«Вісті з полів» живуть і перемагають

5 Грудня 2005
1385
5 Грудня 2005
17:03

«Вісті з полів» живуть і перемагають

1385
Огляд теленовин за 31 жовтня – 6 листопада 2005 року.
«Вісті з полів» живуть і перемагають
Подіями тижня можна було вважати візит Юрія Єханурова до США (висвітлений всіма каналами інформативно), подання та відкликання Президентом кандидатури Василя Присяжнюка на посаду Генпрокурора, призначення Генпрокурором Олександра Медведька, ухвалення в першому читанні державного бюджету на 2006 рік, укладання списків виборців, під час яких виявилося, що ця кількість зменшилася більш як на 1 мільйон порівняно з минулорічними президентськими виборами. Отже, як висвітлювали ці та деякі інші події різні телеканали? Епопею З ПРИЗНАЧЕННЯM ГЕНПРОКУРОРА всі висвітлювали здебільшого суто інформативно, не роблячи з цього проблеми. Хоча участь Медведька у справі Александрова заохочувала, здавалося б, зупинитися на цьому дуже детально. Варто відзначити, що випуск ТСН від 19.30 2 листопада акцентував увагу глядачів на прикметному (й доволі дивному) факті: подаючи кандидатуру Олександра Медведька на посаду генерального прокурора, Віктор Ющенко не зустрічався й не говорив із ним. Про те, що спочатку Президент подав іншу кандидатуру, а потім відкликав її того самого дня, всі канали 31 жовтня розповідали, не приховуючи іронії. Хоча, в принципі, Президент міг мати поважні причини для такого вчинку. Замість іронічних інтонацій у даному разі, як видається, доречнішим було б нагадування про інші випадки, скажімо так, не дуже великої організованості, чи то навіть імпульсивності в роботі Президента – але без винесення вироків, хай навіть і зробленого за допомогою інтонації та лексики.

Подання й відкликання Василя Присяжнюка на посаду Генпрокурора вечірні „Новини” Першого каналу 31 жовтня подали в дивний спосіб: синхрони Валерія Пустовойтенка та Володимира Стретовича натякали на якісь таємничі телефонні дзвінки Президентові, а синхрон Василя Онопенка був узагалі малозрозумілим – йшлося в ньому про можливість відновлення на посаді Святослава Піскуна й потребу „все прораховувати”. Вочевидь, йшлося про те, що Президент мусить чекати на відновлення Піскуна й не призначати нового Генпрокурора. ТСН („1+1”) від 19.30 згадали про подання й відкликання Присяжнюка побіжно, проілюструвавши його лише синхроном Володимира Литвина з загадковими словами: „Очевидно, голові Верховної Ради міг подзвонити той, хто міг подзвонити”. Інтерівські „Подробности” від 20.00 детально на цій таємничій історії не зупинялися. „Факти” ICTV про неї не згадали, а от про подання кандидатури Олександра Медведька розповіли таким чином: „Як повідомила журналістам лідер фракції "Регіони України" Раїса Богатирьова, Президент Віктор Ющенко вніс на розгляд парламенту кандидатуру Олександра Медведька на посаду Генерального прокурора”. Дуже не вірилося, що пані Богатирьова була єдиним джерелом інформації для журналістів, а тому повідомлення про подання через посилання на неї видалося необгрунтованим створенням штучного інформаційного приводу для згадки про неї. Випуск „Вчасно. Підсумки” каналу НТН продемонстрував черговий „легкий” маніпулятивний прийом. Значна кількість політиків коментували епізод із Присяжнюком. Дмитро Табачник, Юрій Костенко та Олександр Мороз у своїх синхронах утрималися від оцінювання дій Президента, натомість Юрій Кармазін („Президент був в цейтноті. Він порушив закон”), Валерій Пустовойтенко („Це ще раз показує, що в державі абсолютно нема кадрової політики, немає послідовності”) та Володимир Сівкович („Президент робить ті ж самі помилки, які він робить з початку свого правління. Така позиція президента говорить тільки про те, що він приймає рішення хаотично, спонтанно”) висловилися гостро критично. Жодної думки про те, що, можливо, Президент мав (в останню мить отримав) поважну причину вчинити саме так, як учинив.

