Дев’яносто хвилин в прямому ефірі перед телекамерами телеканалу Fox, починаючи від 21 години за місцевим часом, стали справжньою “битвою” ідей і програм та іспитом на інтелект і миттєву політичну реакцію обох претендентів. Не виключено, що зважаючи на велику аудиторію, яку зібрала зустріч двох кандидатів, перший раунд теледебатів може виявитись поворотним пунктом у президентській гонці.

Цього року, як зазвичай, переважання агресивної політичної реклами на телебаченні США утруднює одержання чіткої картини того, яку позицію займають кандидати. Однак та ж медіа-революція, котра принесла на вибори 30-секундні рекламні ролики, дала і телевізійні передвиборчі дебати – і з моменту їхньої першої появи у 1960 році вони відіграють вирішальну роль у формуванні думки виборців про кандидатів. Америка здавна вважає зіткнення між конкуруючими кандидатами кращим способом оцінити озвучувану ними інформацію. А в нинішню еру строкатості засобів масової інформації виборцям, як ніколи, важливо мати саме такі моменти істини, коли кандидати з'являються перед ними без радників та заготовлених наперед помічниками промов.

В центрі перших теледебатів було обговорення питання війни в Іраку, забезпечення безпеки Сполучених Штатів та боротьби з міжнародним тероризмом. Сенатор Джон Керрі постійно підкреслював, що президент Джордж Буш зазнав невдачі на всіх трьох цих напрямках. “Президент виділяє Ірак, як головний фронт боротьби з тероризмом. Але Ірак не мав ніякого відношення до боротьби з тероризмом до того часу, поки президент не вторгнувся до нього. 11 вересня 2001 року на нас напав не Саддам Хусейн, а Усама бін Ладен. Але замість того, щоб кинути всі сили на знищення терориста номер один, президент Буш відвів війська і військову техніку з Афганістану в Ірак та дозволив бін Ладену вислизнути. Війна в Іраку стала колосальною помилкою в оцінці ситуації”. Президент Джордж Буш не залишився у боргу перед сенатором Керрі. Він знову і знову звинувачував свого суперника у тому, що той змінює позицію відповідно до політичних настроїв. “Я б ніколи не сказав, що ми ведемо неправильну війну, в неправильному місці і в неправильний час. Не можна вести війну з тероризмом постійно змінюючи свою думку щодо методів ведення війни”. Буш неодноразово нагадував сенатору, що той підтримав резолюцію Конгресу, котра дозволяла розпочати військові дії. Джордж Буш заявив, що впевнений в своїй перемозі на президентських виборах, так як він довів американському народу здатність керувати країною.

Жорсткі правила проведення дебатів не перешкодили кандидатам в президенти США ясно викласти своє бачення з приводу війни в Іраку. Очевидно, що після нескінченних взаємних обвинувачень і докорів в ході передвиборної кампанії побачити і почути Буша і Керрі на одній сцені було дуже корисно для американських виборців.

За опитуванням, яке провела Gallup на замовлення телеканалу CNN, після телевізійних дебатів на підтримку демократа Джона Керрі висловились 47% респондентів, тоді як за Джорджа Буша лише 37%. При цьому 46% опитуваних заявили, що стали кращої думки про Керрі, тоді як змінили на краще думку про Буша 21%.

Крім того, тенденцію на випереджаюче зростання рейтингу сенатора Керрі показує і експрес-опитування, проведене телеканалом CBS, за підсумками якого Джон Керрі отримав підтримку 44% респондентів, а Джордж Буш 26%.

Опитування, проведене телеканалом ABC, також наочно підтвердило тенденцію зростаючої популярності сенатора-демократа. Тут результати корелюються зі результатами CNN: Керрі підтримує 45%, а Буша – 36%. Цікаво, що коли телеканал ABC робив опитування до початку перших теледебатів, то цифри були зовсім інакшими: кращим кандидатом в президенти вважали Джорджа Буша 51% респондентів, а Джона Керрі, відповідно, 47%.

