„Детектор медіа” продовжує дискусію щодо механізмів захисту права журналістів працювати за демократичними професійними стандартами. Протягом минулого тижня ми опублікували статтю радника заступника Голови Верховної Ради Юрія Кобзаря, який представив Громадській раді з питань свободи слова та інформації пропозиції до другого читання проекту нової редакції Закону України „Про телебачення та радіомовлення”.

Зокрема, мова в цих пропозиціях йде про:

- створення у складі органів управління ТРК спеціального наглядового органу, третина складу якого призначається засновниками або власниками, третина обирається творчим колективом, а третина делегується всеукраїнськими громадськими організаціями журналістів;

- правове визначення редакційного статуту як обов’язкового нормативного документу, що регламентує редакційну політику телерадіоорганізації та порядок її здійснення;

- визначення творчого колективу організації як суб’єкта права щодо участі в управлінні компанією та контролі за дотриманням прав журналістів та вимог щодо свободи слова.

Днями ми опублікували думки щодо запропонованих законодавчих змін керівника юридичної служби Асоціації мережевих телерадіомовників України Дмитра Федечка, голови Київської незалежної медіа-профспілки Єгора Соболєва та керівника правового центру Незалежної асоціації телерадіомовників Тетяни Фоміної. Сьогодні ми надаємо слово медіа-експерту Сергію Дацюку (корпорація „Гардарика”)

Як свідчить моніторинг політичних новин за грудень 2004 року, що проводиться з початку президентської кампанії Академією української преси та Інститутом соціології НАН України, хоча теленовини стали значно правдивіші та зрівноваженіші, вони все одно лишилися неякісними.

Про це свідчить наступне: частка подій з однією точкою зору залишилась на рівні попередніх місяців; збереження диспропорції доступу до ефірного часу на користь провладного кандидата (перш за все за рахунок синхронів, тобто саме того інструменту, наявність та тривалість якого визначається топ-менеджерами телеканалів), відсутність посилання на джерело інформації, збереження відсутності експертних оцінок в коментарях складних для розуміння політичних новин (4% в середньому і 7% на СТБ), використання політиків як експертів, перебирання дикторами на себе функції експерта. Це характерно для всіх телеканалів.

Журналістська революція у ЗМІ не стала революцією топ-менеджменту. Те, що залежало від журналістів щодо теленовин — рівноважність подачі інформації щодо кожного з кандидатів у президенти та відсутність явних маніпуляцій та перекосів, було суттєво покращено. Разом з тим, топ-менеджмент телеканалів не змінив свою позицію і продовжує використовувати телебачення для інформаційної війни проти однієї зі сторін протистояння.

Ситуація така — топ-менеджери та власники телеканалів як дозволили трохи свободи для журналістів, так само можуть її і відібрати назад. Єдина можливість зробити інформаційний простір вільним, права творчих колективів врахованими, а теленовини для глядачів якісними — це передбачити в новій редакції Закону „Про телебачення та радіомовлення” гарантії на рівні нової системи відносин.

„Детектор медіа” вже розповідала про запропоновані зміни до цього закону. Запропонована нова редакція закону про „Телебачення та радіомовлення” вводить нові механізми та інструменти — редакційні статути та спостережні органи. Разом з тим, ми пропонуємо розширити ці зміни за рахунок наступного.

Перш за все, в законі потрібно чітко вказати, що новини не є авторською програмою, якою можуть бути окремі новинні репортажі чи будь-які публіцистичні та розважальні програми. За новини відповідає ТРК в цілому. На основі новин відбувається прийняття рішень політичними та економічними суб’єктами, тобто новинна політика ТРК є частиною державної інформаційної безпеки. Відтак громадяни мають право вимагати достовірних, зрівноважених, компетентних та повних новин, викладених ясно, зрозуміло, державною мовою при рівному доступі до ефіру усіх персон, як владних, так і опозиційних.

Редакційні статути, які регламентують редакційну політику ТРК, мають бути публічними, як і моніторинг новин, який проводитиме Національна рада згідно нового закону про Нацраду. Невідповідність даних моніторингу та публічної редакційної політики ТРК має бути підставою для відкликання ліцензій на виробництво новин окремо від ліцензії на мовлення взагалі. Відтак ліцензія на новини має бути відносно самостійною частиною ліцензії Нацради на мовлення ТРК. Відкликання ліцензії на новини може бути ініційований незалежно від ліцензії на мовлення ТРК. Тобто, якщо телеканал подає неякісні новини, то він може продовжувати роботу, але без новин.

