За формою – правильно, за змістом – знущання

2 Листопада 2005
1761
2 Листопада 2005
18:22

За формою – правильно, за змістом – знущання

1761
Огляд теленовин за 10 – 16 жовтня 2005 року.
За формою – правильно, за змістом – знущання
Провідними подіями цього тижня були: відкриття Генпрокуратурою кримінальної справи проти Петра Порошенка, зустріч членів парламентської комісії з Борисом Березовським, затримання у США екс-голови Сумської обласної державної адміністрації Володимира Щербаня, звільнення Святослава Піскуна з посади генерального прокурора, зустріч Віктора Ющенка з олігархами. На самому кінці тижня сталися сумні події на Хрещатику – протистояння учасників параду ветеранів ОУН-УПА з представниками лівих сил, але про них розповідали здебільшого вже наступного тижня.

10 ЖОВТНЯ не було багате на резонансні події, якщо не вважати за таку відкриття кримінальної справи проти Петра Порошенка. Утім, призначення напередодні на посаду міністра юстиції Сергія Головатого та неодноразово висловлюване ним невдоволення роботою генпрокурора Святослава Піскуна привернуло увагу телеканалів до себе вже напередодні. Але от „Підсумки” ТРК „Ера” обмежилися обговоренням лише відкриття кримінальної справи проти Петра Порошенка. Приблизно половину матеріалу варто зацитувати: „Нагадаю: раніше на адресу Порошенка лунали обвинувачення, ніби він вимагав від будівельників висотки пакету акцій. У відповідь екс-секретар РНБО заявляв, що представники компанії приходили до нього про щось домовитись, і що йому пропонували хабара. І сьогодні ж Генпрокуратура оголосила в розшук головного радника начальника управління РНБО Валерія Івченка. Обвинувачення на його адресу зокрема пов’язані з розслідуванням справи про втручання в судову діяльність”. Ви щось зрозуміли? Про яке втручання в судову діяльність ідеться? До чого тут вимагання Порошенком акцій чи пропонування йому хабара? Російською мовою такий підхід зветься: „Всякое лыко – в строку”.

Підсумковий випуск ТСН („1+1”) почався з матеріалу про те, що Петрові Порошенку загрожує позбавлення волі на 10 років. Саме з такого твердження було розпочато викладення. Тут теж не обійтися без цитування: „Колишнього секретаря Ради нацбезпеки та оборони Петра Порошенка можуть позбавити волі на 10 років. Генпрокуратура порушила проти нього кримінальну справу. Закидаючи протидію законній господарчій діяльності двох підприємств, які зводили над Дніпром, на Грушевського, 9-а, відомий елітний будинок. У тому, що Порошенко тиснув на власників будинку, змушуючи їх віддати контрольний пакет, раніше його звинувачував екс-голова Служби безпеки України Олександр Турчинов. Директор компанії-забудовника товариства із обмеженою відповідальністю "Інвес" Анатолій Шалоплут факт здирництва підтвердив. Злочин підпадає під частину 3 статті 206 Кримінального кодексу України. І сьогодні ж Генпрокуратура оголосила у розшук головного радника начальника управління РНБО Валерія Івченка. Його звинувачують у втручанні у діяльність суддів та інших зловживаннях. Прізвище Порошенка фігурує і у цій справі”, - оце й весь текст повідомлення. Ні, нібито журналісти нічого не стверджують напевне. Але й сумнівів у винуватості Порошенка не висловлюють. Наявний лише один погляд – звинувачувальний, що, без сумніву, підводить глядачів до цілковито однозначного сприйняття звинувачень. Наступний матеріал – про те, що Піскун не відкидає притягнення до кримінальної відповідальності Леоніда Кучми. У матеріалі – три синхрони: Святослава Піскуна, керівника Фонду громадських свобод Бориса Березовського Олександра Гольдфарба та Сергія Головатого. „Політологи вбачають у порушені справи проти чиновників адміністрації екс-президента новий спосіб тиску на нинішнього Президента”, - такий текст є в репортажі. Жодних посилань на конкретні думки конкретних політологів при тому немає.

