Дискусія щодо ситуації з ліцензуванням каналу НТН продовжується. Нагадаємо, що на минулому тижні «ТК» опублікувала думку членів Нацради з питань ТБ та РМ Віталія Шевченка та Тетяни Лебедєвої. Їм відповіли на наших сторінках керівники НТН.

І ось зараз члени Нацради звинувачують співробітників телеканалу у чергових спекуляціях. Просимо вибачити за помилково названу нами кількість прораховану для потреб “Служби інформації” (попередника НТН) частот, але пропонуємо “ображеній” телекомпанії зосередитися на головному – на тому, що, протестуючи проти спроб Генеральної прокуратури з’ясувати законність отримання цих частот без конкурсу, НТН водночас захищає й беззаконня у використанні телерадіоефіру, що чинилося перед виборами. За активної участі самої НТН. Адже всім українським законодавством передбачено, що лише Національна рада (спеціально створений для цього конституційний орган) і лише на конкурсній основі (бо радіочастотний ресурс обмежений і є величезною суспільною цінністю) може видавати ліцензії на право мовлення. Не НТН, не суди, а виключно Національна рада.

Спекулюючи на поняттях свободи слова, коли прийшов час доводити законність отримання десятків телечастот по всій Україні без будь-яких конкурсів, керівники НТН мали б задуматися над тим, що про дотримання свободи слова мають підстави говорити не вони, а представники десятків інших телекомпаній, яким ці частоти не дісталися – бо НТН присвоїла їх без конкурсу. Деякі з цих телекомпаній претендували на частоти в конкретних містах ще до того, як компанія НТН утворилася і зареєструвалася. І не лише претендували, а й написали гору листів-заявок, очікуючи конкурсу.

Так і не дочекалися, бо НТН вирішила позабирати частоти собі без будь-яких Національних рад і без будь-яких конкурсів. І тепер буде заохочувати своїх обдурених колег до розмов про свободу слова.

Тепер конкретно по листу телекомпанії НТН, адресованого нам.

1. Відповідно до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», Національна рада – конституційний, постійнодіючий, позавідомчий державний орган, створений, поміж іншого, для розробки та здійснення державної політики ліцензування телерадіомовлення. Закон України «Про радіочастотний ресур» (ст. 50) визначив, що саме Національна рада – і ніхто інший ні за яких обставин! – замовляє розробку висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення. Намагання НТН самовільно перебрати на себе цей процес з самого початку є ігноруванням законодавчо визначеного порядку ліцензування мовлення, свідомо вчиненим керівництвом телекомпанії.

2. Жодним нормативним документом не визначається термін від дня прорахунку частоти до дня оголошення конкурсу на отримання ліцензії. Очевидно, що, перш ніж оголошувати конкурс, Національна рада мусить мати достатньо часу для з’ясування всіх обставин (подібних, приміром, до тих, що були штучно створені телекомпанією НТН в її намаганні в обхід норм закону негайно заволодіти телеканалами в усіх регіонах України) і для підготовки до ухвалення в подальшому правильних рішень. Тому НТН як не мала законних підстав вимагати від Національної ради негайного проведення конкурсу, так і не має права звинувачувати членів НР в затягуванні та відкладанні його оголошення. Компанія навіть не захотіла чекати офіційної відповіді Мінтрансзв’язку на запит Національної ради про те, звідки з’явилося близько 60 додаткових телеканалів у прорахованому пакеті – у тих містах, які НТН навіть не згадувала в листі-заявці до Національної ради.

3. НТН навмисно замовчує причини, через які члени Національної ради відкладали проведення конкурсу на прораховані частоти. Задовго до запиту на прорахунок 24-х частот для потреб НТН Національна рада направила до Державного комітету зв’язку та інформатизації більше сотні заявок на прорахунок інших частот (сотні позицій!), які останнім принципово ігнорувалися. У цих заявках Національна рада просила прорахувати, приміром, частоти, вкрай потрібні для регіональних мовників у деяких областях України. Без реагування, до речі, залишилися і неодноразові заявки на прорахунок частот для “5 каналу”, про який згадує НТН і в якого саме НТН (“Служба інформації”) хотіла забрати ліцензію напередодні виборів (всім пам’ятне голодування журналістів, яке стало наслідком –серед інших – і цих дій). Тому те, що НТН хотіла “розбудуватися”, посунувши всіх інших мовників, та ще й із значним перевищенням кількості замовлюваних частот, дуже здивувало членів Національної ради. Було створено робочу групу для оперативного з’ясування, чому Держкомзв’язку та інформатизації настільки вибірково відноситься до запитів конституційного органу і чому для НТН прораховуються десятки частот, про які вона в зверненнях до Національної ради навіть не згадувала.

Ось і виходить, що НТН, не дочекавшись конкурсу, який Національна рада має право, відповідно до чинного законодавства, оголошувати в будь-які строки і після з’ясування всіх обставин, незаконно вимагала від Національної ради негайного його проведення, а потім подала до суду. Та чомусь основною позивною вимогою було не «зобов’язати Національну раду провести конкурс у відповідності до Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а «внести зміни до ліцензії». Отже, НТН довго вимагала і боролася за одне, а просила суд зовсім про інше. Де ж логіка? Лишається додати, що процедура проведення конкурсу займає кілька місяців, а поза Національною радою НТН “добула” собі частоти за лічені дні, навіть не чекаючи підтвердження зв’язківців, що десятки частот прораховувалися справді для неї.

