Що є новинами для вітчизняних телевізійників?
Навряд чи громадяни країни можуть дізнатися про справжні наміри та реальні дії влади з наших телеканалів.
Кабмін: хто кого за що цілує Я не знаю, звідки з’явилася традиція на весіллях кричати „гірко”. Мабуть, справді несолодко захмелілим гостям бачити, як прагнуть молодята розтягти власне задоволення в той час, як усі інші розуміють, що щастя не в поцілунках – принаймні, не лише в них. Я не наважилася б на цю алегорію, якби на засіданні, яке цієї середи тривало без перерви майже сім годин, захланно не цілувалися. А той поцілунок, який я особисто сприйняла як ляпас, продемонстровано було на прес-конференції, яка відбулася одразу по засіданню.
Перше засідання Кабміну, на якому присутній Президент України Віктор Ющенко. Наскільки мені відомо, також перше такою мірою публічне за всі роки Незалежності. На засіданні уряду в кілька разів більше представників „четвертої влади”, ніж „другої”. Раніше на такі заходи запрошувалися лише обрані, й траплялося, що після невдалої фрази в матеріалі журналіст уже не допускався до кабмінівської зали. Бувало, необережного й із роботи звільняли. Пізніше та частина мас-медійників, яка на роботу ходила з телекамерами, перебувала на таких засіданнях до першої більш-менш логічної фрази високопосадовця, й за кілька хвилин після неї телевізійники летіли в офіс вставляти перл в уже практично змонтований матеріал. Досить довго займалася економікою, отож була свідком того, про що пишу. Й можу стверджувати, що крок доброї волі, зроблений владою із запрошенням на звітне засідання Кабміну аж 160 журналістів, є безпрецедентним.
На засіданні регламент порушувався. Та й чи до таких дрібниць було, коли урядовці прагнули перевершити сміливця, що „одним махом сімох побивахом” і змагалися між собою в намаганні задекларувати чим більше проблем, які вони ось-ось вирішать. А ще себе хвалили. Справедливості заради, скажу, що й конструктиву було багато. Я особисто списала кілька дискет і пару блокнотів, колеги теж байдики не били – усі очікували обіцяного Президентом діалогу й налаштовувалися на прес-конференцію, щоб якось структурувати вагон і візочок матеріалу (серед нього чимало й сенсаційного), виваленого на голови. Очікування прикрашали заклики до урядовців бути „унікально публічними”. Загалом слова „відкритість” і „публічність” були чи не найуживанішими в залі. Але… Але, в той же час, серед 17 програм уряду, 12 позитивів в роботі уряду і одного негативу, який, зрозуміло, дістався в спадок від колишньої влади, 14 сакральних місць, які прагне облаштувати для українців міністерство культури, соціального туризму для бідних, масштабної акції „Встане правда, встане воля!”, українського дому чи світлиці (в дефініціях ще не визначилися), „Європейського дому”, „Нової якості освіти і науки”, ліків, екології., доріг і дурнів України, навіть серед поросят, що їх пропонували роздавати безробітним селянам, не втулили жодного слова про реформування мас-медійного простору України.
