«Процент глядачів, які у великих містах дивляться кабельне телебачення постійно зростає, – говорить пані Лебедєва. – Наприклад, у Дніпропетровську 78% міста дивляться кабель, в Одесі кабельна аудиторія теж сягає понад 70%. Отже, потрапити із супутника в кабельну мережу – це ще й набагато оптимальніший шлях до загальноукраїнської аудиторії, ніж отримувати аналогову ліцензію в усіх цих містах».

 

Супутниковий ресурс є необмеженим, вартість ліцензії – 22 тисяч доларів (ціна обумовлена монопольним положенням «Укркосму»), проте видають її в Нацраді, як правило, не з першого разу: «Супутникова ліцензія видається не на конкурсній основі, як аналогова. Проте це не означає, що Нацрада має тільки реєструвати бажаючих мовити з супутника. Ми повинні ретельно перевірити і компанію, і контент, який вона збирається запропонувати глядачеві, а на це потрібен час…», – роз’яснює Тетяна Лебедєва неквапливість регуляторного органу щодо ліцензування сателітних мовців.

 

На 1 липня 2007 року, згідно з даними Нацради, зареєстровано понад 60 каналів супутникового мовлення.

 

 

 

 

*) імовірно

 

Необмеженість сателітного ресурсу зумовлює жорстку ринкову вимогу форматизації. Тільки завдяки чітко сформульованому позиціонуванню, прорахованому контенту та контакту з цільовою аудиторією маленький сателітний канал із часткою в соті долі пунктів рейтингу може відірвати рекламу у великих каналів.

 

Проте «позиційна війна сателітів» (боротьба за привабливіші ніші та перші місця у своєму сегменті мовлення) починається не в момент отримання ліцензії. За словами Ігоря Куруса, першого заступника голови Нацради з питань телебачення і радіомовлення: «З одного боку, для Нацради це добре, коли глядач може отримати всебічну інформацію; і тому, як член Нацради, я вітаю збільшення кількості каналів. Ми даємо кожній компанії можливість реалізувати свій проект, бо було би абсурдно, якби ми припинили ліцензувати інші супутникові канали, які, приміром, хочуть мовити у бізнес-форматі, на підставі того, що вже є Перший діловий канал. Інша річ – чи будуть ці канали самоокупатися. Здавалося б, власник хоче дотувати канал – хай дотує, але тут уже виникає питання залежності каналу від власника, а відтак і заангажованості інформації, що її подає телеканал, – а це вже не може не викликати тривогу».

 

Тетяна Лебедєва наполягає на тому, що має включитися такий фактор, як саморегуляція ринку: «Я за природний відбір, бо не вважаю, що Нацрада має регулювати кількість каналів в окремих сегментах мовлення. Хай канали конкурують контентом». А щодо загальноекономічної ситуації на медіаринку вона говорить так: «За моїми спостереженнями, ті люди, які вкладають сьогодні в телебізнес, здебільшого вкладають в капіталізацію, а не в прибуток».

 

Про те, що не кожен телеканал створюється з бізнесовою метою, говорить і Микола Княжицький, голова ТОВ «Медіадім»: «Заснування телеканалу необов’язково має бути комерційно виправданим – припустімо, у нас є канал “Глас”, який підтримується церквою, там взагалі немає реклами, але людям, які його заснували, важливо мати майданчик для висловлення своїх ідей».

 

Княжицький, як і інші медіаексперти, зауважує таку тенденцію: останнім часом невеликі канали відтягують на себе дедалі більше реклами від великих мовців. За рахунок сегментації аудиторії. Тим не менш найпривабливішими медіанішами видаються: інформація, бізнес, музика – тобто ті, чия аудиторія є найширшою з нішовиків.

