Протягом п’яти тижнів вони підвищуватимуть свій професійний рівень в роботі над новинами та інформаційними програмами. Викладачами курсу є Андрій Шевченко, Ігор Куляс та Костянтин Фролов. Громадська організація "Інтерньюз-Україна" реалізовує цей проект за підтримки Міжнародного Фонду Відродження та Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні.

„Надважливе завдання - чітко задати стандарти, - говорить викладач Школи, екс-керівник новинного мовлення Нового каналу Ігор Куляс. - Решта - це просто технології”.



- Ігоре, прийнявши пропозицію викладання у Школі новин, які найважливіші проблеми сучасної української новинної тележурналістики Ви для себе визначили?

- Є лише дві проблеми. Перша - зацикленість на собі (в межах окремої редакції, компанії), яка не дає змоги позбуватися своїх хронічних недоліків та помилок.

Друга проблема - новинні журналісти, в тому числі й на "великих" київських телеканалах, абсолютно дезорієнтовані. Не знають стандартів професії. Часто - катастрофічно не знають. Саме через це телекомпанії так легко й поступаються владі і грошам, і перетворюються на піарівські чи пропагандистські інструменти, або потрапляють на периферію справжнього життя. Справа майбутнього - зробити так, щоб журналісти добре знали, навіщо вони займаються своєю справою. Ми працюємо саме на це. Українська журналістика ще відвоює свою законну "територію" у влади і у опозиції, у чиновництва та бізнесу, у правоохоронців і криміналітету.

- Чи існує взаємозалежність проблем української тележурналістики та системи журналістської освіти (підвищення кваліфікації журналістів) в Україні?

- Безумовно, це родинні речі. Втім, я знаю, що журналістська освіта останнім часом почала прогресувати. Та найбільшою проблемою журналістської освіти залишається недостатня практична складова.

Саме тому випускники різних інститутів змушені вчитися дуже важливих речей вже на роботі. А насправді цього їх би мали вчити цьому ще в інституті.

- Чим Школа новин від „Інтерньюзу” вирізняється з-поміж інших?

- Кількома моментами. По-перше, в цій Школі ми всі працюємо на суто українському матеріалі з усіма його внутрішніми суперечностями. По-друге, ми працюємо без будь-якої поблажливості один до одного. Тренери питають з учасників Школи, учасники питають з тренерів. По-третє, ми маємо змогу нормального спілкування. По-четверте, ми не робимо жодних фальстартів, і ми не працюємо на "кошик". Щонеділі все, зроблене нашими журналістами - в справжньому ефірі: на обласних телекомпаніях і в Києві - на телеканалі "НБМ" .

- У якому режимі працює Школа?

- У екстремальному. Я це кажу без жодного хизування, оскільки саме такий режим є справжнім для нашої професії. І оскільки я сам працюю у такому ж екстремальному режимі, як і наші журналісти - слухачі Школи. - Розкажіть про особливості викладання і навчання у Школі.

- Найголовніша особливість (як на мою думку) - журналісти у нас геть все роблять самі. Все те, чого всі ми (як журналісти) найчастіше робити не вміли і не вміємо. Вони самі все знімають, монтують, сидять на всіх "кнопках", організують телевізійний виробничий процес і займаються власне журналістською роботою. Можливо, мені ця особливість видається головною чи навіть найголовнішою, тому що я особисто цього ніколи не вмів.

Особливість ще одна - у наших журналістів усе це дуже добре виходить.

Особливість дуже важлива - у нас панує дуже доброзичлива, командна атмосфера. Принаймні я ще не чув, щоб хтось підвищив на когось голос, хоча нами зроблено вже чимало пробних новинних випусків. Хоч було чимало дуже складних і навіть скрутних ситуацій.

Особливість особлива (справді особлива, оскільки такого, гадаю, поки що не було ніде і ні в кого) - у нас завжди є можливість поспілкуватися з тими, хто саме сьогодні робить справжні теленовини в Києві. У нас в гостях буде чимало з найкращих київських тележурналістів.

Особливість виняткова - наші журналісти на Школі працюють не в "кошик".

- На який результат розраховуєте?

- Результат уже досягнуто. Хоча попереду - ще три тижні.

Результат - це добре розуміння того, заради чого ми (журналісти) працюємо. Крім суто житейських обставин. Якщо ми вважаємо нашу професію чимось більшим за спосіб заробляти на життя - це вже і є результат. Наша команда вже дійшла цієї думки.

- З якими саме проблемами у роботі стикаються найбільше ваші студенти? Які вони цього року?

