Так, проблема адміністративної реформи є складною, а запропонований Безсмертним варіант її розв'язання – небездоганним. Утім, чи можна робити висновок про те, що ідея місцевих громад є хибною як така? І чи ставили автори програми собі завдання саме до такого висновку підвести глядачів? (Побіжно зачепивши й прем'єр-міністра: адже, згадавши про те, що Роман Безсмертний назвав колись Юлію Тимошенко "авантюристкою та шантажисткою", ведучий висловив свою згоду.)

Пригадаймо: у день інавгурації Віктор Ющенко обіцяв перетворити Україну на державу самоврядних громад. А з останньої програми "Іду на Ви", як свідчить допис читача, багато глядачів (і глядачів мислячих!) зробили висновок про те, що поганим є не проект Безсмертного, а власне ідея Ющенка? Чи не вкладається все це в загальну тактику нової опозиції: хоч би що нова влада зробила – а все однаково погане? Як вийшло з митними тарифами: коли Юлія Тимошенко оголосила про боротьбу з хабарями на митницях, нова опозиція закричала про майбутнє різке підвищення цін на імпортні товари; коли ж влада пообіцяла знизити тарифи – вийшло, що це стане ударом по вітчизняних виробниках.

Втім, ми не стверджуємо, що Безсмертного всього лише використали для заздалегідь означеної авторами програми "Іду на Ви" маніпулятивної мети. Можливо, і справді, або політик був не переконливим, або автор листа в «ТК» чогось не зрозумів… Та й, безумовно, і сама по собі ідея самоврядних громад має як свої «+», так і «-«… Тож – будемо спостерігати за проектом «1+1» далі, як і обмірковувати ті ідеї, які пропонують суспільству нова влада і нова опозиція.

Борис Бахтєєв, «Детектор медіа»

На думку створити якийсь журналістський ессей наштовхнула телепередача Ольги Герасим’юк та В’ячеслава Піховшека «Іду на Ви», яка щопонеділка приносить мені масу задоволення. Та ще жодного разу я не сміявся так завзято, як переглядаючи ефір 4 квітня, коли гостем у студії був славнозвісний помаранчевий революціонер, у минулому постійний представник Леоніда Даниловича Кучми у ВР, а тепер віце-прем’єр-міністр з питань територіально-адміністративної реформи Роман Безсмертний.

Основною темою випуску стало обговорення дітища пана Безсмертного, його кари й сатисфакції – реформи територіально-адміністративного устрою України. Опісля закінчення передачі у мене виникло запитання: чи розуміє Роман Петрович те, що понавигадував? Адже я не сумніваюсь, що ті, хто дивився цей ефір, ніхто майже нічого не зрозуміли. Тож і я, аж до запаморочення, напружував уже сонну сіру рідину, аби вловити основну ідею ідеологічного нововведення пана Безсмертного.

Після того, як новоспечений реформатор показав усім купу макетів та графіків, а також після його полум’яних речей до мене точно дійшло одне – тепер увесь наш народ і кожен його представник окремо буде жити краще, і буквально за кілька днів після проведення реформи прокинеться у «світлому майбутньому». Чому? Тому що так сказав віце прем’єр-міністр, якого, тим більш, на всі сто відсотків підтримує новобраний президент. Можливо, для когось таких пояснень і було б досить, та мені мало… Так і не зрозумів я, як же гроші будуть напряму потрапляти до селянина (на благо якого в першу чергу спрямована адміністративно-територіальна революція), якщо їх знову буде розподіляти Верховна Рада. Областей у своїх реформаторських планах на найближчий час Роман Петрович обіцяв не зачіпати, отже гроші підуть через область, а потім через громаду, яка, за словами віце-прем’єр-міністра, має стати основою взаємовідносин держави зі своїми громадянами, до кожного найвіддаленішого села. Чим відрізняється схема "державний бюджет-область-громада-село-людина" (якщо дійде до кінця ланцюжка) від "державний бюджет-область-громада-село-людина" (знову, якщо дійде до кінця ланцюжка)? Виходить, що реформа – це ті ж яйця, тільки в профіль.

Та й узагалі, адміністративна ієрархія стає не зовсім стабільною й взагалі незрозумілою. Вищеподана мною схема годиться, якщо села невеличкі і об’єднані в одну громаду, а якщо в селі чи, приміром, селищі міського типу проживає 10, а то й 12 тисяч чоловік? Тут уже однією громадою не обійтися, треба як мінімум дві, адже сам пан Безсмертний сказав, що громада – це близько чотирьох-п’яти тисяч осіб. От прийшли гроші з області до нашого смт у дві громади, які й поділили їх на потреби трудящих, адже в даному випадку громада стоїть ближче до народу, ніж селищна рада. Постає питання: навіщо існує селищна рада, якщо грошима й усім іншим керує громада, яка хоч і є меншою за розміром, та все ж вища за статусом?