Нічого не було сказано про створення Суспільного мовлення й загалом, нічого про ті механізми, які б сприяли тому діалогу влади й громадянина, на якому весь час наполягав Президент. Щоправда, в заключному слові Віктор Ющенко подякував журналістам за терпіння, повідомив, що бачив, як важко їм із телекамерами, і закликав бути з одного боку барикад із владою. Бо, мовляв, влада чесно виконує свої обіцянки, які давала на Майдані. Посилання на Майдан звучали рефреном і мною сприймалися уже як заклики Кашпіровського „прокинутись і почути будильник”. Пролунало з уст Президента й таке: „ Попри все, що ви будете чути з екранів телебачення, що читатимете в газетах, ми не відступимо від обіцянок, які давали на Майдані, наша політика дійде до кожної кишені”. Не знаю, як хто сприйняв сентенцію щодо кишені, а щодо об’єктивності українських журналістів, ілюзій, як бачите, Президент не має. Та й звідки їм узятися? Наведу все, що пролунало на адресу нашої братії: „Ми знаємо, наскільки монополізовано інформаційний простір. З цим ми покінчимо, але треба час”. І ще: „Ми роками бачили невільного журналіста, кріпака, який співав декільком родинам. Все це ми залишаємо в минулому”. На прес-конференції Віктор Ющенко поцікавився – чи давали журналістам воду? Мінералки, за моїми підрахунками, „кріпаки” за сім годин випили не менше п’яти відер, отож на спрагу не нарікали. Спраглі були до іншого й не могли зрозуміти, чому замість того, щоб одразу почати відповідати на запитання, Президент і Прем’єр знову почали „лити воду”, повторювати у виступах уже сказане під час засідання. Запитання змогли поставити лише троє щасливчиків, та й то не всі вони одержали відповідь. Зокрема, Віктор Андрійович відмовився відповідати на те, чому Роман Зварич належним чином на звинувачення не реагує: не відкидає їх або не подає у відставку. Як „дріб’язкову” оцінив Президент цікавість щодо екстрадиції Ігоря Бакая, бо ми, мовляв, не можемо уявити масштабів крадіжок: самих лише букетів у „ДУСі” щодня на тисячу доларів купувалося, всього іншого – на мільйони. Зате пожвавлення в Президента викликало запитання, скільки балів він поставив би нинішньому урядові. Перепитавши, за якою системою, Віктор Андрійович заявив, що за будь-якою – ставить найвищу оцінку. Зойк із залу на ту ж тему, але вже до Прем’єра, Юлія Володимирівна сприйняла як, даруйте, слово „фас” і кинулася на шию Президентові.
Загалом я не проти поцілунків. Впевнена, що й Віктора Андрійовича не лише прем’єрові хотілося поцілувати. Бо були в залі ті, що й на Майдані мерзли, й до Донецька їздили, чесно писали й мовчали, коли брехні вимагали. Щодо мене, то я не тільки Президента поцілувала б, а й тих із урядовців, про яких не лише зі слів знаю, що вони роками йшли до своєї мети, послідовно дотримуючись принципів. Поцілувала б лише за те, що розумно озвучили все за останню чортову дюжину років наболіле й за намагання (вірю, що й уміння) виправити ситуацію. Але ж є правила жанру (так кажуть газетярі), формат (на нього посилаються телевізійники), нарешті – протокол (слово з лексикону тих самих урядовців), або, як сказали б у народі: „Всьому свій час”. Коли замість того, щоб відповідати на моє запитання (на роботі ж усі!) люди цілуються, це ображає. Особливо, коли думаєш, що вони сподіваються, як і їхні попередники, що все, що на кабмінівській кухні можновладці наготують, „кріпаки” залюбки з’їдять. Це щодо морально-етичних норм – про стандарти професії тут промовчу. Про них у наступному абзаці.
З теленовинами у вечірній прай-тайм, даруйте, був повний абзац. Явно не те, на що розраховували іміджмейкери наших урядовців. І це за того, що засідання уряду справді було перевантажено сенсаціями, отож вибрати за бажання було з чого.
Телеканали: хто кого та як „піарив”
Канал ICTV зробив засідання Кабміну сенсацією дня й відвів цій події половину ефірного часу новин. Розпочалося повідомлення з твердження, що „уряду поки що не вдається знизити ціну на м’ясо”. Затим ішла цитата із закликом Президента бути публічними. Коментар: „Уряд запевняє, що відбулася стабілізація цін на м’ясо”. Далі – мова про долар. І усміхнений Пинзеник із запитанням: „Як можна підняти те, що не піднімається?” Все. Я бачила, як на засіданні журналіст цього каналу раділа, що записала в кулуарах „геніальну” фразу міністра економіки. Досить змістовний виступ Віктора Михайловича, в якому, зокрема, йшлося й про „вередливе м’ясо” та стабілізацію гривні, судячи з усього, мою колегу не зацікавив. Знову на каналі повідомляють (гіпноз чи що?) : „Уряду поки що не вдається знизити ціни на м’ясо”. Як курйоз подають пропозицію уряду безплатно роздавати безробітним селянам поросят. Знову про м’ясо. На екрані базарувальниці, які бідкаються, що „ з таким добровільно-примусовим розпродажем – суцільні збитки”. Диктор повідомляє, що в Луганську шукають інших шляхів. Але – не знаходять. Страусяче м’ясо там нікого не зацікавило. Потрібні – яйця. Але завезли до Луганська лише одне страусяче яйце. Бо „страуси ще молоді й не несуться”. На екрані – Сергій Терьохін. Слава Богу, фрази його на зразок „права першої ночі” та їм подібні в кадр не потрапляють. Сама була свідком, що телевізійники з ICTV не одразу відреагували, коли „пан Серьожа” вийшов у коридор, щоб розповісти на телекамери, який він був і є розумний та передбачливий. Слова міністра фінансів «перекреслює» синхрон з Валентиною Семенюк. До послуг Валентини Петрівни канал звертається двічі. Геть усім глядачам стає зрозуміло, що згоди між нинішніми урядовцями навіть щодо магістральних напрямів дій немає. Завершується блок новин каналу про засідання уряду висновком члена СДПУ(о), екс-президента України, економіста за фахом (це підкреслюється) Леоніда Кравчука. Зрозуміло, що Леонід Макарович не в захваті від діяльності нинішнього уряду...