УХВАЛЕННЯ В ПЕРШОМУ ЧИТАННІ ПРОЕКТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ НА 2006 РІК для вечірніх „Новин” Першого каналу 1 листопада не стало подією дня – матеріал про неї йшов лише четвертим, після матеріалу про страйк музикантів Львівської капели бандуристів. У синхронах було представлено „великий трикутник” – уряд (Віктор Пинзеник), БЮТ (Андрій Шкіль), „Регіони України” (Ярослав Сухий). Плюсівська ТСН від 19.30 так само дала матеріал про бюджетні читання не першим – лише після матеріалу про підвищення поштових тарифів. Дещо несистемною видалася підбірка синхронів: Тамара Прошкуратова (СДПУ(о)), Віктор Пинзеник, міністр фінансів та Людмила Супрун (виконувач обов’язків голови бюджетного комітету). Коментаря від фракцій, які представляють інтереси Ющенка у парламенті – тобто, не було. Детальний матеріал про прийняття бюджету інтерівських „Подробностей” від 20.00 відкривав випуск. Віктор Пинзеник, Людмила Супрун, Микола Мартиненко, Раїса Богатирьова, Валерій Асадчев, Анатолій Семинога, Леонід Кравчук – от хто висловив свої погляди на бюджет у синхронах. Укотре варто відзначити, що саме „Інтер” дав найбільш повну та найбільш об’єктивну картину події. Людмила Супрун, Віктор Пинзеник та Юрій Соломатін були представлені в синхронах у „Вікнах-новини” на СТБ. „Репортер” Нового каналу запропонував синхрони Віктора Пинзеника, Людмили Супрун, Володимира Литвина та пікетувальника, ліквідатора аварії на Чорнобильській АЕС Ігоря Кормана. „Вчасно. Підсумки”, що на НТН, поставили бюджетний матеріал лише шостим. Синхрони: Віктор Пинзеник, Людмила Супрун, Віктор Янукович, Йосип Вінський, Ксенія Ляпіна.

Значною подією тижня стало СКЛАДАННЯ СПИСКІВ ВИБОРЦІВ, ІЗ ЯКОГО ВИПЛИВЛО, ЩО КІЛЬКІСТЬ ВИБОРЦІВ СКОРОТИЛАСЯ НА ПІВТОРА МІЛЬЙОНИ ПОРІВНЯНО З ПРЕЗИДЕНТСЬКИМИ ВИБОРАМИ МИНУЛОГО РОКУ. Отже, наявним став доказ того, що торік було надто багато „резервних виборців” чи то „бюлетенів на пред’явника”. Новина ця мала б стати топ-темою в будь-якій країні – адже йдеться про фундаментальні підвалини існування держави, точніше, про підозру в їх порушенні. З’ясування питання, чи є така розбіжність справжнім доказом, чи це може бути пояснене іншими, об’єктивними причинами, й мусило стати предметом обговорення. Що ж ми мали насправді? У „Новинах” Першого каналу від 21.00 2 листопада матеріал цей, відсунутий на далеку периферію випуску, почався зі слів ведучого у студії: „На півтора мільйона зменшиться кількість людей, котра обиратиме наступний парламент. Це, якщо порівняти з торішніми президентськими виборами. 36,5 мільйонів – це реальний електорат, - запевняють у ЦВК”. І – все. Далі в достатньо розлогому матеріалі йшлося про що завгодно, але лише не про причину такого драматичного зменшення кількості виборців. Здебільшого – про технічні подробиці організації виборів. Про те, що тільки один киянин поки що знайшов своє ім’я у списках. Про те, як організовано процедуру ознайомлення громадян зі списками. Про те, що в Миколаєві місця для цього ще не обладнали, а от у Хмельницькому обладнали. Було незрозуміло, чому, скажімо, йшлося про Миколаїв та Хмельницький, а не, наприклад, про Кіровоград та Рівне? Просто жереб так випав? Усе це справляло враження довільно підібраних ілюстрацій у добре знайомому радянському стилі „вісті з полів”: довільно підібраний матеріал, у якому, власне, нема ніякої події, ілюстрації до проблеми за відсутності самої проблеми. Чи, може, справді завданням матеріалу було переключити увагу виборців зі справжньої проблеми на удавану: якщо не можна замовчати саму подію, то тоді вже висвітлювати її, акцентуючи увагу на другорядних речах? Не можна, звісно, казати, що організація звіряння списків не є важливою й нагальною проблемою для виборців – але в даному випадку дуже скидалося на те, що до даного контексту її було притягнуто за вуха… Ну а останнє речення з вищенаведеного пасажу ведучого чомусь дуже нагадувало класичний пресовий натяк доби тоталітаризму, таке собі міжрядкове мовлення: було сказано, що „36,5 мільйонів – це реальний електорат”, а глядачі вже самі мусили здогадуватися, чи хотів журналіст цим сказати, що минулорічні цифри були нереальними, чи вимовив цю фразу просто для красного слівця.