„Новини” від 21.00 Першого каналу також приділили увагу відкриттю справи проти Порошенка, від чого перейшли до проблеми судової безперспективності кримінальної справи проти Леоніда Кучми. „Екс-президент Леонід Кучма може спати спокійно. Кримінальна справа проти нього приречена на провал. Так вважають політики і політологи, опитані "Першим каналом". "Генпрокурор Святослав Піскун заявив, що кримінальну справу порушено через його звільнення 2003 року", - так почався цей матеріал. Далі йшли – у викладенні журналістів та у синхронах – слова Володимира Стретовича („Я сьогодні скептично дивлюсь на те, що при нинішніх системах організації і підходах генеральної прокуратури можна буде щось довести”), Михайла Погребінського (оце так авторитет!), зі слів якого взагалі не випливало нічого щодо перспективи справи, бо він узагалі вів мову не про це, а про те, що „це означає для тих людей, які дуже хотіли би посадити Кучму, що Піскун – герой. Він нарешті зробив то, що вони чекають” та самого Святослава Піскуна. Отже, про безперспективність справи вів мову лише Стретович. Тож, треба вважати, він єдиний і був тими „політиками й політологами”, що їх було опитано. Економну вибірку зробив Перший канал, нічого не скажеш – от тільки чи була вона достатньою мірою репрезентативною? Окрім того, йшлося про справу проти Кучми, пов’язану зі звинуваченням його в незаконному звільненні Піскуна. Загальновідомим є те, що звільнення Піскуна – то, м’яко кажучи, далеко не найтяжча річ, у якій експерти звинувачують Кучму. І саме ця справа, цілком імовірно, справді є судово безперспективною. Але чи не надто категорично й чи не надто узагальнено сформульовано підводку до матеріалу („може спати спокійно”)? Чи не могло у глядачів скластися враження, ніби безперспективною є не лише справа про звільнення Піскуна, а будь-яке кримінальне переслідування Кучми взагалі? А отже, чи адекватним був матеріал?

Інтерівські „Подробности. Итоги дня”, ведучи мову про справу проти Порошенка, запросили до студії колишнього міністра юстиції Романа Зварича. А от про справу проти Кучми не повідомили – натомість перші матеріали випуску було присвячено страшному землетрусу в Пакистані та загрозі пташиного грипу. У даному разі ці теми, можливо, й виправдовують пріоритетну увагу до них.

„Час” на 5 каналі висвітлив відкриття справи проти Порошенка суто інформативно, згадавши в тому ж матеріалі й про припинення переслідування Андрія Федура та Раїси Богатирьової.

«События» ТРК „Україна” дали матеріал про справу проти Порошенка теж оглядово, причому щось зрозуміти з тексту було важко: Порошенка обвинувачують у протидії двом підприємствам, які зводять будинок; Турчинов казав, ніби власників будинку запрошували до Порошенка й пропонували віддати контрольний пакет акцій або отримати компенсацію частини збитків; Порошенко твердив, ніби йому пропонували хабара; навколо будинку неодноразово виникали конфлікти між інвестором та містобудівельною радою; громадськість виступала проти будівництва”. І все це майже саме в такому вигляді низки мало пов’язаних між собою фактів, які не пояснюють один одного. У підсумку у глядачів, безумовно, залишилося переконання, що Порошенко, радше за все, винний.

11 ЖОВТНЯ подіями дня можна було визначити обговорення відкриття кримінальної справи проти Петра Порошенка та висновки, надані пресі парламентською комісією з розслідування фінансування виборчої кампанії Віктора Ющенка. Але ерівські „Підсумки” дали матеріал, пов’язаний із Березовським, лише четвертим – після матеріалів про те, що парламентарі обговорили стан аварійності на автошляхах, Антимонопольний комітет назвав монополістів на нафтовому ринку, а утилізація боєприпасів у Новобогданівці може затягнутися на три роки. У матеріалі про те, що Березовський спростував фінансування виборчої кампанії Ющенка, був лише один синхрон – депутата Михайла Поживанова („У мене є великий подив тому, що в цих навіть платіжках, вони не стосуються української сторони. Тобто це перерахування, там, з однієї компанії на іншу за кордонами України. Це не є виборчий фонд Віктора Ющенка, це не є навіть громадські чи якісь інші організації і навіть жодного підтвердження, навіть власну печатку на цих бумагах чи підпис пан Березовський чомусь не поставив”), а завершувався матеріал словами журналістки: „Словом, жодної конкретики. Сам Березовський заявив про готовність приїхати до України, щоб свідчити особисто. Проте, за умови, якщо вищі посадові особи держави гарантуватимуть йому безпеку”. Тобто, була відсутня інша точка зору, матеріал подано незбалансованим. Між тим, як відомо, у комуніста Юрія Саламатіна, який теж, разом з Поживановим та Шурмою, їздив до Березовського у Лондон, була зовсім інша інтерпретація пояснень російського бізнесмена.