Варто звернути увагу на висновки дослідження експертної групи з Saint Anselm College, невеликого католицького університету з околиць Манчестера, що в американському штаті Нью-Гемпшир, котра спостерігала за відібраними громадянами. Троє, з кожних 7 опитаних виборців, схилялися на користь Керрі, проте без великого ентузіазму. Інші три оголосили себе переконаними прихильниками Буша. Після закінчення теледебатів троє прихильників Керрі підтвердили свою політичну орієнтацію, однак тепер вони твердо впевнені у правильності свого вибору. Три інші, як і раніше, підтримують Буша. Але ось кожний сьомий виборець, “голка політичного балансу”, котрий до телевізійної дискусії кандидатів схилявся на користь Джорджа Буша, тепер перестав його підтримувати.

В 2004 дебати між Бушем і сенатором Керрі надзвичайно важливі для обох політичних суперників. В цьому році ситуація є особливою. Рейтинги обох кандидатів приблизно рівні і багато залежить від того, хто зможе краще мобілізувати свій електорат і привести його на виборчі дільниці. А також залучити на свій бік голоси тих виборців, котрі і досі не визначились зі своїми політичними пріоритетами. Як показують опитування, самі ці громадяни проявляють підвищений інтерес до теледебатів.

В цілому обидва кандидати достойно тримали себе під час дебатів і домоглися того, чого і хотіли їхні передвиборчі штаби. Схоже, що перший раунд президентських дебатів виявився достатньо цікавим та інтригуючим, аби у американських виборців виникло бажання подивитись і другий раунд. І хоча, як ми вже зазначали, виглядає, що дебати все ж були більше на користь сенатору Керрі, оскільки він більше нападав, а президент Буш змушений був оборонятися, постає питання: чи вдалося Джону Керрі остаточно переконати виборців, що в цей тривожний для країни і всього світу час він здатен стати ефективним керівником держави? Чи вдалося Джорджу Бушу переконати виборців, що Керрі занадто часто змінює свої позиції на догоду короткочасним політичним інтересам і тому він не може бути кращим лідером для країни? Отже, американські виборці мають вибирати між двома різними полюсами політичного світобачення і вирішити, хто з кандидатів здатен краще забезпечити безпеку країни.

Як вважає колишній віце-президент США і кандидат в президенти від Демократичної партії на виборах 2000 року Альберт Гор, “дебати – це не час для риторичних трюків. Це час для чесної конкуренції ідей. Небажання Буша визнавати будь-які свої помилки може додати йому декілька технічних очок. Проте це говорить і про те, що наймати його на роботу ще на чотири роки – це дуже серйозний ризик. Впертість – це не сила, і Керрі повинен довести виборцям різницю між одним та іншим.

Якщо Буш не готовий визнати, що в Іраку ситуація переходить з вогню у полум'я, чи можна довіряти йому приймати рішення, необхідні для зміни ситуації? Якщо він продовжує прикидатися, що “місія виконана”, чи він здатен виконати місію? І якщо адміністрація Буша так глибоко помилилася абсолютно у всіх прогнозах щодо Іраку і ці помилки викликали жахливі наслідки, чи можна їй довіряти ще чотири роки життя країни? Найбільша відмінність дебатів цього року від дебатів, які проводились чотири роки тому, полягає в факті, що президент Буш вже не може просто давати обіцянки. Його результати діяльності вже наявні. І я сподіваюся, що виборці згадають, як Буш у попередній раз брав участь у теледебатах. Якщо я буду обраний, говорив він, я підтримаю дозвіл американцям купувати медикаменти, котрі продають лише за рецептом, у Канаді. Він обіцяв, що скорочення податків створить мільйони нових робочих місць. А головне, він говорив: якщо доведеться відправляти американських солдатів у бій, “сили повинні бути достатньо могутніми, щоб місія була виконана. І повинна бути визначена стратегія виходу”. Порівнюючи ці грандіозні обіцянки з провальними результатами, можна, на жаль, тільки зітхнути”. Можливо, таке стрімке підвищення політичного рейтингу Джона Керрі є явищем тимчасовим і не відбиває об’єктивного розкладу політичних сил, але враховуючи, що попереду в кандидатів на найвищу посаду в Америці ще два раунди теледебатів – в штаті Міссурі та Арізоні, можна прогнозувати, що вони можуть надати додаткової популярності кандидату від Демократичної партії.

Остаточний вибір мають зробити самі громадяни Америки, але після перших публічних дебатів шанси Джона Керрі замінити Джорджа Буша на посаді президента Сполучених Штатів явно значно зросли...