Підсумки конкурсу в галузі книжкової журналістики „Сила слів”.

Статистика учасників

В уявленнях про українські медіа є досить поширеним кліше, буцім українські ЗМІ приділяють мало уваги книжці, що немає в Україні книжкової журналістики, а ще менше, як книжкової журналістики – літературної критики. Щоб з’ясувати, що є „мало” і що є „немає” Книжковий Дім „Орфей” та ГО „Форму видавців у Львові” провели конкурс „Сила слів”, на який було подано 26 заявок. У перерахунку на всю Україну справді мало – трохи більше як 1 видання на область. Але справедливо кажучи географія конкурсу була значно вужчою: реально маємо 20 учасників з Києва, 4 – зі Львова, 1 – з Вінниці, 1 – з Кривого Рогу. Безперечно, географічна обмеженість є недоліком, з одного боку, організації конкурсу (мала рекламна кампанія, пов’язана із обмеженістю бюджету; а також стислі строки проголошення конкурсу); з другого – брак інформації про регіональні ЗМІ; і третє – мала активність (вона ж – недоречна скромність) самих журналістів. Дуже шкода, що один із найцікавіших літературних оглядачів, які на сьогодні друкується в Україні – Олександр Бойченко („Молодий Буковинець”), після численних нагадувань так і не подав свої статті на конкурс. Також не було подано матеріалів від ЗМІ, які ведуть регулярні книжкові рубрики, як-то:

„Галицькі контракти” (Київ)

„Кореспондент” (Київ)

„День”

„Женский журнал”

„Космополитен-Україна”,

а також, сподіваюся, ще багато регіональних медіа, в яких є регулярна книжкова рубрика, проте вони не отримали інформації про конкурс. Необхідне зауваження: конкурс проводився тільки серед ЗМІ загального змісту, адже мета конкурсу: заохотити українських журналістів і ЗМІ популяризувати книжки й читання в Україні; стимулювати розширення того традиційно невеличкого простору, що його вітчизняні ЗМІ приділяють висвітленню книжкової теми; підтримка й розвиток книжкової журналістики та літературної критики в непрофільних ЗМІ.

Тим часом як за умов відносно вузького книжкового ринку в Україні маємо кілька спеціалізованих книжкових видань:

1.журнал „Книжковий клуб плюс” (club@orfey.kiev.ua)

2. журнал „Книжковий огляд” (yana@web-standart.net)

3. газета „КнижникREWIE” ( books@review.kiev.ua ),

а також видання суспільно-політичне, проте із потужним літературно-критичним відділом „Критика” ( krytyka@gilan.uar.net ).

Статистика переможців

Із 26 учасників 15 отримали нагороди. Уже сама по собі велика кількість призів свідчить про те, що журі намагалося „роздати кожній свашці по ковбасці”. І це до певної міри теж відбиває загальну картину – одновалентність української книжкової журналістики. Тобто видання розрізняються не за оригінальністю подачі матеріалу, а за регулярністю. Нерідко можна зіткнутися із ситуацією, коли один і той самий анонс книжки (списаний із обкладинки самої книжки) або текст прес-релізу про презентацію видання, клонується на шпальтах різних, і треба сказати, досить відомих медіа.

Глянцеві журнали

Окремої репліки заслуговує те, що не було відзначено жодне з глянцевих видань, які подали матеріали на конкурс. І це притому, що всі(!) глянцеві ЗМІ мають книжкові рубрики і ведуть їх із гідною наслідування регулярність. Якоюсь мірою це відбиває той факт, що на сьогоднішній день глянцева журналістика існує в „паралельному світі” і щодо журналістики, і щодо книговидання: видавці у своїх промо-заходах не враховують чималий вплив глянцевих медіа і не відстежують публікації на книжкову тематику у цьому медіа-секторі. До того ж, варто звернути увагу на той нюанс, що більшість „модних” журналів цікавить здебільшого модна проза. В реальності українського ринку – це сучасний європейський, американський, подекуди – російський роман. Можна зі 100-відсотковою певністю прогнозувати, що той із українських видавців, який знайде і видасть модний український роман, має всі шанси використати піар-потужність українських глянцевих журналів (приклад, російськомовний роман Антона Фрідлянда „Дорогое удовольствие”). Тобто, глянець цікавить якраз той літературний жанр, який на нашому книжковому ринку репрезентовано не українськими виданнями. А українські видавці, які й досі несерйозно оцінюють можливості піару для продажу видань, ігнорують глянцевий медіа-ринок як один із визнаних у світі найпотужніших рекламних носіїв.