Наступний матеріал «Підсумків», судячи зі вступу, було присвячено думці Бориса Нємцова, нібито Березовський насправді фінансує Юлію Тимошенко. Але після того, як журналістом у студії було заявлено саме цю тему, розповідь з’їхала на тему з’ясування, чого саме прагне Березовський – уваги до своєї персони, участі в політичному житті України, використання нашої держави як плацдарму для помсти Путіну, просто чвар в українському політикумі тощо – навіть із короткою історію його вигнання. Отже, теза Нємцова залишилася без ані підтверджень, ані спростувань, а сам Нємцов, відтак – у ранзі легендарної „однієї бабки”, яка „сказала”. Утім, підозри у глядачів було посіяно. Привернуло увагу ще от що: у синхроні Олександра Гольдфарба було сказано, ніби Березовський перераховував кошти структурам громадянського суспільства. Ця теза лунає надто часто – але мені жодного разу не доводилося чути, щоб хтось дохідливо пояснив глядачам різницю між фінансуванням таких структур та фінансуванням виборчої кампанії. Адже рік тому, перед виборами, була досить потужна хвиля агітації: мовляв, усі такі структури є знаряддям у руках тодішньої опозиції, а, отже, фінансування їх є фінансуванням виборчої кампанії Ющенка. Люди на Сході й досі в це вірять. І без таких пояснень усі спростування Березовського сприймаються багатьма як підтвердження. Тим більше, що фігурують імена Жванії та Третьякова. (До речі, „Новини” Першого каналу від 18.30 подали матеріал про спростування Березовського так само – і в них, таким чином, спростування виглядало як підтвердження). Завершення матеріалу від «Ери» видалося дуже категоричним: „Він (Березовський - «ТК») продовжує свою гру, розраховану на тих, хто не розуміє, що це лише гра однієї людини. За себе”. Усе оціночно розставлено «по своїх місцях» – хоча поданий контекст аж ніяк не дозволяв цього зробити, не кажучи вже про недоречність оціночних суджень у новинах. До речі, неодноразово доводилося читати, що Березовський (а його зацікавленість Україною справді виглядає занадто великою – от і мільйон доларів свідкам у справі Гонгадзе пообіцяв) втілює план „оксамитового” підпорядкування України Росією, план, можливо, навіть, розроблений з відома Путіна. Про це свідчить діяльність пов’язаних із Березовським структур у країнах СНД. Шкода, що підсумкові інформаційно-аналітичні програми не аналізують таку гіпотезу.

„Новини” Першого каналу від 21.00 присвятили перші два матеріали справі проти Порошенка. Матеріал про реакцію політиків на відкриття справи можна назвати відносно збалансованим: Юрій Кармазін упевнений у невинності Порошенка, Юрій Костенко та Олександр Мороз застерігають від передчасних, досудових висновків, Володимир Литвин акцентує увагу на заполітизованості справи, Олександр Зінченко упевнений у винності екс-глави РНБОУ. Тема Березовського залишилася у випуску непоміченою.

А от підсумковий випуск ТСН на „1+1” присвятив темі фінансування виборчої кампанії Ющенка провідний матеріал. У вступі журналіст досить тактовно, без переходу на особистості, вказав на дивні речі у справі (відсутність підписів Березовського на платіжках, наприклад), хоча завершився матеріал синхроном Вадима Карасьова, де Березовського було звинувачено у помсті Україні. А от середина матеріалу... Репортаж: „Три члени комісії, що злітали в гості до Березовського, сьогодні передали журналістам копії платіжок, загальна сума 6 мільйонів доларів. Ось так виглядає одна з них на мільйон”. Синхрон Ігоря Шурми, СДПУ(о): "Будь ласка, ось вони всі є. В протоколі зазначено, що фірми, куди перечислилися гроші, йому вказували Жванія і Третьяков". Репортаж: „Комісія роздрукувала весь протокол з Березовським. В ньому російський олігарх запевняє, що хотів допомогти українській демократії. Її представниками, за його словами, були Жванія, Безсмертний і Третьяков”. Синхрон Бориса Березовського: "Чи фінансував я кампанію Віктора Ющенка? Ні, тому що закон не дозволяє мені фінансувати виборчу кампанію з-за кордону". Запитання членів комісії”: "Третьяков і Жванія називали компанії, куди треба переказувати гроші?" Синхрон Бориса Березовського: "Так". Синхрон Комісії: "І платежі проходили на підтримку демократичних процесів?" Синхрон Березовського: "Звичайно, так".

Репортаж: „Раніше пан Кравчук вже казав, що йому відомі факти переказу 15 мільйонів доларів на підтримку Ющенка. Інформацію про це народний депутат знайшов в інтернеті”. Синхрон Юрія Соломатіна, члена комісії, фракція КПУ: "Таким чином, загальна сума коштів, які йшли на так зване просування демократії в Україні, складає 21 мільйон доларів". Отже, фінансування Березовським кампанії Ющенка доведене? Саме такий висновок мали б зробити глядачі. Дуже скидається на те, що зі слів Березовського було вибране лише те, що можна потрактувати як підтвердження звинувачення.