На каналі „1+1” матеріал про списки виборців дав лише нічний підсумковий випуск ТСН. У випуску о 19.30. про це не йшлося. Та й у нічному випуску лише побіжно згадали цей факт у матеріалі про складення списків – основну увагу було приділено процедурі звіряння тих списків. У такому вигляді, який був, матеріал видався невиправдано розтягненим. Синхрон голови ЦВК Ярослава Давидовича: „Тут сейф, у якому зберігається вся база даних. Отут у ньому 36 мільйонів виборців, ось тут, у цьому сейфі. Дискети, депутат, база даних, контрольні дискетки”, здається, міг викликати єдину реакцію: „Ну то й що?” Навряд чи глядачів найбільше цікавило, як саме виглядає й де саме стоїть сейф зі списками. Цікавило це хіба що тих глядачів, яким хотілося б поманіпулювати на дозвіллі з тими списками – але навряд чи таких глядачів дуже вже багато.

Загострили 2 листопада увагу на проблемі розходження кількості виборців „Подробности” телеканалу „Інтер” від 20.43: „И оказалось, что на парламентских выборах избирателей будет на 1 миллион 700 тысяч меньше, чем было на президентских. Такие расхождения, признаются члены комиссии, даже у них вызвали удивление. Например, в Донецкой области исчезли 187 тысяч человек, в Харьковской – 160 и еще 100 тысяч в Крыму... но председатель Центризбиркома все объяснил”. І далі – синхрон Ярослава Давидовича з обережним, але промовистим поясненням: „Із року в рік, ще з початку 90-х років списки виборців не складались, а обновлялись. Тобто, переписувались, там, з виборчої кампанії в виборчу кампанію. Я сьогодні не хочу робити такого аналізу правового – чи це хтось спеціально робив. Я не маю для цього достатніх правових підстав, такий висновок робити. Але те, що недобросовісно – факт наяву”. Далі – змістовна (й не розтягнута, без сюжетів, підібраних за принципом: „аби в цьому матеріалі бодай щось стояло”!) розповідь про можливості перевірки виборцями своїх даних із цікавою подробицею: „Впрочем, электронные помощники могут оказать и "медвежью услугу". Глава ЦИК рассказал, что во время минувших выборов, при составлении списков, многие теризбиркомы пользовались компьютерным переводом. В результате улица Воровского превращалась в улицу Злодійського, а генерала Телегина в генерала Бричкина. В результате в день голосования пришлось рассматривать 130 тысяч заявлений "о включении в списки". Теперь, чтобы проверить возможные ошибки, у избирателей есть четыре месяца, заявления будут принимать до 6 февраля”. Матеріал «Інтера» можна було б визнати взірцевим, якби не одна прикра деталь: хоч як рахувати від початку листопада до 6 лютого, а чотирьох місяців ніяк не виходить.

„Вікна-новини” на каналі СТБ були ще категоричнішими: „Ревізія виборчих списків виявила суттєву розбіжність. Торік права голосу на мільйон людей більше, ніж тепер. Переліки суттєво скоротилися на Донеччині, Харківщині, Львівщині та у Криму. Не відкидають, що все це обсяг мертвих душ, яким відводили одну з ключових ролей на президентських перегонах”. Утім, жоден із вищеназваних випусків не подав цю новину першою – на сенсацію дня вона, в уяві редакторів, не тягнула. А „Факти” каналу ICTV узагалі не вважали цю подію вартою уваги. Не вважали її важливою й „Вчасно. Підсумки” каналу НТН. Компанію двом останнім склала й програма „Час” 5 каналу. Ні, матеріал, присвячений укладенню списків виборців, у випуску був. Була після нього дуже розлога бесіда з Ярославом Давидовичем, що стосувалася технічних – як видалося, не таких уже й цікавих у такому обсязі – деталей. Але от про розходження кількості виборців із минулорічними списками – ані слова! Не дали інформації про це й „События” ТРК „Україна”.

