Інститут політики, за підтримки Асоціації розвитку, провів сьогодні „круглий стіл” на тему „Розпалювання міжнаціональної ворожнечі, пропаганда насильства та жорстокості під час виборчої кампанії”. Експерти, депутати та урядовці шукали й пропонували механізми, які б могли запобігти порушенням, які відбувалися під час виборів президента минулого року.

Основною статтею, яка фігурувала під час обговорення, була ст. 58 п. 3 Закону про вибори, де йдеться про обмеження ведення передвиборчої агітації та про заборону поширення закликів, які загрожують незалежності, порушують суверенітет та територіальну цілісність, розпалюють національну, расову та релігійну ворожнечу.

Відкриваючи „круглий стіл”, віце-прем’єр з гуманітарних питань Микола Томенко зазначив: „Нам треба зробити все можливе, щоб вибори 2006 року не стали предметом дискусії про розкол України, чи про перевагу людей за якоюсь національною ознакою”.

Спочатку народний депутат Геннадій Удовенко, голова Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин нагадав про жахливу ситуацію, яка відбувалася під час виборів, навівши приклади агітаційних телевізійних роликів Козака та інших прецедентів, на які не реагували ні ЦВК, ні правоохоронні органи. А народний депутат Олександр Фельдман зазначив, що дана проблема є актуальною не лише під час виборів: „Взяти хоча б продаж антисемітської літератури, публікації в „Сільських вістях” чи діяльність МАУП”.

Своє бачення вирішення даної проблеми під час виборчої кампанії виклав Микола Томенко: „У законі треба визначатися, хто візьме на себе кілька таких місій. Перше: експертну місію оцінки того, чи міститься в матеріалах національна ворожнеча, чи порушені інші норми. І друге: хто прийматиме рішення щодо зупинення поширення такого матеріалу. Тобто тут питання стоїть щодо інституції, якa має це робити. Це може бути і ЦВК. Але в мене виникає враження, що вони не хочуть брати на себе відповідальність, говорячи, що вони є держслужбовцями, а це проблема експертів. Або треба створити експертну групу в ЦВК (але тут слід визначити, наскільки вона буде легітимною). Або ця відповідальність може покладатися на експертну комісію з питань суспільної моралі, але в законодавстві немає, знову ж таки, норми щодо їх легітимної участі у виборах. Я залишаюсь на своїй позиції, що, можливо, таку експертну функцію мусила б виконувати експертна комісія з питань суспільної моралі, де ми днями затвердимо склад. Там не буде жодного чиновника. Там будуть психологи, філософи, юристи, які не є заангажованими”.

Далі Андрій Мегера, член Центральної виборчої комісії, наголосив на невизначенні повноважень ЦВК: „Центральна виборча комісія і територіальні виборчі комісії, які розглядають скарги, мають надсилати їх до правоохоронних органів. Зміст цієї норми недосконалий, тому незрозуміло, яка роль у цьому ЦВК? ЦВК має бути наділена правом розглядати ці запити і виносити рішення”. А от директор Інституту медіа і права Тарас Шевченко вважає, що це право у ЦВК є вже зараз: „Вона має розглядати скаргу, виносити заборони, а далі передавати справу правоохоронним органам”.

Голова незалежної медіа профспілки України Сергій Гузь щодо запобігання розміщення агітаційних матеріалів, які містять заборонені законом заклики, навів приклад своєї роботи в газеті, коли редакція відмовила у розміщенні подібних матеріалів, посилаючись на те, що їх можна розцінити як антирекламу. У зв’язку з цим він запропонував внести до статті закону про рекламу, де є заборона антиреклами, вичерпний перелік випадків, коли реклама вважається антирекламою, і таким чином обмежити доступ до аудиторії агітації, яка містить заборонені заклики.

У свою чергу, Рауль Чілачава, заступник голови Державного комітету України у справах національностей та міграції, навів кілька риторичних запитань: „А чи є взагалі чіткі критерії визначення, приміром, антисемітизму? Де межа між критикою та образою? Що таке ксенофобія? І як оцінювати заклик «Україна для українців»? Що мається на увазі? Кого вважати українцями? Де закінчується свобода слова і починається кримінальна відповідальність?” За його словами, мають бути чітко сформовані критерії оцінки публікацій у ЗМІ, щоб „регіональний патріотизм не перейшов у сепаратизм”. „Варто розробити довгострокову державну програму задля врегулювання питань, пов’язаних з нацменшинами”, - зауважив він.

З ним погодились всі учасники „круглого столу”.

Але основна дискусія точилася навколо двох шляхів покращення ситуації в медіасфері у зв’язку з запобіганням розпалення міжнаціональної чи будь-якої іншої ворожнечі.