Ну а далі йшли посилання журналіста на Третьякова („каже, що не називав Березовському компаній для переказу грошей і не говорив із ним по телефону”), Безсмертного („уїдливо порадив Леоніду Кравчуку, який розпочав розмову про гроші Березовського, тепер поговорити ще й з Бен Ладеном”), Жванію („взагалі назвав звинувачення фантазіями, і заявив, що Березовський давав гроші Тимошенко, а не йому”). Йшов синхрон Поживанова: „Тобто, це перерахування там з однієї компанії на іншу за кордонами України, це не є виборчий фонд Віктора Ющенка, це не є навіть громадські чи якісь інші організації і навіть жодного підтвердження, навіть власну печатку на цих бумагах чи підпис пан Березовський чомусь не поставив, хоча я на цій зустрічі вимагав, щоб він це зробив”. І розповідь у студії непомітно перейшла на інший аспект: „Політологи стверджують, Березовський образився на те, що його не пускають в Україну, а своїми викриттями подає сигнали ще й Путіну”. То що ж – „образився й зводить наклепи” чи „образився й каже правду”? Незрозуміло. Чи випливає зі сказаного Березовським факт фінансування ним виборчої кампанії Ющенка, чи ні? Теж незрозуміло. А короткі (й дещо іронічні?) посилання на Третьякова, Безсмертного та Жванію, хоч і можуть виглядати як балансування, насправді ним не були. Це – псевдобалансування, видимість балансування. Бо наведені цитати не додають нічого по суті справи, а лише змальовують реакцію тих, кого звинувачують, і реакція ця є типовою для будь-кого, кого звинувачують. Що ж до синхрону Поживанова, то він у даному контексті виглядає як виклик: „Ми винні, але ви не доведете!”. Отже, кричущий приклад однобічного висвітлення події з навіюваним глядачам висновком. До речі, ще щодо пробілів у висвітленні справи – тих, які є загальними. Леонід Кравчук стверджує, що про фінансування ним кампанії Ющенка розповів йому сам Березовський. То чому ж ніхто не привертає увагу до цього аспекту? Як і чому вони перемовлялися (навряд чи випадково)? Чому Березовський тепер відхрещується від цього? Чому він не каже головного: правильно чи неправильно зрозумів його слова Кравчук? Наступний матеріал випуску ТСН було присвячено звинуваченням на адресу Порошенка. Теж, на перший погляд, формально все було збалансоване. От тільки... Два синхрони старшого слідчого з особливих доручень Генпрокуратури звинувачують Порошенка: „Кримінальна справа порушена на підставі зібраних матеріалів справи, які є, доказів, які є, показів свідків”. А от синхрон Романа Зварича, що мусив би, здавалося б, репрезентувати інший погляд, іншу позицію: „Я збираюся допомогти своєму другові. Чи це означатиме, що я буду помічником адвоката, чи це означає, що я буду захищати інтереси і конституційні права і свободи Петра Порошенка, хоч би навіть в інформаційному просторі, я це буду робити. А виходячи з того, що Петро Олексійович, мабуть, був найвірніший соратник нашого президента, опосередковано це є удар по президентові”. Опонент прокуратури, виходить, не ставить саме звинувачення під сумнів? Був у матеріалі ще синхрон Віктора Ющенка – але з відомих обставин вважати його за вагомий аргумент глядачі навряд чи стали б. До того ж, одразу після цього пішов матеріал про думку Олександра Зінченка щодо розслідування його звинувачень. Тобто, насправді іншої точки зору канал не представив.

„Подробности” на „Інтері” від 20.00 у матеріалі, присвяченому справі Березовського, у журналістському репортажі дотримувалися коректності й наголошували: поки що не можна сказати, чи мав місце факт фінансування саме виборчої кампанії. Більше того, у викладі стенограми розмови народних депутатів України з Березовським пролунало: „Вопрос: Итак, деньги, которые вы любезно жертвовали, были не для финансирования избирательной кампании, а для финансирования демократических институтов? Ответ: Да. Именно такая договоренность у меня была с господами Ющенко, Жвания и Бессмертным”. Також важливий момент був у репортажі: „Борис Березовский поддерживает украинскую демократию с 2003 года. На деньги олигарха создавались институты гражданского общества. Средства выделялись добровольно, так как бизнесмен был убежден: режим Кучмы авторитарен и коррумпирован”. Здавалося б, незбалансовано підібрано синхрони депутатів – як відомо, й Ігор Шурма, й Юрій Соломатін ставляться до Ющенка неприхильно; на „1+1”, як уже було згадано, синхрони цих депутатів практично не залишали сумнівів у винності Ющенка. Тут же ці депутати висловлювалися значно обережніше: „В загальному вiн поки що наразі представив документи на 21 мільйон доларів. Все йшло через Ригу. Тут нічого дивного нема, оскільки нью-йоркський Фонд демократичних... громадянських свобод має два філіали: в Москві і Ризі” (Шурма) та „Кожна комісія, вона суперечлива по своїй сутi, бо в ній працівники різних політичних сил. І зараз ми тут відчуваємо... в одній навіть сьогодні пропонували вважати роботу комісії з інформуванням результатів поїздки в Лондон закінченою, передати в якусь іншу комісію всі напрацьовані документи і таке інше. Але ж, нарешті, все ж таки більшість погодилась з тим, що слід попрацювати над документами, які ми отримали” (Соломатін). Отже, такий підбір синхронів дозволив уникнути домінування однієї точки зору.

