Спроби досягти національного примирення навколо трагічної української історії другої світової війни декларувалися і минулою українською владою, але, переважно, в рамках пошуків власної легітимності, які могли коливатися в доволі широкому діапазоні. Варто відзначити, що ближчою тодішньому режиму явно була компартійна історична спадщина – досить пригадати лише, як на урядовому рівні відзначалися ювілей екс-керівника ЦК КПУ Володимира Щербицького. І в цьому сенсі потуги до визнання на державному рівні, скажімо, Української Повстанської армії воюючою стороною носили, швидше, ритуальний і, м’яко кажучи, не надто публічний характер. Натомість, відданість тодішніх можновладців радянським святковим традиціям не могла викликати жодного сумніву.

Нинішня українська влада, яка ще в якості опозиції заявляла себе, як, так би мовити, "більш українська”, просто не могла не здійснити, принаймні, спробу при відзначенні 60-ї річниці Перемоги відійти від традиційної схеми святкування – пафосної, відверто мілітарної, зав’язаної на багатьох віджилих ідеологемах. В такому контексті цілком логічним було намагання зробити центральною ідеєю ювілейних торжеств – ідею примирення і взаємного прощення українців, які безжалісною волею історичного процесу були поставлені по різні боки лінії фронту. До такого підходу, власне, підштовхували і наші європейські амбіції. Відомо, що про рівноправне примирення колишніх ворогів вперше зайшла мова саме після другої світової війни, коли французи Жан Монне і Робер Шуман у травні 1950-го року висловили ідею про об’єднання вічно ворогуючих Франції та Німеччини, як основи для загальноєвропейського об’єднання. Відмова від старої ворожнечі та історичних претензій в ім’я майбутньої стабільності та розвитку та теперішній рівень життя європейців, як її наслідок, мали б стати дієвим прикладом і для українців. На жаль, вітчизняні політики, а заодно – і мас-медіа продемонстрували явно недостатній рівень для того, щоб позитивно впливати на масову свідомість співгромадян, травмовану десятиріччями життя “у ворожому оточенні”, стереотипами радянської пропаганди та деструктивними політтехнологіями останніх років. Кількох емоційних, але змістовно одноманітних (жирний “мінус” його райтерам, якщо вони у нього взагалі є!) виступів президента Ющенка було явно замало, щоб вирішити хоча б частково поставлену - цілком благородну - мету.

Українська історія, поза сумнівом, потребує дуже глибокого, відвертого і позбавленого політичних спекуляцій, аналізу. Не для роздачі нагород і винесення вироків – для чіткого і спокійного усвідомлення правди і відмови від помсти. Можливо, сьогоднішня, не надто вдала спроба “ювілейного примирення”, стане першим реальним кроком на цьому непростому шляху. Принаймні, доручення Ющенка створити комісію по вивченню діяльності ОУН-УПА може цьому посприяти - якщо не перетвориться в чергову формальність.

Що ж до теленовин, то наша журналісти переважно виступили в ролі безсторонніх “ілюстраторів” святкових заходів до 60-річчя Перемоги. Хоч мали б уже поступово навчитися не плутати об’єктивність з байдужістю. Національне примирення – надто важлива річ, і якщо вже політики не спромоглися виробити адекватну власну позицію, то мас-медіа, мабуть, мали б виступити у цій ситуації в ролі “агентів суспільного інтересу” і, можливо, стати “стимуляторами” тверезо-прагматичного підходу в оцінках трагічного минулого. Для того, щоб його помилки не повторювалися у майбутньому. Але вийти на такий рівень аналізу, та ще відкинувши при цьому дрібний політичний інтерес, не вдалося, практично, нікому.

Натомість, певна частина наших телевізійників досить яскраво продемонструвала, чого варті розповіді про журналістські стандарти в момент, коли для власника телеканалів наступають скрутні часи.

Конфлікт між акціонерами Нікопольського феросплавного заводу - “Інтерпайпом”, очолюваним зятем екс-президента Кучми Віктором Пінчуком та групи “Приват”, якій належить частина акцій заводу, став топ-новиною на телеканалах, які пов’язують з іменем Пінчука – ICTV, СТБ та Новий канал. Причому ICTV навколо конфлікту розгорнув протягом днів нашого аналізу мало не ”телемарафон”, не обмежуючись випусками новин, а ще й час від часу подаючи прямі включення від спецкора у Нікополі.