Канал „Україна” розпочав новини з повідомлення про порушення ще однієї кримінальної справи. Потім ще однієї. І – ще...Звучать прізвища, які лунали й учора, й позавчора. Засідання уряду не згадується. Нарешті: „Енергетичної незалежності вимагає Президент від Прем’єра”. Ні, мабуть, усе-таки не про виступ на засіданні уряду й навіть не про енергетичний поцілунок. Просто з Донецька повідомляють, що енергоресурси подорожчали. Як і коксівне вугілля. Але шахти не закриватимуться – ті, де ще вугілля є. Далі сюжет про нагородження „почесних бюрократів” – таке звання одержали ті з чиновників, хто формально ставиться до своїх обов’язків. За підсумками року пообіцяли визначити „махрового бюрократа”. Мова про „махрових журналістів” на каналі не йшла, як і не побачила я відгуків на підсумкове квартальне засідання уряду.
Канал „НТН” розпочав новини з того, як Президент обіцяв, що Ігор Бакай з України не втече. Далі розказали нам про Юлію Тимошенко, акцент у словах диктора стояв на слові „обіцяє”. Повідомлення про ОБІЦЯНКИ Стельмаха. Показують задоволених в стінах Кабміну й незадоволених під його стінами. Всюдисущі члени СДПУ(о) організували до Дня уряду два натовпи, які, розмахуючи прапорами, кричали: „Геть Білозір” та „Геть Поліщука”. Знову акцент на тому, що уряд лише обіцяє. Наводять синхрон, у якому Тимошенко дуже емоційно дякує особисто Ющенку. Синхрон із Президентом, у якому він закликає урядовців бути „унікально публічними”. Повідомлення, що Кравчук вважає, що „перші 100 днів уряду не були успішними”. Синхрон із ним. „Сенсація”, що й у Петра Симоненка також є думка з приводу дій уряду. Її пообіцяли навести в нічному ефірі .На сюжеті про „барабани свободи”, які зранку до ночі супроводжуватимуть міністра Зварича, я узяла до рук пульт.
Канал «1+1» першою поставив новину про те, що українці затримані в Білорусі й, можливо, їм загрожує 10 діб. Потім глядачам повідомили про опіки верхніх дихальних шляхів сім’ї, яка мешкає біля поля, що його невідомо чим удобрювали. Сюжет про засідання уряду йшов третім, але був досить об’ємним. І – тенденційним. Сказав ведучий про те, що „Президент оцінив найвищим балом дії уряду. Єдині, – повідомив, – у нього зауваження: брак злагодженості та стиль дискусій перед телекамерами”. Дали синхрон із Президентом, у якому той просив не виносити сміття з хати. Журналісти спіймали в кулуарах Терьохіна, й почула від нього Україна про „фінансові спекуляції Нацбанку”. Стельмах у свою чергу прокоментував: „Він по своїй молодості хоче бути впереді. Не заглядаючи в святці”. Диктор повідомляє, що інфляцію, за словами Тимошенко, вдалося вповільнити”. І про те, що „Президент просить не повертатися в 1993 рік”. Сказали й про 17 Програм уряду. І тут же: „Прем’єрка не сумнівається, що гроші уряд знайде”. Синхрон, у якому Юлія Тимошенко звертається до Президента: „Такого, Вікторе Андрійовичу, соціального прориву ще не робила жодна влада.” Словом, хвали мене моя губонько, роздеру тебе до вух...