„Час” на 5 каналі продемонстрував той самий підхід, що стає притаманним багатьом іншим каналам: формальна збалансованість прикриває сутнісну маніпулятивність (або непрофесійність). Але на цьому каналі «грали» вже за іншу сторону – за сторону Порошенка… Отже, за формою матеріал 5 каналу про справу Порошенка – нібито збалансований. Синхрон Олександра Волкова проти синхронів Юрія Кармазіна та Романа Зварича, синхрон Олександра Зінченка проти синхрону Віктора Ющенка… Але от тільки якщо Кармазін та Зварич ведуть мову про суто політичний характер відкриття справи, то Волков – про рівність перед законом: „Незважаючи на те, що Порошенко займав дуже велику посаду при президентові, але перед законом він теж повинен відповідати як громадянин”. Отже, Волков не насправді сперечається зі своїми нібито опонентами, він веде мову про зовсім інше. Зінченко каже, що „кримінальна справа на повітрі не може бути відкрита. Значить, тут, як кажуть, доказова система є”, а Ющенко – про законність (чи незаконність) будівництва в Маріїнському парку. Були ще два синхрони політологів – Віктора Небоженка („Прокуратура каждый второй раз участвует в каких-то политических схемах только не одной силы, как мы привыкли, что мы не можем ответить – кто стоит за Пискуном. Нет. Пискун просто использует то одну, то вторую политическую ситуацию в своих интересах”) та Дмитра Видріна („Генпрокуратура все больше становится политической силой и политической партией. Может быть, у нас когда-то появится и партия, то она так и будет называться Генеральная прокуратура… партия Генеральной прокуратуры Украины”). Думки, напевне, цілком слушні – але в такому контексті вони виглядають як підверстані під заздалегідь потрібний висновок, а, отже, як упереджені.

До цього неможливо не додати, що першими словами підводки до матеріалу були слова: „Будинок на вулиці Грушевського, 9а – це якраз напроти Маріїнського палацу – чи не найзаполітизованіша будівля України”, а репортаж починався зі слів: „Чим ближче до виборів, тим більше скандалів” (отже, не питаннями законності, а виборами пояснюється відкриття справи). Далі в репортажі був іще такий пасаж: „Нардепи розділилися на 2 табори, але для всіх головним питанням залишається – хто стоїть за Піскуном”. Тож глядачам прямим текстом казали: справа проти Порошенка – то справа суто політична. Чи не подібним чином телевізійники захищали Кучму ще рік тому? Висвітлення справи Березовського, як здалося, більше, ніж на інших каналах, на 5-му страждало на змішування проблем. „Скандально відомий Березовський знову інтригує”, - такими словами почався репортаж. Передусім, саме по собі навішування ярликів має дуже мало стосунку до журналістики. А окрім того, одна справа, коли про скандальність Березовського заявляють після викладення основної канви подій – як додатковий аргумент. Зовсім інша справа, коли подібне твердження покладено у фундамент матеріалу, коли глядачам від самого початку навіюють: вірити звинуваченням не можна. Поміж тим, від того, чи є Березовський скандальним, чи не є, юридична кваліфікація гіпотетичного фінансування ним виборчої кампанії в Україні навряд чи змінюється. При тому Станіслав Бєлковський, політичний експерт із Росії, у синхроні, практично, підтвердив звинувачення: „Денег там было немного, но они пришли именно тогда, когда даже бизнесмены из ближнего окружения Виктора Ющенко уже боялись вкладывать деньги в своего кандидата, опасаясь победы Януковича. И в этом смысле при всей скромности этих влияний, они имели существенное значение. Однако Березовский не самостоятельный фактор, а лишь орудие в руках украинской оппозиции, которая может попытаться сегодня избрать радикальный сценарий – попытаться добиться досрочного отстранения Виктора Ющенко от власти”. (Навряд чи, до того ж, зміст цієї репліки можна було так уже бездоганно зрозуміти на слух: навряд чи можна було вловити, що йшлося про різні речі та різні періоди: гроші прийшли Ющенкові від Березовського, але він – знаряддя в руках опозиції; таким чином, не зовсім уважний глядач міг зрозуміти, що це Янукович спонукав Березовського фінансувати кампанію Ющенка!).