Впадала в око майже повна одностайність журналістів згаданих каналів, щодо того, хто правий, а хто винуватий у конфлікті. Таке ж враження, певно, мало скластися і в глядачів. В асортименті була і візитка досягнень заводу під орудою “Інтерпайпа”, і висновки юристів, і інтерв’ю стурбованого проблемами бюджетостворюючого підприємства мера міста, і повідомлення про створення “робочих дружин”, і виступи народних депутатів. Про те, що оцінка ситуації навколо НЗФС може бути не настільки однозначною, та про позицію іншої сторони конфлікту, телеглядачі мали змогу дізнатися переважно лише з новин інших каналів – “1+1”, Першого Національного, почасти – “Інтера”. Були рідкі випадки і в ефірі самого ICTV, коли не журналісти – але запрошені фахівці або політики, наприклад, соціалист Йосип Вінський, принаймні, говорили про те, що свого часу до процедури приватизації Нікопольського заводу було багато запитань і от тепер, мовляв, ситуація за нових обставин вибухнула конфліктом… Ведучі в студії під час подібних заяв гостей якось ніяковіли і воліли тему кількарічної приватизації далі не розвивати… А в цілому вся ця історія, які і її висвітлення в теленовинах, продемонструвала - зробити більш-менш осмислений висновок з журналістських повідомлень наших телеканалів про той чи інший бізнес-конфлікт - неможливо. Сторони конфлікту видають суворо дозовану інформацію, шукати інших джерел наші журналісти не можуть, не хочуть, або не вміють. Таким чином, якщо трапляється масштабний викид інформації про конфлікт на зразок нікопольського – можна бути впевненим, що це спроба використати медійний ресурс як інструмент конкурентної боротьби. Зовсім недавно це надто широко практикувалося у політичній боротьбі, у бізнесовому житті тоді, до речі, все відбувалося значно тихіше. Очевидно, маємо розцінювати те, що зараз замість політичної цензури виходить на перший план комерційна, як прогрес? Залишаючи без відповіді це риторичне запитання, перейду до наведення кількох розшифровок теленовинних сюжетів на згадану тему. А після них зверну увагу на пару інших тем – не таких масштабних, але по своєму цікавих.

Вікна-новини, СТБ [2005-05-03 22:00]

Загострилася ситуація навколо одного з флагманів української металургії - Нікопольського заводу феросплавів СТУДІЯ: Загострилася ситуація навколо одного з флагманів української металургії - Нікопольського заводу феросплавів. Сьогодні на підприємстві відбувся мітинг трудового колективу.

РЕПОРТАЖ: Автор: Антоніна КАРПИЦЬКА. Голова правління Нікопольського феросплавного заводу Володимир Куцин сьогодні попередив працівників підприємства, що ситуація навколо їхнього заводу загострилася. Річ у тім, що 5-го травня відбудеться одразу 2-е зборів його акціонерів. Одні - безпосередньо в Нікополі, альтернативні - в Орджонікідзе. Друге керівництво підприємства називає нелегітимними.

СИНХРОН: Володимир КУЦИН, голова правління ВАТ НЗФ: "Мы опасаемся, что могут произойти действия, ну на уровне так сказать беспредельного силового захвата завода. Вот чтоб этого не допустить, мы заключили договора с органами внутренних дел, с государственной службой охраны, и так сказать охраняем сегодня завод".

РЕПОРТАЖ: Занепокоєний й ситуацією і мер Нікополя. Він навіть призупинив свою відпустку, адже йдеться про підприємство, що формує 40% міського бюджету.

СИНХРОН: Сергій СТАРУН, міський голова Нікополя: "Сегодня, фактически, все, что мы в городе делаем, особенно наполнение бюджета эта платформа является феросплавный завод. Сила на силу, еще ничего толкового, то есть разумного в итоге не получалось. Безусловно, конечно мы в стороне не будем. Мы будем защищать стабильность наших крупных предприятий, это все-таки тысячи горожан, это их семьи, это их благополучие, их уверенность в завтрашнем дне".