У нічному випуску ТСН з ведучим Олесем Терещенко до студії були запрошені гості: Богдан Губський, лідер фракції "Єдина Україна", та Микола Рудьковський, народний депутат від фракції СПУ. Обидва поставили діям уряду високі оцінки. Розлого говорили й про економічну ситуацію в державі. "Дякую вам, - підсумував ведучий, - за ЦЬОГО РАЗУ оптимістичний коментар".
„Тоніс” особливого клопоту собі не завдавав. Запросили до новинної передачі в гості генерал-лейтенанта Віктора Короля, якого й експлуатували увесь час. Новиною номер один стали події в Білорусі, які генерал прокоментував так, що „формальні підстави затримати були, бо наші громадяни не мали відмітки в паспорті про перетин кордону, але могли й не затримувати”. По дружбі чи що? Далі дикторка нагадала Королю, що саме він мусив посісти пост глави МВС і поцікавилася його думкою про перші 100 днів дій уряду. Пан Віктор похвалив простих працівників МВС, які, на його думку, стали культурнішими, й полаяв Луценка. Сказав, що той перебирає на себе функції інших відомств. Прокоментував справу Б.Колесникова. Сказав, що того, коли й треба було саджати, то за сепаратизм, а не за бандитизм. Досить довго розбиралися, який „ізм” приписують „національним героям” Щербаню, Боделану, Шуфричу (бідака має високу температуру, а його змушують іти до прокуратури) і не менш хворому Ківалову. Чомусь генерал-лейтенант лише „ДУСю” не став захищати. Сказав, що це справа, яка на сьогодні найактуальніша для України. Показали Черномирдіна, який повідомив, що Ігор Бакай „таки да гражданин России”. Навели слова Ющенка про те, що „Бакай не сховається. Всі будуть відповідати”, Віктор Король поскаржився, що й проти нього були провокації: „Не підтверджені, на анонімному сайті”. Попри те, що він „є помаранчевим”. Ведуча видає: „Я би хотіла вас спитати про ще один прожект нашого Президента”. Слово „прожект” у „помаранчевого” спротиву не викликає. Він радісно говорить, що навіть Юлія Володимирівна підтримувала ідею. Далі йдеться про те, що лише підступи нинішнього СБУ завадили Королю очолити отой „прожект” ( комітет по боротьбі з корупцією) . Закінчили напрочуд змістовну розмову на каналі „Тоніс” розповіддю про відмивання коштів на залізниці.
На Новому каналі розповіли глядачам про Білорусь, халепу на Капітолійському пагорбі, аварію в Японії...Нарешті добралися й до рішень уряду. Чи то пак до м’яса. Повідомили, що дешевого м’яса на Великдень українцям не бачити. Заявили (перекрутивши інформацію), що в „Кабінеті міністрів переконані, що ринок захопили спекулянти”. За вуха притягнули синхрон із Тимошенко. І зосередилися на спортивних змаганнях серед поросят у Китаї.
„Інтер” перевершив сам себе. Про засідання уряду говорили довго. Про те, що „Президент поставив урядові п’ятірку”, а опоненти - „незадовільно”. Навколо оцінки крутилися досить довго, опитуючи різних можновладців. Дали синхрон із Ющенком, у якому було буквально таке: „Всі уряди хочуть дати більше, але не кожен знає, де взяти це”. Сказали, що спеціальним пріоритетом уряду буде село, й що Президент розпочне обрубувати щупальця корупції, починаючи з митниці. Пролунала й інформація про 17 пріоритетних програм уряду. Дали синхрон із Тимошенко. Її „зоряний поцілунок” також з’явився на каналі. А потім почали боляче урядовців бити. За допомогою представників МВФ, які, буцімто, хочуть подискутувати з приводу реальної ситуації в Україні. Та Януковича, який порівняв нинішню владу „зі слоном у посудній лавці”. І Кравчука, який хихотів з екрану: „А винен хто? Невістка. А у нас тут (хи-хи) жінка. Як ви знаєте. І буде це в кінці літа...” Що саме буде наприкінці цього літа, глядачам не пояснили, але мені й так було страшно. Тим паче, що далі йшлося про 11 кримінальних справ, порушених у системі Мінтрансу. До них підверстали ще кілька „страшилок”, які гуляють останнім часом по всіх каналах. І нарешті навели цифри, що минулі вибори Президента обійшлися державі в півмільйона гривень – порахували виготовлення урн, бюлетенів та зарплатню тим, хто на дільницях працював. Не впевнена, що в журналістів склалося з математикою, але ж зрозуміло, що річ не в конкретній цифрі. „На що, питається, нам така влада?” – мій висновок і телеглядачів. Тим паче, що „на парламентські вибори грошей піде ще більше,” – повідомлення журналістів.