Також вартий уваги і той факт, що вперше за багато років (а може і взагалі за всі роки існування газети), огляд українських книжок розмістила газета „Аргументы и Факты в Украине». Варто зауважити, що 3 з 4-х книжок, що увійшли в огляд, було презентовано к в книгарні „Цитрус” – тобто, оглядач тижневика з реагував не тільки на появу самої книжки, скільки скористався таким інформприводом, як презентація. На сьогодні, „АиФ” вважається одним із найефективніших рекламоносіїв в Україні, адже тираж видання 2 мільйони 929 тисяч. Цей невеличкий, але водночас дуже вагомий прорив (важливий уже як прецедент) українського книговидання залишилася нашими видавцями не поміченою.

Загалом, видавці оцінюють медіа не за ефективністю рекламоносіїв, а за авторитетністю політичної частини видання. Причому авторитетність загально-політичної частини газети автоматично поширюється і на книжкову сторінку (рубрику). За рейтингами Форуму видавців газетою № 1 українські видавці проголошують „Дзеркало тижня”. Показово, що така ситуація була й до того часу, як газета запровадила регулярну книжкову рубрику „Книжкова лавка” (триває ця ситуація й понині, й конкурс „Сила слів” не став винятком). Тобто перемога книжкової сторінки „Дзеркала тижня” говорить не так про рівень самої сторінки, як про політичні симпатії українських видавців.

Телебачення

Участь у конкурсі взяло 4 ТК, які більш-менш регулярно висвітлюють книжкові події: це київські ТК „ICTV”, „Тоніс”, „Київ”, а також криворізька ТРК „Рудана”. Власне, на сьогодні це і є майже повний список телекомпаній, формат яких дозволяє співпрацювати з українськими видавцями на інформаційних засадах. Одна із найактуальніших проблем української книжки – поява на загальнонаціональному каналі спеціалізованої книжкової програми, поки що так і залишається актуальною. Хоча для висвітлення книжкових новин час у ранковому ефірі можуть також надати ТК „1+1” (огляди книжок Юрія Макарова у „Сніданку”, також цей ведучий досить часто запрошує до своєї студії відомих видавців та літераторів); „Новий канал”, „М1”. Матеріали цих ефірів на конкурс подано не було.

Варто звернути на той факт, що ті нові ЗМІ, які щойно зявилися в медіа-просторі України, мають в алгоритмі своїх культурних сторінок книжкові рубрики (або посади ккнижкових оглядачів) – йдеться насамперед про піонерів серед українських ЗМІ „Деловую неделю” та „Понедєльник”. Отже, ці ЗМІ апріорі визнають, що інформація про книжки є цікавою і корисною для їхніх читачів. Що цікаво, в газеті „Понедєльник” книжкова рубрика переросла в регулярну книжкову сторінку.

Радіо

Жодна з радіокомпаній України не взяла участі в конкурсі „Сила слів”. Хоча дуже цікаві коментарі з приводу книжок, а також розлогі інтерв’ю в прямому ефірі із видавцями та літературами можна почути на хвилі „Променя” в програмі Ніни Жежери та Ярини Скуратівської; цікавість до книжкової теми час від часу виявляє і „Громадське радіо”, проте від цих та інших радіокомпаній матеріалів на конкурс не надходило. І це показує також, що радіо як рекламний носій є ще неораною цілиною для наших видавців. А дарма. Неварто забувати, що детективи Б.Акуніна в Росії розкручували саме за допомогою радіо.

1 місце

тижневик „Дзеркало тижня”

сторінка „Книжкова лавка”, редактор – Андрій Бондар.

Виходить раз на два тижні.

З концепції: „Головна мета сторінки – регулярне рецензування художньої та критичної літератури, що з’являється друком в Україні та за її межами. Відстежується та аналізується книжкова політика, проблеми книгодрукування та дистрибуції. Велику увагу приділено жанрові есе – автори: Юрій Андрухович, Олександр Крищенко, Олександр Бойченко, Микола Рябчук. Стимулюється поява молодих критиків – Антон Кушнір, Ксеня Харченко, Олег Кочевих...”

Плюси: високий рівень аналітичних матеріалів, адекватний рівню читацької аудиторії „ДТ”; поширення інформації (газета має відносно великий тираж і стабільну читацьку аудиторію); унікальність надрукованої в газеті інформації (наприклад, подане в конкурсній добірці інтерв’ю з Дубравкою Угрешич – зорієнтованість сторінки на європейський, а не СНД-шний контекст.

Мінуси: можна посперечатися з редактором з приводу формування окремих шпальт (навряд чи одна сторінка витримує одразу дві авторські колонки – Андрія Бондаря та Юрія Андруховича).