РЕПОРТАЖ: Профорганізація Нікопольського феросплавного вже поінформувала центральний комітет профспілки гірників та металургів про загрозу силового захоплення підприємства з боку бізнес групи "Приват". Своєю чергою, трудовий колектив заводу закликав до правового врегулювання проблеми. Втім, про всяк випадок працівники виставили довкола підприємства робочі дружини.

Репортер, Новий канал [2005-05-03 21:00]

Нікопольський завод феросплавів хочуть захопити силоміць СТУДІЯ: Нікопольський завод феросплавів хочуть захопити силоміць. За словами нинішнього керівництва, привласнити підприємство, щоб поставити своїх керманичів, хоче та бізнес структура, що свого часу програла приватизаційний тендер.

РЕПОРТАЖ: Автор: Михайло ШАМАНОВ. Сьогодні на підприємстві зібрався стихійний мітинг на підтримку нинішнього керівництва заводу. Глава правління підприємства запевняє, що завод спробують захопити силоміць, тому працівники вирішили організовувати дружини, щоби відстояти своє підприємство.

СИНХРОН: Володимир КУЦИН, голова правління ВАТ "Нікопольський завод феросплавів": "В них вступают не только работники завода, а и ихние дети, ихние жены, члены семей. То есть, это мнение людей, Вот их сегодня работа на заводе устраивает, она для них престижна".

РЕПОРТАЖ: Зараз 73% акцій належать корпорації "Интерпайп", 13% - групі "Приват". Голова правління каже, що 5-го травня буде проведене фіктивне зібрання акціонерів і на ньому буде ухвалено рішення про зміну керівництва. Зараз на Нікопольському заводі феросплавів працює майже 10000 людей. Середня зарплатня одна з найвищих в галузі - 1500 гривень. Завод регулярно перераховує кошти до державного та місцевого бюджетів. Економічна ситуація на заводі та в місті може радикально погіршитися, якщо на підприємстві зміниться керівництво. Мер Нікополя вважає, що нова влада має розібратися в ситуації і діяти виключно в рамках закону.

СИНХРОН: Сергій СТАРУН, мер Нікополя: "Мы будем будем использовать все свои возможности данные нам законом, для того, чтобы привлечь, хотя бы внимание к решению этой проблемы и убедить всех, что сегодня провозгласив, что жить мы будем в демократической стране, где верховенством будет закон, надо все-таки это делать".

РЕПОРТАЖ: Працівники Нікопольського заводу феросплавів звертаються до президента, Верховної Ради, та глави уряду з проханням попередити силове захоплення підприємства. Сьогодні уночі біля будівлю дирекції заводу будуть чергувати народні дружини та міліціонери.

Факти, ICTV [2005-05-05 18:45]

Нікопольський завод феросплавів – це 11,5% світового виробництва феросплавів СТУДІЯ: Нікопольський завод феросплавів – це 11,5% світового виробництва феросплавів. На провідні позиції в Україні він вийшов саме після того, як на завод прийшов ефективний власник.

РЕПОРТАЖ: Автор: Тетяна ПРУДНИКОВА. Вже сорок три роки на Нікопольському заводі виробляють феросплави – це сплав заліза з іншими елементами, який необхідний для виробництва сталі. У трьох основних та п’яти допоміжних цехах виробляють понад половину усіх українських сплавів. Показник вмісту марганцю у нікопольських феросплавах один з найбільших у світі. Експерти оцінюють його на рівні виробництва сплавів Норвегії, Австралії та Південно-Африканської Республіки. Навіть в Китаї відомий лідер у цій галузі за якістю сплавів поступається нікопольцям. Основні конкуренти НЗФ в Україні – Запорізький, Костянтинівський та Краматорський заводи, які контролює група "Приват". Є конкуренти в Росії та Казахстані. Акціонери НФЗ у подіях навколо заводу бачать і руку конкурентів.