Призначення – точніше, ЗАТВЕРДЖЕННЯ ОЛЕКСАНДРА МЕДВЕДЬКА ГЕНЕРАЛЬНИМ ПРОКУРОРОМ усі канали висвітлили 3 листопада в інформативному ключі. Можливо, зарано було робити прогнози чи аналізувати, чому було призначено саме цю кандидатуру, але надто вже вкладався такий от гладенький інформативний спосіб подання у загальну картину тижня – „що бачу, про те й співаю”, без зайвих проблем. Спробу проаналізувати призначення зробили вечірні „Подробности” на „Інтері”, але продемонстрували при цьому стару й загальну хворобу – невиправдане узагальнення приватної думки. „Эксперты оценивают назначение нового генпрокурора сдержанно. Большинство из них уверено, что серьёзных структурных и кадровых изменений в ГПУ с приходом Александра Медведько ожидать не стоит”, - так починався матеріал. А в ролі „більшості з експертів” виступив лише політолог Андрій Єрмолаєв – його синхрон був єдиним. „Вчасно. Підсумки” каналу НТН, окрім нейтрально-інформативних синхронів Леоніда Кравчука та Ярослава Сухого, дала синхрон депутата від СПУ Миколи Карнауха: „Ну, а як може діяти людина, яка під час своєї попередньої діяльності, розслідуючи кримінальні справи, зокрема, справу щодо вбивства Олександрова, все робила чи робила багато для того, щоб притягнути до відповідальності за відома невинну людину”, який по суті викладеного залишився без відповіді або бодай коментаря, та синхрони Андрія Шкіля й Петра Порошенка стосовно того, що перший назвав нового Генпрокурора креатурою останнього.

Справжньою сенсацією стало ЗВИНУВАЧЕННЯ, ЯКЕ ВИГОЛОСИВ ЮРІЙ КАРМАЗІН НА АДРЕСУ СУДДІ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ДМИТРА ПРИТИКИ В ОТРИМАННІ ХАБАРА ЗА ПОТРІБНЕ РІШЕННЯ У СПРАВІ ЩОДО ЕЛІТНОГО БУДИНКУ, НАВКОЛО ЯКОГО ВИНИК СКАНДАЛ СТОСОВНО ПЕТРА ПОРОШЕНКА. Щоправда, „Новини” Першого каналу дали цю новину на далекій периферії випуску, що видалося не дуже відповідним як до резонансності справи Порошенка, так і до місця у випусках новин, на яке зазвичай ставили звинувачення на адресу самого Порошенка. Утім, синхрони Кармазіна та Притики зробили матеріал збалансованим – хоча, з іншого боку, здогадатися про те, що йшлося про той самий будинок, що пов’язаний зі справою Порошенка, могли далеко не всі глядачі: пролунала адреса будинку, але не прізвище Порошенка. Отже, зрозуміти повну картину та значення звинувачень Кармазіна глядачі не змогли. Не пролунало прізвище Порошенка й у випуску ТСН на „1+1” від 19.30. Хоча в матеріалі так само були синхрони Кармазіна та Притики, та й до того ж ішов цей матеріал другим у випуску. Інтерівські „Подробности” від 20.00 не приділили уваги скандалові. „Вікна-новини” СТБ відсунули повідомлення про нього ближче до закінчення випуску; ім’я Порошенка так само не пролунало. Звісно, безпосередньо колишній керівник РНБОУ тут не фігурував, але ж один і той самий об’єкт скандалів та один і той самий привід до них (проблеми з будівництвом) змушували б згадати опального політика. Ні, не змусили. У „Часі” 5 каналу такої згадки теж не було.