Контакти: (culture@mirror.kiev.ua)

2 місце

газета „Молода Галичина” (Львів)

Сторінка книжкових оглядів "Каламар" (до квітня 2003 р. – "Українська книгарня") у газеті "Молода Галичина" періодично виходить з лютого 2002 р. З початку квітня 2003 р. ця сторінка з’являється щотижня (раніше – що два тижні). Сторінка презентує нові книжкові видання українською мовою кількох останніх років за такою схемою: перша сторінка обкладинки, уривок (в якості зразка) тексту, авторська міні-рецензія або полемічний відгук. Мета сторінки – ознайомити читачів з найцікавішими, з точки зору оглядача, новинками книжкового ринку і зацікавити ними. Спектр розгляду – загальногуманітарний: художні видання, літературознавство, історія, культурологія, філософія, педагогіка, есеїстика, львовознавство, альманахи, збірники, антології та ін.

З січня до липня 2003 р. оглянуто 90 книг, які побачили світ протягом 2002-2003 рр.

3 місце

1. тижневик „Понедельник” (Київ)

„Понедельник”

рубрика „Книги за неделю” – щотижня

рубрика „Бумажный пейзаж” – двічі на місяць

редактор – Олександр Виноградов

З концепції: „Газета Понедельник стартовала в феврале 2003 года на 16 полосах. Материалы культурного характера публиковались на 2 полосах. Начиная с № 4 (3 марта) в газете появляется еженедельная рубрика Книги за неделю. Авторы колонки - Евгения Чуприна (один выход) и Игорь Левенштейн (все остальные). Содержание заметки и подбор литературы носят рекомендательный характер. В тексте есть место критике, но в любом случае, обозреваются книги, с которыми следует ознакомиться. Как минимум, хотя бы потому, что о них говорят.

В № 15 (26 мая, к тому времени газета объем полос увеличился до 24, 3 из них отвели культуре) впервые появилась полоса "Бумажный пейзаж" (название позаимствовано у одноименой повести Василия Аксенова). Регулярность - раз в месяц, последний номер. На полосе были опубликованы три материала - первый и последний раз. Но сразу же в обзоре нашлось место не только книгам, но и журналам.

Начиная с 30 июня (№20) полоса Бумажный пейзаж нашла визуальное отражение своей концепции: обложки четырех изданий сведены в центр полосы, вокруг них - концентрические окружности (намек на прорезь прицела). Бумажный пейзаж - это прежде всего критика, иногда нелицеприятная. Под прицел могут попадать как широко известные имена, так и маргинальные издания. Принципиальное отличие Бумажного пейзажа от Книг за неделю - в поле зрения обозревателей попадают книги и журналы исключительно украинского происхождения. Опыт показал, что рецензии на периодическую печать не проходили незамеченными для читателей. Ширился круг авторов. Налицо рост книжного и журнального бизнеса. Поэтому было решено, начиная с сентября, выпускать Бумажный пейзаж дважды в месяц - второй и последний понедельник.”

Плюси: крім регулярної книжкової рубрики, видання запровадило ще й книжкову шпальту (у видавців з’являється багато більше можливостей для промоцій своїх книжок!!!).

Контакт: vinogradoff@ponedelnik.com.ua.

Тел. (044) 416 5459

2. газета „Вечірній Київ” (щоденна київська вечірня газета) сторінка „Слово”; редактори – Людмила Таран, Тарас Унгурян.

З концепції: „З січня 2003 року газета „Вечірній Київ” щосереди випускає сторінку „Слово”. Це інформація про книжкові новинки, події літературно-мистецького життя, інтерв’ю з письменниками. Задля цього розроблено чітку продуману систему рубрик:

- „Книжкова полиця” (анонси новинок);

- „Світська хроніка” (презентації, акції на кшталт „Час читати” тощо);

- „Кредо” (інтерв’ю й нариси про письменників);

- „Поетичний хіт „ВК” (поезії про Київ)...”

Плюси: регулярність інформації; залучення регіональних авторів і намагання представити регіональну інформацію попри „київське” призначення газети.

Оригінальність: наявність тематичної поетичної рубрики.

Мінуси: аморфність читацької аудиторії газети і відповідно аудиторії, на яку спрямовано інформацію про книжки.

Контакти: office@vechirka.kiev.ua.

Тел. (044) 434 6478 (Тарас Унгурян)

434 69 40 (ЛюдмилаТаран)

Заохочувальні призи:

1. „Академия” глянцевий журнал

З концепції: „Наш брэнд «Интересный журнал – для интересных людей». А интересные люди, как правило, говорят не только о деньгах, еде и вещах. Поэтому литературные события, книжные новинки и знакомство читателей с выдающимися писателями современности – наш «конек» в рубрике «Академкнига». В том направлении редакцию интересует все: литературные конкурсы, издательская политика, рецензии, критика, новые и «старые» лит. Имена. Кроме того, наша цель – знакомить читателей с книгами не только зарубежных и российских авторов (как это делает большинство глянцевых журналов), но, в первую очередь, со своими, украинскими…»

Веде рубрику «Академкнига» - журналіст журнала «Академия” та головний редактор журналу „Караван историй. Украина” Ирен Роздобудько.