СИНХРОН: Віктор ПІНЧУК, народний депутат України, засновник корпорації "Інтерпайп": "Это точно выгодно нашим конкурентам здесь, бесспорно выгодно любому конкуренту на мировых рынках. Другое дело, что некоторые из них об этом ещё не знают, но это точно им выгодно и точно нам невыгодно. Вот посмотрите, на проходной что-то вместо цветов. Колючая проволока? Это завод на Украине, демократической Украине в двадцать первом веке?" РЕПОРТАЖ: Сьогодні Нікопольський феросплавний - єдине прибуткове у своїй галузі підприємство України. За 2004 рік чистий прибуток – сімдесят мільйонів гривень. Торік НФЗ побив світовий рекорд із виробництва феросплавів, понад мільярд тонн, випередивши навіть потужну французьку "Еремет-груп". Щоб вирішити подальшу долю цього гіганта, народні депутати готові іти навіть до Ради Європи.

СИНХРОН: Анатолій РАХАНСЬКИЙ, народний депутат України, член Парламентського Комітету з питань будівництва: "Эти вопросы, если они не будут, не дай Бог, решены в нашей стране, ну, я буду вынужден и по вашим заявлениям представлять вас и в Совете Европы, представлять вас на международном уровне".

РЕПОРТАЖ: Завод повністю задовольняє потреби українських металургів у феросплавах, третина продукції йде в країни СНД, більша половина – у далеке зарубіжжя. Загалом, феросплави нікопольців використовують металурги сорока країн.

Факти, ICTV [2005-05-05 18:45]

Нікопольський завод феросплавів перебуває в центрі уваги СТУДІЯ: У студії - Іванна КОБЕРНИК. Тема дня сьогодні у "Фактах" – вибухонебезпечна ситуація навколо Нікопольського заводу феросплавів. Найбільше підприємство міста, лідер металургійної галузі України вже кілька днів в очікуванні силового захоплення. Група акціонерів, яка контролює до 26% акцій підприємства, ініціювала збори акціонерів в Орджонікідзе, які головний власник заводу і правління вважають незаконним. Представників Нікопольського заводу феросплавів і журналістів на збори в Орджонікідзе не пустили щільні лави охорони. У самому ж Нікополі відбулися збори більшості акціонерів заводу, ми про це розповідали протягом дня. І зараз свіжу інформацію запитаємо у нашого кореспондента у Нікополі Андрія Вороніна. Андрію, отже, що на цю хвилину відбувається в Нікополі? Яка ситуація зі зборами акціонерів, з мітингами, які тривали протягом дня, що відбувається саме зараз? СТУДІЯ: Андрій ВОРОНІН, спеціальний кореспондент.: "Вітаю, Іванно. Я нагадаю, що сьогодні, на відміну від загальних зборів акціонерів у Нікополі, загальні збори акціонерів в Орджонікідзе не відбулися. Там зранку були щільно закриті двері. Ні акціонерів, ні народних депутатів, ані журналістів туди не пускали, не пускали судових виконавців, які мали зачитати судові рішення. Натомість, у Нікополі загальні збори акціонерів відбулися, про що свідчить щойно завершений мітинг, на якому виступала адміністрація підприємства перед працівниками. Вони зачитали протокол зібрання, в якому зазначається, що збори були легітимними, правомірними і, насамперед, такими, що відбулися. А також зачитали резолюцію до Фонду державного майна України, а саме, до пані Валентини Семенюк, які висловили свою шану та подяку за те, що сьогодні Фонд держмайна не приймав участі у загальних зборах в Орджонікідзе, а також за те, що, як нам стало відомо щойно, пані Семенюк поставила свій підпис під листом, в якому зазначається, що Фонд державного майна України не володіє 50% та однією акцією Нікопольського феросплавного заводу. Натомість, як зазначають юристи, якщо загальні збори акціонерів відбулися, то наступні, паралельні, в будь-який день, в будь-який час і в будь-якому місці вважаються вже незаконними. І, насамперед, такими, що не можуть відбутися взагалі. Якщо говорити про все, про, про те, що відбувається зараз у Нікополі, то люди, незважаючи на те, що вони почули про таке рішення, вони не збираються звідси іти. Їх спокій охороняє приблизно два, дві сотні державних охоронців, а натомість, в підтримку металургам вирішили здійснити і, і артисти, які після 20-ої години мають приїхати сюди з концертною програмою. Отже, люди, що тут залишаються, залишається майже 2000 працівників, які були тут і зранку, вони в очікуванні, настрій бадьорий. Іванно.".