4 листопада „Новини” від 21.00 на Першому каналі, подаючи матеріал про НЕУХВАЛЕННЯ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ ЗАКОНОПРОЕКТУ ПРО ОБМЕЖЕННЯ ГРАНИЧНОГО РІВНЯ ПЕНСІЙ, дала синхрони міністра фінансів Віктора Пинзеника, Ігоря Шурми з СДПУ(о), який вихваляв радянські часи так, як цього не роблять тепер навіть комуністи („Пам’ятаєте, колись при Радянському Союзі - як нам було добре. У нас не було мільйонерів, у нас була у всіх пенсія 132 рублі – максимальна, а така – 120. Було добре. Чому? Бо була економічна стабільність”), Миколи Поровського з „Довіри народу” та Сергія Шевчука з БЮТ. Здавалося б, більш-менш збалансовано, хоч і з рахунком 3:1. Але украй важливим у даному разі було те, які фракції як проголосували. А цього повідомлено не було. Те саме стосувалося вечірнього випуску ТСН („1+1”) із тією лише різницею, що там був лише невеликий за хронометражем матеріал журналіста у студії. Вечірні „Подробности”, що на „Інтері”, взагалі обійшли цю – пенсійну – тему увагою. „Репортер” Нового каналу – так само. „Час”, що на 5 каналі, - теж.

Ну а тепер, як і годиться наприкінці, про „різне”. „Вікна-новини” каналу СТБ 1 листопада, повідомляючи про зберігання отруйних речовин у Клавдієвому-Тарасовому на Київщині, назвали це курортне містечко селом. „Вчасно. Підсумки” НТН 1 листопада почали випуск з сумної звістки з Полтавщини: „9 людей загинуло в ДТП на Полтавщині”, - таким було перше речення. А далі виявилося, що серед загиблих – водій мікроавтобуса, 9 пасажирів та водій вантажівки. „Новини” Першого каналу від 2 листопада (21.00) містили чудову фразу: „Парламентська слідча комісія, яка займається отруєнням Віктора Ющенка”. Усе ж таки хотілося б сподіватися, що парламентська слідча комісія займається розслідуванням отруєння Ющенка, а не власне його отруєнням. Одвічна проблема нашого телебачення – некоректність формулювань – у даному разі постала, що називається, на повний зріст. «События» ТРК „Україна” того ж таки 2 листопада дали матеріал про небезпеку, яка нібито загрожує колишньому слідчому Генпрокуратури Якову Такташову через те, що він вказав на замовний характер справи Бориса Колесникова та назвав зацікавлених у ній високопосадовців. Єдиним синхроном був синхрон Раїси Богатирьової: „Ні політичні співстраждальці із показним правдолюбством, ні депутатський імунітет, а саме слідчий став на захист обвинуваченого і звинуватив саме слідство. Фактично, звинуватив Генпрокуратуру тим, що вона стала сьогодні "столом замовлення". Ціною цієї правди у нашій судовій системі може бути тюрма. Ми, оцінивши і поцінувавши людину не на перед, а після достойного вчинку, беремо на себе відповідальність боронити Такташова від переслідувань”. Зверніть увагу – жодних доказів можливих переслідувань, єдиним аргументом було: вони мають бути, їх не може не бути. Далі йшлося про те, що Партія регіонів вимагає покарати фальсифікаторів справи Колесникова, з так само єдиним синхроном – Віктора Януковича. Вести мову про збалансованість і неупередженість тут було неможливо.

Дещо згодом пройшов в цій же програмі отакий коротенький матеріал: „Ще одна новина, яка наводить на роздуми. Завтра очікувалась прес-конференція адвокатів президента Сергія Власенка та Олексія Рєзникова, які представляли інтереси Віктора Ющенка у Верховному Суді України в процесі про фальсифікацію виборів президента. Назва прес-конференції: "Більше немає сил мовчати". Про що не можуть мовчати адвокати Ющенка і подалі залишається таємницею. Прес-конференцію сьогодні було скасовано”. Нічого по суті, жодного факту, навіть причина скасування прес-конференції лишилася неназваною – але які ж далекосяжні висновки! Типовий приклад припущення, поданого як доконаний факт.