Гранично коректно висвітлили події навколо Березовського «События» ТРК „Україна”. Було дано синхрони Шурми, Соломатіна та Поживанова, але жоден із них не містив остаточного вердикту чи навіть припущень стосовно того, чи фінансував Березовський виборчу кампанію, чи ні. Що ж до справи проти Порошенка, то журналісти каналу подали коротеньку інформацію про думку Романа Зварича (політичний характер відкриття справи), а також - у відповідь на слова Зварича про те, що Генпрокуратура оприлюднила своє рішення через ЗМІ - ядуче зауважили, що за часів перебування Зварича на посаді міністра юстиції практикувалися навіть виклики на допит через ЗМІ.

12 ЖОВТНЯ. Цього дня найрезонанснішою подією була зустріч генпрокурора Святослава Піскуна з активістами „Пори”. У цьому плані цікавими були аспекти зустрічі, яким різні канали приділили найбільшу увагу. „Підсумки” на „Ері” повідомили про зустріч більш-менш оглядово. Слова ведучого у студії: „Піскун, використовуючи вже добре відомі власні ключові фрази та гасла, запевнив, що політичного терору не буде, що справу Гонгадзе невдовзі передадуть до суду, а справи щодо отруєння Ющенка взагалі не існує. Натомість ретельно розслідується спроба навмисного вбивства та замах на життя Віктора Ющенка”, - мовлені на початку матеріалу, налаштовували глядачів на скептичне сприйняття дій та слів Піскуна, що в даному разі було безпідставним. Єдиний синхрон тодішнього генпрокурора було присвячено юридичним тонкощам його звільнення та призначення Кучмою.

Вечірні „Новини” Першого каналу у короткому матеріалі повідомили про заяви Піскуна щодо замаху на вбивство Ющенка та щодо наявності секретного плану розслідування справи Гонгадзе. Саме цьому аспектові був присвячений єдиний синхрон. Варто зауважити: обидві служби новин – «Ери» та УТ-1 - проігнорували украй важливу деталь: фігурування Піскуна в чорних списках „Пори”.

Натомість, саме вимоги „Пори” звільнити Піскуна назвав причиною зустрічі підсумковий випуск ТСН на „1+1”. Матеріал, присвячений зустрічі, був великим. Було згадано: скарги генпрокурора на необхідність закривати справи проти народних депутатів після ухвалення відповідного закону, намагання його переконати аудиторію в тому, що має імунітет від звільнення, секретний план розслідування справи Гонгадзе, непричетність до цієї справи Юрія Кравченка та відсутність підстав для його арешту та затримання, спростування Піскуном закидів Ющенка щодо того, що до нього не зверталися з проханням здати аналізи, обіцянку генпрокурора протягом місяця встановити замовників та організаторів функціонування транзитного серверу під час виборів. Було відзначено, що „Пора” залишилася незадоволеною роботою генпрокуратури, зокрема, тим, що резонансні справи не доведено до кінця. Журналісти дозволили собі назвати пористів „політичними радикалами”, а слова Піскуна про розслідування отруєння Ющенка – „терапевтичними тлумаченнями”. Обидва вислови видаються не надто коректними, навіть дещо зверхніми, окрім того – що оціночними, що неприпустимо для новин. Один коротенький синхрон генпрокурора стосувався непричетності Кравченка до справи Гонгадзе, інший – доведеності факту отруєння Ющенка з метою вбивства. Був також синхрон Євгена Золотарьова, активіста „Пори”.

Досить грунтовне й детальне викладення зустрічі Піскуна з «Порою» подали інтерівські „Подробности. Итоги дня”, з трьома синхронами Піскуна й одним – члена політради „Пори” Андрія Юсова. Згадали журналісти й про те, що Піскун „дав зрозуміти”, що в нього є матеріали проти Порошенка. От тільки здалося, що в цьому матеріалі було більше, ніж в аналогічних на інших каналах, особистого ставлення до Піскуна. А пасаж: „Кримінальні злочини сильних світу цього не так то просто розслідувати. Там цілі томи документів і купа адвокатів, які в суді можуть розбити наспіх розслідувану справу. Зробив необережний крок – і підозрюваний на волі. Тому Святослав Піскун і не поспішає” можна сприйняти як оціночно- виправдальний.

„Час” на 5 каналі акцентував увагу глядачів на тому, що генпрокурор звернеться до суду, якщо його звільнить президент. Цьому ж був присвячений і синхрон Піскуна. Натомість синхрон Золотарьова містив порівняння Піскуна з Васильєвим та Потебеньком та закиди в його неадекватності ситуації.

