Ми надали можливість висловитися на сторінках „ТК” багатьом безпосереднім учасникам процесу, а також експертам. Безумовно, ми і надалі будемо досліджувати проблеми кабельних мереж та операторів, тож, зрозуміло, остаточної крапки в дискусії – не ставимо. Повідомимо ми і щодо рішення сьогоднішньої сесії Київради з приводу питання комунального кабельного оператора.



Кабельне телебачення міста Києва є сферою, що розвивається дуже динамічно. Хоча через надмірну зарегульованість та неефективну систему тарифів її розвиток в останній час значно сповільнився. Такий факт не може не тривожити. Якість послуг, рівень технологічної досконалості, широта охоплення мереж аж ніяк не можуть задовольняти потреби трьохмільйонного міста, яке прагне стати справжньою європейською столицею. Не кажучи вже про те, що розвиток перспективних, прибуткових у всьому світі послуг, які можуть надаватися через кабельні мережі, окрім власне самого телебачення (а саме - цифрове телебачення, доступ до Інтернет, телемагазини, білінгові системи тощо), навіть не стоїть на порядку денному розвитку кабельних телекомунікацій міста. Залишається тільки сподіватися на “добру волю” окремих кабельних операторів, які на свій страх і ризик намагаються розширювати кількість надаваних послуг. При цьому нерідко такі спроби відходять на задній план, бо у кабельних операторів і без того занадто багато проблем. Головні з них - пов’язані із недосконалістю законодавства та відсутністю прозорих та стабільних відносин з міською владою.

Залишається непевною також ситуація на ринку, на якому поряд із приватними кабельними операторами діє спеціалізоване комунальне підприємство, контрольоване міською владою. Це може стати підЄрунтям для диференційованого ставлення влади до ринкових суб’єктів із різними формами власності. Поки що не існує загальнодержавного закону про кабельне телебачення України, який регулював би взаємовідносини у цій сфері. Тому кабельним операторам доводиться керуватися положеннями, які визначають правила для ефірних мовників. А специфіка роботи кабельних операторів, м’яко кажучи, відрізняється від специфіки роботи ефірних каналів. На рівні міста також є проблема невизначеності відносин операторів з місцевими органами влади, відносин операторів з виробниками продукту, який власне транслюється по кабельним мережам, відповідальності оператора за якість надаваних послуг і цінову політику.



Насправді ситуація на ринку кабельного телебачення міста зараз скидається на патову. У місцевої влади і у приватних кабельних операторів є інтереси, які якщо й збігаються, то цілком не зумисне. Страждає ж в основному споживач та імідж міста в цілому. Те, як зараз використовуються потенційно надзвичайно широкі можливості кабельних телекомунікацій, відверто кажучи, є черговою демонстрацією недалекоглядності у плануванні розвитку Києва та турботи про його включення в когорту інформаційно повноцінних міст Європи. У порівнянні з Варшавою, Будапештом, тією ж Москвою, розвиток кабельних мереж Києва знаходиться у стані становлення і при тому має явні ознаки гальмування росту. Відсутність у міста єдиної технічної політики, зокрема щодо кабельного телебачення, не дозволяє створити загальноміську єдину телеінформаційну систему. Не існує єдиних технологічних стандартів щодо рівня надання послуг кабельного телебачення. Ініціативи приватних кабельних операторів щодо освіти, диспетчерських послуг, міської комунікації городян з владою не знаходять підтримки у міської влади.

Оператори кабельного телебачення, яких хвилює відсутність законодавства у сфері кабельних телекомунікацій, з одного боку, і надмірна зарегульованість численними нормативними актами, з іншого, перебувають у вкрай несприятливій ситуації для залучення зовнішніх інвестицій у галузь. А такі інвестиції є конче необхідними, бо, наприклад, для модернізації старих мереж з метою перетворення їх на мережі з повним набором послуг та побудови нових мереж необхідно близько 100 млн. доларів. Такі гроші в бюджеті міста виділені бути не можуть, а умови для приваблення цих інвестицій зі сторони просто відштовхують потенційних інвесторів. Багато в чому причиною цього є не надто передбачувана політика міської влади.