СТУДІЯ: Дякую, Андрію. Андрій Воронін, який працює у Нікополі, розказав нам останню ситуацію в місті, де вже кілька днів чекають захоплення, силового захоплення Нікопольського заводу феросплавів. Отже, нагадаю, головні події цього дня: в Орджонікідзе група акціонерів, яка контролює до 26% акцій підприємства, ініціювала збори акціонерів, які головний власник заводу і правління вважають незаконними.

РЕПОРТАЖ: Автор: Оксана ОЛІЙНИКОВА Таємно, скандально і за зачиненими дверима проходило сьогодні альтернативне зібрання акціонерів Нікопольського заводу феросплавів. Місто дії – містечко Орджонікідзе на Дніпропетровщині, на тутешньому гірничорудному комбінаті, який належить групі "Приват". Саме вона свого часу програла у змаганні за Нікопольський феросплавний. Сьогодні, за даними інформованих джерел, “приватівці” прагнуть реваншу і організували паралельні збори НЗФ. Дійство відбувалося за зачиненими дверима – ні представників Нікопольського заводу, ні численних журналістів до зали не пустили, перед входом – щільні ряди охорони. Судовий виконавець на східцях зачитав ухвалу Комсомольського районного суду Херсона. Цей документ, який з`явився на світ невідомо коли, підтвердив законність зборів.

СИНХРОН: НЕ ТИТРОВАНО "Заборонити товариству "Славутич-Реєстратор", ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”, який прибуде для участі у загальних зборах акціонерів ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” 05.05.2005 року за адресою Дніпропетровська область, вулиця Чехова, 32, ухилятися від реєстрації акціонерів ВАТ “Нікопольський завод феросплавів”. Заборонити Державній комісії цінних паперів та фондового ринку ухилятися від здійснення контролю за реєстрацією акціонерів, заборонити Фонду державного майна України, його територіальним органам, їх посадовим особам та представникам ухилятися від приймання участі як акціонера, який володіє 50% плюс одна акція…" РЕПОРТАЖ: Спроби одних акціонерів потрапити всередину були марними, хоча деяких запускали з “чорного” входу. Любов Руденко каже, що намагалася пробитися на збори з 8 ранку.

СИНХРОН: Любов РУДЕНКО, акціонерка: "Нарушеніє даже те, що нас не пустили, не зарегістріровали як акціонерів. Допустим, ми тут простояли, прождали і я потеряла смєну, я потєряла дєньгі".

РЕПОРТАЖ: Охорона не пускала навіть народних депутатів, що представляли акціонерів. Вони твердять – збори нелегітимні, хоча остаточну оцінку їм має давати Верховний Суд. Незаконність зборів в Орджонікідзе натомість підтверджує рішення Сакського суду.

СИНХРОН: Лариса ПОЛЯКОВА, народний депутат України: "Решение Сакского городского суда состоит в том, что данное собрание акционеров признается нелегитимным. …Не секрет, что это политический заказ, что идет передел собственности. Виктор Пинчук, интересны которого мне очень хотелось бы здесь представить, если бы он мне это доверил, оказался в эпицентре этой борьбы".

СИНХРОН: Євген ОСТАПЕНКО, юрист: "То, что происходит здесь, не имеет никакого отношения, на мой взгляд, к реприватизации. Это, если пользоваться английским термином, недружественное слияние и поглощение, так называемое (НРЗБ – "УС"). То есть, в настоящее время я знаю о том, что государство пытается вернуть себе пакет акций НЗФ в размере 50%. Есть судебный спор, который рассматривается и Хозяйственным судом, еще один – Печерский районным судом города Киева".

РЕПОРТАЖ: Мета альтернативних зборів акціонерів Нікопольського феросплавного заводу, в той же час, - обрання нового керівництва і спроба захоплення влади на підприємстві. Але на самому заводі до цього давно вже готові. Народні дружини працівників чергують цілодобово.

СТУДІЯ: У самому ж Нікополі відбулися збори більшості акціонерів заводу феросплавів. На них переобрали чинного голову правління Володимира Куцина, внесли зміни у спостережну раду підприємства і затвердили звіт правління про діяльність за минулий рік. А під стінами заводу відбувся кількатисячний мітинг. Загроза силової зміни влади на стабільному успішному підприємстві не залишила байдужими не лише працівників феросплавного.