 

Перший музичний канал з’явився в Україні ще в аналогу – М1 отримав ліцензію на мовлення в 2001 році, а от піонером інформаційного мовлення в Україні є ефірний 5 канал (2004 рік запуску). Його супутниковим конкурентам – каналу «24» і NEWS ONE при появі на ринку довелося відштовхуватися від його продукту. За оцінками рекламістів, найкращі показники росту в каналу «24» – через його націленість на візуальну подачу інформації, що дає змогу виводити зображення на відеоносії у громадських місцях. Враховуючи те, що в багатьох публічних місцях «24» заступив на екранах гламурний Fashion TV, можна робити припущення, що в тематичному діапазоні «німого телебачення» в Україні ще лишається чимало вільних сегментів.

 

Як перший в Україні канал бізнес-мовлення заявив себе Перший діловий канал (2006 рік), проте ледь через рік роботи на каналі розпочалися проблеми із фінансуванням, а менеджмент та журналісти великою частиною перекочували на UBC, який має намір вийти в ефір вже 1 вересня і покласти своїх конкурентів на лопатки відпрацьованими на ньому ж навичками. Канал збирається використати ще одну ідею конкурентів – циклічні інформаційні випуски у стилі EURONEWS, яку успішно застосовує канал «24». Кожні 2 години в ефір виходитимуть 15-хвилинні випуски новин, щогодини – 8-хвилинні дайджести, кожні 30 хвилин – анонси подій та короткі бліц-випуски новин. Концепцією передбачено використання інтерактиву та прямих включень. Гостьові студії – один із улюблених форматів малобюджетних каналів (і Першого ділового зокрема) – будуть і на UBC. В цілому ж поки важко зрозуміти, чим UBC відрізнятиметься від Першого ділового. Радше, в цьому випадку новаторство полягає не в контенті (і навіть не в концепції чи кадрах), а в фінансовому забезпеченні: власники піонера ділового мовлення не розрахували з інвестиціями і посадили канал на голодну пайку, перекривши йому можливість будь-якого розвитку. Стагнація Першого ділового і поки що «розмовний стан» телеканалу UBC створюють ілюзію, що ніша бізнес-мовлення лишається вільною. Тож протягом року в цьому сегменті мають намір вийти ще два телеканали – УБР та НБР.

 

Щодо телеканалу УБР відомо, що його засновник, компанія «ЕС Продакшн груп» (ES Group), займається виробництвом ділових телевізійних програм: «Діловий світ» (Перший національний), «Ера Бізнес» («Ера»), «Ділові факти» (ICTV), «Ціна питання» (НТН), «Бізнес плюс» (СТБ). Нещодавно компанія запустила в тестовій версії профільний бізнес-сайт – «Український бізнес-ресурс» (УБР). За словами Ігоря Романюка, маркетингового директора ES-group, конкуренція в ніші їх не лякає: «Наші конкурентні переваги в ніші бізнес-мовлення – досвід роботи та аналітичний потенціал».

 

Заснування нового каналу, за словами Романюка, зумовлено «зацікавленістю бізнес-компаній розповсюджувати інформацію про корпоративні та галузеві події», причому, як зазначає Романюк, ця зацікавленість росте. Щодо економічної доцільності, то комерційно-виправданим є не сам по собі супутниковий канал, а весь комплекс: «Я би акцентував на окупності не окремо взятого супутникового каналу, а перспективі нашого проекту в цілому – продакшн-студії для ефірних каналів, сайта, плюс супутниковий телеканал», – наголосив пан Романюк.

 

Відомо також, що презентація каналу УБР планується на кінець вересня, а запуск, імовірно, на кінець року. Щодо продукту, то частина програм, які ES Group виробляє для ефірних каналів, дублюватиметься також і на УБР.

 

Засновниками телеканалу НБР є Микола Княжицький і ТОВ «Медіадім». Свій формат НБР визначає як бізнесово-інформаційний, проте, за словами засновника, «бізнес-інформації буде приділятися багато уваги». Імовірна конкуренція в цьому сегменті мовлення пана Княжицького так само не лякає, як і його потенційних конкурентів: адже поки, за його словами, в Україні немає такого каналу, який був би першою кнопкою в банках і офісах крупних компаній:

 

«Зараз найчастіше, на мій погляд, у великих бізнес-центрах транслюється канал “24”», – з цих слів пана Княжицького можна робити висновки і щодо амбіцій майбутнього телеканалу, і щодо його уявлень про своїх конкурентів.