Варто звернути увагу також на літературний додаток до журналу „Академия”: від початку 2003 року кожен новий номер виходить у комплекті з невеличкою книжечкою – окремим виданням художнього твору.

Плюси: найактивніше подають українських авторів серед глянцевиків (у конкурсних матеріалах – великі статті про: Костя Родика, Фредеріка Бегбедера, Василя Шкляра, Віктора Морозова, Марію Матіос, Юнну Моріц, Пауло Коельо...; матеріали цікаво написано, але – адекватно аудиторії – дещо легковажно.

Мінуси: непрогнозованість відбору персоналій та книжок на рецензування – важко передбачити, який автор чи книжки зацікавлять журнал, а який – ні.

Контакт: irozdobudko@karavan.ua.

2. „Газета по-киевски”, київський міський тижневик (тираж 32,5 тис.) оглядач з книжкової теми – Лариса Човнюк.

Добірка книжкових міні-рецензій, новинки книгарень, журналістські враження від презентацій та „навколо книжкових” подій Києва.

З концепції: „Газета зважає на інтерси масового читача, однак намагається задовольнити і вишуканіше уподобання. Увазі читачів пропонуються твори української літератури до оглядів „Газети...” від початку її виходу у січні 2003 року потрапили нові книжки Забужко, Шкляра, Макарова, Прохаська, а також переклади на українську зарубіжних авторів – Єжи Фонфара, Дж. Ролінг...

Motto книжкових оглядів „Газети...” (що певним чином збігається із загальним спрямуванням виждання на працюючого середньозабезпеченого киянина): „Читачі „Газети...” свого часу прочитали Толстого... Не прочитали Кафки... Сьогодні їм потенційно сподобався б Рансмаєр. Однак сумнівно, що в найближчі тижні (місяці, роки) вони знайдуть час (сили) для аж такого серйозного читання...” Мета публікації зазначених оглядів – делікатно, але аргументовано змусити читачів газети частіше заходити до книгарень”.

Контакт: larch@ukma.kiev.ua.

3. ТК „Тоніс” програма „Тоніс-Культура-Інформ”, шеф-редактор Вероніка Скляренко

Подано на конкурс ... сюжетів. Книжкові події висвітлюють досить регулярно.

З концепції: „На даний момент ми виробляємо тільки новини, так що у кожній події найціннішим залишається для нас інформаційний привід. Якщо ж у журналіста не буде найменшої можливості вжити в своєму репортажі слова – “вперше”, “єдиний”, “скандальний”, “епатажний”, або хоча б “такого раніше не було”, це відверто знижує нашу зацікавленість подією. Непросте завдання “розкручувати” нові імена ми теж на себе брати лінуємось. Попри природний і набутий досвідом цинізм, журналісти здебільшого щиро виступають за те, щоб у суспільстві насаджувалася духовність, а літературу і книги беззастережно відносять до цієї потрібної спільноті царини. Для інформаційної підтримки цікавих книжково-літературних акцій зазвичай не шкода кількох хвилин ефіру. Умови цієї підтримки: винахідлива організація акцій, присутність різних точок зору, наявність цікавих особистостей.

Відверто кажучи, справа популяризації сучасного українського літературного і видавничого процесу поки що розвинена доволі слабко інтерес до нього незначний. Аналітичних матеріалів – статистики, рейтингових оцінок видань і авторів, оцінки рівня потреб суспільства у літературі, оглядів літературного процесу – бракує, або ж вони надто спеціалізовані, важко перекладаються на загальнозрозумілу мову. Емоційні ж оцінки процесу, на кшталт, “російської інтервенції” та “перемоги комерційного інтересу над духовними потребами” уже набридли”.

Плюси: формат сюжетів у „Тоніс-Культура-Інформ” не хвилинний, як у новинах, а 2,5 – 3 хв; випуски тричі на день – 8.00, 11.00, 20.00 у вихідні дні по 15 хв. (єдині спеціалізовані культурні новини!!!).

Мінуси: не надто численна аудиторія; відсутність фахового оглядача з книжкової теми (проте журналісти загалом досить грамотні).

Контакти: (044) 238 8080; veras@tonis.kiev.ua.

4. Віталій Жежера газета „Голос України”.

