Середа, 6 листопада 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

У 2019 році, коли «Слуга народу» прийшла до влади, ця партія не мала жодного власного медіа. «Детектор медіа» описував ситуацію, коли команда президента почувалася чужою на всіх токшоу: опонентів завжди було більше, ведучі підігравали власникам. Навіть «1+1» працював більше на інтереси Коломойського, а не влади.

Сьогодні Офіс президента впливає на більший медійний ресурс, ніж будь-яка колишня Адміністрація: завдяки фактичному «привласненню» державних медіа (реформа «Ради»), створенню власних каналів («Дім»), розставленню потрібних людей (Укрінформ, де, щоправда, не все пішло за планом) чи консолідації майданчиків олігархів (телемарафон «Єдині новини»). Команда Володимира Зеленського змогла отримати такий ресурс завдяки своїй зухвалості. Але тепер їй бракує майстерності та стриманості, щоби якісно його використовувати. Вона виснажує родючий ґрунт. І це шкодить як їй самій, так і всій Україні. Олександр Морський аналізує взаємини медіа і влади в  цьому тексті: «Як Офіс президента губить свої медіа».

Деякі американські видання й телемережі для «більшої об’єктивності» відмовилися підтримувати одного з кандидатів на передвиборчих перегонах, попри багаторічну традицію. Ці рішення змушують замислитися про самоцензуру американських медіа та реальний рівень їхньої незалежності. У ситуації, коли соціологічні опитування показують перевагу одного з кандидатів у межах статистичної похибки, а власник соцмережі Х (колишнього твітеру) Ілон Маск відкрито симпатизує кандидату від республіканців Дональду Трампу, пропонуючи гроші за голосування на виборах і «підтримку першої та другої поправок Конституції США», кожен матеріал медіа може переважити шальки терезів у той чи той бік. Така відповідальність, а також досвід попереднього правління Дональда Трампа непокоять американських медіамагнатів. Як The Washington Post, Los Angeles Times та NBC News змінили політику й традиції незадовго до виборів президента й до чого тут Трамп, аналізує Артур Колдомасов. Подробиці в тексті:  «Страх чи жага об’єктивності в американських медіа напередодні президентських виборів».

Залишу одразу ще одне посилання, на текст мого колеги Єгора Брайляна, який проаналізував, як Росія втручається в демократичні процеси в Сполучених Штатах. Російська пропаганда залишається викликом для національної безпеки США. Так, у вересні 2024 року Держдепартамент США наклав санкції на осіб, пов’язаних із Russia Today. Росія намагалася втручатися у вибори 2016-го, 2020 років через ферми ботів, тролів, роботу російських спецслужб. MediaSapiens розповідає про спроби російської пропаганди впливати на громадську думку в США.

Українські канали готують спецефіри про вибори у США. Спецпрограмування буде на телемарафоні «Єдині новини», Суспільному, на «Еспресо», 5-му каналі, Прямому та 24-му 4–6 листопада. Від результатів виборів залежатиме підтримка України у війні, адже США є ключовим партнером нашої країни. Тому інформаційні канали планують спеціальне програмування в день і ніч виборів, прямі ефіри, ввімкнення та студії. «Детектор медіа» зібрав інформацію про виборчі проєкти. Також на сайті «ДМ» є текстова онлайн-трансляція виборів у США, яка розпочалася о 22:00 5 листопада.

 «Усупереч західному істеблішменту»

Вибори в Грузії стали черговим приводом для російської пропаганди поширювати наративи про мир і стабільність у разі відмови від інтеграції із Заходом. Парламентські вибори у Грузії відбулися 26 жовтня, і на них перемогла правляча проросійська партія «Грузинська мрія». У російських ЗМІ  з приводу перемоги домінують тези про «суверенний вибір» грузинів, яким нібито загрожує Захід, прагнучи «керувати» країною. Особливе місце у висвітленні подій посідають страхітливі сценарії: від фантастичних історій про «українських снайперів», які прибули до Грузії, до прямих погроз громадянською війною в разі, якщо опозиція спробує протестувати проти результатів виборів. Цей кейс показує, як російська пропаганда створює контрасти між уявними «миролюбними» наративами та грубим залякуванням, особливо для країн, що прагнуть до європейської інтеграції. Цей приклад може стати інструментом для впливу на сусідні країни, особливо на тлі російської війни в Україні, і сигналізує про те, як Росія планує зміцнювати свою присутність на пострадянському просторі. Детальніше про тактики російської пропаганди, спрямовані на міжнародну аудиторію, читайте в матеріалі мого колеги Олександра С’єдіна: «Як російські міжнародні медіа коментували результати виборів у Грузії».

Російська пропаганда не забуває і про Україну та її першу леді. Поширюючи фейки про Олену Зеленську, ворожий агітпроп намагається підірвати довіру іноземців до нашої країни та довіру українців до своєї влади. Цілі ботоферми ширять про неї брехню та вигадки, щоби всіляко зіпсувати її імідж: «Cartier, Bugatti та торгівля дітьми: як Росія бреше про Олену Зеленську».

The Washington Post зробила докладний репортаж зі зйомок українського шоу. Ще в травні цього року основними світовими (а точніше американськими та британськими) профільними медіа, які пишуть про кіно й телебачення, прокотилася хвиля матеріалів про те, що в Україні форматне шоу «Холостяк» набуває нових сенсів. Variety, World Screen, Screen Rant написали тоді про Олександра Будька і про те, що український «Холостяк» вперше після початку повномасштабного вторгнення Росії відновлює зйомки, поставивши перед собою соціальну місію. Тепер, після того як телеканал СТБ видав в ефір першу частину шоу, вже The Washington Post опублікувала репортаж зі знімального майданчика українського «Холостяка». І хоч би як ми з вами часом кривилися на відверто принизливий для жінок формат (а ми таки кривилися), унікальність нашого 13-го сезону неможливо не відзначити.  Відзначили це і в The Washington Post. Репортаж вийшов під заголовком «Новий сезон “Холостяка” в Україні показує шрами війни». Читайте, що пишуть іноземні медіа про наше шоу. І не забудьте про текст редакторки «Антоніни» Лєни Чиченіної про  хайпожерське фіаско. Йдеться про учасницю шоу «Холостяк», яка зняла викривальне відео, але щось пішло не так. 

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цей лист до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.