Та найцікавішим є те, як ця громада буде діяти, як керуватися? Візьму для прикладу своє рідне село Ясногородка, звичайне собі село під Києвом з населенням трохи меншим за тисячу чоловік. Зробивши нескладні математичні підрахунки, я вивів, що в нашу громаду, окрім моєї малої батьківщини, увійде ще три навколишніх населених пункти. Звичайно, ж центром громади (а в громади, звісно ж, має бути центр) буде сусіднє село Мотижин. Село, звичайно, нічим не краще за те, в якому живу я, та, за збігом обставин, саме у ньому народився великий реформатор Роман Безсмертний. І буде він називатися не районним, а громадським центром (міліцію в поліцію у нас вже колись хотіли перейменувати). За задумом Романа Петровича, все має бути ближче до народу, щоб не доводилося їздити кудись в район чи в область за благами, і не витрачати свій час і кошти на транспорт (пан Червоненко буде дуже радий).

Що ж передовсім має бути в кожній громаді? На мою думку, по-перше – лікарня. І це добре, адже не завжди хворому легко добиратися до районної, та й відомство пана Червоненка, м’яко кажучи, «сачкує». Кілька основних медпрацівників: терапевт, дитячий лікар, хірург, стоматолог – думаю, на чотири села вистачить. Паспортний стіл? Звичайно, адже в районному завжди штовханина і величезні черги. Соцзабез - теж штука добра, але чи забезпечать його і паспортний стіл жителі чотирьох сіл роботою? Чи буде працівникам тепер час і на те, щоб насіння полускати? Обов’язково РАГЗ, адже все має бути культурно, та й занедбаний і обшарпаний сільський клуб уже так набрид. Пожежна частина, де за відсутності авто знову перейдуть на підводи з кіньми. Спогади юності – райвійськкомат (вибачте громвійськкомат – звучить дійсно по-бойовому) і побільше вояків, а то все скорочують та скорочують. На кожні 4 села по військкомату, то не тільки своїх військових із запасу викличемо, а й сусідських будемо запрошувати. Не можна обійти увагою нашу гордість – улюблену міліцію. По відділку на кожні чотири тисячі населення. Господи, їх і так на кожному повороті по троє стоять і паличками махають, в сподіванні на те, що хтось підкине кілька копійок на чай. А тепер будуть стояти на кожному кроці, хоч машину бери і продавай.

І найголовніше – громадські ради. От скільки районних рад було в Київській області? Трохи більше двадцяти, а скільки буде громадських – понад сім сотень (виходячи з кількості населення). Куди не плюнь – депутат, представник народу. Якщо в Радянському Союзі сиділи коли не всі, то через одного, то в «новій» Україні, якщо не побував депутатом, то й не жив.

Чесно кажучи, я сумніваюсь, що наш невеличкий бюджет потягне таку кількість «прихлебайлів». Хоча бюджет, мабуть, переживе, та чи переживемо ми? Оплата праці чиновників – це податки з наших прибутків, а зарплату їм обіцяють таку, щоб не хотілося брати хабарів. Спробуйте тепер уявити, як нам доведеться годувати ораву ротів. У мене вдома, окрім них, ще три своїх ротики, які завжди хочуть щось та й попоїсти, гарно одягнутися. І як я тепер буду їм пояснювати, що всю мою зарплату зжерла громада, що, мов монголо-татарська орда, повісила ярмо всій Україні й вимагає грошей? Та й на побудову лікарень, контор, пожежних дільниць і любої душам усіх громадян міліції потрібні чималі кошти, а у нас навіть одну районну лікарню не можуть до пуття довести. І це під самим Києвом, а що ж коїться далі від столиці?

Невідомо також, хто піде працювати в новостворені заклади. Наша освіта, очевидно, не встигне наштампувати таку кількість медиків, юристів, вогнеборців, «поліцаїв». А якщо й спроможеться, то буде робити це авральними темпами, і хто тоді візьме на себе відповідальність за якість таких професіоналів?

Ось так і вийшло, що чиновників стане більше, якість гіршою, а нам жити – так точно не краще. Тільки бюрократія стане ближчою, до неї не доведеться їхати в район. Можливо, я щось не так зрозумів, тож прошу вибачення у Романа Петровича за свою неосвіченість. Та сумніваюсь, що я такий один.