На міжнародних кінофестах гуманізують російських воєнних злочинців, в Україні майже нове міністерство і зовсім новий міністр, а Василь Байдак знімає тревел-блоги
На міжнародних кінофестах гуманізують російських воєнних злочинців, в Україні майже нове міністерство і зовсім новий міністр, а Василь Байдак знімає тревел-блоги
Субота, 7 вересня 2024 року
Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».
Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».
Мінус інформаційна політика, плюс стратегічні комунікації
5 вересня Верховна Рада призначила міністра культури і стратегічних комунікацій — ним став Микола Точицький. Але ось новина: такого міністерства на момент призначення Точицького не існувало. Тож ми запитали в тепер уже колишнього виконувача обов’язків міністра культури та інформаційної політики Ростислава Карандєєва, чому змінили назву, що він сам буде робити далі і коли дізнався про всі ці зміни. «Важливіше зрозуміти, хто прийде зараз працювати і буде формувати нову політику міністерства, в тому числі й в інформаційній сфері, хоч її не залишилося в назві», — відповів Карандєєв. Про зміни у МКІП читайте тут.
Новини про (не)свободу слова в медіа
Пам’ятаєте, в попередньому листі я писала про конференцію, де йшлося про свободу слова та роль Суспільного в часи війни? Почитайте тепер виступ голови наглядової ради Суспільного Світлани Остапи на цій конференції. Він був присвячений тому, як збереження свободи слова в цей час впливає на процес євроінтеграції України та виконання нею зобов’язань за Угодою про Асоціацію: «Роздержавлення телерадіомовлення та друкованої преси — це складова свободи слова в Україні. Це означає, що Україна позбувається радянського спадку, а саме — прямого впливу влади на редакційну політику медіа. Але чи насправді це у нас відбувається? На жаль, ні». Що з цим робити, як можна вплинути і змінити ситуацію на краще та яка роль Суспільного в цих процесах — читайте ось у цьому тексті.
А от із якими викликами продовжують стикатися редакції релокованих медіа, Ользі Чорній розповів головний редактор онлайн-видання «Трибуна». Війна змусила редакцію луганського медіа двічі міняти «місце дислокації». У 2014 році воно релокувалося з Луганська до Рубіжного. А після початку повномасштабного вторгнення журналістам довелося переїхати й звідти. Зараз команда медіа, що складається з 14 співробітників, троє з яких — на аутсорсі, розкидана по різних містах України. Про особливості роботи в евакуації, зв’язок із читачами на окупованих територіях і плани на «після перемоги» — читайте ось у цій розмові Олексія Артюха з Ольгою Чорною.
Подкаст-новини
До 10 вересня ще триває голосування за подкасти, які потрапили до коротких списків премії «Слушно» від Megogo Audio. Переможців оголосять 2 жовтня. Серед учасників виявилися переможці минулої премії. Вони розповіли «Детектору медіа» про свої здобутки за рік, труднощі з платформами монетизації та ідеї для розвитку. А організатори премії пояснили, як змінилися умови голосування цього року та які категорії стали найпопулярнішими. Детальніше про номінації та склад журі «Детектор медіа» писав тут. А от про зміни, які команда Megogo Audio внесла у відзнаку самих подкастерів «Слушно», Ірина Семенюта розповідає в статті «У тренді подкастів зараз доступність і чесність, бо неякісний матеріал тільки шкодить ринку». Які подкасти у трендах і популярні, яких подкастів не вистачає, а яких забагато? Яким став ринок подкастів у 2024-му та якими будуть ідеї майбутніх проєктів — цей текст найповніше відображає подкаст-ситуацію в Україні сьогодні.
Як сховати воєнні злочини за «історичною справедливістю»?
Олександр С’єдін розповідає, як російський агітпроп ховає злочини Кремля за одним патетичним словосполученням – «історична справедливість». Його росіяни вживають у своїх телеграм-каналах як виправдання старих і планування нових анексій, основоположну цінність російського суспільства, аргумент суперечок у різних частинах світу. За ці роки фраза «історична справедливість» стала невіддільним лінгвістичним атрибутом російських державних медіа і чиновників різних рівнів. Насправді ж, ідеться про насильницьку зміну кордонів, загарбання, примусове переселення, заборони, вчинення кари від імені історії та справедливості. Повний аналіз тактик пропаганди Росії — тут: «“Історична справедливість” як алібі для насилля».
«Світові престижні кінофести продовжують демонструвати чи то свідоме підігравання Росії, чи то якусь уже дику інфантильність», — пише моя колега Лєна Чиченіна. І є чому здивуватися (або ні) на третьому році війни: відомі фестивалі продовжують показувати пропагандистські стрічки російських авторів, які тепер отримали паспорти інших країн і стають канадськими, американськими чи німецькими режисерами. Цього разу редакторка «Антоніни» розповідає, як на Венеційський кінофестиваль пролізла пропаганда колишньої співробітниці Russia Today. Нині публіці у Венеції представили фільм «Росіяни на війні» Анастасії Трофімової. Вона (стрічка) — ніяка не російська, ні-ні, а французько-канадська. Перед тим, як читати цей текст, Лєна застерігає дістати блювальні пакети, бо буде синопсис того, що режисерка назнімала. Утім, ви знаєте, що очікувати від Лєни простого переказу відео з пропагандистських фільмів марно, бо наша редакторка одразу ж піднімає теми реакції та протидії пропаганді з боку української держави та профільних відомств. Як мають реагувати на все це Держкіно (реакція з’явилась у момент написання цього листа, ось тут) та Мінкульт (ой, вибачте, Міністерство культури і стратегічних комунікацій)? Чи чули в цих установах відповідь російської режисерки на запитання закордонних журналістів про те, «чи не здається їй, що вона займається відбілюванням та олюднюванням злочинців»? Якщо не чули, ось вона: «Російські військові не винні!» І ось це пропагандистка збирається заявляти й показувати також на інших кінофорумах (сумно).
Огляди ютубу
Але завершувати листа ні сумно, ні пропагандою я не планую. Тим більше, що в моїх колег для вас іще є огляди ютубу. Сьогодні — про Василя Байдака. Комік випустив тревел-відео про Ісландію. Це ролик тривалістю 1 годину 14 хвилин, який повністю складається зі світлин. І закадру Байдака. Вийшла ледь не аудіовистава — з мімімішними жартами та смішними фоточками ще безбородого коміка на чорному ісландському піску.
Наразі це все.
Дякую, що дочитали цього листа до кінця.
Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі, вотсапі та на сайті «Детектор медіа». Не залишаю вас на вікенд без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.
До зустрічі. Переможемо!
Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.