Хартія вимагає від політконсультантів:

1. Сприяти реалізації принципів вільного, чесного та транспарентного політичного процесу на основі принципів відкритості та поваги до всіх його учасників.

2. Запобігати спробам обмеження прав і свобод громадян, які є необхідною умовою розвитку демократичних засад українського суспільства.

3. Сприяти реалізації громадянами України своїх виборчих прав, гарантованих Конституцією, чинним законодавством та нормами міжнародного права.

4. Здійснювати свою професійну діяльність відповідно до чинного законодавства та морально-етичних норм громадянського суспільства.

5. Відмовитись від використання „брудних” політичних технологій, вбачаючи у цьому порушення професійної етики та цинічну зневагу до інтересів українських громадян.

6. Виявляти конкретних представників у галузі політичного консалтингу, які використовують „брудні” технології, і надавати їм публічну професійно-моральну оцінку як недостойним представникам спільноти фахівців, які працюють для забезпечення ефективного проведення політичних та виборчих кампаній.

7. Сповідувати принципи чесного партнерства із медіа, вчасно доводити до відома виборців інформацію, яка стосується спроб маніпулювання їхнім вибором та свідомістю

8. Перешкоджати застосуванню виборчих технологій в інтересах груп політичних екстремістів, а також представників кримінального світу.

9. Не допускати розповсюдження, особливо під час виборчої кампанії, заздалегідь неправдивих свідчень, які порочать честь і гідність кандидатів у депутати та інші виборні посади. Утримуватись від дискредитації колег-професіоналів, які виступають на боці конкурентів.

10. Сповідувати високі стандарти та принципи професійної діяльності у галузі консультування суб’єктів політичного процесу.

11. Сприяти пропаганді, розповсюдженню та застосуванню норм Хартії серед інших представників професійної спільноти і медіа.

12. Дотримуватись норм підписаного документу, який має стати гарантією того, що діяльність політичних консультантів відбуватиметься за єдиними чесними правилами та на засадах професіоналізму.

Прочитавши це, так і хочеться додати ще один пункт: „Якщо я порушу запові... вимоги Хартії, то нехай покарає мене всесильна та справедлива рука професійного співтовариства, й я назавжди позбудуся гордого звання політконсультанта”. А справа ось у чому. Професійно-моральна оцінка, як і багато інших слушних положень Хартії, залежить не лише від самих політконсультантів: справа тут у тому, до якої міри чесні та етичні представники цеху мають змогу бути почутими. До якої міри вони користуються попитом у державі. Та й, наприклад, вимога не допускати розповсюдження неправдивих даних стосується скоріше політиків, а не політконсультантів. А ще – ЗМІ. Усе ж таки саме політики є замовниками, а консультанти – підрядниками. Тож переоцінювати їхні можливості не варто. Та й власне пункт про нерозповсюдження неправдивих відомостей стосується лише таких даних, що ганьблять честь і гідність політиків. А якщо вони просто викривлюють їхні політичні позиції? Якщо приписують політикам те, чого вони ніколи не казали чи не робили? Маніпуляція свідомістю виборців зазвичай відбувається саме за допомогою подібної брехні. Узвгвлі: видається, що саме влада створює той чи інший політичний клімат у державі, а відтак диктує політтехнології. Знову ж: якщо будуть замовлення на брудні технології, й якщо вдавання до них не буде нести покарання, то завжди знайдуться підрядники, готові зробити запропоновану роботу.

Що ж до самої церемонії, то деякі з підписантів Хартії зазначали, що не сформульоване поняття брудних технологій. Інші казали, що в Україні вже не пройде так, як у Росії, російські політтехнологи бояться України: Україна довела, що тут російські технології не лише не спрацьовують, а ведуть до протилежного результату. Сергій Дацюк, який відмовився підписувати Хартію, наполягав на тому, що політконсультант – то не те саме, що політтехнолог і, тим більше, політолог, він має конкретне завдання й конкретну функцію. Утім, пан Дацюк обіцяв написати для „Детектор медіа” про своє бачення проблеми. Справді, привернуло увагу те, що до підписання Хартії було залучено багато політологів. Із цієї причини відмовився підписувати її Олексій Гарань. „Я – не політконсультант”, - сказав він. Утім, у виступі зазначив, що підписання Хартії – на часі (хоча деякі з інших промовців підозрювали, що це є здебільшого піарівська акція). Але політтехнологи не можуть нічого зробити без ЗМІ, й саме на ЗМІ лежить велика відповідальність. Тим часом зараз провідною тенденцією у пресі є скандалізація політичного життя. А це є теж однією з брудних технологій. Програми, що виступають як аналітичні, насправді є публіцистичними з застосуванням технологій. ЗМІ женуться за сенсаціями – хоча все, що відбувається в Україні, є нормальним для демократичної держави. Преса, на думку пана Гараня, мусить не затуманювати свідомість виборців, а виконувати просвітницьку функцію – роз’яснювати громадянам, як функціонують інститути демократії. А політтехнологи є вузьким колом, вони всі знають один одного, всі знають, хто що робив, усі знають, хто переступав через норми моралі. А зараз відбувається реанімація методів і людей, які скомпрометували себе, вони знову стають респектабельними.

На думку Володимира Фесенка, політконсультанти мусять не підписувати хартії, а об’єднуватися. За його словами, він скептично ставиться до підписання будь-яких декларацій, але якщо бодай трошки стане кращий клімат – то підписання хартії піде на користь. Хоча, на його думку, криза в Україні лише поглиблюватиметься (якраз перед церемонією підписання стало відомо про те, що Верховна Рада не затвердила кандидатуру Юрія Єханурова на посаді прем’єр-міністра), про мораль та моральність він чув уже стільки разів, що самі ці слова починають уже дратувати, й узагалі світ не стане кращим, а політика – моральнішою та чеснішою.

Володимир Полохало вважає, що підписання Хартії сприятиме демократичному процесові в Україні. Політична думка та політологічне середовище вигідно вирізняють Україну з-поміж решти країн СНД, з-поміж євразійських країн. Громадянське суспільство, що вже виявляє себе в Україні, спроможне критично ставитися не лише до політиків, а й до політологів та політтехнологів, та формувати свою власну громадську думку.

Отже, Хартію підписано. Чи стане світ політконсультантів України чистішим та моральнішим? Як засвідчує досвід підписання Етичного кодексу журналіста, дотримуються його лише ті, хто його підписав (та й то, на жаль, не всі й не завжди), але поява подібних документів створює певну планку, певну норму, яка хай непрямо. Але все ж таки встановлює нормативи професійної поведінки та межі того, що можна, а що – ні.