Територією конкуренції ринку кабельних операторів Антимонопольним комітетом на сьогодні визначено квартиру абонента. А це фактично означає, що для забезпечення конкуренції мають розвиватись паралельні мережі. З досвіду відомо, що будь-який кабельний оператор покриває приблизно 60% квартир будинку своїми послугами. Якщо його конкурент вклав великі кошти на створення паралельної мережі, має конкурентноздатний з ним менеджмент, то він може сподіватися на перехід до нього близько половини, тобто 30% квартир будинку – так про це свідчать статистичні дані. Отже, вкладення значних коштів в створення паралельних кабельних магістралей і отримання всього 30% абонентів від наявної кількості не виглядає надто ефективним капіталовкладенням. Створення паралельних кабельних мереж не є доцільним з точки зору використання ресурсів, тим більше, коли вся територія міста не є покритою кабельною мережею. Хоча і забороняти це з боку міської влади теж не дуже вірно.

Наболілим питанням для кабельників є суперечка навколо тарифів. Велику проблему оператори кабельного ТБ бачать саме в обмеженні тарифів на їхні послуги, що призводить до нерентабельності галузі. На даному етапі кабельні мережі залишаються в умовах, коли їх розвиток може здійснюватись лише за рахунок інвестицій, тому при низькій платоспроможності населення навряд чи доводиться вимагати прибутку від цього бізнесу. Сьогоднішні тарифи, зрозуміло, не можуть влаштовувати операторів кабельного телебачення. За ними не видно зусиль компанії щодо проектування, прокладки, обслуговування кабельних мереж та їх наповнення програмним продуктом. Цих коштів ледве достатньо для обслуговування кабельних мереж, все інше покривається за рахунок інвестицій. Таким чином, існуюча низька вартість послуг не дає оператору можливості надати своїм абонентам більше послуг вищої якості.

За підрахунками економістів компанії “Воля”, лідера ринку кабельного телебачення міста Києва, мінімальний тариф, який давав би змогу оператору розвиватися, надавати додаткові послуги абонентам, а також наповнювати мережі цікавими телеканалами, складає 15-16 гривень на місяць. В той же час загальновідомо, що зараз абоненти сплачують 4-6 гривень на місяць за послуги кабельного ТБ. В такій ситуації оператор не має економічної спроможності закуповувати нові цікаві пакети телеканалів і розширювати перелік послуг. Наприклад, з економічних міркувань безглуздо намагатися впроваджувати багатоканальне цифрове телебачення при абонентській платі менш ніж 5 доларів на місяць, і така послуга не може бути розрахована на масового виробника, оскільки потребуватиме значних початкових витрат. Без сумніву, як це відбувається при впровадженні усіх нових технологій і послуг, цифрове телебачення має спочатку бути орієнтованим на платоспроможний сегмент споживачів.

У тарифному питанні одноразове підняття тарифів не вирішить проблеми операторів. Оператори міста виступають за створення єдиної, гнучкої, рентабельної системи тарифоутворення. Така система має бути ефективною за будь-яких ринкових умов.

На рівні міста назріла необхідність встановити чіткі та зрозумілі правила діяльності у сфері кабельного телебачення. При цьому можливо і потрібно відстоювати інтереси міста у питанні наповнення кабельних мереж програмним продуктом – включення обов’язкових для трансляцій загальнонаціональних та муніципальних каналів, а також інтереси соціально незахищених верств споживачів шляхом імплементації соціального пакету. При цьому слід мати на увазі, що кабельні оператори у своїй масі – комерційні підприємства, тому при регулюванні програмного наповнення необхідно органічно поєднати інтереси міської влади і бізнесу. Головним критерієм мав би стати захист споживача, надання абонентам якомога більшого переліку якомога якісніших послуг.