З концепції: „Автора цікавлять і помітні події та явища вітчизняного книговидання, й курйозні (включно з самвидавом). Ранг видавництва та автора не має вирішального значення.Охоче відгукуюсь на провінційні видання -- вони тим цікавіші, що до Києва рідко доходять.

(Примітка. Газета "Голос України" має дещо нетрадиційний штатний розклад: відділу літератури чи культури (як і деяких інших) тут нема. Є лиш оглядачі, котрі "ведуть" певні напрямки. Приміром, юридична література рецензується юридичним відділом, книги бізнесменів, депутатів та інших політиків -- парламентським відділом. А проблеми книговидання та рецензії на твори красного письменства -- справа моя)”.

Плюси і мінуси: всі мінуси стосуються специфіки газети, всі плюси – особи оглядача.

Контакт: (044) 454-88-56.

5. „Деловая неделя” редактор відділу культури – Ольга Островерх.

З концепції: „В основу концепції нашої книжкової рубрики покладено усвідомлення необхідності професійної критичної рецепції щодо нових вітчизняних видань, стану книгодрукування в Україні, особливостей видавничого ринку. Стратегічним завданням даної рубрики є популяризації української книжки: як художньої (в усіх жанрах), так і наукової та науково-популярної (зокрема історичної, філософської, культурологічної, соціологічної, бізнес-тематики). Особливу вагу приділено іноземній літературі, перекладеній українською мовою.

Наші статті на книжкову тематику умовно поділяються на 3 групи:

- рецензії та новинки книговидання;

- аналітика, присвячена тим чи іншим подіям книжкового ринку (виставки, форуми, конкурси, відкриття нових книгарень; або ж аналітичні проблемні огляди);

- інтерв’ю з письменниками, видавцями;

ПРИ ДОБОРІ ЛІТЕРАТУРИ НА РЕЦЕНЗУВАННЯ МОВНИХ ТА ЖАНРОВИХ ОБМЕЖЕНЬ НЕ ІСНУЄ”.

Плюси: дуже непогане видання, із цілком пристойною культурною сторінкою, від початку заснування має окремого літературного оглядача – людину досить грамотну, але (і це вже МІНУСИ) досить відносно обізнану із сучасною українською літературою.

Контакт: ostroverh@dn.kiev.ua.

6. Михайло Бриних.

Заявка на конкурс: „Статті на книжкову тематику друкую в газетах „Столичные новости», «Дзеркало тижня”, „Україна молода”; журналах Nota, EGO, Airport тощо.

Читацькі уподобання: сучасна маргінальна проза, класичний детектив, кіберпанк, книжки православних богословів.”

7. ТК „ICTV”, програма Факти-ICTV (новини), журналіст Лариса Дудка.

З концепції: „ICTV – перший недержавний телеканал в Україні. Заснований 1992 року. З 2000 року телекомпанія змінює формат та збільшує зону мовлення. На даний момент канал працює цілодобово.

Пріоритет ICTV –інформація, у “Фактах” повно, глибоко й доступно висвітлюють актуальні події політичного, економічного та культурного життя України та світу.

Новини культури складають у середньому 15% ефірного часу випусків новин буднів. Їх основне наповнення - новини кінотеатрального життя, класичної та популярної музики, балету, моди й літератури. Новини літератури у «Фактах» висвітлюються послідовно та регулярно. Запропоновані на конкурс матеріали (автор - журналіст ICTV - Лариса Дудка) – вийшли в ефір в період з березня по вересень 2003 року:.

- 1.Сюжет про акцію «Книга року». Мотивація появи в ефірі – вручення найбільшої премії на літературних просторах України. Знайомство глядачів з думкою компетентного журі про те, які книги визнано кращими у тій чи іншій сфері. По-перше, такий сюжет покликаний стимулювати інтерес до української книги, по-друге, ця акція - дуже пристойне шоу.

- 2. Сюжет «Інтернет-словники». Мотивація появи в ефірі - корисна інформація для величезної аудиторії – від школярів та студентів до всіх, хто любить читати.

- 3. Сюжет «З’їзд письменників-фантастів». Мотивація появи в ефірі – знайомство глядачів з особливостями сучасної фантастики та з її авторами. Вшанування пам’яті українського письменника-фантаста Олеся Бердника.

- 4. Сюжет про презентацію книжки Лариси Брюховецької «Приховані фільми» в книгарні „Цитрус”. Мотивація появи в ефірі – перше аналітичне видання про сучасне українське кіно. Зустріч з героями книжки – режисерами та акторами. Бажання привернути увагу до ситуації у вітчизняному кінематографі.

