинг транспортною історію з Краматорська, де місцева влада вирішила відмовитися від трамваю й пересадити всіх на маршрутки. Олександр Курбатов поїхав у Краматорськ і Дружківку, що на Донеччині. Сама історія з переходом на автобуси у Краматорську триває з минулого року. Чому вирішили до неї повернутися? Невідомо. З нового — хіба що спроби місцевої влади розібрати трамвайну інфраструктуру, зв'язки фірм, які постачають транспорт за бюджетні гроші на маршрути. Вийшло життєво, але поверхово.

Висновок: відпочили? А тепер за роботу.

Інформація про експертів:

Автор звіту, експерт із моніторингу журналістських розслідувань Федір Сидорук, медійний експерт, тренер, колишній головний редактор програм розслідувань «Знак оклику» та «Слідство.Інфо». Колишній автор та ведучий проектів «Перший відділ» та «Останнє попередження» продюсерського центру «Закрита зона». Має досвід телевізійних розслідувань у національних ЗМІ. Співпрацював з телеканалами «1+1», 5-м, ТВі, «Громадське ТБ».

Авторка звіту, експертка з відкритих даних і моніторингу журналістських розслідувань Надія Бабинська (Вірна), медійна експертка, тренерка. Працювала кореспонденткою «Громадського радіо», кореспонденткою відділу нормативної аналітики ІАЦ «Ліга», розслідувачкою в Corruptua. Фундаторка ініціативи #насудзадоступ з допомоги журналістам та активістам в судах. Досвід у журналістиці з 2001 року.

Проект ГО «Детектор медіа» здійснюється за підтримки DANIDA.

Фото: Hatim Kaghat, Flickr.com