«События» ТРК „Україна” повідомили у вищезазначеному контексті зустрічі Піскуна з «Порою» лише про те, що Ющенка хотіли вбити, й що попередній генпрокурор Геннадій Васильєв закрив справу про отруєння нинішнього президента, а Піскун відкрив справу про замах на його вбивство.

13 ЖОВТНЯ найрезонанснішими подіями були затримання у Сполучених Штатах Америки екс-голови Сумської обласної адміністрації Володимира Щербаня та напад чеченських бойовиків на Нальчик у Росії.

„Підсумки” ТРК „Ера” у суто інформаційному ключі висвітлили обидві події; у матеріалі про Щербаня було змальовано, в чому його звинувачують в Україні, та чому, знаючи про його місцеперебування ще з червня, американці затримали його лише тепер. Кілька синхронів з керівником Національного центрального бюро Інтерполу України Кирилом Куликовим роз’яснили юридичні тонкощі справи, можливі ускладнення – зокрема, ймовірність того, що Щербань та його адвокати кваліфікуватимуть справу проти нього як політичне переслідування. Було наведено влучний вислів Юрія Луценка: „Якщо красти гроші – це політична позиція, тоді так – ми переслідуємо його політично”.

Хотілося б звернути увагу на ще один матеріал випуску – про псування білбордів партії „Союз”: „З нами Бог і Росія”. „Псування передвиборчих бігбордів партії "Союз" з гаслом "З нами Бог і Росія" свідчить про загострення національних суперечностей в Україні. Так вважає голова цієї політичної сили. Олексій Костусєв каже, що подібні дій відгонять шовінізмом і навіть фашизмом”, - з таких слів почав матеріал ведучий у студії. Далі йшов репортаж, де змальовувалися випадки псування білбордів – аж до появи на одному з них напису: „Кацапів на гілляку”. Далі – синхрон Костусєва, за ним – репортаж із викладенням його думок. Усе, жодної іншої точки зору, жодних міркувань про можливий провокаційний характер самих бігбордів, жодного аналізу правового боку подібної реклами.

Що ж до арешту Щербаня, то в дещо схожому до «Ери» ключі висвітлили його вечірні „Новини” Першого каналу. Теж інформація, теж синхрон Кирила Куликова. Було згадано, що в Сумах уже називають кримінальне переслідування Щербаня політичним замовленням. Був також синхрон депутата Сумської міської ради Людмили Чайкіної, де було, зокрема, таке: „Вважаю, що все, що відбувається навколо Щербаня, - політичні інтриги та спекуляції. Володимир Петрович – одіозна особистість, яка змусила говорити про себе всю країну, він зробив для міста дуже багато. Люди це оцінять. Те, що сталося сьогодні, - політичне замовлення. Бо ще в час передвиборної кампанії міністр Луценко заявляв: Щербань сидітиме”. „Одіозна особистість... він зробив для міста дуже багато”, - це, звісно, неперевершено.

Наступний матеріал «Новин» було присвячено мітингу шахтарів у Донецьку. З одного боку, журналіст зауважив, що „до мітингарів приєдналися прихильники і члени Партії Регіонів, КПУ та "Союзу молоді регіонів України" і акції протесту стали скидатись на передвиборчу піар-акцію. Організатори заходу говорили про нинішні проблеми і вихваляли колишні часи”, що „багато говорили на мітингу про нинішній борг у 80 мільйонів гривень робітникам, які працюють на поверхні. Але не згадували, що торік ця сума перевищувала 145 мільйонів і того, що робітники, які працюють під землею, зараз отримують заробітки повністю. Втім, ця зарплатня, на думку шахтарів та членів їхніх сімей, мала б бути вищою”. Але от синхрони було дано лише учасників мітингу. Між тим, дуже доречним був би синхрон урядовця або експерта, які проаналізували б вимоги мітингу та стан речей у галузі. Але їх не було.

Підсумковий випуск ТСН на „Плюсах” побудував матеріал про арешт Щербаня також суто в інформаційному ключі, без аналітики та експертних оцінок. Було два синхрони Куликова та один – заступника генпрокурора Олександра Медведька. Було згадано про непевні моменти справи Щербаня, а саме: на відміну від Лазаренка, його не звинувачують у скоєнні злочинів на території США, а якщо він прибув до США не з України, то – в разі депортації – депортуватимуть його так само не в Україну.

Інформаційним зробили повідомлення про арешт колишнього сумського губернатора й інтерівські „Подробности” від 20.00, відсунувши це повідомлення далеко від початку програми.