- 5. Сюжет про прес-конференцію, яка анонсувала «Форум книговидавців” у Львові. Мотивація – привернути увагу до події, яка є знаковою у житті не тільки зайнятих у цій сфері людей, але й читачів. На цьому Форумі представляють книги, які упродовж року з’являться у книгарнях України.

Новини літератури в програмі "Факти” на ICTV - це й матеріали з регіонів України та інших країн світу. Серед інших, наприклад, бум навколо книги про Гаррі Поттера, смерть Астрід Ліндгрен, цікаві історії , пов’язані зі світом літератури.

Основні аспекти появи інформації про книговидання України в програмі «Факти» - це її значущість для глядачів нашого каналу.

Ми віримо, що книгу українці цінують. А тих, хто в цьому сумнівається ми змусимо полюбити книгу”.

Плюси: фаховість журналіста (один із найграмотніших українських тележурналістів з питань культури), велика аудиторія та авторитет каналу (найактивніше із загально національних каналів висвітлює книжкову тематику!!!), перспектива – канал збирається запроваджувати щотижневу телепрограму.

Мінуси: обмеженість новинним форматом.

Контакт: dudka@telefabrica.com.ua.

8. ТРК „Київ” (телеканал Київського міського голови), СТН („Столичні телевізійні новини”), кореспондент Оксана Семеняк.

З концепції: „Оскільки у новинах матеріали про презентації нових українських видань (…) і проектів (конкурси “Смолоскипу” і “Гранослова”, “Червоне вино”, проект С. Васильєва “Поезія в метро”…) впродовж року подаю постійно, на конкурс зібрати все і важко (треба шукати в старих архівах), і, вочевидь, не доцільно.

Подаю деякі репортажі за літо:

- Два сюжети – власні розробки (не прив’язані до актуальних подій, але стосуються проблемних тем): 1) сучасні діти не знають українських дитячих книжок і авторів; 2) дитяча книжка повинна бути якісно і красиво оформлена.

- Два сюжети із блоку “цей день в історії” (прив’язка до дат і персоналій, на разі Лесі Українки і Максима Рильського).

- Два сюжети – репортажі з конкретних подій: 1) Прес-конференція до львівського “Форуму видавців”; 2) Презентація дебютної книги Костянтина Рильова “Шлюбні ігри”.

Правда, окремі книжкові презентації, тим більше маловідомих імен рідко потрапляють в новини ТРК "Київ", хіба що влітку (як сюжет про книгу Костянтина Рильова). Більше цікавлять аналітичні, проблемні, полемічні матеріали із залученням декількох точок зору; сенсації із відомими іменами; рейтинги, публічні дискусії тощо. Особливо враховується перспективність розроблюваної теми (не стільки констатація: "відбулася подія", скільки: "до чого ця подія може призвести", "в якому контексті і чому ця подія виникає…"

Плюси: особиста зацікавленість кореспондента Оксани Семеняк у висвітленні культурних подій, і книжкових зокрема, і її впевненість у важливості цієї інформації для глядачів.

Мінус: регіональність каналу (трансляція тільки на Київ); звідси – переваги суто київській інформації.

Контакти: Україна, Київ, Хрещатик, 5-В

т./ф. 228-5100, т. 2285402, 2285991.

9. „Уніан” (агентство новин) редактор Ольга Падірякова (http://unian.net; http://culture.unian.net)

Подано на конкурс 3 статті, надруковані в розділі „Аналітика” та 54 матеріали, що виходили на сайті у розділі „Новини”.

З концепції: „Концепція культурного відділу УНІАН дозволяє публікувати у відповідних розділах сайту досить широке коло новин на книжкову та літературну тематику. В аналітичних блоках сайтів УНІАН можуть друкуватися рецензії на книжки українських авторів та українські переклади, літературні огляди та проблемні статті”.

Плюси: книжкових новин справді багато і вони дуже різноманітні:

- предметом зацікавлення УНІАНу є майже усі книжкові презентації – від книги Ернста Заграви „Глобалізація нації”, кримськотатарського словника, до збірки новел Тараса Прохаська „Лексикон таємних знань”;

- можна дізнатися як про лауреатів премії Сосюри, так і про лауреатів Пулітцерівської премії;

- проект „Поезія в метро”, нікопольський конкурс авторів-початківців, усі українські книжкові ярмарки.

Мінуси: слабенька аналітика; невідсортованість інформації.

Очевидно, для того, щоб ваша новина вийшла на сайті УНІАН потрібно лише надіслати детальну інформацію на адресу: wapeditor@unian.net. Пам’ятайте, якість подачі інформації напряму залежатиме від якості вашого прес-релізу!!!

10. Сергій Васильєв-молодший, тижневик „Столичные новости».