4. Щодо відповідності чинному законодавству внесення змін до ліцензії в частині переліку каналів мовлення та території розповсюдження без конкурсу, безумовно, висновок зробить суд. Але звертаємо увагу НТН і громадськості, що, оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», ліцензія є письмовим дозволом, який дає право на створення і використання каналу мовлення, саме канал мовлення є предметом усього процесу ліцензування. Зміни в ліцензію можуть бути внесені, приміром, щодо часу мовлення, програмної концепції, назви каналу, і в процесі внесення змін Національна рада визначається, чи не завдадуть вони шкоди ефективності використання обмеженого ресурсу держави, яким є радіочастоти. Але сам предмет ліцензії – канал мовлення – не може бути змінений (розширений чи звужений) ні за яких обставин, бо інакше повинен бути заново пройдений весь процес ліцензування.

5. Під «швиденьким» отриманням НТН ліцензії малися на увазі грубі порушення порядку визначення розміру ліцензійного збору та видачі ліцензії. Справа в тім, що Національна рада як колегіальний орган не приймала жодних рішень щодо дій на підставі рішення суду. У ліцензійній справі телекомпанії НТН лежить копія ліцензії, на якій немає підписів жодного члена Національної ради (лише це могло бути приводом для органів прокуратури для порушення питання про законність такого ліцензування). Окрім того, члени Національної ради не розглядали запропоновану НТН програмну концепцію, не “прописували” потужність передавальних пристроїв і не обумовлювали територію мовлення з метою визначення розміру ліцензійного збору. Чому телекомпанія присвоїла собі право визначати розмір платні? 6. Щодо бажання інших «скористатися готовими оплаченими каналами» (цитата з відповіді НТН), хочемо нагадати, що радіочастотний ресурс є власністю українського народу. З факту оплати за технічні дії з прорахунку не випливає автоматичне право на користування цим ресурсом або розпорядження ним. Жодна норма чинного законодавства не передбачає, що телерадіокомпанія, яка оплатила прорахунок частоти, має пріорітети в при проходжені конкурсу. Більше того, законодавство взагалі не передбачає процедуру оплати телерадіокомпаніями таких прорахунків, а надає це право Національній раді. І після цього НТН не соромиться говорити про законність? На міста, які дісталися в НТН в обхід визначеної законодавством процедури, інші мовники претендували задовго до того, як взагалі з’явився суб’єкт інформаційних відносин під назвою “НТН”.

7. Згадуючи ситуацію з ліцензією „5 каналу” на 48 ТВК у м. Києві, автори відповіді НТН припустилися одразу двох неточностей. По-перше, на момент ліцензування та винесення судового рішення Т.Лебедєва не була членом Національної ради. По-друге, судовий процес відбувався вже після проведення конкурсу Національною радою та мав предметом свого розгляду саме порушення процедури його проведення. Тому порівнювати цю ситуацію та ситуацію, що склалася навколо НТН, недоречно. І некоректно, оскільки саме НТН намагається забрати 48 ТВК у “5 каналу”, не припиняючи судової тяжби до цього часу. І при цьому не соромно говорити про надумані утиски свободи слова?

Тож радимо НТН від заяв про чесність і порядність та від закликів до захисту свободи слова перейти до реалізації цього принципу. І розпочати з вибачення перед багатьма колегами з інших телекомпаній, яких вони позбавили законного права позмагатися за частоти в чесному конкурсі. А декого й знищили як суб’єктів господарювання нечесним веденням конкуренції.

Наводимо відповідну статтю Закону України «Про Національну Раду з питань телебачення та радіомовлення»:

Стаття 24. Повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення:

1) надає пропозиції до Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України та бере участь у розробці цих документів з урахуванням потреб телерадіомовлення;

2) погоджує проект Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України в частині телерадіомовлення відповідно до вимог цього Закону;

3) визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення;

4) замовляє розробку висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення.

Стаття 30. Засади і принципи користування радіочастотним ресурсом України

2. Користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі:

2) ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм;

Стаття 50. Особливості використання радіочастотного ресурсу України для потреб телерадіомовлення

1. Порядок використання радіочастотного ресурсу України для потреб телерадіомовлення визначається цим Законом, законами України "Про телебачення і радіомовлення", "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення".

2. Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення визначає відповідно до законодавства про радіочастотний ресурс України користувачів радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення.

3. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення замовляє розробку висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення.

4. Присвоєння радіочастот радіоелектронним засобам у смугах радіочастот, виділених для телерадіомовлення, та видача відповідних дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів здійснюється УДЦР на підставі ліцензії на мовлення або подання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення для багатоканальних телесистем, які передбачають використання радіочастотного ресурсу України.

5. Обмеження або тимчасове зупинення використання радіоелектронних засобів мовлення здійснюється ДІЗ виключно у

випадках загрози для життя або здоров'я людей з обов'язковим інформуванням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у триденний термін.

6. Припинення використання радіоелектронних засобів мовлення здійснюється виключно на підставі анулювання відповідної ліцензії на мовлення або анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронного засобу мовлення. Анулювання дозволу на експлуатацію радіоелектронних засобів мовлення здійснюється у випадках та в порядку, визначених цим Законом.