Три публікації поспіль про один і той самий ефір („Іду на ви” за участі Юлії Тимошенко, 26 вересня), неназваною антигероїнею яких мивмоволі стала і я, змусили мене вятися за своє „аморальне, непрофесійне” перо, яке „загрожує стрімко відродити стиль журналістики, який існував за часів Кучми”. Хочу зауважити на кількох аспектах, які випали з поля зору запеклих глядачів.

Участь у подібних телепрограмах може мати і певну інформаційну користь для журналіста. Це і розмови в кулуарах до та після „шоу” з гостем студії та його супроводжуючими, і запитання в той час, коли вимикаються камери, і ви бачите на екрані рекламу віскаса, чимало враженнєвої інформації криється навіть у спостереженнях, хто супроводжував гостя, як він спілкується „за кадром”, наскільки відрізняється його вираз обличчя „за кадром” і під час ефіру. Принаймні, мені це цікаво. Не будучи завсідником цього „шоу”, яке досить недоречно названо „прес-клубом”, я приходжу на ефіри тільки з тими політиками, які в такому ракурсі представляють інтерес. (Мушу сказати, що програма з Юлією Тимошенко в цьому сенсі принесла величезне розчарування. Куди й поділася усміхенена, напозір щира, охоча до розмови „Жанна д’Арк Помаранчевої революції”! Вона працювала тільки тоді, коли вмикалися камери. Складнувато „допитати” людину, кола вона дивиться на твоє питання, що повисло в повітрі точнісінько так, як її „покусана і облита дьогтем” рука, простягнута Ющенку, дивиться і мовчить. Непомітним було бажання політика висловитися, зате яскравіло бажання політика висловитися винятково в камеру. Для чого, власне, в кулуарах „1+1” відбулася відразу, як лише пані Тимошенко „вийшла з ви”, спеціально підготовлена прес-конференція для переважно російських телекомпаній).

Друге, про що б хотілося сказати. Така лавина статей однієї тональності про один ефір свідчить, гадаю, не тільки про актуальність гості, яка дала високі рейтинги останній програмі в „найпрямішому ефірі держави”. (Не вельми чемно з мого боку було б відзначити, що це ознака, з-поміж іншого, і браку тем для авторів вашого видання – за три дні двічі про бабу Параску і тричі про журналістів програми „Іду на Ви”, так, начебто у „Детектор медіа” зібралися одні параскознавці та піховшеконенависники). Це, гадаю, і побічне свідчення вбогості українського телепростору на політично-соціальні ток-шоу, на аналітичні політичні програми. А такі прогарми, судячи з рейтингів останніх ефірів екс-прем'єрки на „Інтері” та „1+1”, затребувані не лише злими публіцистами, а й суспільним загалом. Їх надзвичайно мало, та де там – їх фактично немає. Годі й казати про „радіоточки”, куди скупими трьома краплями просочиться „Свобода” чи „Ера”. Так, у Піховшека та Герасим'юк незручна для „питальників” програма, ближча до прес-конференції, ніж до прес-клубу: тільки хочеш уточнити відповідь – а за мікрофоном уже черга на три питання уперед, і якщо ведучі-„разводящіє” не вловлять точку „допиту” – вже спроба повернутися фактично втрачена. Утім, ці нюанси – для внутріцехових обговорень. Але в будь-якому разі, зацікавленим і політичних процесах та дійових особах українцям практично нічого дивитися. Клацнув – серіал, бойовик, якась „пральня” чи „потєрянная любовь”. І в цій диспропорції вітчизняного телепростору між серйозним „видивом” і лакованою попсою криється величезна відсталість, провінціність України. На жаль.

І остання ремарка. Не знаю, як хто тішиться від свого обличчя (або як віднедавна стало модно казати, „журналістської морди”) на екрані і чи думає при цьому, що збирає мед з бутоньєрки, причеплної на грудях Тимошенко. Направду, це смішні ремарки для серйозних публіцистів. Ну який, прошу сказати, піар отримав журналіст з тієї програми? Що, Володі Кацману запропонували рекламувати модний шампунь чи Наталю Влащенко впізнають продавці пиріжків на вулиці? Абсурд.

Залишається поставити крапку. Хіба що наостанок попросити колег бути етичнішими в оцінках „групової діяльності”, не можна так по-сталінськи всіх під один гребінець зачесати в непрофесіонали. Мар'яна Олійник ставила, як на мій погляд, влучні питання, Мустафа Наєм, як міг, молодець. Це по-моєму.

Читайте також:

Мило, кислота та інші хімічні речовини

Коні не винні або Чи пов'язані фаховість і моральність

Журналісти в люстерці Юлії Тимошенко