На конкурс подано 10 вибраних публікацій з доробку автора (рецензія на книгу Ірванця „Очамимря”, український переклад Павича „Зоряна мантія”, біографічне есе Курта Воннегута, есе про Селіна; рецензія на „Супервубинду” Альдо Нове; детальний огляд книжок Уельбека; рецензія на „Дорогое удовольствие” Фридлянда, „Культурний шар” Юрія Макарова, роман Ніка Кейва „И уздре ослица Ангела Божия”, „Пафос” Єшкілєва, про 3-й том Поттера).

Плюси: грамотно написані рецензії, авторитет культурної рубрики тижневика „СН”.

Контакти: vaskiev@ukr.net

11. Мельник Віктор, зав. відділу вінницького обласного тижневика "Вінницькі відомості" (працює з 1996 р), редактор літературно-мистецького журналу "Згар". Член АУП та НСП.

Авторську рубрику "Бібліофіл" у газеті "Вінницькі відомості" веде з грудня 1999 р. Опублікував під нею 140 статей, у яких представив читачам 171 видання. Навесні 2000 р. під тиском тодішнього керівництва редакції рубрика була згорнута і відновилась лише счерез півроку. 14 березня 2000 р. почав вести аналогічну авторську рубрику під назвою "Книгар" у регіональній газеті "Подільська зоря", яка триває досі; під нею опубліковано 61 статтю, яка представила читачам 68 видань. Крім того, окремі публікації на книжкову тематику виходили в обласній газеті "9 вал", "Вечірньому Києві", "Книжнику Ревю" та ін. періодичних виданнях. Перед тим кілька років вів літературну сторінку в обласній газеті "Панорама".

Контакти:

дом. адреса: 21029 м. Вінниця, вул. Келецька, 128,

кв. 90;

службова адреса: 21050 м. Вінниця, вул. Соборна, 85, к. 21

Тел. (0432) 45-60-01 (дом.), 32-08-94, 32-48-47 (сл.)

12. Хвостова Ольга, оглядач, автор і ведуча телепрограми "Книжкова полиця", журналіст ТРК "Рудана".

ТРК "Рудана": 50086

м. Кривий Ріг-86, Дніпропетровської обл. пр. Гагаріна, 68;

тел. (0564) 71-01-17, 71-68-99, 71-69-99;

дом. тел. (0564) 40-02-86 90-77-73; e-mail: rudana@alba.dp.ua

13. газета „Поступ” (Львів), сторінка „Поступ літератури”, редактор Інна Корнелюк.

З концепції: „Сторінка "Поступ літератури" існує від кінця березня 2003 р. Автор здійснює спробу в інший, якомога нетрадиційнішимй спосіб привернути увагу читачів газети "Поступ" і не тільки - до української книжки, до сучасної української літератури, до всіх причетних до цього видавців, письменників, упорядників, авторів відомих і невідомих книг. Не полишаємо надії, що "привернути увагу" - всього лише старт до успішних "книжкових карнавалів" в Україні…”

Контакти: моб. 8 050 6102538

e-mail: nighneya@lenta.ru

14. Сняданко Наталка, оглядач „Львівської газети”, (плюс публікації: часопис "Post-Поступ", "Критика", "Література плюс", ПіК", а також газетах "Столичные новости", "Газета виборча").

Контакти:

snyadanko@gmx.net

snyadanko73@yahoo.com

15. Дудко Наталія, відповідальний секретар газети "Ратуша" (Львів).

Сторінку "Книжкова полиця" веде з початку 2003 р.

Контакти: м. Львів, вул. Винниченка, 8, 2-й поверх, тел. 76-38-38. Дом. адреса: м. Львів, вул. Шевченка, 350, кв. 47, тел. 91-08-06.

Учасники конкурсу:

1. Наталка Позняк, журналіст, газета „Без цензури” (партійна газета „Нашої України”).

Матеріали подані на конкурс:

- про презентацію у СПУ нового видання „Кобзаря”;

- конкурс „Смолоскипу” (плюс про конкурс „Смолоскипу” в „Україні молодій”);

- рецензія на книжку „Нецензурний Стус” у „БЦ” (плюс „Нецензурний Стус” в „УМ”);

- інтерв’ю з письменником Дмитром Чередниченком 9про литовську нагороду поетові Чередниченко в „УМ”; про Чередниченка в газеті „СІЛЬСЬКІ ВІСТІ”);

- інтерв’ю з В. Медвідем в „БЦ”.

2. Юрій Володарський (під псевдо Слава Живих), книжковий оглядач журналу „Афиша”.