 

Найщільніше канали вишикувалися у музичній ніші. Попри присутність на екранах уже чотирьох мовців – М1, ENTER-Music, RU Music, O-TV, до осені в ефірі мають з’явитися М2, MTV Ukraine, а згодом Star TV та відроджена Biz-TV. Імовірно, що це врешті сприятиме сортуванню по каналах музичного матеріалу, зосередженню каналів на певних музичних стилях, а не колективному пасовиську телебачення у спільному музичному городі, як це приблизно виглядало досі. Принаймні, Юрій Молчанов, генеральний продюсер Enter-Music, сказав, що на осінь канал планує провести повний ребрендинг і є підстави вважати, що може йтися про чіткішу сегментацію музичних стилів та напрямків. У той же час ЗАТ «Телеодин» ліцензувало і запустило ще один канал мовлення, М2-Естрада, уже з чітким форматом «Естрадна пісня», а Star TV заявив, що «основу музыкального эфира StarTV будет составлять музыка в формате Dance EuroPop».

 

При цьому, за словами Наталії Лященко, генерального продюсера STAR TV, на відміну від інших проектів, які плануються до виходу, STAR TV є не суто музичним, а розважально-музичним («навіть, пізнавально-музичним») каналом. Лященко вважає, що економічні прогнози для нішовиків є вельми сприятливими, принаймні на цьому сегменті мовлення, адже розраховувати на некомерційні надходження аполітичним каналам не доводиться: «Я вважаю, що наше завдання як каналу нішевого – чітко працювати на свою аудиторію, яку ми визначили як аудиторію 12-30. Ми багато спілкуємося з рекламістами, і всі вони твердять, що є певні групи товарів, які важко виводити на ринок, оскільки нема де розміщатися. Адже реклама на каналах із загальнонаціональним покриттям коштує дуже дорого – тобто за великі гроші рекламодавець купує піплметри взагалі, а купуючи нашу аудиторію, рекламодавець може за відносно менші гроші купувати тільки свою цільову групу. Таким чином з’явиться можливість чіткіше управляти рекламним бюджетом, не буде ефекту стрільби з гаубіци по горобцях».

 

За словами пані Лященко, «космічний телебум» зумовлений зростанням рекламного ринку і купівельної спроможності громадян: «Річ у тім, що зросла купівельна спроможність українців, а відтак і обсяги реклами. Є потреба виводити на ринок, приміром, не п’ять видів шоколаду, а десять; ринок може прогодувати не трьох мобільних операторів, а більше і т. д.».

 

У ніші християнського мовлення жодних змін протягом року не спостерігалося. Більш-менш стабільна ситуація і в нішах спортивного і кіномовлення – стрибка кількості гравців за цей рік не відбулося. Хіба що компанія «Поверхность Спорт ТВ» ліцензує ще один телеканал «Спорт 3». Основна причина появи нового «спортсмена» у телепросторі, за словами Марії Лисенко, генерального директора «Поверхности», – завантаженість ефіру двох інших спортивних каналів «Поверхности» у вихідні, а «специфіка спортивного мовлення – прямі трансляції». Також пані Лисенко в інтерв’ю «Детектор медіа» заявила про наміри компанії найближчим часом запустити в Україні два канали у форматі високої чіткості (high definition television, HDTV) – спортивний та кіноканал.

 

Попри цікаві плани, ситуацію в ніші спортивного мовлення Марія Лисенко описала не в райдужних барвах: «Буду честной: основные поступления – это деньги инвесторов. За полтора года канал в ноль не вышел. Большую часть денег канал зарабатывает от договоров с кабельными операторами, а вот реклама продается неважно и доходы от нее незначительны. Дело в том, что цифровые каналы не измеряются, данных по рейтингам нет, а убедить рекламодателей порой можно только пиплметрами. Да, с одной стороны, они понимают, что вся целевая аудитория мужских брендов сидит на наших каналах, но отказ аргументируют тем, что не знают, как нас оценить. Насколько я понимаю, чистые рекламные отчеты и эффективность рекламы – это не совсем тождественные вещи».

 

Через економічні чинники «Поверхность Спорт ТВ» поступово стає природним монополістом у цій ніші мовлення: «Весь футбол уже у нас – самыми интересными считаются чемпионаты Англии, Германии, Италии, Испании, плюс Лига чемпионов и Кубок УЕФА. Пока мы не можем говорить только о “Формуле-1”, а все остальные контракты с топовыми спортивными событиями подписаны нами на 2-3 года вперед», – сказала Марія Лисенко.

 

Прикметними подіями сезону, безумовно, є ліцензування на українському ринку гравців «вузького спектру» – жіночого, кулінарного та гумористичного каналів.

 

Щодо гумору, то ТОВ «Центр телевізійних програм і комунікацій «Телетон» проліцензував одразу два телеканали із заявленою гумористичною. програмною концепцією. Деталі нам наразі невідомі. «Детектор медіа» перевіряла чутки щодо причетності до цього телеканалу відомого дуету артистів «Кролики» (Володимир Данилець, Володимир Моїсеєнко), проте директор «Маленького гумористичного театру» Євген Перебийнос підтвердив лише те, що він знає про заснування телеканалу «КіКо» та його гумористичну концепцію, при цьому наголосивши, що питання про причетність до проекту «Кроликів» ще остаточно не вирішено.

 

Кулінарний канал в ефірі вже з 1 червня (карта покриття і рекомендований розмір тарілки – тут). Очевидно, що претендує він на найласішу аудиторію – домогосподарок, і обіцяє своїм глядачам (глядачкам) зробити пізнавальне цікавим: «Щоб допомогти кожному українському глядачу просте перетворити на вишукане. Ми пропонуємо усім готувати, вчитися новому, розвивати свої гастрономічні та естетичні смаки разом з нами!» (з концепції).

 

Рекламним партнером каналу є «Медіамаркет груп». Поки що канал являє собою антологію старих кулінарних програм, виготовлених як українськими, так і зарубіжними продакшнами: тут можна бачити українських кулінарних телезірок – Дашу Малахову та Бориса Бурду, а також європейських знаменитостей, таких як Берт Вульф (30 років журналістської роботи у галузі кулінарії, 60 книжок, присвячених кухням народів світу, 5000 серій кулінарних програм).

 

Щодо жіночого телеканалу, то, за нашою інформацією, йдеться про телеканал «Максі-ТВ», заснований ТОВ «Наша Прага», яка на одному з останніх засідань Нацради проліцензувала зміни до програмної концепції майбутнього телеканалу (торік «Наша Прага» ліцензувала бізнес-канал УБК, але в ефір не вийшла).

Олег Дейнека, екс-ведучий «Інтера», підтвердив «Детектор медіа», що він має причетність до організації жіночого нішевого телеканалу, але не назвав телекомпанії, яка втілюватиме цей проект. Також Дейнека не погодився, що жіночий канал – це вузьке спрямування, адже домогосподарки становлять до 80% телеаудиторії: «Коли ми визначали для себе нішу, то виходили з того, що нам потрібно продавати рекламу, отже, нам треба, по-перше, щоби наша аудиторія мала гроші, по-друге, щоби мала час дивитися телевізор. Хай канал маленький, але претензія в нього дуже велика – адже до 80 % аудиторії жінки. Великі канали просто не визнають того, що вони є, по суті, жіночими ( чоловіки там можуть дивитися хіба що новини). Не визнають, тому що вони є «лідерами інформпростору», «першими кнопками», «сімейними каналами» і бла-бла – зізнатись, що вони давно перетворилися на нишевиків вони не можуть собі дозволити. Цим ми і скористаємося. Адже великі канали обмежили потреби жіночої телеаудиторії до покупних телесеріалів, а ми готові стати каналом-другом». 

