Уже понад місяць через супутник Sirius-4 під логотипом SCI (Slavonic Channel International) мовить «Міжнародний слов’янський канал». Це інформаційно-пізнавальний телеканал, покликаний, за словами генерального директора Валерії Іваненко, об’єднати у спільний інформаційний простір телепродукт 13 слов’янських країн: Білорусі, Болгарії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини, Словенії, України, Хорватії, Чехії та Чорногорії. Проектові вже 18 років, він уже навіть мав попереднє втілення у 1994-1995 роках: перший український супутниковий мовник «Слов’янський канал» виходив в ефір протягом півроку і покривав сигналом 44 країни.

 

Як уже писала «ТК», ідея проекту належить Володимирові Іваненку, який пішов із життя два роки тому. Довести справу до кінця й запустити канал узялася дружина – Валерія Іваненко. Свого часу Володимир і Валерія доклали руку до створення перших українських недержавних телеканалів ТОНІС і ТЕТ. Свої частки в цих бізнес-проектах подружжя продало кілька років тому. Наразі пані Іваненко опікується «Слов’янським каналом» і збирається запускати ще декілька супутникових мовників.

 

Команда телеканалу на етапі запуску складалася з 12 осіб, нині у колективі вже 25 працівників. У проекті крім Валерії Іваненко працюють Тетяна Столярова (заступник генерального директора), Максим Наливайко (програмний директор), Олексій Миронченко (технічний директор), Михайло Лебедєв (креативний директор), Юрій Шкарлат (директор із маркетингу), Катерина Антощенко (головний редактор). У планах – створення наглядової ради каналу, до якої увійдуть шановані діячі з різних сфер культури усіх слов’янських країн.

 

Валерії Іваненко за статутними документами належить 100% каналу.Обсяг інвестиційу проект пані Іваненко не розголошує, однак каже, що вони становитимуть не менше, ніж потрібно для запуску і розвитку подібних каналів. «У нас є бізнес-план, за яким ми на четвертому році маємо вийти в точку беззбитковості», – каже вона. Також канал намагається залучити стратегічних інвесторів. «Ми мали дуже цікаву пропозицію з Росії. Однак партнери поставили умову: підіймати сигнал із території Росії. А це неприйнятно, тому що ідея полягала саме в піднятті сигналу з історичного серця слов’янських країн – міста Києва», – пояснює Валерія Іваненко.

 

Ліцензію Нацради з питань телебачення і радіомовлення на супутникове мовлення канал отримав ще 22 серпня 2007 року. Зі слів Валерії Іваненко, ліцензування пройшло спокійно, всі члени Нацради щиро зацікавилися проектом і жодного спротиву ніхто не чинив. Через рік канал вийшов в ефір і поки що здійснює тестове мовлення. Повноцінне розпочнуть, найімовірніше, з нового року, коли буде достатня кількість продукту.

 

Телеканал наразі мовить українською, російською, англійською мовами та мовою оригіналу (однією з 13 слов’янських мов, залежно від того, де вироблено програму). Абоненти DTH-телебачення за допомогою сет-топ-боксів або кабельні оператори для своїх абонентів можуть обирати бажаний переклад. У планах каналу – запустити звукові доріжки французькою, іспанською, німецькою, арабською та китайською мовами. Валерія Іваненко пишається тим, що «Слов’янський канал» першим із українських мовників дав своїм глядачам можливість вибору мови. З іншого боку, вона зауважує, що це не український, а міжнародний проект, відтак без багатомовності – нікуди.

 

Супутниковий сигнал «Слов’янського каналу» покриває всю Європу, Близький Схід і Північну Африку. Доступ до нього для абонентів DTH-телебачення безкоштовний. «Гадаю, ми залишатимемося у вільному доступі і надалі», – прогнозує пані Іваненко. Нині керівництво веде переговори з кабельними операторами в Україні та за кордоном щодо входження в їхні мережі. Планують укласти угоду з кабельниками Хорватії, і щойно канал увійде в тамтешні мережі, як буде запущено звукову доріжку хорватською мовою. Зі слів Валерії Іваненко, «Слов’янським каналом» зацікавилися кабельники Австралії і США, які самі звернулися до українського офісу із запитанням, скільки коштуватиме для них присутність каналу в їхніх мережах. На відміну від них, українські оператори цікавляться насамперед тим, яка їм вигода від каналу.

 

Водночас «слов’яни» планують заробляти на рекламі. Акцент робитимуть на так звані споживацькі програми, під які шукатимуть спонсорів. «Це абсолютно не схоже на телемагазини. Це просвітницькі програми, які показують споживачам переваги того чи іншого виробника, випробовують товари», – каже пані Іваненко і додає, що канал не даватиме рекламу, розриваючи програми і фільми. А взагалі «Слов’янський канал» хоче мінімізувати рекламні прояви. Вочевидь, головною статтею доходів все ж таки буде плата за розповсюдження. Але не абонентами (для них же канал залишиться безкоштовним), а кабельними операторами.

 

Щодо контенту, то він буде пізнавально-розважальним. Найголовнішу частину мовлення становитимуть документальні фільми та публіцистичні програми. Найважливішою буде історична тематика, хоча канал розповідатиме і про культуру, і про соціальний устрій слов’янських країн. Поки що ефір наповнений документальними фільмами про слов’янські країни – це відео-промо-матеріали, надані дипломатичними місіями слов’янських країн в Україні. «Ми вдячні посольствам, які зацікавилися нашим проектом, і плануємо співпрацювати з ними й надалі», – каже Валерія Іваненко. Також у сітці – програми про слов’янську кухню (з Борисом Бурдою), про зоопарки слов’янських країн, мультиплікаційні фільми слов’янських авторів.

 

Цілодобове мовлення каналу закільцьоване і складається з трьох 8-годинних блоків. Із розширенням програмного продукту блоки оновлюються. Засновники ведуть переговори з різними продакшнами в Україні та за кордоном. «Ми замовили студії Валерія Бабича 500-серійний 3D-серіал про історію слов’янства. Це будуть 5-7-хвилинні серії», – повідомила пані Іваненко. Тим часом у ліцензії «Слов’янського каналу» частка програм власного виробництва становить 92% (22 години на добу) (збігається з мінімальною часткою національного аудіовізуального продукту), а частка програм іноземного виробництва – лише 8% (2 години). Поступово канал вироблятиме власний продукт, зокрема з нового року виходитимуть щоденні випуски новин. Згодом планують створити мережу корпунктів у кожній зі слов’янських країн. Ці корпункти одночасно будуть і представництвами каналу, які купуватимуть цікавий контент, домовлятимуться зі студіями-виробниками.

 

Аудиторією свого каналу Валерія Іваненко називає людей вдумливих, яких цікавить те, що відбувається в 300-мільйонному слов’янському світі. На відміну від Миколи Княжицького, який, запускаючи ТВі, казав, що новачкам слід звужувати межі бажаної аудиторії, щоби пробитися крізь сито сімейних каналів, пані Іваненко розширює коло тих, хто є потенційним глядачем. Адже знати про слов’ян цікаво всім національностям і всім віковим групам (для дітей, наприклад, є мультики). Творці порівнюють свій «Слов’янський канал» із «Діскавері», який відкриває світ. От тільки «Слов’янський канал» прагне відкрити світу слов’янство.