Можна піти і далі — взагалі подрібнивши ліцензію — на ліцензію на новини, ліцензію на публіцистичні програми, ліцензію на показ художніх фільмів, спортивних програм, дитячих та інших передач. Відкликання однієї з ліцензій не веде автоматично до припинення діяльності ТРК. Призупинення ліцензії може бути не тільки частковим, але також і тимчасовим до усунення ТРК недоліків, через які ліцензію на даного телерадіопродукту було призупинено. Тобто мова йде про більший набір інструментів громадського контролю за телерадіокомпаніями.

Також у законі має бути наведений громадський стандарт якості новин, про що вже йшлося у книзі "Телебачення спецоперацій", яку у 2002 році випустила "Детектор медіа", і співавтором якої був автор цього тексту. Громадського стандарту мав би зобов’язуватися дотримуватися телеканал, коли отримує ліцензію, або використовував би його як матрицю для виписування власної відкритої новинної політики як частини редакційної політики.

Відкрита новинна політика телеканалу повинна описуватися самими телеканалами. У ній має бути зазначено, на наш погляд, щодо новин таке:

1. Правила відбору інформаційних приводів (що саме – на думку телерадіоорганізації – вважається інформаційним приводом).

2. Правила подачі інформації про подію (співвідношення інформування від учасників, свідків, реакцій сторонніх спостерігачів, синхронів, оцінок експертів та позицій політиків).

3. Правила подання інформації про персони (як часто, яким чином і яка персона може потрапити у новини).

4. Правила рівного допуску представників влади та опозиції на телеканал, рівного ефірного часу присутності кандидатів під час виборів.

5. Відкриті процедури симетричного та зрівноваженого висвітлення подій, реакцій, персон, знань. Наприклад: – зобов’язання щодо того, що критика супроводжується коментарем критикованого в тому ж випуску новин; – зобов’язання щодо того, що складні для розуміння події коментуються різними експертами (мінімум дві протилежні точки зору);

– зобов’язання щодо того, що політики висловлюють позиції, експерти тільки дають оцінки і не можуть висловлювати позиції, журналіст телерадіоорганізації не повинен виступати як експерт чи політик;

6. Правила регулярного поповнення складу експертів, які запрошуються для коментаря (кого вважати експертом? Наприклад, процедури дворівневого відбору експертів: за принципом “снігової кулі” плюс рейтингування самих експертів);

7. Правила реакцій на зворотній зв’язок з аудиторією та включення інтерактиву в ефір (дзвінків, голосування і т.д.).

На основі відкритої редакційної політики щодо новин має бути вироблено відкритий формат виробництва теленовин.

Відкритий формат виробництва теленовин – це такий формат, який створюється на основі відкритої новинної політики телеканалу і описує цю відкриту новинну політику для тележурналістів мовою вимог до форматів, технологій, правил та процедур, які вони мають застосовувати у виробництві теленовин. Відкритий формат розробляється кожним телеканалом самостійно на основі власної відкритої новинної політики та вимог Громадського стандарту якості теленовин. Такий відкритий формат може існувати на ТРК як технічне завдання, що є змістовною частиною контракту з журналістом, який, зрозуміло, може розглядатися в суді у випадку конфлікту ТРК та журналіста.

Окрім того, у пропонованій новій редакції Закону „Про телебачення та радіомовлення” потрібно врахувати наступні проблеми:

— третина спеціального наглядового органу пропонується засновниками та/або власниками (розуміючи під цим саме тих, хто реально здійснює управління комерційною політикою ТРК);

— третина спеціального наглядового органу пропонується чітко визначеними громадськими організаціями (наприклад, профспілками), не допускаючи ситуації, коли власники будуть самі створювати громадські організації та кооптувати їхніх членів у спостережний орган;

— також має бути передбачена ротація, коли з тих чи інших причин громадськість втратить вплив на політику ТРК.

До повноважень спеціального наглядового органу має бути також віднесено затвердження типової форми контракту творчого працівника (журналіста) з ТРК. Також наглядовий орган може розглядати конфлікти між творчим працівником (журналістом) та ТРК на етапі, коли конфлікт можна владнати, не доводячи справу до суду.