Ще один матеріал випуску ряснів фразами: „Влада повинна пробачити олігархів, які отримали свою власність незаконним шляхом та укласти з ними мирову угоду. До цього закликають ведучі економісти та політологи. Сьогодні вони обговорювали можливі наслідки на шляху приватизації стратегічних об’єктів”, „На думку політологів, найважливіше питання для України зараз - доля тих стратегічних об’єктів, які поки у держвласності. З реприватизацією "Криворіжсталі" усе зрозуміло. Це був для нової влади політично принциповий крок. Втім, рухатися далі цим шляхом, значить залишити ні з чим наступні покоління”, тощо. Справа не в тім, що не пробачити олігархів – то „залишити ні з чим наступні покоління” (покоління олігархів? – Б.Б.). Справа в тім, що в синхронах були представлені лише Володимир Малинкович та Володимир Фесенко, решту ж „політологів та економістів” жодного разу не було згадано за іменами. Отже, через випробуваний ще за радянських часів прийом знеособлення, фактично, приватну думку декотрих експертів було представлено як домінантну думку експертного середовища.

Того ж дня, 2 листопада, у „Часі” 5 каналу в матеріалі про списки виборців глядачі могли потішитися такою от фразою: „До речі, знімальна група "5 каналу" знайшла себе у списку, незважаючи на нестоличну прописку”. Цікаво, чи так і було записано у списках: ім’я – Група, прізвище – Знімальна? Якщо ж пристати на думку, що кожен член групи знайшов себе у списках окремо, то надто неоковирним виглядало вжите формулювання.

У „Репортері” Нового каналу 4 листопада пройшов такий от матеріал: „СТУДІЯ: За опитуванням соціологів, Всеукраїнське політичне об’єднання "Жінки за майбутнє" у вересні було аутсайдером майбутніх перегонів. На початок листопада стан справ істотно змінився: до тривідсоткового бар’єру, за дослідженням Української соціологічної служби, "жінкам" не вистачає всього 2%, їх вони набиратимуть у дуеті. Хоча лідер об’єднання Валентина Довженко не сумнівається і у власних силах.

СИНХРОН: Валентина ДОВЖЕНКО, лідерка ВПО "Жінки за майбутнє": "Те, що життя людей погіршується, воно дуже змінює настрій людей в оцінці тих чи інших політичних сил. Сьогодні вже готові за нас віддати голоси не менше 8% людей. Ми не можемо стати зразу "партією-слоном" і щоб 51%".

СТУДІЯ: Найоптимальнішим партнером "Жінок за майбутнє" соціологи вважають УСПП або СДПУ(о). В парі з ними об’єднання не втратить свого "я" і матиме шанс увійти до парламенту”. Інформаційний привід для подіьбного матеріалу видавався вочевидь відсутнім, а сам матеріал, відтак, - не надто сильно прихованою рекламою, хоч і без відповідного застереження.

„Більшу частину зароблених на продажу "Криворіжсталі" мільярдів держава планує все-таки проїсти”, - так починався матеріал у випуску ТСН на „1+1” 5 листопада. Подальший текст, зокрема, й синхрон Віктора Пинзеника, не заперечував цього твердження. А от матеріал у „Новинах” Першого каналу того самого дня починався так: „Більша частина грошей від продажу "Криворіжсталі" піде на затикання дірок у бюджеті цього і наступного років. Так вирішив Кабмін”. Здавалося б, те саме? Тим більше, зважаючи на синхрон економіста Олексія Блінова: „Гроші від "Криворіжсталі" у такий спосіб буде витрачено не ефективно для української економіки”. Але був і синхрон виконувача обов’язків голови бюджетного комітету Верховної Ради Людмили Супрун: „Це називається так, проти дефіциту. Насправді це програми розвитку, які визначаються в бюджеті. Просто назвав Пинзеник покриттям дефіциту механізм… механізм погашення… механізм використання цих грошей. Насправді це програми розвитку, які повинні бути передбаченні в бюджеті”. Таким чином, матеріал „1+1” виявився неповним і однобічним.

Узагалі ж протягом усього тижня у вічі кидалася малозрозуміла акцентованість матеріалів, коли зміст важливих подій просто-таки замовчувався. Несправедливо, мабуть, було б звинувачувати журналістів у навмисному підмінюванні тем. Але от закинути їм невміння (чи недостатнє вміння) бачити суспільно важливі аспекти подій, вибирати пріоритети, яке було просто-таки кричущим – треба. Звісно, можна пояснити це спадщиною „старорежимних часів” – але, здається, таке пояснення не було б вичерпним, як не є воно й виправданням.

При підготовці огляду було використано матеріали сайту „Україна сьогодні. Огляд телеефіру” www.oglad.tv.
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
«Детектор медіа»
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1385
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду