Субота, 21 вересня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

У Києві відбулася ХVІ Всеукраїнська конференція журналістів-розслідувачів, яку щороку організовує Інститут розвитку регіональної преси. Одна з її панелей була присвячена впливу журналістських розслідувань на державну політику, поведінку чиновників і позитивні зміни в суспільстві загалом. Попри те, що системи вимірювання справжнього впливу журналістських розслідувань в Україні поки що немає, в ІРРП провели дослідження, зібравши інформацію про те, скільки є розслідувань, яка їхня тематика, чи мають вони вплив. Ольга Чорна слухала медійників, які розповіли про те, якої реакції очікують на свої викривальні матеріали, і публікує текст із відповідями: «На що впливають журналістські розслідування та як виміряти їхню ефективність». Загалом, упродовж трьох днів конференції журналісти з усієї України обговорювали ризики, з якими вони стикаються у своїй роботі під час повномасштабної війни, обмінювалися досвідом застосування найновіших інструментів у збиранні й аналізі інформації та дискутували про етичні виклики розслідувальної журналістики.

Одразу тут  залишу ще кілька посилань на цікаві тексти цього тижня:  «Фактчекінг — це не просто ярлик “фейк / не фейк”», який для «Детектора медіа» написала Марта Ониськів, менторка Агенції «Або», і розповіла, на що звернути увагу журналісту, який вчиться спростовувати брехню. А ще лінк на розмову моєї колеги Марини Баранівської з Тамарою Кудрявченко: «Шкода, що у нас немає розвиненої культури папараці». Це перше інтерв’ю головної редакторки «ТаблоID», де вона в ролі героїні.

«Для початку питання: чи знаєте ви, який пропагандистський фільм росіянки показали на Венеційському кінофестивалі та фестивалі в Торонто? І чи знаєте, які українські стрічки показували на цих же подіях?» — так Лєна Чиченіна починає свій текст, пишучи про недалекоглядність українських журналістів. Контекст ситуації: медійники активно телефонують українським кіношникам і просять їх розповісти не про їхні стрічки на фестивалях, а про фільм росіянки. «Вгадайте, з якого за ліком дзвінка ті серйозно вкурвилися й стали відмовлятися все це коментувати?» — знову запитує Лєна. Заради справедливості, роблять так не всі журналісти, але проблема справді є. Чому така неприємна ситуація нас усіх знову спіткала і як її уникати в майбутньому — ось тут розбір від редакторки «Антоніни»: «Українським журналістам знову плювати на українське кіно?»

Що пропагандисти пишуть у телеграмі про українську зиму 2024–2025, розбирався Орест Сливенко. У новому матеріалі спецпроєкту «ДМ» «Кремлеграм» мій колега досліджував, як у проросійських телеграм-каналах активізувалися повідомлення про «нестерпну» зиму, повну блекаутів, яку українці, мовляв, уже точно не зможуть пережити. Команда «Детектора медіа» загалом опрацювала понад чотири тисячі пропагандистських повідомлень, пов’язаних із темою прийдешньої зими. І це тільки за період 13–18 вересня 2024 року. Пропагандисти використовують тему нестерпної зими, щоб залякати українців, посіяти в них недовіру до влади і схиляти їх до миру на умовах Кремля. Справді, існує значний дефіцит потужностей в енергосистемі України, зумовлений ворожими обстрілами енергетичної інфраструктури. Однак не все аж настільки «катастрофічно», як хочуть подати це в телеграмі пропагандисти, користуючись ситуацією.

До звинувачення України залишилося…

Та якби ж росіяни тільки самі своїм же і брехали… Ніт — намагаються шкодити репутації Україні за кордоном. Як пише в себе на фейсбуці наш редактор Євген Бриж: «Щойно десь у світі щось трапляється — пропаганда звинувачує Україну. Центр досліджень “ДМ” підрахував, скільки часу минуло від першого повідомлення в телеграмі про злочин, теракт чи катастрофу до першого звинувачення України. Рекорд — напад на словацького прем'єра Фіцо, там через 55 секунд (!) пропагандисти вже призначили винними нас». Олексій Півторак зібрав усі випадки в одному тексті: «Новий замах на Трампа» (цього разу «спізнилися» аж на 60 хвилин). 

На телеканалі «Суспільне Культура» стартував новий проєкт «Зі своїми по суті». Щонеділі канал запрошує в студію двох гостей для обговорення актуального культурного чи навколокультурного питання. За задумом, гості мають протилежні погляди або різний досвід у темі. Але сенс проєкту не в конфлікті, а навпаки, в його відсутності. Модерує бесіду авторка проєкту, ведуча Єлизавета Цареградська. «Цим проєктом мені дуже важливо показати, що ми — суспільство, нація зрілих людей, котрі, попри різні позиції та бачення, вміють і можуть доходити суті, чути й поважати інші позиції і знаходити спільний знаменник навіть у найгостріших темах і складних ситуаціях», — додала Єлизавета. Чи вийшло — аналізувала Марія Спалєк, яка подивилась перші три випуски програми.

«В англійській мові є таке дієслово “to patronize”», — починає свій текст для «Антоніни» моя колега Катерина Городнича. Кембриджський словник визначає це слово як «говорити або поводитися з кимось так, ніби людина дурна або неважлива». Сюди ж можна віднести зверхні непрошені поради та поблажливі компліменти. А треба нам це з вами розуміти ось чому: Кейт Вінслет (голлівудська акторка) вибухнула тирадою проти компліментів на кшталт «Ти така смілива! Не побоялася показати небездоганну фігуру на екрані». До неї долучилась і Катерина Тейлор. Кураторка культурних проєктів звернулася до підписників з проханням забути про формулювання «ти добре виглядаєш як на свій вік». А що Антоніна? Антоніна підтримує спротив, а щоб із чимось боротися, спочатку придумує йому назву. «Ми — за патронайзинг. За термін і проти явища».

Якби Олександр Довженко мав інстаграм

А насамкінець залишу вам кілька світлин для тіндеру, «проби» для серіалу Netflix, шарж для Тарантіно та інші невідомі кадри з життя Довженка. 10 вересня Олександру Петровичу стукнуло б 130 років. З такої нагоди Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України виклав в онлайні рідкісні фото Довженка. Пилип Зконопель разом з Антоніною погортали знімки та уявили, як режисер підписав би їх, якби мав соцмережі.

Олександра Довженка приймають до «Гострих картузів».

На зйомках фільму «Сумка дипкур’єра» (1927)

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Не залишаю вас на вікенд і без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.