Першу позицію виклав у своєму виступі Анатолій Заєць, перший заступник міністра юстиції: „За нашим законодавством ЗМІ не можуть відмовити в розміщенні роликів кандидатів. Наше законодавство не передбачає контроль за змістом політичної агітації. Тому варто зобов'язати за 5-7 днів до трансляції подавати зразки матеріали агітації на розгляд до ЦВК і ТВК. Принаймні, тієї агітації, яка виробляється за державні кошти Це дало б можливість попередити появу публікацій чи роликів, які розпалюють ворожнечу у ЗМІ”.

Цю позицію підтримала Катерина Котенко, представник Індустріального комітету, яка зазначила: „ЗМІ мають бути захищені найбільше. Однозначно має проводитись експертиза телероликів. Адже телеорганізації не можуть це визначати самотужки”.

А Мегеpа підкреслив: „Матеріали агітації мають подаватись до ЦВК, і не лише ті, які виробляються на кошти держбюджету. Але треба бути уважним, щоб не було крайнощів”.

Позицію щодо того, що ЗМІ мають право відмовляти у розміщенні агітації, якщо матеріали містять заклики, заборонені законом України, підтримав Тарас Шевченко: „Ця проблема під час виборів президента 2004 року носила масовий характер. Тому я вважаю, що одна заборона буде ефективніше за постійне регулювання. Ми можемо законодавчо виписати, що ЗМІ має право відмовитись розміщувати агітацію, якщо вона містить прямі заклики до розпалювання міжнаціональної чи іншої ворожнечі. Пізніше цю відмову можуть розглядати суд чи ЦВК”.

Тож пропозиції щодо законодавчого врегулювання проблеми розпалювання міжнаціональної ворожнечі, пропаганди насильства та жорстокості під час виборчої кампанії на засіданні „круглого столу” прозвучали. Однак, чи вдасться розв’язати ці проблеми до виборів, багато в чому залежить від влади. Хоча Микола Томенко впевнений, що такого масового характеру порушень, як було у 2004, у 2006 році не буде. Про це він сказав у коментарях „Детектор медіа”, оцінюючи можливість застосування брудних механізмів виборів президента 2004 року на парламентських виборах-2006.

Коментар Миколи Томенка: „Масова кампанія можлива лише за організації та підтримці влади. Тобто, коли адмінресурс працює у всьому, починаючи від того, де друкується, де зберігається, поширюється інформація, закінчуючи тим, що і міліція, і державне управління справами було у 2004 році задіяне. Якщо влада, в даному випадку - яку я представляю, проти цього зла, то таких масштабів брудних технологій точно неможливо досягти. Друга обставина - це судові інституції. І тут правильно говорили, що до виборчої кампанії надзвичайно важливо, щоб Генпрокуратура зреагувала хоча б на одну резонансну справу, тому що майже не має прецеденту реагування на ті чи інші речі.

Думаю, ми не зупинимо ситуацію з так званим другим чи третім ешелоном, тобто, будуть реєструватися політичні партії, які розуміють, що вони набирають менше 1%, але яким будуть платити за розміщення таких матеріалів. Ми не можемо їх не зареєструвати. Вони знайдуть гроші, і за них зберуть підписи, це не проблема.

Але те, що пов’язано з видруком літератури, політичної реклами, має бути прямо замовлено політичною партією чи виборчим блоком, безпосередньо керівником партії чи блоку. Бо це справа дуже відповідальна. І тоді з порушеннями можна буде боротися.

І наступне, я думаю, що не можливо буде створити таку ситуацію, яка пересторога від того, що буде відкрито кілька інтернет-видань, які будуть створені для розміщення брудної інформації, і потім це буде йти в ефір чи передруковуватись. Бо були такі інтернет-видання у 2002-2004 роках (вони, до речі, вже закрилися), де розміщувалась така інформація, а далі в ефірі йшла інформація – „як повідомляє видання таке-то”, а далі абсолютно цинічні чи аморальні речі. Такі видання будуть створені знову точно. В цілому, я думаю, що стовідсотково ми ситуації не змінимо, але за змістом, за стилістикою, за характером дискусій ця кампанія парламентська має бути на порядок чистішою, конструктивнішою. Я вірю, що пік брудних кампаній ми в Україні пройшли”.

На запитання, чому досі ніхто не поніс відповідальності за порушення під час попередньої виборчої кампанії, Томенко відповів: „Наше завдання - проаналізувати ті ситуації задля недопущення такого в наступних виборах. Я бачу свою місію в тому, щоб не допустити цього повторення”.

Читайте також:

Політична реклама: кожний агітаційний матеріал має містити чітку інформацію про замовника