Попри зовнішню публічність, внутрішнє життя телебачення – правові та матеріальні стосунки між телекомпаніями, “продакшн студіями”, “продюсерськими агенціями”, їх взаємини з концерном РРТ та інші аспекти теле-життєдіяльності – здебільшого не виходили за межі “вузькопрофесійного” кола. Донедавна. Впродовж останніх кількох місяців ситуація докорінно змінилася: навколо внутрішнього тележиття почався ажіотажний рух чуток і пліток різного ступеня брутальності та профобізнаності. Чому? Відповідь очевидна – надійшов час отримання чергових ліцензій на право мовлення. Телекомпанія “Ера” успішно пройшла процес ліцензування. Останніми днями її активно згадують всує. Словом, для численних шанувальників і поодиноких «доброзичливців» буде цікавою інформація, звідки що взялося і чому наша телекомпанія опинилася серед обраних. П’ять років тому, 96-го року, Національна Телекомпанія України отримала ліцензію, а відтак право мовлення на каналі УТ-1 впродовж 18,7 годин на добу – так зване “держзамовлення”. Нехитрі арифметичні дії віднімання (24 – 18,7 = 5,3) засвідчують, скільки годин мовлення лишилися поза всіляким замовленням. Першу, так би мовити, п’ятирічку ми відпрацювали в рамках юридично оформлених із НТКУ стосунків “замовник – виконавець”. Як продакшн-студія, телекомпанія створювала програми “Доброго ранку...” і “Доброї ночі, Україно!”, які Національна компанія розміщувала у своєму ефірі і мала б платити нам за це “живі” гроші. Але це в ідеалі. Насправді НТКУ не в змозі була розраховуватися за телепродукт і, як наслідок, з’явилася друга угода. Згідно з нею, “Ера” одержала право розміщувати у своїх програмах рекламу, щоб за рахунок отриманих коштів покривати витрати виробництва. Модна у нашій економіці “взаємозалікова формула ” не з гарного життя одержала прописку і в телегалузі. Водночас телекомпанія “Ера” без жодних пільг сплачувала “Першому національному” за експлуатацію камер, використання офісних приміщень, монтажних апаратних, студій. Мабуть єдине, за що ми не платили – це за сигнал. Але перебуваючи в статусі “продакшн-студії”, «Ера» й не мала цього робити. Що ж до закидів про незаконну суборенду на Першому національному, не зайве процитувати, що з цього приводу каже закон. За ним (закон України «Про телебачення і радіомовлення» Ст. 1), суборенда каналу мовлення – це «юридично оформлена або прихована поступка ліцензії на канал (час) мовлення іншій юридичній чи фізичній особі, що не є ліцензіатом, включаючи систематичну ретрансляцію сигналів інших телерадіоорганізацій, крім випадків юридично оформленого надання телерадіопрограм та обміну ними між телерадіоорганізаціями-виробниками, а також ретрансляції новин, спортивних чи інших видовищних заходів». Очевидно, що ніякої суборенди на Першому національному не було. Згідно з договором, виробник – телекомпанія «Ера» - надавав свої програми іншій телерадіоорганізації. Втім, так було. Декілька слів про те, чому стало інакше. Президент НТКУ Вадим Долганов, маючи в активі 18,7 годин трансляції на УТ-1 як прагматичний, грамотний господарник звернувся до Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення з листом, у якому пропонував виставити решту 5,3 “позаліцензійного” часу на тендер. У чому причина такого рішення? Відповідь проста, але невесела: у реалістичному погляді на стан технічної інфраструктури НТКУ взагалі, і каналу УТ-1 зокрема. Йдеться про потужності, що поширюють країною сигнал: передавачі (а їх загалом 488), релейний зв’язок та ін. За умов недофінансування державою свого телебачення, НТКУ хронічно недоплачувала концернові РРТ на утримання цих потужностей в належному технічному стані. До речі, деяким передавачам уже 30-40 років і цілком слушно поставити це питання на Раді Національної Безпеки. Живи у наші часи Ілліч, він би до знаменитого списку найважливіших стратегічних об’єктів – “вокзал, пошта, телеграф” – обов’язково додав би “телевізійний зв`язок”. Державне недофінансування НТКУ у 2000 році становило близько 7 мільйонів гривень. Здійснюючи госпрозрахункову діяльність, НТКУ змогла акумулювати на згадані потреби 5 мільйонів. Отже, цілком природнім є рішення керівництва НТКУ клопотати про виставлення на конкурс “позаліцензійного залишку” в 5,3 години, щоб телекомпанія, яка його виграє, сплачувала концернові РРТ у повному обсязі свою частку трансляції сигналу. Зазначимо, що сума ця чимала – 4,5-5 тис. грн. за годину ефіру. Свої заявки на участь у тендері подали п’ять телекомпаній: “Нарт”, “Гравіс”, “Золоті Ворота”, КДРТРК та “Ера”. Після дуже прискіпливого, багатоступеневого технічного й фінансового аудиту саме остання компанія, на думку експертної ради, спромоглася довести своє право на отримання ліцензії. Після вердикту “експертної” до справи взялася Нацрада і знову “закрутила маховик” аналізів та перевірок. І лише після цього наша телекомпанія остаточно отримала права мовлення на каналі УТ-1. Віднині концерн РРТ буде отримувати від нас сплату майже за чверть ефіру УТ-1, що на тлі хронічних недоплат НТКУ буде неабиякою допомогою для утримання технічної інфраструктури, а ми покриватимемо витрати залученням нових рекламодавців і, як наслідок, дбатимемо про подальше зростання рівня якості власних програм.