Плюси: журнал розраховану на модну публіку, що є потенційними покупцями книжками – бо, по-перше, має гроші, по-друге, є небайдужою до культурних розваг, і книжок зокрема; книжкова рубрика є постійною, кожного випуску друкуються рецензії на 2 книжкові позиції; автор є майстром свого жанру – лаконічної дотепної рецензії.

Мінуси: серед рецензованих книжок, як і в більшості глянцевих видань, модна зарубіжна проза – з 16 рецензій, поданих на конкурс, лише 2 аналізують українські видання: роман Юрія Макарова „Культурний шар” та Антона Фрідлянда „Дорогое удовольствие”.

3. Ксенія Мелєшко газета „Аргументы и факты. Украина».

Подано на конкурс 3 матеріали:

- стаття про Дарію Донцову (у зв’язку із візитом письменниці до Києва);

- огляд українських книжок, що презентувалися в Києві протягом травня – червня (Макаров, Пиркало, Прохасько, Рильов) - № 29;

- + книжковий огляд Ксенії Мелєшко у журналі „Поколение” (Павич, Кізі, Воннегут, Моліне, Косинськи).

Плюс: величезний тираж „АіФ” – 2 мільйони 929 тисяч!!! (вважається одним з найефективніших рекламних носіїв). До огляду українських книжок у № 29 „АіФ” взагалі не друкував інформацію про українські видання.

Мінус: дуже мало публікацій, побічне зацікавлення книжковою тематикою.

Контакти: ksenia@aif-ukraine.kiev.ua

4. Наталя Дмитренко (Наталя Малицька), газета „Україна молода”.

Подано на конкурс 3 статті: про презентацію книжок „Непрості” Тараса Прохаська та 4-го тому „Гаррі Поттера”, про українські переклади Коельо.

Жваво (а головне – грамотно: нічого не перебрехала) написано статті, у стилі „молодіжної” газети.

Контакт: тел. 454 8396.

5. EGO, глянцевий щомісячний журнал для чоловіків, редактор – Сергій Мясоєдов.

З концепції: „Рубрика „Книги” – щомісячні анонси (майже міні-рецензії) новинок у жанрі „Новий європейський бестселер” (видавництва „ИЛ”, „АСТ”...) Цілу шпальту відведено анонсам 4 актуальних на думку редактора книжок. Журнал запровадив і власну схему відбору літератури: за опитуванням працівників редакції, обирається книжка місяця. Авторові „Книжки місяця” приділяється шпальта з матеріалом у стилі life-story.

Плюси: регулярність, чітко дотримана концепція; гарно написані анонси (Прим.1: в жанрі анонсу справді гарні EGO, ELLE, „Газета по-киевски”, „Понедєльник” – а це лаконічний жанр, який має вплив на дуже широку аудиторію, якраз є експансією книжкової інформації в інформаційне поле пасивно-читаючої публіки).

Мінуси: мале представлення української книжки, зумовлене редакційною політикою журналу і знанням інтересів своєї публіки (варто замислитися й видавцям: чому так мало книжок, які могли б потенційно зацікавити журнал EGO (читай – його аудиторію), до того ж – варто звернути увагу на те, що майже всі видання цікавить інформація про НОВИНКИ!!!)).

Контакт: smyasoedov@pml.kiev.ua

Тел. (044) 251 1281.

6. ELLE

З концепції: «Концепция рубрики предусматривает увлекательный рассказ о самых акутальных изданиях, интересных и современных авторах, а также краткую, но любопытную аннотацию их произведений. Выбранный жанр – заметка, в которой пытаемся вызвать читательский интерес к автору и его произведению. Надо заметить, что на выбор издания влияет его качественное оформление. Публикации на страницах журнала не носят рекламного характера, а исключительно информативный».

Контакт: rmoroz@elle.com.ua

Тел. (044) 494 3005, факс (044) 451 4566.

Не взяли участі в конкурсі (серед видань, відомих організаторам конкурсу):

1.„Галицькі контракти” (Київ)

Контакт: iren@gc.kiev.ua;

2.„Кореспондент” (Київ), відділ „Кіоск”

Контакт: tolub@kppublications.com;

3.„День” (Київ)

Контакт: (044) 414 9126; ostrovsky@lycos.com, cultura@day.kiev.ua ;

4. „Женский журнал” (Київ);

5. „Космополитен-Україна” (Київ);

6. „Молодий Буковинець” (Чернівці);

7. „Kino-Kolo”;

Рубрика „Коло книжок”;

Контакт: kinokolo@1plus1.net.

До уваги ЗМІ: конкурс „Сила слів” триває. Наступний конкурс так само розглядатиме матеріали про книжки, що з’явилися в українських ЗМІ загального змісту від Форуму до Форуму (тобто від нинішнього Х Форуму видавців у Львові до наступного ХІ).