З Нацрадою по-Гегелівськи?
Щодо тимчасового розміщення Нацради в Інституті філософії
25 квітня «ТК» опублікувала статтю Сергія Грабовського «Нацрадою по Геґелях?». В ній гостро критикувалося рішення Кабміну щодо тимчасового розміщення Нацради з питань ТБ та РМ у приміщенні Інституту філософії. Наступного дня ми опублікували з цього приводу небагатослівний коментар члена Нацради Ігоря Куруса. А сьогодні ми отримали і коментар голови Нацради Віталія Шевченка, який публікуємо повністю.
Перепрошую у читачів “Детектор медіа”, що два дні не заглядав на сайт і не знав про запрошення висловитися з приводу рішення Кабміну про тимчасове розміщення Національної ради з телерадіомовлення у приміщенні Інституту філософії НАНУ по вул. Трьохсвятительській, 4 (стаття “Нацрадою по Гегелю” за 25 квітня 2005 р.).
Можу назвати з цього приводу кілька фактів, яких, певне, буде задосить для оцінки ситуації, в якій опинилася Нацрада. І задосить для висновків, чи заслуговує Нацрада на критику з боку шанувальників вітчизняної філософської науки.
Перше. За десять з лишком років свого існування Нацрада, як остаточно встановлено, сім разів переїздила в столиці з місця на місце, аж доки не втратила всі до останнього квадратні метри своїх робочих приміщень.
Друге. Розпорядження про переселення Нацради в приміщення Інституту філософії по вул. Трьохсвятительській, 4 Кабінет міністрів прийняв 20 квітня (середа). Це розпорядження, по суті, нічим не відрізнялося від тих, згідно з якими в минулі роки Нацрада блудила по Києву. І розпорядження ті ніким не оскаржено.
Третє. Того ж дня, 20 квітня, адміністрація Інституту філософії запевнила представників Нацради, що надасть можливість вселитися, як тільки отримає на руки рішення Кабміну.
Четверте. Вранці 21 квітня (четвер), ознайомившись з розпорядженням, Інститут філософії передумав і вирішив, що можна заселятися лише після того, як Національна академія наук підпише з Нацрадою угоду про оренду.
П’яте. Протягом всієї п’ятниці, 22 квітня, Нацрада ходила, телефонувала, розсилала листи й телеграми про те, що готова попідписувати угоди про оренду на будь-яких визначених нормативними документами умовах, укласти які уряд зобов’язував НАНУ. НАНУ думала...
Шосте. У понеділок, 25 квітня, НАНУ продовжувала думати. Лише під вечір було повідомлено про готовність підписати угоду і запевнено Нацраду, що вже вранці наступного дня можна переїжджати.
Сьоме. Вранці наступного дня, 26 квітня, Інститут філософії три години інтригував Нацраду запевненнями, що переїжджати можна, аж доки – вже після обіду – не надіслав листа про те, що переїджати не можна.
Оце, власне, і вся історія биття Нацради по Гегелю, яку ми змушені була сприйняти по-філософськи стійко, підраховуючи чималі збитки від тижневої тягучки наукових мужів.
Лишається додати, що:
а) не Нацрада підбирали собі приміщення Інституту філософії;
б) Нацраду влаштовувало будь-яке приміщення, аби лише можна було розпочати роботу в критичній ситуації;
в) переселення Нацради – лише тимчасове! – в будинок по Трьохсвятительській, 4 не могло бути пов’язане із зменшенням робочих площ науковців Інституту філософії навіть на один квадратний метр, оскільки ці приміщення... здавалися в оренду недержавній структурі;
г) на противагу недержавній структурі, якій філософи надавали свої площі в оренду, Нацрада як державна структура продовжує лишатися на вулиці, незважаючи навіть на значні поступки науковим мужам (співчуваючи їм, погоджувалася зайняти не 650 квадратних метрів, як визначено урядовим розпорядженням, а майже вдвічі менше);
д) до значних заслуг науковців Інституту філософії в публічній полеміці з урядом віднесено їх участь у Помаранчевій революції. Дивно в такому разі, що, донедавна здаючи в оренду свої площі недержавній структурі, тепер філософам не сподобалося сусідство з установою, покликаною негайно виправляти зловживаннями в інформаційній сфері “допомаранчевого” періоду.
А на засіданні Кабміну, де приймалося рішення про тимчасовий прихисток Нацради, говорилося про гігантські площі приміщень у Києві, що належать Національній академії наук України. І про так само гігантські площі Національної академії наук, які здавалися і здаються в оренду будь-кому й на будь-яких умовах, незалежно від участі в Помаранчевій чи будь-яких інших революціях...
У зв'язку зі зміною назви громадської організації «Телекритика» на «Детектор медіа» в 2016 році, в архівних матеріалах сайтів, видавцем яких є організація, назва також змінена
Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення,
* Знайшовши помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter.
Читайте також
Долучайтеся до Спільноти «Детектора медіа»!
Ми прагнемо об’єднати тих, хто вміє критично мислити та прагне змінювати український медіапростір на краще. Разом ми сильніші!
Спільнота ДМ