 

За словами Дейнеки, жінки нарешті побачать в телевізорі те, чого їм бракує в житті, але оскільки в маленького каналу немає вдосталь грошей на виготовлення телепродукту, то доведеться змагатися за глядачок креативом. І йдеться не тільки про те, що розмовні студії (улюблений формат небагатих каналів) мають бути цікавими і змістовними, а й про інші пошуки недорогих у виробництві ходів: «Ми збираємося зробити, наприклад, дуже цікаві заставки, про те життя, яке би хотіли мати наші глядачки. Це буде серія роликів про стосунки чоловіків і жінок. Причому, ми хочемо відійти від банальних сюжетів – приміром, ВІН дарує ЇЙ квіти, або ВІН вкладає дітей спати… Але й охопити всі ті сторони життя, де жінкам не вистачає присутності їхніх чоловіків: спільний шопінг, відвідування театрів і виставок, спільний похід на мелодраму… Показуючи цей світ – до певної міри ілюзорний – ми показуємо й те, що він може бути, якщо жінка правильно себе поведе в тій чи іншій ситуації».

 

Але й це не все. Плани каналу максимально амбітні: руйнування стандартів маскульту, зокрема стандартів жіночої краси: «Не всі жінки – моделі, це нав’язаний стереотип. А наш канал хоче бачити свою глядачку такою, як вона є», – наголосив Дейнека.

 

Канал «битиметься за любов українських жінок» уже на рівні дизайну: як повідомив Олег Дейнека, канал отримав результати психологічних досліджень із колористики, щоби за допомогою оформлення студії приваблювати жінок і спонукати їх «приходити» на канал.

 

Щодо рекламних прогнозів, то вони в Олега теж оптимістичні, і не тільки тому що канал пропонує рекламодавцеві найласішу і найчисленнішу аудиторію: «Піар-агенції часто намагаються «добити процент» (те, що лишається від реклами на великих каналах) за рахунок маленьких каналів. На це ми і розраховуємо».

 

Проте В’ячеслав Булавін, генеральний директор РК «Пріоритет», схарактеризував космічні устремління українського медіаринку, не як комерційно привабливе сьогодення, а як «роботу на майбутнє»: «Тут рыночные перспективы достаточно подвопросные. Говорить о том, что это прямая дорога в светлое будущее, я бы не стал. С другой стороны, можно говорить о том, что мы наблюдаем интенсивный процесс расширения спектра коммуникаций – он теперь включает и те медийные каналы, которые ранее были пренебрегаемы. К примеру, Интернет еще три года назад был пренебрегаем как рекламный носитель, а сейчас он не пренебрегаемый носитель, прямо скажем, но все ж не конкурент национальным каналам. То же можно сказать и о небольших спутниковых телеканалах. Это попытка работать на будущее. Многие очарованы тем, во сколько растет стоимость каналов в случае продажи, даже самых небольших. Но это серьезный риск с точки зрения вложения денег, если говорить о рыночном выживании. Хотя мы также отлично видим, что деньги в медиа могут поступать и не из рекламы. И, с этой точки зрения, телебум обусловлен тем, что, видимо, украинский медиарынок уже недостаточен в существующем наборе форм, идет активный поиск новых форм влияния. Суть же очень проста: рост медиарынка свидетельствует о том, что идет борьба за украинцев на предмет их будущих ориентаций и предпочтений». 

 

Про те, що «космічний телебум» в Україні передчасний, говорить і Дмитро Кутовий, керуючий директор медіаагентства повного циклу Nostra Communications: «Время нишевых телеканалов  – 2012-2015 год, когда в Украине объявлен всеобщий переход на «цифру». Но перспектива для тех каналов, которые пытаются застолбить определенные ниши уже сегодня, на мой взгляд, слишком далека. Начинать работать сейчас на свою аудиторию рановато. Все то же самое можно сделать за полтора-два года, а не за 5 лет».