„Час” на 5 каналі одразу після інформації про Щербаня, що йшла першою, дав матеріал, який варто зацитувати повністю. Студія: „10 запитань до Юлії Тимошенко та української Прокуратури поставив Антикорупційний комітет "Межа". У відкритому листі до колишнього прем’єра голова фундації Тарас Клименко намагається з’ясувати всі подробиці її екстреного візиту до Російської Генеральної прокуратури. З’явилися питання і до українських правоохоронців, одне з них таке – чи мають вони інформацію, про що домовились правоохоронні органи Росії з пані Юлією. Він також зазначив, комітет стежитиме за розслідуванням справ чиновників, які підозрюються в корупції. Наступна справа, яку береться досліджувати Антикорупційний комітет "Межа" - справа губернатора Харківської області Арсена Авакова”.

Синхрон представника антикорупційного комітету „Межа” Тараса Клименка: "Треба, ви знаєте, підштовхувати нач… наші правоохоронні органи. Ми не можемо забувати про право моралі, тому, якщо всім відомо, що Луценко відвіз 100 томів справи громадянина Росії Ігоря Бакая до Росії, то чому українська Генпрокуратура не витребувала справу пані Тимошенко?". Матеріал у такому вигляді дуже скидається на свідомо антитимошенківський; коли йдеться про подібного роду звинувачення, наявність іншого погляду видається неодмінною. «События» ТРК «Україна», розповідаючи про Щербаня, з інкримінованого йому згадали лише зловживання службовим становищем та здирництво. Про іншу низку звинувачень, про що інформували новини на всіх інших каналах, – зокрема, в порушенні виборчого законодавства – згадано не було. Завершувався матеріал також своєрідно: „Але навіть якщо екс-губернатора депортують, українські правоохоронні органи не зможуть його затримати. Він є депутатом Сумської обласної ради і має недоторканість згідно нещодавно прийнятого закону. За винятком випадку, якщо Конституційний суд скасує цей закон до повернення Щербаня”. Стовідсоткова впевненість, і можливість того, що депутати облради можуть позбавити Щербаня недоторканності, навіть не взята до уваги. До речі, „Україна” повідомила, що Щербаня було заарештовано в Орландо, а „Ера” – що в Тампі.

Хотілося б зупинитися ще на кількох матеріалах «Событий». „Не всі українці зможуть взяти участь у голосуванні на парламентських виборах”, - починався він. Далі в синхроні заступника міністра закордонних справ України Валентина Наливайченка велося про те, що всі зможуть ознайомитися зі списками й, надавши паспорт, додати до нього себе. Здавалося б, спрощена процедура реєстрації, що відкриває шлях до участі у виборах тим, хто працює за кордоном нелегально. Але ні, у репортажі лунає зовсім інший підсумок: „ЦВК затвердив перелік із 79-ти країн, де проживає найбільша кількість українців. Але проголосують не всі. Україна не може розташувати необхідну кількість виборчих дільниць. На це потрібен окремий дозвіл влади країни. Тому дільниці розташують у представництвах України і не кожен українець витрачатиме кошти, щоб до них доїхати”. Отже, йдеться про те, що не кожен вважатиме за потрібне взяти участь у виборах; сформульовано ж усе так, ніби громадян позбавляють права брати участь у виборах.

Матеріал, що починався зі слів: „Гірників підтримує Партія Регіонів. Її лідер Віктор Янукович, перебуваючи на Донеччині, виступив з різкою критикою влади. Він вважає 2005 рік розтраченим в пусту, уряд – бездарним, політикив… політиків – брехунами, їхні лозунги – популізмом, далеким від інтересів українців”, видався суто агітаційним. Окрім цих слів, синхрону Януковича та завершення: „Лідер Партії Регіонів прогнозує, що наступний рік – рік парламентських виборів – має стати часом виходу країни з кризи”, він не містив жодної інформації. Адже це не було повідомлення про подію, в ході якої Янукович висловив свою думку. А завершення матеріалу можна було сприймати як ледь прихований заклик голосувати за Партію регіонів – бо саме тоді, мовляв, може відбутися обіцяний Януковичем вихід із кризи.

14 ЖОВТНЯ. Події дня – зняття Святослава Піскуна з посади генпрокурора, зустріч Віктора Ющенка з олігархами. „Підсумки” ТРК „Ера” дали оглядовий матеріал, не приховуючи скептичного ставлення до діяльності Піскуна. Було відзначено, зокрема, недоведеність до завершення резонансних справ. Вдалим ходом було дати, на противагу синхронові самого Піскуна, синхрон колишнього генпрокурора Олега Литвака, який с
Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
"Детектор медіа"
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
1761
Коментарі
0
оновити
Код:
Ім'я:
Текст:
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ
Використовуючи наш сайт ви даєте нам згоду на використання файлів cookie на вашому пристрої.
Даю згоду