На особливу увагу заслуговує закид, мовляв, наша присутність в ефірі Першого Національного унеможливлює створення на його базі Суспільного телебачення. Розмови про його створення точаться вже шість років, а віз, як то кажуть, і досі там. До речі, про створення. Так сталося, що перебуваючи в Голандії, я мав змогу познайомитися із системою європейського Суспільного телебачення і навіть захистив на цю тему наукову роботу. Керуючись цим досвідом, хотів би запитати – яку систему будуватимемо? Якщо мається на увазі російський зразок, коли під гучним дахом “Суспільного” створюється Акціонерне Товариство, то телекомпанія “Ера”, з її багаторічним досвідом роботи у загальнодержавному ефірі і, що не менш важливо, з її фінансовою сталістю (яку, до речі довів аудит), якнайкраще вписується у цю схему. Суспільне ж телебачення за класичною європейською формулою в наших умовах нежиттєздатне. Принаймні доти, доки наш пересічний глядач у фінансовому плані не “дозріє” сплачувати щомісяця чималі гроші за якісний, а головне вільний від економічних, політичних і навіть державних чинників телепродукт. Адже основа ідеї Суспільного телебачення відображена вже в його назві – воно належить суспільству, тобто існує на його гроші. Керується воно виконавчим органом – Радою директорів, що звітує за кожен витрачений “гульден”, “шилінг” чи “франк” перед органом Спостережним – Громадською радою, що складається із шанованих і поважних осіб, незаперечний авторитет яких дає надію, що кероване ними телебачення буде захищене від тих чи інших партійних, бізнесових чи національних впливів. Чи скоро ми прийдемо до такої схеми? Питання риторичне. Але навіть, якщо ця “казка стане реальністю”, хто сказав, що “Ера” не може брати участі у розбудові “Суспільного”? Наші працівники мають досвід роботи на каналі з найширшим покриттям, при чім це стосується як творчої, технічної так і маркетингово-рекламної ланки. Умови співпраці завжди можна обговорити. Насамкінець зауважу: маючи на меті розрядити обстановку навколо цієї теми, нами підписано зобов’язання, що в разі створення Суспільного телебачення, ми добровільно поступимося своєю присутністю на каналі і знайдемо інші форми існування в українському телепросторі. Втім, це справи майбутнього. А сьогодні кожен глядач, який ще не знайомий з нашою творчістю, щоб переконатися у доречності нашого існування на УТ-1, най відсторониться від стереотипів, натисне “першу кнопку” і перегляне наші програми. Ми впевнені у своїх силах. І це при тому, що ми щойно отримали ліцензію, а отже перебуваємо на початку свого шляху. “Дорогу здолає – хто йде”. Тож, приєднуйтеся до нас – і ранок ваш, і ніч будуть добрими.

Читайте також:

Хто винен? У занепаді державного телемовлення, 08.11.2001

ТРК „Ера” та УТ-1: питання залишилися, 19.10.2001

Державне телебачення: ненадрукована арифметика, 09.10.2001

Як ви оцінюєте факт виставлення на конкурс 5,3 годин мовлення на державному телеканалі УТ-1? А також перемогу в конкурсі приватної телекомпанії – в даному випадку, ТРК „Ера”?, 05.10.2001

"Детектор медіа" публікує так звану "скорочену версію ключових проблем, що розглядалися на засіданні РНБОУ" 31.10.2001