Також відомі нарікання операторів кабельних мереж на Закон “Про рекламу”, прийнятий ВР поки що у першому читанні. В ньому передбачено, що вся реклама, яка йде в ефірі України, має бути проплаченою українським суб’єктом господарювання. Це може призвести до фактичної монополізації галузі, адже далеко не в кожного оператора знайдуться кошти для придбання відповідного обладнання, яке б дозволило вирізати “чужу” рекламу з програм ретрансльованих каналів.

Існує конфлікт на рівні “оператори кабельного зв’язку – користувачі”. Багато громадян скаржаться на те, що кабельниками було знищено систему колективних антен, що призвело до суттєвого погіршення умов для більшості населення щодо прийому різних каналів інформації. (Щоправда у той час антени активно розкрадались мисливцями за металами і не слід обвинувачувати кабельників в їх знищенні). А, значить, кабельникам треба працювати з громадянами. Доводити, що вони дійсно можуть надати якісні та недорогі послуги.

Влада, зі свого боку, закидає операторам не дотримання правил проектування, експлуатації та демонтажу кабельних мереж, а також вказує на те, що багато з операторів все ще продовжують надавати неліцензійний контент в послугах багатоканального мовлення і не дотримуються закону про авторські та суміжні права.

Загалом ситуація на ринку кабельних послуг міста набула того кризового стану, коли вже всім стало зрозуміло, що вона потребує негайного вирішення. Таке передчуття витає над всією кабельною спільнотою, тому саме зараз настав черговий момент битви за місце під сонцем. Кабельне телебачення, окрім того, що має приносити прибуток, є також інструментом формування громадської думки. Питання у тому, яким чином боротьба за власні інтереси між операторами кабального телебачення, комунальним підприємством, міською владою відобразиться на стані кабельних телекомунікацій міста Києва. Можна з впевненістю стверджувати, що без встановлення однакових, рівних для всіх учасників ринку зрозумілих правил, що не мінятимуться час від часу, навряд чи цей вплив буде сприятливим.

Оператори вже готуються до конкретних дій. В рамках дев'ятого Київського міжнародного телерадіоярмарку пройшов перший Об’єднаний з’їзд операторів кабельного телебачення і телеінформаційних мереж України. Важливим питанням З’їзду стала проблема консолідації зусиль для вирішення проблем галузі. З ініціативи Координаційної ради операторів кабельного телебачення України, було винесено на обговорення рішення про створення Виконавчої дирекції, що складатиметься пропорційно із представників існуючих організацій операторів. Ця структура має зареєструватися й отримати статус юридичної особи. Метою її визначено аналіз проблем, що виникають в галузі, вироблення загальних концептуальних підходів до їх вирішення, розробка законодавства, стандартів роботи тощо.

Важко зараз прогнозувати, як складеться доля багатостраждального кабельного телебачення, чи отримають споживачі найближчим часом відповідний перелік послуг, а місто – необхідну телекомунікаційну мережу. Оптимальним кроком для вирішення проблем київського кабельного ТБ було б досягнення угоди між міською владою та суб’єктами кабельного ринку стосовно умов діяльності останніх, позиції муніципальних структур щодо захисту інтересів міста та незахищених верств його мешканців, узгодження питання про тарифоутворення, ліцензування, програмне наповнення та порядок проектування, прокладання, використання та обслуговування кабельних мереж та всієї кабельної інфраструктури, з урахуванням, перш за все, потреб споживачі та світового досвіду. На даний момент в Київраді розробляється цілий ряд документів, спрямованих на покращення стану в галузі кабельного телебачення.

Читайте також:

Еще немного, еще чуть-чуть…

Кабельники об'єднуються, щоб разом долати кризу

Коммунальное предприятие «Киевтелесервис» предложило очень спорную Программу развития

Александр Ляхов: «Государственное регулирование тарифов не всегда страшно»

Наповнювати канали – право кабельних операторів, стверджує Володимир Алексєєв