- Це - найбільша розповідь і найбільше моє особисте відкриття. Дуже різні журналісти з різних міст зібралися в єдиній точці під назвою Інтерньюз-Україна. У кожного з них є свій досвід, свої досягнення і свої розчарування. Є свої проблеми і є свої рецепти. Але їм вистачило кількох днів для того, щоб перетворитися на потужну команду, яка може конкурувати з будь-якими усталеними телевізійними колективами.

Тренерам Школи не знадобилося надто багато підказувати, журналісти вирішили більшість проблем самі. На четвертий день Школи вони спромоглися на цілком повноцінний новинний випуск, на десятий - вони вже випереджали центральні канали. Причому (я знову наголошу на цьому моменті) - на відміну від усталених редакцій, наші журналісти геть все робили самотужки!

Можете запам'ятати їхні імена: Оксана Грицай з Рівного, Ліля Гулей і Леся Сидоренко з Чернівців, Олена Козелько з Симферополя, Марина Ніколаєва, Таня Євдошенко і Влад Грузинський із Харкова, Оля Крупник зі Львова, Світланка Гривінська з Івано-Франківська, Наталка Новикова з Керчі, Олена Рижченко з Луганська, Анжела Трубаєва з Кривого Рога, Наталка Дерев'янко з Маріуполя, Іра Зінчук з Луцька, Костя Ігнатчук та Саша Піддубний із Києва. В майбутньому ви обов' язково будете чути ці імена.

Взагалі, ця Школа, як і попередні (короткі тренінги) дає всі підстави стверджувати, що Україна багата на журналістські таланти. Просто в країні немає умов для нормальної їх реалізації. Поки що немає.

КОМЕНТАРІ:



Про свої враження від навчання у „Школі новин” „Телекритиці” розповіли і журналісти, що на ці п’ять тижнів стали студентами.



Марина Ніколаєва, кореспондент, „Агентство телевидение новости”, г. Харьков:

- Я впервые здесь и мне казалось, что это будет что-то типа обычной, нудной школы. А то, что происходит здесь, превысило все ожидания. Все очень интересно. Мы узнаем не только технологию творческого процесса, но и технического. Очень много новых психологических аспектов. И что самое важное - создание команды. Я тут только полторы недели и уже могу это утверждать. Это плюс.

Если говорить о приобретении качественно новых знаний, то это полученное умение планирования сюжета, монтаж сюжета, знание того, как собирается новостной выпуск. Очень интересными были занятия по планированию сюжета с Андреем Шевченко. Мы не просто обсуждали жанры, а и внутренние зацепки и приемы, которым можно научится только у профессиональных журналистов.

Олександр Піддубний, кореспондент ТРК «Експрес-інформ»:

- Я дізнався про «Школу новин» від самого Андрія Шевченка на летючці. При цьому шеф-редактор телекомпанії сам запропонував журналістам пройти навчання у цій Школі і я зголосився. Я працював у багатьох ЗМІ, але хотілося пройти саме цей тренінг, що є своєрідним «мозковим штурмом», аби системно отримати ті знання, що доводилося збирати по крупинкам на різних телеканалах. Я чув, що „Школа новин” „Інтерньюз-Україна” вважається найкращою.

Вже за цей час починаєш по-новому оцінювати особливості роботи в команді. Починаєш розуміти специфіку роботи людей, що працюють поруч з тобою: відеоінженера і оператора, адміністратора, випускового, режисера... Ти сам працюєш у їхній „шкурі” тут, у Школі, і починаєш усвідомлювати, як змінилося твоє ставлення до роботи цих людей.

Леся Федоренко, телерадіокомпанія „Чернівці”, м. Чернівці:

- Відомо, що вчитися ніколи не пізно, тому я приїхала з метою навчитися. Я знаю людей, що вже пройшли через цю школу, я бачу, як навчання в Школі вплинуло на їх професійний рівень. Якщо говорити про школи, я вважаю, що інтерньюзівська школа найкраща, бо тут навчання базується на досвіді як українських, так і закордонних спеціалістів. Є спеціальна розроблена система, що включає базові принципи роботи, які треба знати і дотримуватися.

У багатьох з нас певний досвід є, але не вистачає якихось базових знань, навиків у тих сферах телебачення, чим ще не доводилося займатися, наприклад, верстати новини. Ми тут працюємо у колективі і нас тут, власне, вчать тому, що означає працювати в команді.

Я вважаю, що мені легко вдасться використати й навіть передати свій досвід. Минулого тижня, коли я телефонувала до редакції, то мої колеги повідомили, що вже чекають на мене і готові прослухати „семінар”.