“Я завжди сприймала обмеження свободи преси під час виборчих процесів як найгіршу прикмету,– сказала вона. – Тому мене дуже непокоїть, що це відбувається в Україні, те, що я бачила й чула про теперішні обмеження щодо незалежних видань”.

Будь-яка виборча кампанія, на думку колишнього держсекретаря США, це – “просвітянський процес для громадян, які повинні мати “вільний доступ до об’єктивної інформації, знати, що відбувається під час виборчого процесу”.

Коментуючи судове рішення стосовно “Сільських вістей”, М.Олбрайт сказала: “Я вважаю публікацію антисемітських статей неприйнятною. Гадаю, є надійний спосіб запобіганню цьому, що не має стосунку до закриття газети”.

Того ж дня на зустрічі у Києво-Могилянській академії з учасниками обмінних навчально-наукових програм М.Олбрайт як один із прикладів порушення свободи преси в Україні назвала відмову радіостанції “Довіра” ретранслювати передачі “Свободи”.

Характеризуючи передвиборчу атмосферу, гостя сказала: “Я стурбована тим, що побачила в Україні, становищем тих, хто домагається вільних і чесних виборів, посиленим цькуванням, через яке їм важко провадити політичні зустрічі, бо перед ними зачиняють двері приміщень, відсутністю доступу до медіа (опозиційних депутатів. – А.С.), зухвалістю податкової адміністрації. Цей набір засобів дуже великий і має на меті викликати роздратування у людей, послабити позиції тих, хто виступає проти несправедливого виборчого процесу”.

М.Олбрайт вважає, що цьогорічні вибори мають “кардинальне значення” для України й “від того, як вони пройдуть, залежатиме сприйняття України у світі”. (від автора: це – кінець посилань на зустріч у Могилянці).

“Я приїхала сюди, бо вважаю, що Україні слід приєднатися до Європи, до трансатлантичних організацій, зокрема до НАТО, – заявила пані Олбрайт на прес-конференції в Українському домі. – Тому дуже важливо, щоб Україна стала демократичною державою, в якій панує верховенство права”.

Американська гостя взяла участь у конференції “Україна в Європі та світі”, що відбулася в Києві. У неї були зустрічі з представниками уряду й неурядових організацій, з лідерами парламентських фракцій, політичних партій, з прем’єр-міністром України, “тривала зустріч” з Президентом України, а також з міністром закордонних справ.

“Для мене очевидно, що одне з головних питань у сьогоднішній Україні – це конституційна реформа, заявила М.Олбрайт. – Одні виступають за, інші – проти. Я розумію важливість обговорення поступових конституційних змін. Знаю також, що задля того, аби вони утвердилися, їх мають здійснювати законодавчі органи на легітимній основі. Ці зміни мають широко обговорюватися у суспільстві й не повинні слугувати інтересам певної політичної фракції”.

Багато часу під час зустрічей, за її словами, було присвячено іншій важливій політичній темі – президентським виборам. “Я висловлювала думку, – сказала М.Олбрайт, – що важливо не допустити проявів на кшталт залякування перед парламентськими виборами в Україні, коли люди часто не мали можливості відвідати зустрічі з певними кандидатами, а їхні представники не могли розповсюджувати листівки, коли застосовувався ресурс податкової адміністрації”. “Відповідальність за те, щоб президентська виборча кампанія і самі вибори в Україні відбулися у відкритій, вільній атмосфері, – вважає вона, – лягає на владу”.

Відповідаючи на запитання журналістів, М.Олбрайт висловила особливе ставлення до України, що ґрунтується й на родинних традиціях: “Мій батько завжди поважав Україну за її великий внесок у розвиток слов’янських народів”. Сама вона уважно стежила за подіями в Україні від часу проголошення незалежності як радянолог і фахівець з проблем Центральної та Східної Європи.

“Я добре усвідомлювала,що цій країні має приділятися особлива увага через її історичне та геополітичне значення, –сказала М.Олбрайт. – Ми в адміністрації Клінтона завжди підтримували розвиток демократії та економіки у тих країнах, які мали більші шанси стати демократичними. Україну ми вважали однією з таких держав, оскільки їй належить величезна роль у подальшому розвитку Європи – сильної, вільної та об’єднаної”. Теперішня адміністрація, за словами колишнього держсекретаря, “обрала інші пріоритети”.

“Нині для Сполучених Штатів справді дуже важливо зосередитися на боротьбі з міжнародним тероризмом і нерозповсюдженням зброї масового знищення, – заявила Мадлен Олбрайт. – Я згодна із президентом Бушем, що ми повинні бути вдячними Україні за те, що вона відправила війська в Ірак. Та нам не слід забувати, що український народ, отже, й Сполучені Штати зацікавлені у тому, щоб Україна була країною розвиненої демократії, і мені не хотілося б, щоб почуття вдячності звело ці зусилля нанівець”. Київські афоризми М.О.

Я не думаю, що демократію можна нав’язати, її можна пропонувати.

Демократія – не подія, а процес.

Майбутнє України – у ваших руках.

Досьє “Детектор медіа”

Мадлен Корбел Олбрайт – 64-ий держсекретар США, працювала в адміністрації Білла Клінтона. Багато хто вважає її найвидатнішим головою зовнішньополітичного відомства у новітній американській історії. Вона – перша жінка, яка обіймала цю посаду і була найвисокопосадовішою жінкою-урядовим посадовцем упродовж усієї історії США.

Її державний послужний список включає також роботу членом Ради Національної безпеки за президентства Картера (з 1978-го до 1981 року), постійного представника США при ООН (у 1993-1997 рр.) і члена кабінету та Ради Національної безпеки в адміністрації президента Клінтона.

Доктор Олбрайт заснувала компанію глобального стратегічного планування “ЛЛС Олбрайт груп” зі штаб-квартирою у Вашингтоні, округ Колумбія. Вона – голова Ради директорів Національного демократичного інституту міжнародних відносин, керівник проекту з дослідження глобальних проблем, президент стипендіального фонду ім. Трумена, член Ради директорів Нью-йоркської фондової біржі.

Доктор Олбрайт – почесний професор Інституту дипломатії при Джорджтаунському університеті, а також почесний член Інституту ім. Уїльяма Дейвідсона при школі бізнесу Мічиганського університету.

М.Олбрайт народилася у Празі, а після того, як 1948 року до влади в Чехословаччині прийшли комуністи, разом з родиною емігрувала до США. Отримала диплом бакалавра з відзнакою у коледжі Веллеслі, ступені магістра та доктора публічного права і державного управління в Колумбійському університеті, а також здобула атестат Російського інституту.

Має трьох дочок та шестеро онуків.

Торік доктор Олбрайт опублікувала автобіографію “Пані секретар: мемуари”.