Здивував канал Перший національний. Таке враження, що він подеколи став ще реакційнішим, ніж був півроку тому. Можливо, це наслідок запаморочення від свободи. Сюжет про сакраментальне м’ясо, повідомлення про те, що „інфляція з’їла підвищення пенсій і зарплат”. Синхрон із Януковичем. Тему зміцнення гривні коментує всюдисущий Леонід Кравчук. Він запитує: „Вам що краще – девальвація чи інфляція?” і звинувачує уряд у цинізмі. Олександр Барановський каже, що оцінки урядові ставити зарано. І на десерт трохи вже скисла новина про те, що Тимошенко до Росії таки не поїхала, але кажуть (хто – не повідомили), що поїде...
Здивував і канал „Київ”. Але цього разу по-доброму. Сюжет зробили на диво оперативно. І досить повно. Хоча й без запобігання. Згадали й про „найвищий бал”, про 12 плюсів і один мінус. Нормальний синхрон із Пинзеника вибрали, коментуючи курс гривні. Перерахували пріоритети, на яких зосередиться уряд. І плавно перейшли до барабанщиків, котрі супроводжуватимуть нещасного Зварича. Словом, професіонал у мені розправив крила.
Пораділа я за своїх колег, перемкнувшись на канал СТБ. Увечері 27 квітня вони поставили інтерактивне опитування, в якому поцікавилися в народу, чи підтримує він уряд Тимошенко. Цифри показали, що народ поки що підтримує. Але не довго мене гріли позитивні емоції – на ранок 28 квітня сюжету про засідання уряду вже не було. Перерахую для наочності всі 12 сюжетів, які ввійшли до випуску вранішніх „Вікон”. Лідирувала новина про те, що двох громадян України травмовано (несмертельно) в Єгипті. Прізвищ цих „фігур №1” глядачам не назвали. Далі про якусь локальні аварію говорили, де постраждало кілька росіян і ще хтось. Затим ішов „Мінськ і українські діти”. Нацбанк, сказали, випустить нові ювілейні монети. У Севастополі завершено будівництво алеї міст-героїв. Кофі Аннан опікується нашим Чорнобилем. У Вашингтоні помітили начебто якийсь літак, але виявилося, що це там у них радар зламався. Польський священик (ідеться не про папу) чи то був чи не був шпигуном. Розповідь про „музей однієї вулиці”. Про те, як „худнули 10 відважних киян”, щось уживаючи за порадою „Комсомольської правди ”. Про маленьке левеня з Харкова, яке померло, бо його покинула мама. І релігійний сюжет – данина Великодню, який невдовзі відзначатимуть. Якщо це новини, то я чогось у цьому житті не розумію. Або ж усі ми все розуміємо й не потребуємо пояснень.
Окрім СТБ, на ранок новинну програму також було змінено на ICTV. Ідеологи каналу з якихось причин прибрали „сагу про м’ясо”, залишили лише сюжет про спортивні змагання поросят далеко за межами нашої такої неоднозначної батьківщини.
Не всі канали мені вдалося переглянути, але скільки їх там „чесних каналів із чесними журналістами” залишилося в Україні... Гірко, друзі (улюблене слівце нашого Президента), гірко. Не розуміти це може лише той, хто в даний момент цілується...
Читайте також:
В очікуванні інформаційного реверсу (Огляд теленовин на тижні з 11 по 17 квітня 2005 року)
Подія і розповідь про неї – дві великі різниці
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
„Детектор медіа”
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