РЕПОРТАЖ: Автор: Андрій ВОРОНІН. Загальні акціонерні збори на Нікопольському феросплавному відбулися, вони пройшли спокійно та відкрито. Затвердили порядок денний, сформували наглядову раду та переобрали правління. Проте, весь день підприємство очікувало мітингувальників з Орджонікідзе, на влаштований мітинг в Нікополь приїхали народні депутати, відомі політологи, юристи та місцева влада. Ситуацію на заводі вони називали парадоксальною та порівнювали Україну сучасну с Росією початку 90-х.

СИНХРОН: Інна БОГОСЛОВСЬКА, віце-президент Спілки юристів України: "Это уже вопрос не спорной ситуации, а вопрос законной и бандитской попытки… законной и бандитской попытки забрать предприятие, перераспределить собственность".

РЕПОРТАЖ: Депутати подякували працівникам феросплавного за чітку громадянську позицію, адже вони захищають підприємство від ймовірного силового захоплення.

СИНХРОН: Віктор ПІНЧУК, народний депутат України, засновник корпорації "Інтерпайп": "И вот такого не может быть. Два регистратора у одного акционерного общества, невозможно. Два собрания в один день, невозможно. Это, это спектакль. Это только пародия, так сказать, на… на правовое государство".

РЕПОРТАЖ: Частина народних обранців вже відлетіла до Києва. Там о пів на восьму має зустрітися з прем’єр-міністром України. Натомість, біля Нікопольського феросплавного заводу залишаються люди та кількасот представників державної охорони. 3-го травня відзначався Всесвітній день свободи преси. В цьому контексті та у зв’язку із заявою Віктора Ющенка про “свободу слова - як аксіому для нової влади” досить цікавою виглядала ситуація навколо судового процесу у Рівному, де місцевий губернатор – тобто представник нової влади, судиться із місцевою газетою. Історія вельми показова, оскільки є далеко не першою в практиці нового губернатора. За останні роки він подав до різних ЗМІ позовів на три мільйони (!) гривень . Але ця тема всерйоз зацікавила лише канал “Тоніс”, який в доволі розгорнутому сюжеті

розповів глядачам про цю історію. Яка свідчить, що поборникам свободи преси в Україні розслаблятися не варто. Навіть попри обіцянки нового Президента.

Наостанок згадаю про коротку інформацію, яка невдовзі може стати приводом для серйозного аналізу – на телебаченні у тому числі. Висновки соціологічних досліджень засвідчили дві речі. По перше, те, що після спалаху суспільної активності більшість громадян охопила закономірна політична апатія – процес, який може затягнутися, якщо нова влада не відповідатиме масовим очікуванням. По-друге – що майже 90 відсотків громадян не бере участі у діяльності жодної політичної партії чи громадської організації. Це створює серйозні проблеми для артикуляції реальних суспільних інтересів – на відміну від особистих амбіцій політиків.

Вісті, Перший національний, 2005-05-05 21:00

8 партій подолали б 3% рубіж, якби парламентські вибори відбулися 8 травня СТУДІЯ: 8 партій подолали б 3% рубіж, якби парламентські вибори відбулися наступної неділі. Такі результати соціологічного опитування проведеного Фондом “Демократичні ініціативи” та Київським інститутом соціології. Якби вибори до Верховної Ради відбулися за партійними списками, до парламенту пройшли б Партія Регіонів – трохи більше 13%, “Народний союз "Наша Україна" – 10,8%, на 0,1% відстала б "Батьківщина", "Наша Україна" Віктора Пинзеника набрала б 8,3%, соціалісти майже 7,5. Комуністична партія - на відсоток менше, Прогресивні соціалісти могли б набрати трохи більше 4, а за есдеків готові голосувати 2,7% виборців. Водночас, соціологи констатують, що політикою в Україні цікавиться менше половини населення, 34% зовсім не переймаються політичними процесами, і лише чверть українців активно цікавляться політикою. Абсолютна більшість населення України - 89% не є учасниками жодного громадського чи політичного об’єднання.